07/19/2010 | Ocвіта-БП

Жителі Гамбурга на референдумі зупинили зміни в системі освіти, проголосувавши проти збільшення терміну початкової школи. Реформи заплановані й в інших федеральних землях, кожна з яких має власну шкільну систему.

Німеччина вже зараз може похвалитися рекордом на освітній ниві – це, однак, не відмінні знання школярів, а кількість освітніх систем. Їх в одній країні нараховується аж шістнадцять. Тобто, кожна федеральна земля має власну систему освіти. Батькам і дітям дедалі складніше стає змінювати школу, якщо родина вирішили переїхати з однієї федеральної землі в іншу.

«Існує реальна небезпека, що діти не зможуть перейти, скажімо, з гімназії в гімназію, - каже експерт з питань освіти Наукового центру Берліна Ріта Ніколай. - Це означає, що в школах Гамбурга або Бремена викладають за зовсім іншими програмами, ніж у Баварії або Баден-Вюртемберзі».

Так, у Гессені другу іноземну викладають із шостого класу гімназій, а не з сьомого, як у більшості інших федеральних земель. Отже, якщо хтось перевівся до однієї з гессенських гімназій з іншої частини Німеччини, то йому відразу бракуватиме одного року вивчення іноземної мови.

Таких прикладів у Німеччині можна знайти купу. Щойно жителі Гамбурга на референдумі зупинили шкільну реформу в своєму місті. Її автори пропонували збільшити навчання в початковій школі з чотирьох років до шести, і відповідно скоротити навчання в гімназії. Якби автори змін домоглися свого, тоді Гамбург зі своєю шкільною структурою посів би виняткове місце в німецькій системі освіти.

Федеральний міністр освіти Аннетте Шаван привітала зупинку запропонованих змін. «Батьки хочуть зберігати мобільність. І в глобалізованому світі ніхто не зрозумів би таких змін», - сказала міністр. Гамбург, однак, не єдина федеральна земля, яка посягає на шкільну структуру.

Річ у тім, що після реформи федералізму німецькі федеральні землі дістали ще більшу автономію в питаннях освіти. «Федеральні землі й раніше завжди відрізнялися одна від одної, коли йшлося про освіту. Тепер проблема полягає в тому, що уряд у Берліні більше не може навіть надавати порад для орієнтиру. Він, зі свого боку, не може пропонувати, наприклад, програми для раннього виховання дітей, оскільки йому бракує відповідних повноважень», - пояснює Ріта Ніколай.

Представникам уряду залишається обмежуватися закликами на кшталт заяв, зроблених федеральним міністром освіти Аннеттою Шаван після референдуму в Гамбурзі: «Федералізм означає й надання можливості для розвитку мобільності й створення структур, які б пасували одна до одної. Не можна, щоб кожен робив, що йому заманеться».

Запровадження в Німеччині спільних освітніх стандартів, визнання дипломів та інші подібні питання координуються на засіданнях спеціальної структури, в якій беруть участь 16 земельних міністрів культури. Вони постійно вимушені знаходити консенсус з усіх проблем освіти.

На думку тюрінзького міністра Крістофа Матчі, частину освітніх повноважень слід було б передати федеральному уряду. «В освітній політиці ми терміново повинні потурбуватися про те, щоб діти, незалежно від того, де вони ходять до школи – в Берліні, Гамбурзі чи Ерфурті – мали однакові освітні стандарти. Відповідними повноваженнями мав би бути наділений федеральний уряд, але цього не допустили», - критикує Крістоф Матчі.

Востаннє спроба посилити співпрацю в галузі освіти між федеральним урядом і окремими землями провалилася під час так званого освітнього саміту в червні. Причина: різні погляди на розподіл фінансів.