Борис Колесников і питання мовознавства (перДлини тижня)
09/08/2010 | ord-ua.com, infoporn.org.ua
http://infoporn.org.ua/2010/09/07/borys_kolesnykov__pytannya_movoznavstva_perdlyny_tyzhnya
Ну, а пальму першості на нашому конкурсі тижневої дурні, безсумнівно, отримує всенародно обраний улюбленець, Віктор Федорович. Його блискучі виступи – спочатку перед школярами 1 вересня з розповіддю про шкільні роки, а потім у Німеччині під час зустрічі з представниками бізнесових кіл – стали справжніми іменинами серця.
Чого варта лише промова українського Президента, виголошена ним на німецькій землі, про те, як він «створював науку», двічі захищав докторську дисертацію в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка й 8 років очолював якусь там кафедру.
Річ у тім, що автор цих рядків дуже добре пам’ятає, як саме Голова Донецької облдержадміністрації В.Ф.Янукович став доктором економічних наук. Було це в 1999 році й захист відбувався зовсім не в Києві, як тепер оповідає забудькуватий здобувач, а в Донецьку, в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук. До речі, писали цю дисертацію ті ж самі люди, що й кандидатську нинішньому народному депутатові (а в ті часи – меру Донецька) Володимиру Рибаку. От тільки Янукович, на відміну від Рибака, з авторським колективом так і не розрахувався, вирішивши, що написання його дисертації – то велика честь для науковців. Втім, автори дисертації в боргу не залишилися, у чому може пересвідчитись кожен, хто візьме цей опус в інститутській бібліотеці й спробує прочитати все те марення, яке там написане від імені майбутнього «проффесора».
Те, що Віктор Федорович вважає, що начебто захист відбувався двічі, причому в Києві, можна цілком йому вибачити – він, дійсно, був змушений пройти не тільки захист, але й апробацію. Тобто постояти перед якимись дядьками й зачитати заздалегідь підготовані відповіді на заздалегідь підготовані запитання. При цьому, очевидно, в пам’яті Віктора Федоровича відклався саме Київ, куди він їздив зовсім у іншій справі – у столиці губернатор отримував диплом магістра міжнародного права. А на те, що, власне, захист докторської мав місце в Донецьку, його увагу ніхто не звернув. Між тим, даремно. Бо Янукович на захисті переплутав відповіді й почав їх зачитувати не в тому порядку, в якому ставилися запитання. Кажуть, що під час того вікопомного дійства деякі члени Ученої ради ледь не обмочилися від сміху.
Що ж стосується його завідування кафедрою, то таким завідувачем він, дійсно, рахувався. Але не 8, а 3 роки, з 12 грудня 2000 року по 1 лютого 2004 року. При цьому, півтора останніх роки – суміщаючи, прости Господи, «керівництво» науковим колективом у Донецьку з керуванням Урядом у Києві. Власне, заради цього завідування Янукович і оформив собі докторську дисертацію та професорське звання, оскільки впевненості в тому, що після президентських виборів 1999 року він збереже губернаторське крісло, у нього не було.
Тож Федорович став готувати «запасний аеродром» для свого працевлаштування: у Донецькому державному університеті управління (тоді, здається, це ще була академія) під Януковича створили кафедру інноваційного менеджменту, яку губернатор і «очолив» за сумісництвом. Про всяк випадок. І лише після того, як Кучма вирішив оголосити Януковича своїм «спадкоємцем», потреба в такому сумісництві відпала, й кафедру було ліквідовано. Єдине, що залишилося нез’ясованим - чи бував бодай раз нинішній президент на тій кафедрі й чи взагалі знає, де вона знаходилась. Ну, а про те, яку науку створював Віктор Федорович, ми помовчимо. Аби не наражати шановних читачів на ризик мимовільного енурезу.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
http://ord-ua.com/2010/09/06/boris-kolesnikov-i-pitannya-movoznavstva-perdlini-tizhnya/?lpage=1
Ну, а пальму першості на нашому конкурсі тижневої дурні, безсумнівно, отримує всенародно обраний улюбленець, Віктор Федорович. Його блискучі виступи – спочатку перед школярами 1 вересня з розповіддю про шкільні роки, а потім у Німеччині під час зустрічі з представниками бізнесових кіл – стали справжніми іменинами серця.
Чого варта лише промова українського Президента, виголошена ним на німецькій землі, про те, як він «створював науку», двічі захищав докторську дисертацію в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка й 8 років очолював якусь там кафедру.
Річ у тім, що автор цих рядків дуже добре пам’ятає, як саме Голова Донецької облдержадміністрації В.Ф.Янукович став доктором економічних наук. Було це в 1999 році й захист відбувався зовсім не в Києві, як тепер оповідає забудькуватий здобувач, а в Донецьку, в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук. До речі, писали цю дисертацію ті ж самі люди, що й кандидатську нинішньому народному депутатові (а в ті часи – меру Донецька) Володимиру Рибаку. От тільки Янукович, на відміну від Рибака, з авторським колективом так і не розрахувався, вирішивши, що написання його дисертації – то велика честь для науковців. Втім, автори дисертації в боргу не залишилися, у чому може пересвідчитись кожен, хто візьме цей опус в інститутській бібліотеці й спробує прочитати все те марення, яке там написане від імені майбутнього «проффесора».
Те, що Віктор Федорович вважає, що начебто захист відбувався двічі, причому в Києві, можна цілком йому вибачити – він, дійсно, був змушений пройти не тільки захист, але й апробацію. Тобто постояти перед якимись дядьками й зачитати заздалегідь підготовані відповіді на заздалегідь підготовані запитання. При цьому, очевидно, в пам’яті Віктора Федоровича відклався саме Київ, куди він їздив зовсім у іншій справі – у столиці губернатор отримував диплом магістра міжнародного права. А на те, що, власне, захист докторської мав місце в Донецьку, його увагу ніхто не звернув. Між тим, даремно. Бо Янукович на захисті переплутав відповіді й почав їх зачитувати не в тому порядку, в якому ставилися запитання. Кажуть, що під час того вікопомного дійства деякі члени Ученої ради ледь не обмочилися від сміху.
Що ж стосується його завідування кафедрою, то таким завідувачем він, дійсно, рахувався. Але не 8, а 3 роки, з 12 грудня 2000 року по 1 лютого 2004 року. При цьому, півтора останніх роки – суміщаючи, прости Господи, «керівництво» науковим колективом у Донецьку з керуванням Урядом у Києві. Власне, заради цього завідування Янукович і оформив собі докторську дисертацію та професорське звання, оскільки впевненості в тому, що після президентських виборів 1999 року він збереже губернаторське крісло, у нього не було.
Тож Федорович став готувати «запасний аеродром» для свого працевлаштування: у Донецькому державному університеті управління (тоді, здається, це ще була академія) під Януковича створили кафедру інноваційного менеджменту, яку губернатор і «очолив» за сумісництвом. Про всяк випадок. І лише після того, як Кучма вирішив оголосити Януковича своїм «спадкоємцем», потреба в такому сумісництві відпала, й кафедру було ліквідовано. Єдине, що залишилося нез’ясованим - чи бував бодай раз нинішній президент на тій кафедрі й чи взагалі знає, де вона знаходилась. Ну, а про те, яку науку створював Віктор Федорович, ми помовчимо. Аби не наражати шановних читачів на ризик мимовільного енурезу.
Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»
http://ord-ua.com/2010/09/06/boris-kolesnikov-i-pitannya-movoznavstva-perdlini-tizhnya/?lpage=1