Давно хотів спитати...
12/23/2005 | Георгій
Чому в Україні і у США під словом "ліберал" розуміють діаметрально протилежне?
У США ліберал (a liberal) - це протилежність консерватору або "лібертаріанцю" (opposite to "libertarian"), тобто людина, яка стоїть за принципи більшої участі уряду в питаннях соціального захисту населення країни, за допомогу бідним, за перерозподілення доходів (принаймні часткове) через податки, за державну регуляцію економіки і обмеження принципів ринку (кейнсіанство). Тобто тут, у США, ліберал - це фактично соціаліст.
У США *ПРОТИЛЕЖНІСТЬ* лібералу - це саме те, що в Україні називають лібералом (тобто людина, яка стоїть за необмежений ринок).
Мені просто надзвичайно дивно, що буде, якби всі оті негативні епітети типу лібераст і т.д. буквально перекласти американцям. Мені також смішно думати, що буде, якщо хтось перекладе американцеві вирази українців типу "я соціаліст, а він ліберал."
У якому ж химерному світі ми живемо...
У США ліберал (a liberal) - це протилежність консерватору або "лібертаріанцю" (opposite to "libertarian"), тобто людина, яка стоїть за принципи більшої участі уряду в питаннях соціального захисту населення країни, за допомогу бідним, за перерозподілення доходів (принаймні часткове) через податки, за державну регуляцію економіки і обмеження принципів ринку (кейнсіанство). Тобто тут, у США, ліберал - це фактично соціаліст.
У США *ПРОТИЛЕЖНІСТЬ* лібералу - це саме те, що в Україні називають лібералом (тобто людина, яка стоїть за необмежений ринок).
Мені просто надзвичайно дивно, що буде, якби всі оті негативні епітети типу лібераст і т.д. буквально перекласти американцям. Мені також смішно думати, що буде, якщо хтось перекладе американцеві вирази українців типу "я соціаліст, а він ліберал."
У якому ж химерному світі ми живемо...
Відповіді
2005.12.23 | Koala
Re: Давно хотів спитати...
Цей тест добре ілюструє американське уявлення (влом вишукувати себе - тисніть весь час "далі", там хороша діаграма з демонстрацією результатів):http://www.okcupid.com/politics
В Україні прийнята лінійна модель "праві-ліві", соці там - якраз в середині лівих, а ліберали - правоцентристи.
2005.12.23 | Мірко
Re: Давно хотів спитати...
Дякую Коала, діаграм точний, і багато вияснує. Особисто я десь між лібертаріяном а анархістом!2005.12.23 | Чучхе
В СРСР, наприклад Компартію неформали називали "правими"
просто комуністи виступали за консервацію соціального ладу в країні (тобто були "правими" в смислі консерватори), хоча сповідували при цьому "ліву" ідеологію2005.12.24 | borracho
Дійсно, хто казав, що КПУ, КПРФ - то комуністи?
Чи ПСПУ, тим більш? Це звичайні право-консервативні партії, для яких ліві назви - не більше, ніж популярний бренд.2005.12.23 | Георгій
Дякую, але...
... це все-таки не відповідає на моє питання: ЧОМУ, з якої причини один і той самий термін ("ліберал") у США і в Україні розуміють "з точністю до навпаки?"А тест цей взагалі хороший, і також є кілька інших, схожих. Я вийшов "moderate."
2005.12.23 | Koala
Re: Дякую, але...
Проблема тут, я гадаю, ось у чому:простір політичної орієнтації багатовимірний. Модель в тому тесті - двовимірна. Традиційний розподіл "правий-лівий" дає пряму, яка на графіку результатів тесту буде йти приблизно з правого нижнього ("ліві") в лівий верхній ("праві") кут. Всі позиції, що не лежать на цій прямій, проектується на неї, так що соціалісти виходять сильно лівими, ліберали - правоцентристами, фашисти - радикально правими. Але якщо розглядати, наприклад, тільки соціальну вісь, то ліберали і соціалісти потрапляють в одну категорію - лівих. Але цей графік теж є проекцією повнішої моделі, де, наприклад, ще проведена вісь національної орієнтації. І ще кілька інших. Тому й виходить, що ліберали в одному значенні близькі до соціалістів, в іншому - до республіканців (за термінологією тесту). До речі, "фашисти" у цьому тесті - це ідеологія американських скінхедів, а не Мусоліні й Гітлера. А "тоталітаристи" - це загальна назва великої кількості ідеологій.
Але дещо в цьому тесті мені сподобалося, а саме "електоральна мапа", де показаний розподіл голосів за Буша і Керрі. Цікаво було б такий тест у нас запустити і порівняти електоральні поля різних кандидатів. Результати можуть бути дуже дивними, як мені здається...
2005.12.24 | borracho
Re: Дякую, але...
Це російська традиція, започаткована у кінці 80-х. Про цей феномен писав Борис Кагарлицький.2005.12.24 | толя дейнека
Re: консерватори, ліберали, соціалісти
класично існують 3 основні політичні течії- консерватори - ідеологія землевласників, тобто утримання існуючого стану речей і допоміжні в тому речі: устої, традиції, релігія, кордони і обмеження іміграція.
- ліберали, це ідеологія банкірів і фінансистів. Зняття всяких бар'єрів рухові капіталу, прозорі кордони, анаціональність.
ці дві течії існували в класичному виді торі і вігі в Англії. Ідеологія і політика підприємців ділиться між цима напрямками в залежності від природи їхнього капіталу.
Пізніше, з розвитком капіталізму додається третя течія
- соціалізм, як політика найманих працівників.
інші політичні течій, або розподіляються між трьома переліченими, або не такі сталі. Наприклад, націоналістичні партії - явище тимчасове. В випадку перемоги нац.руху смисл їх існування втрачається, бо голим націоналізмом нікого не нагодуєш, в випадку поразки опиняються на маргінесі.
В україні зараз майже не існує партій класичних ідеологій, за винятком соціалістичних, які ми успадкували від СССР. Інші партії поки не партії, а клуби і прото-партії, і мають пройти певну еволюцію і переформатування до національного масштабу.
Певно, класична модель насьогодні сформувалася в Польщі, тамна виборах змагаються і міняються класичні консерватори (нині при владі), ліберали і соціалісти (попередня влада).
З часом така класична модель чекає певна еволюція, основними рисами якої є
- тяжіння до центризму у вигляді запозичення ідей у конкуруючих течій
- як правило, зокрема і за рахунок запозичень, дві партії стають сильнішими за третю і відтісняють її на треті ролі. Так в Британії вігі-ліберали формально давно не приймає участі в формуванні урядів, хоч їхні ідеї по суті активно використовуються.
Окремий випадок США. Коли європеєць потрапляє в Штати, він звертає увагу, що на відміну від Європи, там нема лівої соціалістичної преси, вся преса права, буржуазна. Видно це пов'язано із тим, що в країні базується таке унікальне підприємство, як Федеральна Резервна система, тож владу в країні не може отримати будь хто з волі народу, бо це невиправданий ризик. Хоч в Штатах існують дві ніби конкуруючі партії, звісно це профанація, ці партії успадкували від попередників деякі формальні ознаки, але не зміст. Останні президентьські вибори - тому найкраще підтвердження: за владу боролися два боунсмена, два члена "Ордена Черепа з Кістками". Хоч у Керрі був сформований імідж ліберала в американському розумінні, але безпристрастний аналіз його реальної парламентської діяльності суперечить такому іміджу (
Ноам Хомський, який фахово вивчав пропагадиську машину Штатів, свідчить: "Пропаганда для демократии це те саме, що й насилля для тоталітаризму. Її техніка відточена до рівня високого мистецтва і перевершує все мрії Орвелла".
Тепер власне до питання про різне тлумачення слова "ліберал". Ми в україні використовуємо його в класичному смислі слова - лібералізм - це політика фінансистів, портфельних інвесторів, спекулянтів, для яких нормально і добре вчасно щось купити і потім вчасно звідти вискочити, вивести гроші, навіть кинути. Що там лишиться, може трава вже не росте, це байдуже. Звісно, такі ліберали зацікавлені в руйнуванні кордонів і зменшенні національних захистних бар'єрів для безперешкодного руху своїх капиталів. Тож системно руйнуються національні традиції, релігія, пропагується розбещеність включно з пропагуванням педерастії. Звідси і виникло гібридне слово "лібераст". Засилля лібералів (хоч вони можуть називатися дещо інше) характерно для всіх наднаціональних органів, таких як МВФ,Світовий Банк чи ЄС.
2005.12.24 | Георгій
Re: консерватори, ліберали, соціалісти
толя дейнека пише:> класично існують 3 основні політичні течії
> - консерватори - ідеологія землевласників, тобто утримання існуючого стану речей і допоміжні в тому речі: устої, традиції, релігія, кордони і обмеження іміграція.
> - ліберали, це ідеологія банкірів і фінансистів. Зняття всяких бар'єрів рухові капіталу, прозорі кордони, анаціональність.
(ГП) У США такий опис підходить до ідеології лібертаріанців (Libertarian Party). Лібертаріанці звинувачують демократів у етатизмі, тобто у надмірній вірі в державу, її апарат і її право перерозподіляти доходи на користь менш соціально захищених. Разом з тим вони критикують республіканців як раз за обмеження свободи руху капіталу, за капітуляцію перед великими корпораціями-монополістами, за зрощування з ними. Але лібералами у США називають носіїв зовсім не цієї ідеології, а як раз етатистсько-соціалістичної.
> ці дві течії існували в класичному виді торі і вігі в Англії. Ідеологія і політика підприємців ділиться між цима напрямками в залежності від природи їхнього капіталу.
> Пізніше, з розвитком капіталізму додається третя течія
> - соціалізм, як політика найманих працівників.
(ГП) От соціалістів у США і звуть лібералами (liberals). Вони не мають якоїсь відомої, великої, сильної політичної партії, але вони мають досить сильну підтримку головним чином серед інтелігенції (університетські професори, науковці, голівудська і навкологолівудська еліта, письменники, різного роду богема). Вони стоять за великий і розгалужений державний апарат, який взяв би на себе соціальні функції - перерозподіляв би гроші через високі податки на користь бідних, займався б централізованим капітальним будівництвом тощо. Їх ідеал суспільства близький до сучасних скандинавських країн.
> інші політичні течій, або розподіляються між трьома переліченими, або не такі сталі. Наприклад, націоналістичні партії - явище тимчасове. В випадку перемоги нац.руху смисл їх існування втрачається, бо голим націоналізмом нікого не нагодуєш, в випадку поразки опиняються на маргінесі.
(ГП) У США головний носій шовіністично-месіанської ідеології - праве крило республіканської партії, так звані неоконсерватори.
> Окремий випадок США. Коли європеєць потрапляє в Штати, він звертає увагу, що на відміну від Європи, там нема лівої соціалістичної преси, вся преса права, буржуазна.
(ГП) Це правда. Є маргінальні газетки, що їх розповсюджують на вулицях таких фортець американських лівих, як Сіетл, Сан-Франціско і т.д., і які пишуть про проблеми бездомних чи безробітних, але їх майже ніхто не читає. Газет чи журналів "робітничого класу" взагалі нема, як майже нема і самого робітничого класу.
>Видно це пов'язано із тим, що в країні базується таке унікальне підприємство, як Федеральна Резервна система, тож владу в країні не може отримати будь хто з волі народу, бо це невиправданий ризик. Хоч в Штатах існують дві ніби конкуруючі партії, звісно це профанація, ці партії успадкували від попередників деякі формальні ознаки, але не зміст. Останні президентьські вибори - тому найкраще підтвердження: за владу боролися два боунсмена, два члена "Ордена Черепа з Кістками". Хоч у Керрі був сформований імідж ліберала в американському розумінні, але безпристрастний аналіз його реальної парламентської діяльності суперечить такому іміджу (
(ГП) Так. Знову ж таки, "третя сила" є і вона головним чином представлена лібертаріанцями. Вони мають свою досить велику політичну партію, веб-сайти, друковані видання. Але за них голосує якийсь геть крихітний відсоток населення. Близьку до лібертаріанської платформу займав, наприклад, Г. Росс Перо на президентських виборах 1991 року, але все, чого він досягнув, було відтягнення маленької частини голосів від Буша-старшого, завдяки чому переміг Клінтон. Зараз ще є незалежна партія, яку очолює Ралф Нейдер - це щось досить близьке до соціалізму, але знову ж таки, їх стеля на виборах це десь 1-2% голосів. Американська народна маса їх не любить, тому що боїться, що їм піднімуть податки.
> Тепер власне до питання про різне тлумачення слова "ліберал". Ми в україні використовуємо його в класичному смислі слова - лібералізм - це політика фінансистів, портфельних інвесторів, спекулянтів, для яких нормально і добре вчасно щось купити і потім вчасно звідти вискочити, вивести гроші, навіть кинути. Що там лишиться, може трава вже не росте, це байдуже. Звісно, такі ліберали зацікавлені в руйнуванні кордонів і зменшенні національних захистних бар'єрів для безперешкодного руху своїх капиталів. Тож системно руйнуються національні традиції, релігія, пропагується розбещеність включно з пропагуванням педерастії. Звідси і виникло гібридне слово "лібераст". Засилля лібералів (хоч вони можуть називатися дещо інше) характерно для всіх наднаціональних органів, таких як МВФ,Світовий Банк чи ЄС.
(ГП) У США більшість правих (республіканців) виступає нібито як раз за зміцнення традиційних цінностей - сім'ї, релігії, і проти анти-біблійних модусів поведінки, особливо проти гомосексуалістів. Серед демократів, мабуть, нема ніякої однієї чітко визначеної позиції щодо цього. Лібартаріанці, таке враження, взагалі байдужі до цього роду проблем, вважають усе це приватною справою, від якої політикам треба триматися подалі. Дуже активну підтримку нетрадиційні сім'ї і екстравагантні статеві меншини отримують з боку про-соціалістичної інтелектуальної еліти.
2005.12.25 | толя дейнека
Re: ліберали і футбол
можу запропонувати пару версій, чому соціалісти в США називаються лібералами. Наймовірнішою мені здається, що після маккартівських гонінь на "підривних елементів" слово "соціаліст" стало лайливим разом з "комуніст". Явище є, назви вигадати йому все одно треба, тож стали викристовувати "ліберал" на противагу консерватизму МакКарті. Ви ж знаєте, в Америці навіть футболом називають казна-що.Менш йомовірним мені здається варіант, що ліберали виникли в результаті мутацій, коли відчули для себе користь осідлання суспільних фондів і інституцій. Хрч не думаю, що це було вирішальним, скоріше один з можливих факторів.
Загалом, ми вживаємо слова "ліберал" і "соціаліст" для йменування різних речей. Є течії суспільної думки (наприклад тих же професорів і студентів в кампусах), є формальні політичні інституції (партії), є технології влади. Все це різні речі, вони торкаються і взаємодіють, але не зливаються. І коли ми вживаємо терміни для їхніх характеристик, бажано вказувати і політичний шар, до якого термін застосовується.
Про підтримку соціалістами гомосексуалізму - це правда. Наприклад, коли соціалісти прийшли до влади в Іспанії, перше що зробили - вивели війська з Іраку і дозволили гомо-"шлюби". Насправді природу цього мені важко зрозуміти, можливо поможе Боррачо. Підтримка і пропаганда педерастії точно не входить в основні інтереси пролетаріату, скоріше навпаки. Думаю, тут справа в тім, хто сьогодні називається соціалістом, хто системно інкорпорується в соціалістичний рух і структури. Наприклад, Троцький вважав себе справжнім комуністом, дехто так досі вважає, хоч в його реальних планах було позаганяти всіх в трудові концентраційні табори, а профсоюзи зробити наглядачами. В відомому американському фільмі (йшов у нас з назвою "Однажди в Америкє") ми бачимо, що американські профсоюзи осідлали справжні бандюки, теж тепер соціалісти?
Я вважаю, що викладена мною схема політичних рухів в цілому правильно розставляє акценти, і пропаганда розбещеності і різних нетрадиційностей належить коріним інтересам лібералізму. Інша річ, що публічно ліберали звикли поставати в красивих позах (згадаймо "Коні не винні" Коцюбинського), соціальний статус зобов'язує. Тож зовні ліберали - це вишукані інтелектуали (
Тому, щоб не плямувати свій пухнастий образ, ліберали покладають просування своїх інтересів, котрі брудніші, на агентів впливу в інших силах. Наприклад, на соціалістів, яких мабуть дешевше купити.
Щодо "політичного життя" в Америці, тут я скептик. Це "життя" - не більше чим бутафорія. Можливо, хоч і тут я не певен, останній, хто був народом обраний на президента, - це Джон Кеннеді, але, щоб уникнути негативних наслідків такого обрання, справжні господарі вдалися до рішучих кроків, і певно такого неподобства вже не допустять.
Шоу починає готуватися заздалегідь, дійові публічні особи завжди із перевіреної номенклатури. Наскільки можна було побачити, боунсмен Керрі на нетривалий час поїхав у В'єтнам, щоб за короткий термін набрати найбільше вищих бойових нагород. Ну, звичайно весь час влаштовуються учбові політичні бійки і гризня, щоб дослідити в кого є доволі гострі зуби і одночасно повна лояльність до господарів.
Незалежна ж політична думка, і навіть якісна, існує, але в чітко обмежених ареалах і під контролем. Біситися можна, але в межах одного відсотка, вихід за межі кампуса цього відсотка можливий лише за санкції згори.
Сам процес виборів полягає в наступному. Є чітка негласна політика, в якій вар'юються лише нюанси. Від кандидата-номенклатурника вимагається створити імідж, публічний місток до очікувань електорату, і все. Звісно очікування електорати глибоко вивчаються і по можливості програмуються виборчими штабами учасників.
Тож називати це "політикою" в смислі "боротьби політичних рухів" не бачу жодних підстав.
2005.12.26 | Георгій
Ну і що ж з усього цього вийде, по-Вашому?
толя дейнека пише:> Загалом, ми вживаємо слова "ліберал" і "соціаліст" для йменування різних речей. Є течії суспільної думки (наприклад тих же професорів і студентів в кампусах), є формальні політичні інституції (партії), є технології влади. Все це різні речі, вони торкаються і взаємодіють, але не зливаються. І коли ми вживаємо терміни для їхніх характеристик, бажано вказувати і політичний шар, до якого термін застосовується.
(ГП) Все вірно. Але на практиці, у США слово "ліберал" закріпилося за абсолютно всім, що має етатистсько-соціалістичні коннотації (чи то партія, чи то течія думки, чи то особа). Якщо хтось - індивід або група - відстоює принцип більшої участі державного апарату у житті країни, більших податків, більшого ступеню перерозподілення матеріального багатства на користь тих, хто так чи інакше не може (чи не хоче) заробити собі на життя - це для будь-якого американця "ліберал." Це вже викристалізувалося. (Може, дійсно, як поняття "футбол".) Будь-який американець, наприклад, скаже, що демократи більш ліберальні, ніж республіканці, соціалісти більш ліберальні, ніж прихильники капіталізму, Говард Дін більш ліберальний, ніж Джон Керрі, і т.д. і т.п. Для американця буквально все впирається тільки в те, чи будуть, волею того чи іншого політика, ЙОГО (чи її) особисті гроші взяті в нього чи в неї у формі податків (і скільки їх буде взято), і чи підуть ці гроші на щось (а) централізоване і кероване держапаратом і (б) орієнтоване на якусь допомогу "нещасненьким." Хто за те, щоби цих грошей бралося більше і щоби вони йшли на допомогу "нещасненьким" під керівництвом держапарату - той ліберал. Хто за те, щоби цих грошей бралося більше і щоби більша їх частка використовувалася на допомогу більшій кількості "нещасненьких" під керівництвом більшого держапарату - той більший ліберал. Власне, ВСІ дебати в американській політиці і взагалі суспільному житті вже звелися ТІЛЬКИ до цього.
> Про підтримку соціалістами гомосексуалізму - це правда. Наприклад, коли соціалісти прийшли до влади в Іспанії, перше що зробили - вивели війська з Іраку і дозволили гомо-"шлюби". Насправді природу цього мені важко зрозуміти, можливо поможе Боррачо. Підтримка і пропаганда педерастії точно не входить в основні інтереси пролетаріату, скоріше навпаки.
(ГП) Але в Америці вже давно нема ніякого пролетаріату. Частка американських громадян, занята у виробництві, маленька і все меншає й меншає з роками. Люди працюють переважно у сфері обслуговування або у сфері розваг (entertainment). Традиційний спосіб життя - родина з тата, мами і кількох дітей, тяжка щоденна праця, консервативна біблійна мораль - все ще зберігається, але головним чином у глибинці, там, де нема великих міст. У великих містах, з іншого боку, більшість людей вже де-факто не дотримується традиційного модусу життя. Дуже багато людей або зовсім не одружується, або одружується пізно і дивиться на шлюб головним чином як на ділову річ, гешефт. Більшість шлюбів швидко розпадається. Люди не бажають обтяжувати себе якимись зобов'язаннями, хочуть легшого життя. Те, що в Америці називається ліберальною ідеологією, спрямоване передусім на людей цього типу - їм подобається жити для себе, уривати від життя всі можливі і неможливі насолоди, не турбуватися особливо про добробут чоловіка чи дружини і дітей і при цьому мати допомогу від державного апарату у формі різних фінансових та соціальних послуг. Люди цього типу дуже сприятливі до анти-консервативної риторики, демонізації традиційних цінностей "сім'я, діти, тяжка чесна праця, церква." У Голівуді ця демонізація вже дійшла до серйозного ступеню, вона часто агресивна. Героїзація зовсім нетрадиційних форм людської спільності - особливо гомосексуальних союзів і виховання прийомних дітей у таких союзах - є, мабуть, частиною оцієї демонізації всякої традиційності, всякого консерватизму.
>Думаю, тут справа в тім, хто сьогодні називається соціалістом, хто системно інкорпорується в соціалістичний рух і структури. Наприклад, Троцький вважав себе справжнім комуністом, дехто так досі вважає, хоч в його реальних планах було позаганяти всіх в трудові концентраційні табори, а профсоюзи зробити наглядачами. В відомому американському фільмі (йшов у нас з назвою "Однажди в Америкє") ми бачимо, що американські профсоюзи осідлали справжні бандюки, теж тепер соціалісти?
(ГП) Так, це все теж є, але те, що у США називається лібералізмом (тобто етатизм, концепція великого і дуже соціально-орієнтованого держапарату) підживлюється більше всього, на мою думку, не цими бандюками, а саме індустрією розваг, яка грає на розчаруванні дуже великої частини американців у традиційних цінностях.
> Я вважаю, що викладена мною схема політичних рухів в цілому правильно розставляє акценти, і пропаганда розбещеності і різних нетрадиційностей належить коріним інтересам лібералізму. Інша річ, що публічно ліберали звикли поставати в красивих позах (згадаймо "Коні не винні" Коцюбинського), соціальний статус зобов'язує. Тож зовні ліберали - це вишукані інтелектуали (
(ГП) Можливо.
> Щодо "політичного життя" в Америці, тут я скептик. Це "життя" - не більше чим бутафорія. Можливо, хоч і тут я не певен, останній, хто був народом обраний на президента, - це Джон Кеннеді, але, щоб уникнути негативних наслідків такого обрання, справжні господарі вдалися до рішучих кроків, і певно такого неподобства вже не допустять.
(ГП) Все вірно. Але річ у тому, що американці на диво наївні. Вони практично всі - і ліберали, і консерватори однаково - свято вірять у принцип, що їх країна все рівно найкраща на світі, що ніяких кардинальних змін у їх політичній системі не потрібно (та й неможливі вони), що вони мають значно більше прав і свобод, ніж громадяни будь-якої іншої країни і що їх уряд - це вони самі. Іноді люди задумуються над тим, що таки є оті "справжні господарі," але висновок з цього робиться тільки той, що це от тільки зараз, дуже тимчасово, справи в Америці пішли дещо не так, як це планували їхні "founding fathers," але це можна, і треба, виправити просто-напросто більшою активністю, прямою участю у голосуванні за хороших кандидатів на всіх рівнях, від житлового масиву Зелені Дубки до округу (county), штату і федерації. Мені здається, що саме в цьому корінна різниця між американцями і нами. Американці геть усі - віруючі люди. Вони вірять у свою країну. Якщо Ви їм будете говорити, що їм потрібна якась революція і що взагалі МОЖЛИВА якась інша модель суспільства, вони Вам скажуть, що Ви просто не розумієте усієї краси і величі ЇХ країни, суспільства, історії, соціальної моделі. Думаю, що успіх невеличкої купки неоконсерваторів-геополітиків, які можуть запросто запланувати і провести в життя військову інтервенцію у половину країн світу, спирається у дуже великій мірі саме на цю ідолянську віру американців у власну велич. Що з усього цього буде, як Ви гадаєте? Особисто я просто не знаю...
2005.12.28 | толя дейнека
Re: вийде по-Вашому?
Георгій пише:> Але на практиці, у США слово "ліберал" закріпилося за абсолютно всім, що має етатистсько-соціалістичні коннотації (чи то партія, чи то течія думки, чи то особа). Якщо хтось - індивід або група - відстоює принцип більшої участі державного апарату у житті країни, більших податків, більшого ступеню перерозподілення матеріального багатства на користь тих, хто так чи інакше не може (чи не хоче) заробити собі на життя - це для будь-якого американця "ліберал." Це вже викристалізувалося.
все ж таки я не позбувся погляду з цього боку океану, ваші зауваження доречні. Насправді, соціалісти тут виступають ще на користь державної або суспільної власності на певні ділянки економіки, особливо в природних монополіях (транспорт, енергетика). Як мені здається, саме це є рішальним для визначення слова "соціаліст". Те що американські ліберали і європейські соціалісти закликають до збільшення подітків і прагнуть розподіляти суспільні фонди на соціалку - це вже вторичне, чи принаймні не більше за значимістю від "соціалістичного господарства". Певно, тут криється межа між соціалістами і американо-лібералами. В Європі американо-ліберали теж є, мабуть це щось близьке до соціал-демократів німецького чи шведського зразка.
> У великих містах, з іншого боку, більшість людей вже де-факто не дотримується традиційного модусу життя. Дуже багато людей або зовсім не одружується, або одружується пізно і дивиться на шлюб головним чином як на ділову річ, гешефт. Більшість шлюбів швидко розпадається. Люди не бажають обтяжувати себе якимись зобов'язаннями, хочуть легшого життя. Те, що в Америці називається ліберальною ідеологією, спрямоване передусім на людей цього типу - їм подобається жити для себе, уривати від життя всі можливі і неможливі насолоди, не турбуватися особливо про добробут чоловіка чи дружини і дітей і при цьому мати допомогу від державного апарату у формі різних фінансових та соціальних послуг.
от ще різниця між американо-лібералізмом і соціалізмом, а саме - соціальна основа.
> Так, це все теж є, але те, що у США називається лібералізмом (тобто етатизм, концепція великого і дуже соціально-орієнтованого держапарату) підживлюється більше всього, на мою думку, не цими бандюками, а саме індустрією розваг, яка грає на розчаруванні дуже великої частини американців у традиційних цінностях.
куди веде дорога, яку мостить "індустрія розваг" загалом відомо прикладів з минулого.
> Але річ у тому, що американці на диво наївні. Вони практично всі - і ліберали, і консерватори однаково - свято вірять у принцип, що їх країна все рівно найкраща на світі, що ніяких кардинальних змін у їх політичній системі не потрібно (та й неможливі вони), що вони мають значно більше прав і свобод, ніж громадяни будь-якої іншої країни і що їх уряд - це вони самі.
вони правильно вважають, їм є чим пишатися. Вони, кожен, причетні до створеня існуючого світоустрою, який зокрема характеризується тим, що Америка споживає вдвічі більше ніж виробляє сама. Пишатися таким станом речей - це по господарськи, а закликати щось кардинально міняти чи навіть ломати - це не тільки непатріотично, але й просто закликати до розорення.
Насправді моя іронія тут вдавана. На мою думку, творення імперії є неміряно більш творчим процесом, ніж "скласти лапки і скоритися". Тим, кому вдалося створити імперію, не треба окремо доводити, що вони володіють конструктивним потенціалом.
> Мені здається, що саме в цьому корінна різниця між американцями і нами. Американці геть усі - віруючі люди. Вони вірять у свою країну. Якщо Ви їм будете говорити, що їм потрібна якась революція і що взагалі МОЖЛИВА якась інша модель суспільства, вони Вам скажуть, що Ви просто не розумієте усієї краси і величі ЇХ країни, суспільства, історії, соціальної моделі.
я вважаю, що така віра є невідємною складовою будівничого імперії. Якщо він не набуде такої віри і не залишить десь на смітнику сумніви, він не буде будівничим. Буде вперто сумніватися - поставить себе в ряди хворих, добре якщо не крайньої міри небезпеки для оточуючих будівничих.
Цікаво, що тут колись на форумі була одна дописувачка з Америки. Вона дуже різко кидалася на українців і загалом європейців, називаючи їх лайливо "патріотами". Їхня вина була в тім, що в Америці вони не побулися свого "патріотизму" і навіть ним пишаються, а для цього нема жодних об'єктивних підстав, звісно з американської точки зору. Вона казала: триматися иакої віри згубно, і
> Що з усього цього буде, як Ви гадаєте? Особисто я просто не знаю...
з чого
якщо говорити про імперію, то основні загрози свому існуванню вона несе всередені. З'явлюються якісь розколи, розлами і протиріччя. Якщо вони набувають якихось відчутних рис, то вам звісно видніше їхня природа.
Зовні часто говорять про протиріччя між виробленим і спожитим, що такий стан не може тривати вічно. Америка як країна має дві прірви в бюджетах, в торгівельному балансі і в тратах. Багато хто вірить, що під час циклічного спаду в 2001 це призвело до 9-11. Долару, основі америкського благополуччя, вдалося втрматися ціною надзвичайних заходів. Зараз найвища точка циклу, коли ставка федеральної резервної системи досягла максимума і за всіма законами економіки почне незабаром знижатися. Чи втримається тоді долар, обтяжений триліонами нароблених боргів.