Cв. Іван Золотоустий про працю і нeробство
09/26/2008 | Георгій
Повчання про те, що не потрібно соромитися праці і що житейські заняття не перешкоджають здобувати спасіння
Возлюблені, різноманітне зло увійшло у життя саме тому, що багато-хто вважає великою заслугою не займатися своїми ремеслами і над- звичайним соромом показати себе досвідченим у чомусь подібному… А святий апостол Павло не соромився водночас тримати ніж у руках і зшивати шкіри, і розмовляти із шанованими людьми. Він навіть хвалився цим, коли до нього приходили тисячі славних і відомих людей, і не тільки не соромився це робити, але й у своїх посланнях, мов на мідному стовпі, оголошував про своє ремесло…
Тому, хто соромиться, потрібно соромитися гріха – образити Бога і робити щось неналежне, а ремеслами, працею, роботами потрібно навіть хвалитися. Таким чином через працю ми і гріховні помисли легко виженемо із душі, і будемо допомагати потребуючим, і не потурбуємо інших, і виконаємо закон Христовий, який навчає: “Блаженніше давати, ніж приймати” (Діян. 20, 35). Для цього нам і дано руки, щоб ми і собі допомагали, і немічним тілом подавали поможливості все необхідне із нашого майна. Отже, той, хто живе у неробстві, хоча б він і був здоровим, нещаснійший за хворих на лихоманку: останні через свою хворобу знаходять у людей співчуття, а перші ганьблять тілесне здоров’я, і через це всі їх ненавидять як тих, які порушують Божі закони і шкодять своїй душі…
Справді, у світі немає нічого, щоб не псувалося від бездіяльності. Так, стояча вода загниває, а та, що тече і всюди розливається, зберігає свою добротність; і залізо, що лежить нерухомо, стає слабшим і гіршим, а те, що у роботі, стає набагато міцнішим, виблискуючи не менше, ніж срібло; і земля, яка залишається у спокої, не родить нічого доброго, – лише бур’ян, а та, яку обробляють, плідно родить поживні плоди. Взагалі, кожна істота від бездіяльності псується, а від властивої їй дії стає корисною. Тому, знаючи, скільки шкоди завдає неробство, уникаймо його, а бачучи користь у праці, тримаймося її.
Святитель Іоан Золотоустий.
http://www.orthodox.poltava.org/propovidi.htm
Возлюблені, різноманітне зло увійшло у життя саме тому, що багато-хто вважає великою заслугою не займатися своїми ремеслами і над- звичайним соромом показати себе досвідченим у чомусь подібному… А святий апостол Павло не соромився водночас тримати ніж у руках і зшивати шкіри, і розмовляти із шанованими людьми. Він навіть хвалився цим, коли до нього приходили тисячі славних і відомих людей, і не тільки не соромився це робити, але й у своїх посланнях, мов на мідному стовпі, оголошував про своє ремесло…
Тому, хто соромиться, потрібно соромитися гріха – образити Бога і робити щось неналежне, а ремеслами, працею, роботами потрібно навіть хвалитися. Таким чином через працю ми і гріховні помисли легко виженемо із душі, і будемо допомагати потребуючим, і не потурбуємо інших, і виконаємо закон Христовий, який навчає: “Блаженніше давати, ніж приймати” (Діян. 20, 35). Для цього нам і дано руки, щоб ми і собі допомагали, і немічним тілом подавали поможливості все необхідне із нашого майна. Отже, той, хто живе у неробстві, хоча б він і був здоровим, нещаснійший за хворих на лихоманку: останні через свою хворобу знаходять у людей співчуття, а перші ганьблять тілесне здоров’я, і через це всі їх ненавидять як тих, які порушують Божі закони і шкодять своїй душі…
Справді, у світі немає нічого, щоб не псувалося від бездіяльності. Так, стояча вода загниває, а та, що тече і всюди розливається, зберігає свою добротність; і залізо, що лежить нерухомо, стає слабшим і гіршим, а те, що у роботі, стає набагато міцнішим, виблискуючи не менше, ніж срібло; і земля, яка залишається у спокої, не родить нічого доброго, – лише бур’ян, а та, яку обробляють, плідно родить поживні плоди. Взагалі, кожна істота від бездіяльності псується, а від властивої їй дії стає корисною. Тому, знаючи, скільки шкоди завдає неробство, уникаймо його, а бачучи користь у праці, тримаймося її.
Святитель Іоан Золотоустий.
http://www.orthodox.poltava.org/propovidi.htm