«Урочистості» 9 травня 2011 у Львові завдають шкоди іміджеві України і українців у очах євроспільноти. Про це та про брак систематичного формування про-українського іміджу в європейських ЗМІ.

Не буду намагатися викласти ще й «свою» версію сабжу – зосереджуся на зарубіжному резонансі події, і як ми його будемо розгрібати.

Те, що здобутки для іміджу патріотичних, помірковано-правих та інших українських анти-владних рухів є не те що нульовими, а явно мінусовими, говорити теж, мабуть, зайве.

Як очільник громадської ініціативи з вузькою спеціалізацією хочу привернути увагу небайдужих та обізнаних на міжнародному резонансі події. Ось що ми маємо (з перекладом пропонуємо розібратися самостійно):

1. З більш-менш об’єктивною подачею

2. Зі стереотипною, змішаною для іміджу України чи частково правдивою подачею

* В коментарях до цієї статті, у відповідь на розміщені кимось посилання на альтернативні версії цієї події, «Майдан» було названо «нео-нацистським ресурсом».

3. Зі стереотипною, однозначно негативною для іміджу України, поверхневою подачею

Вочевидь, це ще не вся реакція на подію – чекатимемо на подальші публікації, однак, загалом, зрозуміло, чого можна очікувати.

Інший бік цього звіту – подія відбулася на фоні продовження процесу над Іваном Дем’янюком (здавалося б, чисто випадково):

Ось такий імідж хтось створює про Україну. Для порівняння – з інших важливих новин маємо лише наступні «краплі» про голодування Луценка в СІЗО:

Таким чином, «свободівці» вдало підіграли чиємусь спектаклеві, що мав на меті вкорінення за українцями (особливо західними чи й просто україномовними) іміджу нацистських посіпак.

Далі, без емоцій – звіт вкотре підкреслює відсутність зовнішньо-політичної інформаційної діяльності (чи то влади, чи то опозиції, чи то громадських активістів), а також дивне домінування давно визнаних і респектабельних інформагенцій, що, однак, не утруднюють себе глибоким аналізом причин, наслідків, обставин, і взагалі української історії, перш ніж «вкинути» якийсь матеріал. Подібні речі помічаємо у AFP (Agence France-Presse), Reuters; з російськими агенціями (РИА, ИТАР ТАСС, тощо) все зрозуміло. Найприкрішим моментом (поки що) є те, що навіть якщо почати подавати альтернативну, зважену, докладно проаналізовану і проаргументовану позицію і бачення, якою б якісною вона не була, нам навряд чи вдасться перебити «авторитетний» потік, що йде від вищезгадуваних агенцій. Тим не менш, якщо цього зовсім не робити, імідж не покращуватиметься, позиція української громадськості не доноситиметься, і в сусідній з нами Європі пануватиме думка, що Україна дійсно «розривається» по лінії Схід-Захід, що це напівштучний конгломерат, який заслуговує на своє нинішнє становище через притаманну широким верствам підлість, ницість і недолугість. Що, мабуть, варто переглянути кандидатури міст, де проводиметься Євро-2012 (для Львова, який підготувався інфраструктурно чи не найкраще, це – несправедлива кара). Що навряд чи варто інвестувати в Україну, навіть якщо до влади прийдуть інші, бо народ тут такий, що, як то кажуть, краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти (попри той позитивний імідж, що несуть в Європу наші заробітчани, програмісти і інші верстви населення, що намагаються розвиватися й працювати попри зовні несприятливий економічний і соціальний клімат). Не кажучи вже про те, що подібні «подарунки» для вороже налаштованих до нас держав спрацьовують як «краплі, що врешті переповнюють чашу терпіння» і створюють формальні приводи для різного роду односторонніх санкцій чи навіть військової інтервенції (Грузія – свіжий приклад).

Хочеться побажати беручким до чосу кулаків західним парубкам зазирнути всередину себе і з’ясувати справжню причину потягу до насилля – дуже ймовірно, це необхідність бодай якось самоствердитися й компенсувати у такий спосіб брак інших здобутків – так для цього я раджу зайнятися духовним і інтелектуальним саморозвитком, аби з’явилися реальні підстави поважати себе і очікувати поваги до себе оточуючих (не вдаючись до самоствердницького насилля). Наприклад, можна спробувати вивчити двійко-трійко іноземних мов. Чи освоїти якесь гідне ремесло – неабияк згодиться, особливо враховуючи тотальний кадровий голод (мається на увазі, на професійні й освічені кадри) будь-якого громадського руху чи партії в цій країні. Не кажучи вже про те, що справжні українські націоналісти мали б врахувати досвід попередньої боротьби(див., напр. ось це джерело) і зробити для себе відповідні висновки – насилля дискредитує національну (а разом з нею – навіть просто будь-яку патріотичну) ідею і призводить до самознищення активу руху і згортання демографічної бази цього руху.

Ну і, врешті-решт, прискіпливіше обирати, за ким слідувати і, навіть обравши, не слідувати сліпо, фільтрувати накази, що даються, завжди намагатися бачити повну картину і місце будь-якої конкретної акції у загальному плані (який, між іншим, теж повинен бути). Тобто, як каже гасло географів, «мислити глобально – діяти локально».

Відповіді

• 2011.05.12 | Evgen.I

  Re: Спектаклі, спектаклі... від Путіна.

  Привезли під охороною МВС, СБУ провокаторів з проросійських партій "Родіна", "Русскоє едінство" та "Дозор", щоб вони "зняли штани і всілися на нашому порозі по-великому". Цікаво, що господарі мають робили?