Відповіді

• 2011.09.09 | thinker

  А що скаже тепер НАНУ про загрозу

  українській мові в Україні?????????? Є чи - НЕМАЄ?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2011.09.10 | простий науковець

    Нічого. Бо у 30-ті одержали добрий урок. (/л)

    "На поч. 1930-х pp. припинили своє існування всі серійні видання ВУАН у ділянці гуманітарних наук, а видані раніше були здебільше засуджені й вилучені з ужитку як «націоналістичні». Чимало важливих праць Академії, призначених до друку (або навіть уже надрукованих), знищено у першій половині 1930-х pp. Більшість установ ВУАН, очолюваних Михайлом Грушевським, на початку 1930-х років було ліквідовано, а його самого депортовано до Москви. У 1930—1931 рр. проведено «чистки» співробітників ВУАН, а також примусові збори з т. зв. «критикою й самокритикою» членів Академії.
    
    Свого максимуму досягли репресії проти ВУАН за П.Постишева (1933—1934). 1933 року був ув'язнений ґрунтознавець О.Соколовський, а М.Скрипник наклав на себе руки; 1934 року заслали до Саратова В.Перетца, де він і помер; на засланні померли за невідомих обставин Ф. Шміт, С.Рудницький, кілька років перебував на засланні М.Птуха, Тоді ж позбавлено звання академіків усіх чотирьох учених із Галичини, обраних дійсними членами ВУАН 1929 року: М.Возняка, Ф.Колессу, К.Студинського, В.Щурата (їх відновлено в званні академіків після захоплення Галичини 1939 року).
    
    Репресії тривали аж до початку Другої світової війни. 1936 року був ув'язнений В.Затонський, вислані на заслання М.Кравчук, Є.Оппоків, М.Світальський. За невідомих обставин загинули під час примусової евакуації 1941 року А.Кримський і К.Студинський. За підрахунками Н.Полонської-Василенко, у 1930-х рр. репресовано понад 250 наук. співр. ВУАН (у тому числі 22 академіки). Найбільше число репресованих було серед вчених гуманітарних дисциплін: 49 істориків, 15 археологів, 12 мистецтвознавців, 18 етнографів, 5 сходознавців, 53 літературознавців і філологів, 5 педагогів, 29 правників, 29 економістів; серед інших фахівців: 9 математиків, фізиків і хіміків, 14 зоологів і ботаніків, 19 геологів, 10 медиків, 7 інших."
    
    http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2011.09.10 | простий науковець

      Додам: може "репресовано понад 250 наук. співр. ВУАН" не вражає, то слід врахувати,

      що "У 1931 ВУАН налічувала 164 науково-дослідні установи, в яких працювало лише 242 наукових співробітники..."
      
      Тож може когось з вулиці з опалу в науковці опрідилили, щоб батьку Сталіну справніше число надати.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2011.09.11 | thinker

        Re: Додам: може "репресовано понад 250 наук. співр. ВУАН" не вражає, то слід врахувати,

        У 1931 ВУАН налічувала 164 науково-дослідні установи, в яких працювало лише 242 наукових співробітники..."
        
        Тоді ВУАН існувала лише 13 років, більшість вчених була у вузах тоді...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2011.09.11 | простий науковець

          З наукою в _українських_ університетах пок.інчили ще тоді (/л)

          "У 1920 році на інститути народної освіти (ІНО) було перетворено всі вищі навчальні заклади і передусім університети — в тому числі і старий Київський університет св. Володимира, який на цей час називався Вищим інститутом народної освіти ім. Михайла Драгоманова. І на найближче десятиліття історія університету — це історія запеклої боротьби двох академічних концепцій вузу — університетської й педагогічної. Схема народної освіти, яка панувала в цей час, прагнула всю освітянську справу підпорядкувати засадам "єдиної трудової школи" з глибоким впровадженням професіоналізації. Цей принцип був прийнятий і в РСФРР, _але там не зачіпали старі університети_ (підкреслення моє - п.н.; цю традицію зведення українських ВИШІв до рівня бурс, як знаємо, не змінило навіть набуття незалежності) — і як вищі навчальні заклади, і як осередки науково-дослідної роботи.
          
          Та хоча боротьба за відновлення університету _виявилася безрезультатною,_ (підкреслення моє - п.н.) ліквідація університетської системи в УСРР загубила б університетську освіту взагалі. Бо якщо не вдалося (аж до 1933 року) відновити організаційно університетську систему, то принаймні можна було зберегти структуру і зміст університетської освіти. Молоді київські професори того часу, коли університет конав у холоді й голоді, шукали засобів зберегти сам університетський рівень академічного життя. Важливою проблемою було й введення до складу професури молодих українських науковців. Це ускладнювалось тим, що багато претендентів були пов'язані з визвольним і національним рухом, що робило їх автоматично персоною "нон грата". Приміром, восени 1922 року надійшло розпорядження про усунення від професури всіх колишніх міністрів УНР. Так втратили професуру у вищій школі М. Василенко, С. Єфремов, В. Лехівський, С. Остапенко. І все ж незважаючи на все, боротьба за університет не залишилась безплідною. Бо, зрештою, для майбутнього української освіти головним тоді було збереження університетської науки — її духу, її змісту, її традицій — і то науки української."
          
          http://ebk.net.ua/Book/cultural_science/zakovich_kulturologiya/part3/333.htm
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2011.09.14 | thinker

            Re: З наукою в _українських_ університетах пок.інчили ще тоді (/л)

            дуже слушне ваше доповнення, - варте, щоб з ним ознайомились всі свідомі люди...

• 2011.09.11 | igorg

  а шкода

  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2011.09.15 | thinker

    Re: а шкода

    ... хоча, так по суті, ...мова російська не винна...