Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
12/05/2008 | Роксана
ИНТЕРФАКС, 11:57 "Святейший Патриарх скончался в своей резиденции в Переделкино час - полтора часа назад", - заявил "Интерфакс-Религия" глава пресс-службы Московской патриархии священник Владимир Вигилянский.
Взято звідси: http://drugoi.livejournal.com/2782572.html
Взято звідси: http://drugoi.livejournal.com/2782572.html
Відповіді
2008.12.05 | Kohoutek
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
.2008.12.05 | Роксана
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
Кожному буде по заслугах його.2008.12.05 | Георгій
Вічная Пам"ять. Cподіваймося, що новий патріарх будe...
... мати більшe поваги до України.2008.12.05 | Георгій
Здається, правильно вимовляти його ім"я як "Алeксій"
Росіяни змінили вимову дeяких імeн у побуті, як-от, стали говорити і писати, "Алeксєй," "Андрєй," "Ceргєй," і т.д. "В миру" покійного патріарха дійсно звали Алeксєй Рідігeр. Алe цeрковні імeна всe-таки залишилися з закінчeннями на "-ій" (і з наголосом на останньому складі, наприклад, протоієрeй о. CeргІЙ Булгаков, або Патріарх Московський АлeксІЙ ІІ).2008.12.06 | Kohoutek
Re: Здається, правильно вимовляти його ім"я як "Алeксій"
Георгій пише:> Росіяни змінили вимову дeяких імeн у побуті, як-от, стали говорити і писати, "Алeксєй," "Андрєй," "Ceргєй," і т.д. "В миру" покійного патріарха дійсно звали Алeксєй Рідігeр. Алe цeрковні імeна всe-таки залишилися з закінчeннями на "-ій" (і з наголосом на останньому складі, наприклад, протоієрeй о. CeргІЙ Булгаков, або Патріарх Московський АлeксІЙ ІІ).
Это ещё неизвестно кто сменил. Древнерусский звук, обозначаемый "ятем" (в стандартных шрифтах этой буквы нет, она "мёртвая", так что я условно заменю её знаком "ђ"), как можно догадываться, был чем-то средним между русскими [э] и [и] со смягчением предыдущей согласной. Приблизительно как первый гласный звук в русском слове "зелёный". В процессе развития русских наречий в русском языке он перешёл в [э] со смягчением предыдущей согласной, а в украинском - в [и]. Поэтому где-то к 17 веку в русском произношении такие имена как Алексђй, Сергђй стали читаться как "Алексей", "Сергей", а в украинском - как "Алексий", "Сергий". Поскольку со времён Алексея Михайловича в русской церкви долгое время верховодили украинцы, с тех пор в русском церковном языке сохранилось множество украинизмов, в частности и украинизированные формы имён, писавшихся через "ять".
Кстати, это явление - расхождение чтения буквы "ять" - позволяет знающим украинский язык легко понять, где в старорусской орфографии должен был употребляться "ять", а не "е". Везде, где в украинском языке в аналогичном корне стоит "і", а в современном русском - "е". Например, "бђлый" (потому что "білий"), "лђчить" (потому что "лікувати") и т.д.
2008.12.06 | Георгій
Всe Ви вірно пишeтe, алe я чув від росіян, що...
... всe-таки трeба і російською мовою казати, наприклад, "Троицe-Ceрг-И-eвская лавра" (а нe Ceггeeвская и нe C-Е-ргиeвская), etc.2008.12.06 | Николай Чернигов
Это были россияне????
Георгій пише:> ... всe-таки трeба і російською мовою казати, наприклад, "Троицe-Ceрг-И-eвская лавра" (а нe Ceггeeвская и нe C-Е-ргиeвская), etc.
Как раз общепринятое произношение: Троицe-CЕргиeвская Лавра. С ударением на первом слоге. И в слове CЕргий, в российской церковной традиции, ударение падает именно на первый слог. По аналогии с произношением в "первоисточнике" - латыни, кстати.
2008.12.06 | Георгій
Добрe, нe хочу щe й про цe спeрeчатися.
Cвящeники кажуть (російською) "отeц CeргИй Булгаков," Патриарх АлeксИй Второй," etc. Алe Вам виднішe, замовкаю. Можe хай Вам на форумі "Мова" зробиться кмпанія, тут і бeз того багато дискусій.2008.12.07 | Николай Чернигов
Где-то пополам.
Насчет "Алексий" согласен. Ударение в церковнославянском на последнем слоге. Но вот насчет "Сергий" и "Троице-Сергиевская лавра", увольте.А разница в том, что имя Алексий имеет греческое происхождение, а Сергий - римское.
"СЕРГИЙ - от римского имени «Сергиус» (наиболее известен в римской истории Сергий Катилина). В русских святцах толкуется как высокий, высокочтимый. В церковной речи произносится с ударением на первом слоге. Ср.: святый Сергий Радонежский, «Отец Сергий» Льва Толстого."
http://www.lca.ru/info/latin/rusimena/index.php
2008.12.07 | Георгій
bene
2008.12.05 | Георгій
Комeнтар УПЦ-КП (/)
Коментар прес-центру Київської Патріархії з приводу упокоєння Московського Патріарха Алексія ІІУ зв’язку з кончиною Московського Патріарха Алексія ІІ, яка сталася в Москві сьогодні, 5 грудня 2008 р., у відповідь на численні звернення представників ЗМІ прес-центр Київської Патріархії повідомляє наступне.
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет висловив співчуття братній Російській Православній Церкві. « Ми співчуваємо Російській Церкві і молимося за упокоєння Патріарха Алексія. Нехай Гоподь простить всі його гріхи та упокоїть його душу» - сказав Святійший Патріарх Філарет. Предстоятель Київського Патріархату відправить у Володимирському кафедральному соборі заупокійне богослужіння. Про упокоєння спочилого Предстоятеля РПЦ можуть молитися і всі вірні Київського Патріархату за власним бажанням.
Багатьох цікавлять два питання – хто буде наступним Московським Патріархом і як це відобразиться на українському церковному питанні.
Наступний Патріарх буде обраний з числа постійних членів Священного Синоду РПЦ, що звужує коло кандидатів. Вірогідними наступниками спочилого Алексія ІІ є три ієрархи – митрополити Кирил (Гундяєв), Клімент (Капалін) і Ювеналій (Поярков). Найбільші шанси бути обраним на Помісному Соборі має той, кого завтра, 6 грудня, Священний Синод обере Місцеблюстителем Патріаршого Престолу – виконуючим обов’язки Патріарха до Помісного Собору.
Найбільше готовим до Патріаршества є митрополит Кирил (Гундяєв) – керівник московської церковної дипломатії. Але його досвід, певна незалежність в судженнях та ініціативність можуть обернутися проти нього – російській державній владі не потрібен занадто самостійний Патріарх.
Прокремлівським кандидатом оглядачі вважають митрополита Клімента (Капаліна) – керуючого справами Патріархії. Це – сіра і не виразна особистість, діяльність якої може бути повністю керована ззовні. У московських колах саме його називають найбільш вірогідним наступним Предстоятелем РПЦ.
Митрополит Ювеналій (Поярков), керівник московської обласної єпархії – нейтральна кандидатура. Це ієрарх старшого покоління, майже ровесник Алексія ІІ. Він може бути перехідним керівником – або в якості Місцеблюстителя, або навіть і Патріарха. Це станеться в разі, якщо сили, які стоять за першими двома кандидатами, заблокують одна одну і жодна з них не матиме вирішального впливу.
Як події в Москві відобразяться на Україні?
Глава УПЦ (МП) митрополит Володимир (Сабодан) однозначно не є кандидатом ні на Місцеблюстителя, ні тим більше – на Патріарха. Цьому на заваді, крім багатьох інших факторів, стоять його українське громадянство та фізичний стан.
Однак, зосереджуючи майже половину всіх парафій РПЦ і складаючи близько третини її єпископату, УПЦ (МП) може стати одним з вирішальних факторів у справі обрання Патріарха. З великою долею вірогідності можна стверджувати, що голоси від УПЦ (МП) майже повністю будуть віддані за кандидатуру митрополита Кирила, а в разі його неуспіху в переговорах з Кремлем – за митрополита Ювеналія, але аж ніяк не за Климента.
Хто би не був обраний Патріархом, він буде змушений свої дії узгоджувати з російською владою, погляд якої на українську автокефалію однозначно негативний. Проте, митрополит Кирил, як досвідчений дипломат, буде діяти більше в інтересах Церкви, ніж митрополит Клімент, який буде лише транслятором кремлівських поглядів.
Важливими для розвитку подій в Україні будуть наслідки Помісного Собору. Адже до його компетенції належить розглянути прохання про автокефалію, подане від імені Собору УПЦ ще 1991 р. Якщо за результатами Помісного Собору РПЦ Українська Церква Московського Патріархату не отримає чогось нового у своєму статусі – це означатиме, що УПЦ (МП), вірогідно, почне більше орієнтуватися на Константинополь. А останній стане більш активним у своїх українських діях.
Джерело: Прес-центр Київської Патріархії.
http://www.cerkva.info/2008/12/05/z_privodu_smerti_Alexia.html
2008.12.05 | Георгій
Можлива причина смeрті - автокатастрофа (/)
Московський Патріарх міг загинути в автокатастрофіЧерез шість годин після кончини Московського Патріарха Алексія II жодне ЗМІ не опублікувало повної офіційній версії причин того, що трапилося. «На 80-му році життя помер Предстоятель Російської Православної Церкви Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II» - говориться в офіційному повідомленні Патріархії. Ні місце кончини, ні її обставини або причина не вказані.
«6 грудня відбудеться засідання Священного Синоду Російської Православної Церкви, на якому буде обраний Місцеблюститель Патріаршого Престолу, а також визначені час і місце відспівування Святійшого Патріарха Алексія» - обмежується скупими відомостями офіційне повідомлення.
Разом з тим, джерела в правоохоронних органах і ОВЦС МП повідомили, що глава РПЦ МП помер в результаті «дорожньо-транспортної пригоди». Як повідомляє кореспондент «Портала-Credo.Ru», джерела в Управлінні справами і прес-службі Московської патріархії також підтверджують цю версію. Більше того, саме з цими обставинами в прес-службі пов’язують «зовнішнє» блокування всіх офіційних сайтів РПЦ МП, які могли б опублікувати «неузгоджену» версію прес-релізу про кончину Патріарха. Раніше прес-секретар Московської Патріархії повідомив про «хакреську атаку» на її сайт. Однак офіціно прес-служба версію про загибель Патріарха у автокатастрофі спростовує.
У будівлі Московської патріархії проходить нарада постійних членів Священного Синоду РПЦ МП, що знаходяться в Москві, на якій, зокрема, було вирішено питання про форму офіційної подачі інформації про причини смерті Патріарха.
За свідченням учасників богослужіння, яке звершив напередодні, 4 грудня, Алексій ІІ в Успенському соборі Московського Кремля, предстоятель РПЦ МП відчував себе бадьоро, активно спілкувався з присутніми і не скаржився на самопочуття. За два дні до цього Патріарх повернувся з Німеччини, де благополучно завершив черговий курс лікування.
Джерело: «Портал-Сredo.Ru».
http://www.cerkva.info/2008/12/05/alexij_avtokatastrofa.html
2008.12.05 | Георгій
Cпростували (л.)
http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=67116&topic=6162008.12.06 | +О
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
Господи! Упокой душу раба Твого!2008.12.06 | Роксана
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
о. Олеже,Безперечно, ви як священик і не можете інакше сказати, як "Господи, упокой душ його".
А я скажу, Господи, дай йому по за заслугам його, за зло заподіяне УКРАЇНІ і українському народові.
2008.12.15 | +О
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
Слава Ісусу Христу!вибачте - тиждень провалявся хворий, тому не відписував
> Роксана: о. Олеже, Безперечно, ви як священик і не можете інакше сказати, як "Господи, упокой душ його". А я скажу, Господи, дай йому по за заслугам його, за зло заподіяне УКРАЇНІ і українському народові.
Та ні, навпаки: Господи - прости Йому! Зло образ не має права взяти гору у душі християнина, пані Роксано... Християнин - учень Христа. Погляньмо на Христа на Хресті: чи має місце у Його молитві "дай йому по за заслугам його"? Думаю, що ні.
Я слабий і надто часто і в мене проскакує молитва за "справедливу відплату", лише Христос - инакший. З нього стараємося брати приклад. І це роблять не лише священики, тому не думаю, що і Ви, християнка, можете собі дозволити на щось инакше, аніж: Господи, упокой душу його. Просто піддались слабкості.
Тримайтесь, пані Роксано
З повагою
о.Олег
2008.12.15 | Роксана
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
-"Та ні, навпаки: Господи - прости Йому! Зло образ не має права взяти гору у душі християнина, пані Роксано... Християнин - учень Христа. Погляньмо на Христа на Хресті: чи має місце у Його молитві "дай йому по за заслугам його"? Думаю, що ні.Я слабий і надто часто і в мене проскакує молитва за "справедливу відплату", лише Христос - инакший. З нього стараємося брати приклад. І це роблять не лише священики, тому не думаю, що і Ви, християнка, можете собі дозволити на щось инакше, аніж: Господи, упокой душу його. Просто піддались слабкості.
Тримайтесь, пані Роксано
З повагою
о.Олег"-
Отче, з усією моєю повагою до вас, не можу згодитись з Вами.
Наш народ через оте "прости їм Господи" страдає понад 350 років. Переглянте нашу історію. Візьміть Хмельницького. Ось-ось могли б ми мати свою державу, але як же піти проти царя який очолював православну віру? Наша незалежність зникла як "роса на сонці" у 17-тих роках. Чому? Знову ж таки "прости їм Господи". А скільки згинуло надармо нашого люду, бо завжди хтось казав "прости їм Господи"
А я таки кажу -" Господи дай розум нашому проводу, а ворогам нашим нехай буде "по заслузі". Так , я христіянка, але і УКРАЇНКА.
Нас виховували в Пласті- БОГ І УКРАЇНА. Такою я залишуся аж до смерті.
Переглянте старий Завіт. Де ви бачите щоб ізраїльтяни де небуть сказали "Прости їм Господи"? Вони стояли і стоять за своїм народом і не бояться воювати і ВБИВАТИ за їхню незалежність. Та там же ще і пишеться, що і Бог допомогав їм у цьому. Любити і боронити свою Батьківщину це не гріх, а наш обов'язок.
2008.12.15 | +О
Re: Помер московський патріарх Алєксєй ІІ
Слава Ісусу Христу!> Роксана: Отче, з усією моєю повагою до вас, не можу згодитись з Вами.
> Наш народ через оте "прости їм Господи" страдає понад 350 років. Переглянте нашу історію. Візьміть Хмельницького. Ось-ось могли б ми мати свою державу, але як же піти проти царя який очолював православну віру? Наша незалежність зникла як "роса на сонці" у 17-тих роках. Чому? Знову ж таки "прости їм Господи". А скільки згинуло надармо нашого люду, бо завжди хтось казав "прости їм Господи"
> А я таки кажу -" Господи дай розум нашому проводу, а ворогам нашим нехай буде "по заслузі". Так , я христіянка, але і УКРАЇНКА.
> Нас виховували в Пласті- БОГ І УКРАЇНА. Такою я залишуся аж до смерті.
> Переглянте старий Завіт. Де ви бачите щоб ізраїльтяни де небуть сказали "Прости їм Господи"? Вони стояли і стоять за своїм народом і не бояться воювати і ВБИВАТИ за їхню незалежність. Та там же ще і пишеться, що і Бог допомогав їм у цьому. Любити і боронити свою Батьківщину це не гріх, а наш обов'язок.
"Любити і боронити свою Батьківщину це не гріх, а наш обов'язок" - абсолютно. Думаю, що говоримо ми з Вами про одне і те ж. Ось лише у Вас, пані Роксано, між "українка" і "християнка" з`являється протиставляюче "але", і, якщо Ви дійсно це протиставляєте, то це для мене проблема...
Вірую, що, наприклад, ми, українці, покликані бути одночасно християнами-українцями, і, якщо націоналістичні почування забороняють людині слідувати за Христом, потрібно вибирати. І вибрати потрібно обов`язково Христа: ізраїльтяни християнами не були - християнами маємо бути ми (я), хто пішов за Христом. Повторюю часто собі дуже сильні Божі слова: "...якщо твоє око Тебе спокушає - вирви його!"
Я грішний надто часто стикаюсь з досить, зізнаюсь, викривленим поняттям "націоналізм" (в значенні: наше найкраще і обов`язково має бути зверху) у власне своїх роздумах про те, ким я є. А насправді, думаю, бути одночасно християнином і українцем є можливим, навіть природнім. Бо ідея: бути українським націоналістом, тобто людиною, яка любить власний нарід і культуру і з повагою відноситься до инших культур народів, бере свій початок з ідеї христової проповіді любити Бога і людей...
Якщо ж хтось (з тих людей) спокусився на ці різноманітні "-ізми" і заперечив своїми думками, словами, ділами Євангелію, то Бог йому суддя, а я ж буду відстоювати (і відстоюю) християнське відношення до людини, як і до людини (ворога) яка грішить. Бо, вчить Христова Церква, "гріх на гріх мовчати". Аж до війни, якщо прийдеться. Навіть, якщо доведеться ворога вбити, відстоюючи любов. Як це не парадоксально.
А відсутність державності і инші біди нашого народу, не погоджуся, походять не від "прости їм Господи", а від браку сили і спроможности себе захищати, відстояти свою християнську українськість. Доказом цього - навколишні народи, які проповідують те ж саме "прости їм Господи", ту ж саму Євангелію і не шукають виправдання невдачам свого народу у якійсь "нетакій" науці, яку прийняли від Христа...
З повагою
о.Олег
2008.12.15 | Роксана
Re: Отче, щось не так
"-Любити і боронити свою Батьківщину це не гріх, а наш обов'язок" - абсолютно. Думаю, що говоримо ми з Вами про одне і те ж. Ось лише у Вас, пані Роксано, між "українка" і "християнка" з`являється протиставляюче "але", і, якщо Ви дійсно це протиставляєте, то це для мене проблема..."-А де ви знайшли у моїх словах і виразах, що я протиставлю християнство до українства? У мене нема ніяких"але" У мене є "Бог І Україна", а не "Бог АБО Україна". Так , я люблю СВОЮ церкву, українську, а не чужу. Це не означає, що я "НЕНАВИДЖУ" інші народи та їхні релігії. Для мене вони просто ЧУЖІ! Св. Павло сказав молитися своєю мовою, бо так людина зближується духовно до Бога. Бог один і кожний вірить у нього через науку, яку дістав чи в дитинстві чи вже в дорослому віці. Згідна, було б добре, якби не було війн і всі жили в мирі. Такого нема і не буде, так довго як землею володіє хтось інший а не Христос.
2008.12.16 | +О
Ви писали: "Так , я христіянка, але і УКРАЇНКА." Нащо тут "але"?
2008.12.16 | Роксана
Re: Ви писали: "Так , я христіянка, але і УКРАЇНКА." Нащо тут "але"?
Бачу, ми починаємо бавитися у слова та поняття.о. Олег-"Ви писали: "Так , я христіянка, але і УКРАЇНКА." Нащо тут "але"? "-
"АЛЕ" тому, що я належу до УКРАЇНСЬКОЇ церкви. Не відчуваю молитви у чужій церкві. Молюся УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, хоч москва і каже , що наша мова не доходить до Господа. Чи це не тому ви пишете статтю російською? Зле коли переходимо на персоналії. Тримаймося суто релігійних питань, щоб не зроджувався антоґанізм.
2008.12.16 | Роксана
Re: Вибачення о. Олегу
Я вибачаюсь о. Олеже, за гострі слова. Коли подаєте щось без пояснень, тобто звідки і хто, виникають непорозуміння.Я є дуже перечулена щодо українства. Хоч живу на чужині, душа і думка там в моїй Україні. В Україні багато моєї і мого чоловіка рідні. Ми живемо їхніми болями і радостями. Допомогаємо як можемо. Питають мене тут на форумі, чому не їду назад на рідну землю коли так переймаюся долею мого народу. Форум не є для пояснення людського життя. Просто треба приняти людські почування і не ображати людину за те чи інше. Так склалося життя і це все пояснення.
2008.12.16 | +О
Re: я так і зрозумів і ще раз перепрошую
2008.12.16 | +О
Re: навіть не мав думки придиратися до слів, пані Роксано
Просто з контексту Вашого листа здалось, що не можете простити покійному, бо, хоч "християнка але українка".Тобто, виходило, "українськість" заважає Вам возлюбити навіть покійного ворога (простити). Мені моя українськість простити саме покійного ворога не заважає. З живими ворогами важче...
Ви вибачте - не хотів Вас образити: я просто сам воюю з моїми здатностями непрощати і, мабуть, задумався і присвоїв свої почуття Вам
перепрошую
З повагою
о.Олег
2008.12.16 | Роксана
Re: навіть не мав думки придиратися до слів, пані Роксано
Гарно сказано і я підтрумую на всі 100%!-"Мені моя українськість простити саме покійного ворога не заважає. З живими ворогами важче..."-
2008.12.06 | Koala
Вічна пам'ять.
Але хто тепер?2008.12.07 | Хвізик
некролоґ від отця Якова Кротова
http://grani.ru/Politics/Russia/m.144972.htmlПредстоятель перед Богом
Кончина Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия II (Ридигера) – большой шаг в вечность для одного человека, но маленький шаг для Русской православной церкви Московского патриархата.
Формально владыка Алексий Ридигер стоял у кормила правления Церковью 45 лет. Тогда его и еще нескольких молодых (по церковным меркам) монахов неожиданно расставили на ключевые епископские посты. Расставили досрочно: видимо, Хрущев был недоволен тем, как идет борьба с религией, и поставил тех, кого считал более способными ликвидировать Церковь. "Старики", к этому моменту руководившие Московской патриархией, хотя вяло, но все же сопротивлялись.
Однако активно проявить себя в деле самоликвидации православия епископ Алексий, поставленный на ключевой пост управляющего делами Московской патриархии, не успел. Снятие Хрущева знаменовало не только прекращение гонений на религию, но и начало нового этапа: Московская патриархия была зачислена в кадровый резерв государства как потенциально перспективная замена коммунизму. К середине 1960-х годов смерть коммунистической идеологии как вдохновляющей силы стала очевидной, хотя руководящей она оставалась еще четверть века.
Трагедия жизни владыки Алексия Ридигера в том, что он всегда колебался вместе с линией партии. Приказывали – отлучал отца Глеба Якунина, приказывали – возвращал в Церковь, потом опять приказали – он опять отлучил. "Партия" здесь – прежде всего Лубянка, "орден меченосцев". Именно КГБ с середины 1970-х годов начал активно реализовывать проект "Православие на место коммунизма". Став патриархом в 1990 году, владыка Алексий Ридигер активнейшим образом этот проект довершал. Как и КГБ и Министерство обороны, Московская патриархия при полной поддержке Ельцина собрала силы после кратковременной горбачевской оттепели и перешла в атаку на свободу. Патриарх Алексий II всегда был на шаг впереди Ельцина по дороге к реставрации деспотизма.
Трагедия и в том, что не имело большого значения, патриарх Алексий Ридигер возглавляет Московскую патриархию или другой персонаж. В 1990 году могли избрать и митрополита Филарета (Денисенко), и митрополита Питирима (Нечаева). Итог был бы тот же. Оттенки второстепенны – одни более опытные хозяйственники, другие не всегда уверенно налаживают контакты со светской номенклатурой, за что и платят. Патриарх Алексий II в смысле налаживания контактов был безусловным рекордсменом среди других возглавителей Русской Церкви ХХ века.
Вопрос о преемнике тоже важен в основном для обслуги патриарха. В Московской патриархии в этом смысле порядки как у США: новый лидер кардинально обновляет аппарат, заменяя его своим кланом. Впрочем, можно надеяться, что клан Ридигера уже обеспечил себя и своих детей.
Преемник патриарха будет, разумеется, назначен – при соблюдении формальной процедуры выборов. Вертикаль власти в России одна, она и назначит. Конечно, будет какая-то подковерная борьба перед Назначающим, но решение будет принимать один человек.
Исходя из эстетических соображений, можно было бы ожидать назначения патриархом епископа Иллариона (Алфеева), одного из самых молодых архиереев Московской Патриархии, представляющего ее (и Россию) в Европе. Главное достоинство: рост - он, кажется, даже ниже Дмитрия Медведева. Но возраст, кажется, все-таки слишком ранний, а так – вылитый клон нынешней обоймы: холодный, расчетливо-беспринципный.
Есть небольшая вероятность, что патриархом назначат кого-нибудь из ровесников покойного или чуть моложе – митрополита из Петербурга, Минска, Киева. Почему не утешить кого-нибудь из стариков? Но это в любом случае будет аттракцион, а не патриаршество.
Почти наверное не будет патриархом митрополит Кирилл (Гундяев), которого светская пресса много лет называет преемником. Слишком активный, слишком светский, слишком умный, слишком ненавистный для большинства коллег по архиерейству. Назначить могут, но зачем лишняя головная боль Кремлю?
Наиболее вероятно назначение (о, конечно, под видом избрания! Можно даже вынутие жребия организовать, дело нехитрое) митрополита Климента (Капалина), Арсения (Епифанова)... Имя им легион. Ну, на самом деле, реально речь идет о пяти-шести кандидатах: среднего возраста (50-60), среднего образования, средних амбиций, проявивших себя как люди исполнительные, гибкие, умеющие поддерживать баланс между личными интересами и корпоративными, не высовываться, не умничать, но уметь оправдать и воплотить в жизнь любую гадость. Или любую святость, это уж как начальство прикажет.
Патриарха же Алексия остается помянуть словами "Вечная память!", потому что на земле он будет забыт очень скоро и надежно, как забыты были и его предшественники. Культ личности, свойственный жестким системам, заканчивается сразу после смерти личности, и слава Богу. А в вечности, будем надеяться, усопшего примут лучше, чем он принимал иностранных миссионеров и отечественных инославных и иноверных христиан.
Священник Яков Кротов
2008.12.07 | Гeоргій
Дякую, пeрeслав свій англ. пeрeклад на OC.net
2008.12.09 | Георгій
Поховали... (/)
Патріарх Алексій похований в Єлоховському соборі9 грудня 2008 р. в кафедральному храмі Христа Спасителя в Москві відбулася заупокійна Божественна літургія і відспівування померлого 5 грудня Московського Патріарха Алексія II. Літургію очолив Місцеблюститель Патріаршого Престолу митрополит Кирил (Гундяєв), а відспівування – Вселенський Патріарх Варфоломій I. У храмі були присутні керівники Росії Д. Медведев та В. Путін з дружинами, президент Білорусі О. Лукашенко, глави невизнаних Абхазії та Південної Осетії, офіційні делегації з декількох держав. Україну представляли секретар РНБО Р. Богатирьова і керівник проросійської «Партії Регіонів» В. Янукович.
Перед початком відспівування митрополит Кирил виголосив промову, в якій особливо підкреслив роль покійного, як «хранителя церковної єдності». Схоже, необхідність «зберігання єдності» стала в ці дні головною темою для нового керівництва РПЦ – проповіді на цю тему щодня звучать в храмі Христа Спасителя з вуст митрополита Кирила та інших ієрархів.
Чин відспівування формально очолював Вселенський Патріарх Варфоломій, хоча участі в ньому практично не брав. Праворуч від Патріарха встав митрополит Кирил. Далі, по обидві сторони розташувалися предстоятелі Грузинської, Румунської, Елладської, Албанської, Чехо-Словацької Церков, а також представники інших Помісних Церков і архієреї РПЦ.
Російське телебачення, яке вело пряму трансляцію літургії та відспівування, прагнуло якомога менше показувати в кадрі Патріарха Варфоломія, а коментатор згадав про нього всього лише раз. Тим самим російська духовна і світська влада дали зрозуміти, наскільки недоречними вважають вони появу Вселенського Патріарха в Москві на похованні Алексія II.
Під час відспівування митрополит Кирил відчув себе погано і близько 20 хвилин був відсутній на богослужінні, чим викликав деяке збентеження присутніх. Так само богослужіння покинули митрополити Київський Володимир і Мінський Філарет.
Після завершення відспівування труна з тілом Патріарха Алексія була обнесена навколо храму, а потім доставлена в Єлоховський Богоявленський собор – кафедральний храм трьох попередників покійного на Патріаршому Престолі. Тут померлий Предстоятель РПЦ був похований поряд з гробом Патріарха Сергія.
Саме в Єлоховському соборі в червні 1990 р. відбулася Патріарша інтронізація Алексія (Рідігера). З його дверей він вийшов 15 Всеросійським Патріархом – в них же він і був внесений, «йдучи шляхом всієї землі».
Нехай упокоїть Господь душу раба свого Патріарха Алексія в оселях праведників!
Джерело: «Українське Православ’я».
http://www.cerkva.info/2008/12/09/pohovannia_Alexia.html
2008.12.10 | Георгій
Визначeна дата Помісного Собору РПЦ (/)
Визначена дата Помісного Собору РПЦ10 грудня 2008 р. в Свято-Даниловому монастирі відбулося засідання Священного Синоду РПЦ. Синод ухвалив рішення скликати 25-26 січня 2009 р. Архієрейський, а 27-28 січня – Помісний Собори. Останній обере нового Московського Патріарха, інтронізація якого відбудеться 1 лютого наступного року. Митрополит Кирил (Гундяєв) призначений головою комісії з організації Собору.
Про те, що можуть означати ці рішення Синоду – в статті С. Ільїна «Спешный Собор» на сайті «Українське Православ’я».
Джерело: «Українське Православ’я».
http://www.cerkva.info/2008/12/10/data_soboru_RPC.html
2008.12.10 | Георгій
"Cпeшный Cобор" (/)
"Cпeшный Cобор"10 Грудня, 2008 15:40
10 декабря 2008 г., на второй день после похорон Патриарха Алексия II, в Свято-Даниловом монастыре открылось заседание Священного Синода. Главный вопрос повестки дня – созыв Поместного Собора для избрания нового Московского Патриарха. В компетенции Синода – определить время и место проведения Поместного Собора, а также предшествующего ему Архиерейского Собора РПЦ. Кроме того, Синод устанавливает количество делегатов Собора и порядок их избрания.
Около половины четвертого по московскому времени информационные агентства распространяют новость – дата Собора определена. 25 - 26 января 2009 г. пройдет Архиерейский Собор РПЦ, который, по Уставу, должен предшествовать Поместному Собору, утвердить проекты его повестки дня, рабочих органов и регламента. И главное – предложить Поместному Собору проект порядка избрания нового Патриарха, а также и сами кандидатуры для голосования.
27-29 января пройдет заседание Поместного Собора. И уже 1 февраля, в воскресенье, намечено провести интронизацию новоизбранного Предстоятеля РПЦ.
По экспертным оценкам решение о дате проведения Собора косвенно может свидетельствовать о том, каков будет его главный результат. Если бы проведение Собора было отложено на отдаленный срок – это свидетельствовало бы о том, что вопрос об избрании Патриарха еще не согласован. Проведение же Собора в максимально короткий срок – сразу после 40-ка дней по смерти Патриарха Алексия – свидетельствует об уверенности Местоблюстителя митрополита Кирилла в своем избрании.
О том, что именно Местоблюститель готовится стать новым Российским Патриархом, свидетельствуют как его выступления, так и заявления приближенных к нему лиц. С одной стороны, митрополит Кирилл призывает «не уподоблять избрание нового Патриарха светской избирательной кампании», то есть – не вести агитацию. В такой ситуации он, как фактически единственный официальный кандидат в Патриархи до Архиерейского Собора, получает весомое преимущество.
Одновременно с этим в интервью агентству «Интерфакс» приближенный к Кириллу епископ Венский Илларион (Алфеев) выдвигает красноречивый тезис: «Синод уже определился со своим выбором. Нужно хранить единство, поэтому Архиерейский и Поместный Собор должны поддержать выбор Синода». Получается: мало того, что не можно агитировать за какого-то кандидата – это будет считаться крамолой и подрывом пресловутого «единства».
Отметим, что хотя Синод и установил квоты представительства от епархий, а также последнюю дату проведения епархиальных собраний для избрания делегатов Собора (15 января), но не определил, каким именно образом эти делегаты будут избраны. «Каждое епархиальное собрание вправе само устанавливать процедуру» - сообщил после заседания Синода митрополит Кирилл. В условиях нынешнего бытия РПЦ фактически это означает, что делегаты на Поместный Собор будут назначены местными архиереями, а епархиальные собрания лишь утвердят предложенные владыками кандидатуры. Так что Поместный Собор по своему составу рискует стать лишь расширенной за счет духовенства и мирян версией Собора Архиерейского.
После состоявшегося 6 декабря избрания митрополита Кирилла Местоблюстителем, сегодняшнее решение – второй важный шаг на его пути к белому куколю. С одной стороны, решение Синода должно показать как внутри Церкви, так и властям, что Местоблюститель контролирует ситуацию. Однако теперь, кроме проведения кулуарных переговоров с влиятельными иерархами о поддержке во время голосования, владыке Кириллу предстоит продемонстрировать поддержку со стороны власти. Ибо без такой поддержки мечта митрополита вряд ли сможет осуществиться.
До сих пор эксперты считали, что власть не очень благоволит к владыке Кириллу по причине его излишней энергичности, инициативности и независимости, в том числе – финансовой. Ставленником «внешних» считался управделами Патриархии митрополит Климент (Капалин), но его неспособность заблокировать приход Кирилла к власти в РПЦ – пусть даже временной – могла подорвать к нему доверие. Однако списывать его со счетов не следует – будучи не публичной фигурой, а опытным аппаратчиком, митрополит Климент и действовать будет не публично. Слишком много оппонентов нажил себе митрополит Кирилл среди епископата. В то время, как Клименту не мало иерархов обязаны своим выдвижением.
В ближайшее время следует ожидать попыток митрополита Кирилла организовать некое публичное действо, призванное показать, что государственная власть на его стороне. Например – встречу перед камерами с президентом Д. Медведевым или премьером В. Путиным. А лучше – с обеими сразу, и чтобы каждый сказал о нем доброе слово. Согласие властей провести такую встречу покажет, что они не против Кирилла, а вот отсутствие четких сигналов из Кремля и Белого дома может свидетельствовать об обратном. И тогда впустую пройдут его старания во время выступлений на похоронных мероприятиях дать всем понять, что он – это Алексий сегодня. Как «Сталин – Ленин сегодня».
Избрание Патриарха – важнейшее деяние из тех, что ожидаются на Поместном Соборе. Но кроме этого Собору предстоит ответить на ряд болезненных вопросов, накопившихся с 1990 г. – от украинского до диомидовского. Каждый из них потенциально способен поколебать то «единство», о хранении которого с надрывом который день подряд вещает митрополит Кирилл и его присные, а его победу на выборах обратить в пиррову.
Сергей ИЛЬИН,
Москва
http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Publikatsiyi/Analitika/Speshniy_sobor.html
2008.12.11 | Георгій
"Дужe багато "чому?"" (/)
"Дужe багато "чому?""Смерть Московського Патріарха обростає дивними подробицями
В п’ятницю, 5 грудня 2008 р., близько 12.00 за московським часом, російські інформаційні агентства повідомили про кончину Московського Патріарха Алексія ІІ (Редігера). «Святійший Патріарх помер в своїй резиденції в Пєрєдєлкіно годину - півтори години тому» тобто близько 10.30 – 11.00 за московським часом, - заявив «Інтерфакс-Релігії» голова прес-служби Московської патріархії священик Володимир Вігилянський.
Проте через годину – о 13.00 мск та ж прес-служба поширює коротше повідомлення: «На 80-му році життя помер Предстоятель Російської Православної Церкви Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II. 6 грудня в Патріаршій резиденції в Пєрєдєлкіно відбудеться засідання Священного Синоду Російської Православної Церкви, на якому буде обраний Місцеблюститель Патріаршого Престолу, а також визначені час і місце відспівування Святійшого Патріарха Алексія». Дане повідомлення з’являється на офіційному сайті «Патріархія.RU», проте прочитати його стане можливим тільки через деякий час – сайт не доступний. За словами співробітників прес-служби він піддався хакреській атаці, хоча вірогіднішим поясненням була б різко збільшена кількість відвідувачів, бажаючих дізнатися офіційну інформацію.
У повідомленні прес-служби звертає на себе увагу той факт, що в ньому не вказані подробиці упокоєння Патріарха – місце, час і причина. Проте повідомляється, що засідання Синоду, на якому буде обраний Місцеблюститель Патріаршого Престолу, пройде в Пєрєдєлкіно.
І тут починаються дива.
О 15.20 мск «Інтерфакс-Релігія» повідомляє: Версії, що «з’явилися у ряді ЗМІ, про те, що Патріарх потрапив у ДТП, жодним чином не відповідають дійсності», - заявив журналістам в Москві представник прес-служби патріархії диякон Олександр Волков. Він також повідомив, що причини смерті патріарха будуть оголошені, швидше за все, сьогодні ввечері. За словами диякона О.Волкова, смерть патріарха наступила в п’ятницю близько сьомої ранку (виділене авт.).
З цього повідомлення дізнаємося наступне: є версія, що Патріарх потрапив у ДТП (про нього, до речі, говорять джерела у ВЗЦЗ МП і правоохоронних органах), яку прес-служба Московської Патріархії відкидає. Проте найголовніше – виявляється, Патріарх помер не близько 10.30, а майже на 3,5 години раніше, близько сьомої.
Цікава і наступна подробиця, про яку повідомляє кореспондент РІА «Новини» о 12.04 мск: «Голова відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату Митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил терміново покинув засідання Всесвітнього російського народного собору в Храмі Христа Спасителя». У чому її значення – скажемо пізніше.
О 20.06 мск на сайті того ж РІА «Новини» з’являється відеозапис інтерв’ю знайомого нам о. Вігилянського, який на питання кореспондента: «О котрій помер Владика і хто його знайшов?» відповідає буквально наступне: «Ще поки не відомо (!), це теж засідання комісії (медичної, про яку сказав отець раніше – авт.), комісія повинна зробити свій висновок, і тоді ми окремо повідомимо з цього приводу».
За ознакою освітлення запис зроблений в другій половині дня, але не пізніше 16.00 – 16.30, коли вже сутеніє. І після її перегляду напрошуються питання:
- так коли ж помер Патріарх: о 7.00, в 10.30-11.00 або «це повідомить комісія»?
- чому немає відповіді на питання «хто знайшов» покійного? Може тому, що його знайшов співробітник Федеральної служби охорони? Або тому, що все-таки відбулося ДТП?
У зв’язку з цим напрошується ще одне питання. Якщо Патріарх помер близько 7.00, як стверджує диякон О.Волков, то чому, або навіть – з якою метою не повідомили про це митрополита Кирила? Навряд чи останній, знаючи про смерть Предстоятеля, попрямував би на засідання Всесвітнього російського народного собору.
Друга лінія інтриги – в повідомленнях про те, хто ж з митрополитів – членів Синоду до моменту обрання Місцеблюстителя є номінальним главою РПЦ: Володимир (Сабодан) або Володимир (Котляров)? Спочатку ЗМІ повідомляють про те, що найстаршим по хіротонії членом Синоду є Володимир (Сабодан), і він, отже, очолить засідання Синоду 6 грудня. Але через декілька годин з’являється інформація, що Синод відкриє інший Володимир – Котляров, митрополит Санкт-Петербурзький. Залишається загадкою – звідки ЗМІ, що роз’яснюють навіть сам термін «хіротонія», взяли думку про те, що найстаршим митрополитом Синоду є Володимир (Сабодан)? Авже ж не самі додумалися. Адже досить було прочитати біографії членів Синоду, щоб дізнатися, що хіротонія Володимира (Котлярова) відбулася на декілька років раніше за хіротонію Володимира (Сабодана).
І останні штрихи.
Алексій II тільки недавно повернувся з Німеччини, де пройшов курс лікування. Всі ЗМІ в один голос стверджують, що напередодні, 4 грудня, він виглядав бадьоро, звершив богослужіння в Кремлі, а потім ще і молебень в Донському монастирі перед мощами святителя Тихона – свого попередника. І раптом – не очікувана «серцева недостатність». До речі – патріархові ще кілька років тому був імплантований кардіостимулятор, вплинути на роботу якого з боку досить не складно. Вистачить сильного електромагнітного імпульсу.
У зв’язку зі смертю Патріарха президент Медведєв перервав свій візит до Індії. В той час, як прем’єр Путін залишився у Вірменії, обмежившись співчуттям. До речі – ніде не повідомлялося, що він туди відлетів. По станному збігу обставин і лідер прокремлівської української «Партії регіонів» Янукович теж опинився у Вірменії, де висловив свої співчуття.
Що ж у результаті?
Офіційно картина подій виглядає так: Патріарх помер 5 грудня близько 11.00 мск в своїй резиденції Пєрєдєлкіно від серцевої недостатності; 6 грудня там же, в Пєрєдєлкіно, під керівництвом митрополита Володимира (Котлярова) пройде засідання Синоду, покликане обрати Місцеблюстителя.
З неофіційною картиною складніше. Слідуючи їй Патріарх помер вранці, близько 7 години, але про це знало тільки вузьке коло осіб, зокрема – співробітники ФСО, що негайно повідомили про це «на гору». Пряма або непряма причина смерті: або ДТП, або зовнішня дія на кардіостимулятор, що викликала «серцеву недостатність».
У проміжку між 7.00 і 11.00 годинами відбуваються консультації державного керівництва. Один з ключових членів Синоду і реальний, але не дуже бажаний владі, кандидат в Патріархи митрополит Кирил дізнається про смерть Патріарха практично одночасно зі всіма – близько 11.00. За цей час вже могли відбутися якісь події, метою яких є досягнення певних результатів голосування в Синоді.
Як головуючий на Синоді митрополитові Кирилу вигідніший Володимир (Сабодан) – ієрарх, який ставиться до нього лояльно і менш залежний від Кремля. Тому в ЗМІ і йде інформація відповідного змісту. Але тут хтось згадує про те, що старший по хіротонії – Володимир (Котляров): Петербурзький митрополит, який навряд-чи благоволить Кирилу, що останні декілька років бажав відправити його «на спокій» і зайняти Петербурзьку кафедру. І тому через декілька годин ЗМІ вже повідомляють про Котлярова, як голову очікуваного засідання Синоду.
Так або інакше, але не озброєним оком видно, що смерть Патріарха, її час і причини, залишаються оповитими таємницею та інтригами. І свої ролі в цих інтригах грають не тільки різні внутрішньоцерковні партії, але і партії влади, які стоять значно вище.
Володимир СУХЕНКО
політичний оглядач, Київ –
для «Українського Православ'я»
http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Publikatsiyi/Analitika/Duzhe_bagato_chomu.html
2008.12.12 | Георгій
Митр. Володимир (Cабодан) - кандидат на патріаршeство (/)
Митрополит Володимир може бути кандидатом на патріарха«На мою думку він (тобто митрополит Володимир – ред.) міг би бути кандидатом на Московський престол. Тим більше, що він вже балотувався на цю посаду в 1990 р. і набрав голосів не набагато менше, ніж Алексій II» - сказав в інтерв’ю «Українському Православ’ю» заступник голови Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії священик Олександр Трофимлюк. «Він був ректором Московської духовної академії, потім – керуючим справами патріархії. З 1992 р. він ревниво відстоює інтереси Московського патріархату в Україні. Під його керівництвом УПЦ МП зберігає підлеглість Москві та досі, попри певні обережні кроки з українізації, залишається міцно прив’язаною до Московського центру. І не треба забувати, що в активі у митрополита Володимира – понад 40 єпархій та понад 50 архієреїв» - додав він.
Також отець Олександр висловив припущення, що обрання митрополита Володимира (Сабодана) на Московський патріарший престол може сприяти подоланню розділення в українському православ’ї. «Митрополит Володимир найкраще з російських ієрархів знає українську церковну проблематику. Тому він не буде робити різких чи необережних кроків, на які здатні інші кандидати. Судячи з його останніх листів главам Помісних Церков, він бачить можливість подолання розділення Церкви в Україні саме через залучення всієї Повноти Православ’я. Наша Церква теж вважає, що Московський патріархат не здатний сам вирішити церковні проблеми в Україні, а тому шлях подолання розділення лежить через залучення Константинополя та інших Помісних Церков. Це, на мою думку, є ознакою можливості досягти компроміс та об’єднати Українську Церкву» - сказав о. Олександр.
Повністю інтерв’ю отця Олександра Трофимлюка читайте в розділі «Інтерв’ю» сайту «Українське Православ’я».
Джерело: «Українське Православ’я».
http://www.cerkva.info/2008/12/11/m_Volodymyr_kand.html
2008.12.16 | Георгій
Місцeблюститeль (/)
МестоблюстительПосле экстренного заседания Священного Синода РПЦ 6 декабря 2008 г. частично разрешилась главная интрига прошедших лет: митрополит Смоленский и Калининградский Кирилл (Гундяев) стал Местоблюстителем Московского Патриаршего Престола. Это означает, что из гипотетических кандидатов в Патриархи митрополит Кирилл превратился в центральную фигуру избирательного процесса. Если другие кандидатуры остаются гипотетическими вплоть до открытия Поместного Собора, то владыка Кирилл уже официально может считаться претендентом на Престол.
С одной стороны для него это – важная победа. Но с другой – его ждет тяжелая борьба, исход которой до конца не предугадает никто.
Бесспорно, что митрополит Кирилл по своим качествам, опыту и связям лучше других кандидатов подходит на роль и Местоблюстителя, и Московского Патриарха. Но то, что является плюсом в глазах одних, может стать большим минусом в глазах других.
«Внешние»
С присущим советскому времени юмором в РПЦ многие десятилетия слова апостола Павла о том, что епископу «подобает иметь доброе свидетельство и от внешних», то есть иметь положительную общественную репутацию, воспринимались, как необходимость иметь согласие с надзирающими органами власти. Без согласия единственной тогда партии и ее спецслужб нельзя было производить ни одного серьезного церковного назначения. Тем более – нельзя было выбирать Предстоятеля Церкви. Так что только наивные могут до сих пор верить в сказку о «демократической процедуре» избрания Патриарха Московского на Поместном Соборе 1990 г. То, что Местоблюстителем был один, а Патриархом стал другой – не свидетельство демократии, а скорее признак разброда в рядах советского руководства.
Церковные историки нового времени говорят о том, что в начале правления Горбачева обострилось противостояние между партийной и чекистской линиями отношения к Церкви. Новый глава Совета по делам религий Харчев был партийным работником, ставленником Яковлева – соратника Горбачева и одного из идеологов «перестройки». Своей целью Харчев поставил уменьшение влияния чекистов на руководство Церкви. Именно это, не в последнюю очередь, сыграло роль в устранении митрополита Алексия (Ридигера) с поста управляющего делами РПЦ.
Позже была сочинена сказка о том, что этот митрополит «пострадал» за письмо Горбачеву, в котором якобы отстаивал интересы Церкви. Не углубляясь в эту занятную историю, поставим только один вопрос – а как, собственно «пострадал» означенный иерарх? Из Синода удален не был, к Эстонской кафедре прибавил престижнейшую Ленинградскую. А должности лишился потому, что в силу глубокого конфликта с Патриархом Пименом просто не мог выполнять свои обязанности. Как проводника интересов безопасности государства.
Именно эта разность интересов партии и чекистов и вылилась в неожиданное избрание Местоблюстителем митрополита Филарета вместо запланированного Алексия. Конечно же митрополит Филарет был лоялен государству, но этого было мало для того, чтобы стать Московским Патриархом. Нужно быть не просто лояльным, а послушным. Понимать, что «за тебя партия думает». У Филарета таких качеств не было. Поэтому сбой во время выборов Местоблюстителя был исправлен на выборах Патриарха.
Обрисованная картина – своеобразное отображение нынешних российских реалий. В предстоящих выборах Патриарха «внешние» будут играть отнюдь не последнюю роль. И как в 1990 году, нынешние «внешние» не однородны, а избранный Местоблюститель не считается фаворитом власти. Слишком самостоятелен он в суждениях, слишком инициативен. Не даром ведь главное острие «диомидовского» скандала, активно освещаемого СМИ, было направлено против митрополита Кирилла. Только наивный сможет поверить, что репортажи о бунтующем епископе на центральных российских телеканалах и хождения вокруг храма Христа Спасителя его сторонников происходили без санкции «свыше».
Так что многие плюсы митрополита Кирилла, как церковного деятеля, обращаются минусами в глазах «внешних». Его место – это место митрополита Николая (Ярушевича), а потом – митрополита Никодима (Ротова) при Патриархе Алексии I, это место того же Никодима при Патриархе Пимене. Это место «второго», но отнюдь не «первого лица» Патриархии.
То, что Кирилл – не фаворит власти, особенно подчеркивается появлением как бы из ниоткуда кандидатуры митрополита Климента (Капалина). Знающие говорят о его давней и сердечной связи с «внешними». Будучи мало способным к самостоятельной деятельности, этот серый митрополит (не путать с серым кардиналом!) намного лучше подходит для роли «царствующего, но не правящего» Московского Патриарха. Поэтому в последние годы его старательно выдвигали на первые роли в Патриархии. Что, однако, не очень ему помогло на выборах Местоблюстителя. Сохранилась ли после этого заинтересованность в нем «внешних» - покажет время.
Собор
Созыв Поместного Собора в последние лет десять кажется был самым страшным кошмаром для Московской Патриархии. Хотя по Уставу сей орган Церкви должен был собираться раз в пять лет, но с 1990 г. он так и не собрался. А в 2000 г. поменяли и саму норму Устава. Но теперь без Собора не обойтись. Его организация и проведение как раз и лягут на плечи Местоблюстителя.
Почему в Патриархии так боялись Поместного Собора? Потому, что в отличие от контролируемого Архиерейского Собора, Поместный – не очень предсказуем. Консервативные взгляды, в крайних формах высказанные опальным епископом Диомидом, широко распространены в Русской Церкви. В отличие от экумениста митрополита Кирилла, большая часть РПЦ настроена изоляционистски. И этот консервативный изоляционизм успешно накладывается на современную российскую государственную идеологию. Так что поддержанная в узком кругу кандидатура Кирилла может и не найти одобрения на Соборе. Ведь для многих в РПЦ он – экуменист и никодимовец, что не жаловалось ранее, тем более – теперь. А если эти настроения будут умело подогреты «внешними» – проблемы с избранием Кирилла обеспечены.
Сейчас СМИ активно прославляют покойного Патриарха за объединение с РПЦЗ. Прекращение разделения Русской Церкви – бесспорное благо, но нужно учесть, что консервативные делегаты от этой Церкви впервые примут участие в Поместном Соборе. Для многих домашних консерваторов они – олицетворение анти-экуменизма. И их голос будет важен на Соборе.
Но все эти проблемы не могут заслонить собою главной.
Украина
Проблемы с Церковью в этой независимой республике отравляли патриаршество усопшему Алексию. Начало и конец его правления оказались связанными с Украинской Церковью, ведь на Украину был и один из первых, и один из последних его визитов.
В первые же месяцы своего патриаршества Алексий был вынужден согласиться на создание автономной структуры под названием «Украинская Православная Церковь». Через год эта Церковь устами своего Собора попросила автокефалию, но в ответ получила раскол и скандальный переворот с устранением Предстоятеля. Тогда, в 1992 г., проблема Украины казалась исчерпанной, ведь митрополит Филарет был устранен, а УПЦ возглавил более чем лояльный митрополит Владимир. Но по прошествии 16 лет Патриархия так же не уверена в лояльности Украинской Церкви, как и в 1991 г. Собору и его председателю предстоит дать ответ на многие вопросы по поводу церковной ситуации на Украине. В конце-концов – до сих пор не утвержден сам статус УПЦ. И прошение Собора УПЦ 1-3 ноября 1991 г. об автокефалии, что бы там не говорили, ждет рассмотрения Поместного Собора с 1992 г.
От ответов на «украинские вопросы» во многом будет зависеть исход выборов, ведь около трети делегатов Собора будут именно с Украины. Сумеет ли митрополит Кирилл склонить их на свою сторону? И какой будет цена поддержки? Ответов на эти вопросы не знает никто.
В итоге
В итоге новоизбранный Местоблюститель получает не плохой шанс стать 16-м Московским Патриархом. Но в придачу к нему – множество препятствий на пути к желанному белому куколю. Которые могут оказаться не по зубам даже такому талантливому митрополиту, как Кирилл (Гундяев), на второй день после смерти Патриарха Алексия ставшему на время «первым лицом» Русской Церкви.
Сергей ИЛЬИН,
Москва
http://www.uaorthodox.info/ua/catalog/Publikatsiyi/Analitika/Mestoblyustitel.html