МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Щодо питання доцільності добудови Міністерством транспорту і зв'язку України другої черги судоходного ходу Дунай - Чорне море

03/13/2005 | Skapirus
Прем'єр-міністру України пані Тимошенко Ю. В. копія Міністру транспорту і зв'язку України пану Червоненко Є. А. б/н від 9 березня 2005 р. [ЩОДО ПИТАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ДОБУДОВИ МІНІСТЕРСТВОМ ТРАНСПОРТУ І ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ЧЕРГИ СУДОХОДНОГО ХОДУ ДУНАЙ - ЧОРНЕ МОРЕ] вх. Кабміну N 41-С-032444/26П від 10. 03. 2005 р. ЛИСТ - ЗВЕРНЕННЯ Шановна Юліє Володимирівно! Шановний Євгене Альфредовичу! Я, Слєсаренко Василь Вікторович, як дійсний патріот України без перебільшення, фахівець еколог, активна і небайдужа людина отримав інформацію про наміри Міністерства транспорту і зв'язку України продовжити добудову другої черги судоходного ходу Дунай - Чорне море через ядро Дунайського біосферного заповідника і заявляю з цього приводу свій рішучий протест. Цією проблемою особисто займаюся п'ять років і вважаю, що маю право привернути вашу увагу до проблеми з точки зору етики, законності, доцільності, захисту народної спадщини. Не будучи переконаним, що одного мого листа до Міністра транспорту і зв'язку України буде достатньо (лист передано особисто мною в руки Міністра транспорту і зв'язку України 3 березня 2005 року на Форумі "Інформаційне суспільство України", який проходив у Міжнародному центрі конгресів та виставок (м. Київ, вул. Тургеневська, 25) для зупинення непродуманих і на мій погляд шкідливих для держави і її довкілля дій від продовження реалізації цього проекту, вимушений звернутися безпосередньо до вас особисто. Багато років широкі кола громадськості і я особисто, за підтримки міжнародних організацій і більш як 50 тисяч громадян з 90 країн світу, намагаємося зупинити руйнування національної спадщини України - Дунайського біосферного заповідника, який розташований у Причорноморській середньостеповій провінції у дельті Килійського рукава другої за розміром європейської річки - Дунаю, де її води, закінчивши свій марафон по Європі, зустрічаються з Чорним морем. Згідно з Рамсарською конвенцією, вся територія заповідника віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення як місце існування водоплавних і навколоводних птахів. Це край озер, проток, рукавів, боліт, островів і царство неполоханих птахів, неповторний витвір природи в самому центрі Європи. Тваринний світ Дунайського біосферного заповідника налічує нині понад 5 тис. видів. За чисельністю переважають комахи - до 4,5 тис. видів, серед яких 36 видів з 8 рядів занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Дунайський біосферний заповідник був включений разом з біосферним резерватом Румунії "Дельта Дунаю" до складу Світової мережі біосферних резерватів в якості транскордонного біосферного резервату під загальною назвою "Дельта Дунаю" і входить до українсько-румунського біосферного резервату "Дельта Дунаю" (626.400 га). Це другий на Україні транскордонний біосферний резерват, який Комісія ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (МАБ) включила у міжнародну мережу. Дельта Дунаю, другої по величині європейської річки, належить до особливо цінних в екологічному плані природно-територіальних комплексів у Європі. Дуже багата орнітофауна цієї території, яка нараховує 280 видів, у тому числі 177 гніздових. Саме для гніздування та масових сезонних скупчень водно-болотних птахів значення дельти Дунаю (в цілому) важко переоцінити. Існування ДБЗ дозволить зберегти біологічне, екологічне і ландшафтне різноманіття унікального на нашому континенті у біогеографічному плані біому в дельті Дунаю. З 1999 року ДБЗ включений до міжнародної мережі біосферних резерватів і підпорядкований НАН України. Багато років світова наукова й екологічна громадськість доводила колишнім урядовим структурам України цінність Дунайського біосферного заповідника й неприпустимість даного проекту будівництва каналу саме через гирло Бистре. Питання будівництва каналу ініціювалося ще колишнім тимчасовим Міністром транспорту паном Пустовойтенко В. П. за що він отримав прізвище "неукраїнець", бо йому було байдуже, що цим будівництвом він руйнує національну українську спадщину на яку мають право всі українці, а не тільки транспортний посадовець. З приводу будівництва каналу через заповідник в 2002 - 2004 рр. проводилися пікетування Мінтрансу України, Українського посольства в Росії, посольства Німеччини в Україні. Проблема будівництва каналу розглядалася на III, IV, V Всеукраїнських конференціях екологічної громадськості, на міжнародній конференції Міністрів навколишнього середовища "Довкілля для Європи" (Київ, 21 - 23 травня 2003 p.), та на багатьох інших конференціях і семінарах. Ця проблема порушувалася і за кордоном в Єврокомісії, яка неодноразово інспектувала це питання в Україні. Нажаль ні протидія науковців з НАНУ, ні активна протидія екологічної громадськості, ні попередження представників Єврокомісії, інших міжнародних конвенцій про недоцільність і незаконність будівництва саме по гирлу Бистрому не зупинили міністра транспорту Г. М. Кирпу, який ще завзятіше продовжував "проштовхувати" своє страхітне дітище. Під його тиском 10 червня 2003 року був підписаний Указ Президента України N 502 "Про рішення ради нац. безпеки і оборони України "Про стан виконання Указу Президента України від 10 серпня 1998 року N 861 "Про створення Дунайського біосферного заповідника" та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай - Чорне море", в якому в передостанньому абзаці слова "протоками і внутрішніми водоймами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного моря" заміняються словами "акваторією Чорного моря". Висновок N 105 державної екологічної експертизи щодо доопрацьованого техніко-економічного обґрунтування інвестицій "Створення глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти", яка була здійснена Київським національним університетом ім. Т. Г. Шевченко був підданий гострій критиці як з боку екологічної громадськості, так і з боку професійних науковців. Беручи до уваги численні порушення законодавства при проведенні державної екологічної експертизи ТЕО інвестицій створення глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море, БФ "Екоправо-Львів" подав позов у суд до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо визнання висновку державної екологічної експертизи N 105 від 10. 07. 2003 р. недійсним. 10 лютого 2004 р. Господарський суд м. Києва виніс рішення про задоволення позову БФ "Екоправо-Львів" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і визнав недійсним висновок державної екологічної експертизи від 10. 07. 2003 р. N 105. Не гаючи часу Міністр Г. Кирпа ініціював розгляд проекту нового Указу Президента України "Про створення Дунайського транскордонного біосферного заповідника, встановлення його меж... ", яким із заповідника мало бути вилучено всі внутрішні протоки і водойми, а заповідна зона мала зменшитися в 10 разів. За своїм звичаєм, нехтуючи необхідною процедурою узгодження, Міністр транспорту Г. Кирпа 23 вересня 2003 року примусив Урядовий комітет з питань економічної політики підтримати проект будівництва каналу по гирлу Бистре. Поки офіційна влада мовчала і не відповідала на звернення громадськості, у рамках комплексної державної експертизи, організованої Дочірнім підприємством Центральної служби Укрінвестекспертизи "Украгроінвестекспертиза" Мінекоресурсів України було здійснено повторну державну екологічну експертизу щодо доопрацьованого ТЕО інвестицій "Створення глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море на українській ділянці дельти", виконавець - професор Нєкос з Харківського національного університету ім. Каразіна. Замовлена експертиза була необ'єктивною тобто по суті незаконною, бо робилася поспіх за три тижні і ще сумнівної міжнародною групою, фахову кваліфікацію якої не підтверджено. За інформацією фахівців НАН України, таку експертизу слід виконувати три сезони?! Висновок даної експертизи базувався на науковій еколого-експертній оцінці щодо доопрацьованої документації, виконаній Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка (на відміну від харківських псевдофахівців, фахівці київського університету в кількості 9 кафедр і 109 експертів висловилися про недоцільність прийняття такого проекту будівництва каналу по гирлу Бистре, але зам. міністра охорони природи Гриценко А. В. навмисне забрав по суті закінчену Київським університетом експертизу з негативним висновком щодо доцільності початку будівництва каналу, затвердженим Вченою радою і передав замовлення експертизи своєму вчителю в Харківський університет професору Нєкосу, яку той блискуче зробив за три тижні в очі не бачачи ДБЗ і ту природу, яку він фактично своїм позитивним експертним рішенням заклав на знищення). Міністр Г. Кирпа так намагався виконати доручення Президента Л. Кучми, що начисто свідомо забув про існуючі і обов'язкові до виконання закони України і міжнародні угоди, ратифіковані Україною. Маю переконання, що пан Міністр транспорту і зв'язку України Червоненко Є. А. відрізняється від своїх попередників і не буде порушувати закони України і міжнародні конвенції, і докладе максимум зусиль, щоб зберегти заповідник і все, що в ньому є живого. Міністр Кирпа Г. М. не врахував і не хотів враховувати те, що Дунайський біосферний заповідник рішенням ЮНЕСКО від 02. 02. 1999 p. отримав міжнародний сертифікат біосферного резервату. ДБЗ ввійшов до складу румунсько-українського білатерального резервату "Дельта Дунаю". Також територія Дунайського біосферного заповідника ввійшла до списку водно-болотних угідь міжнародного значення, які охороняються положеннями Рамсарської конвенції (Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів). Таким чином, дана природна територія є однією з найцінніших та найуразливіших в Україні, являється рефугіумом для десятків рідкісних та зникаючих видів рослин та тварин тощо і, згідно до положень Закону України "Про природно-заповідний фонд України", відноситься до "національного надбання". Проміжні та підсумкові висновки еколого-експертної оцінки могли бути реалізованими лише при скасуванні абсолютно заповідного режиму на рукаві Бистрий. Охоронний режим Дунайського біосферного заповідника як в цілому, так і його окремої території регулюються нормами закону України "Про природно-заповідний фонд України". Відповідно до статей 16 та 18 цього закону, "будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту" в абсолютно заповідній зоні біосферного заповідника категорично заборонено. Глибоководний судноплавний хід є лінійним об'єктом транспорту. Таким чином, ґрунтуючи наукову еколого-експертну оцінку на відсутності абсолютно заповідного режиму на гирлі Бистре, її розробники проігнорували норми діючого законодавства, діяли виключно в угоду тиску з боку колишнього Президента України Л. Д. Кучми, міністра транспорту і зв'язку Г. М. Кирпи і тим самим порушили один з основних принципів екологічної експертизи - законність (п. 6) ст. 6 Закону України "Про екологічну експертизу". В цій детективній історії багато темних плям. Потребує розслідування використання державних коштів на проектування, експертизи та саме будівництво першого етапу каналу за державний кошт. Яким чином ці кошти відображено в бюджеті, скільки використано, де решта, які були узгоджені розцінки з капітаном німецького землесосу "Джозеф Мебіус", чому не залучили вітчизняних виконавців, і т. інше? Так Указом Президента України з підпорядкування заповіднику було вилучено водні протоки і рукави, які переведено в зону антропогенних ландшафтів. А готував документи про це вилучення заступник керівника Державної служби заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України пан Комарчук С. С., який за посадою повинен був захистити цю заповідну територію, але забув, яка в нього посада, і який обов'язок. Так за чиїмось розчерком пера на папері була знищена цінна природна екосистема світового значення! І тепер стало можливим робити "каналізацію" ядра заповідника. Ось так в заповіднику не стало водночас природи, птахів, тварин, дерев, та іншого природного скарбу. На даний момент вже відбулася реалізація першого етапу щодо будівництва судноплавного каналу в українській частині дельти Дунаю (збудовано 3 км шляху). Проведено зміни в заповідних територіях для полегшення цього процесу. Цей процес триває більше трьох років без залучення громадськості та проведення оцінки впливу на навколишнє середовище відповідно до міжнародних стандартів. Указом Президента України Л. Кучми від 10 червня 2003 року суттєво змінений status quo в дельті Дунаю. Ним передбачено визначити варіант глибоководного судноплавного каналу протягом трьох місяців і позбавлено усі внутрішні води (протоки і внутрішні водойми) Дунайського біосферного заповідника статусу території природно-заповідного фонду. Так влада Кучми і Кирпи береже власність і кошти народу України. Вважаю, що міністр Червоненко Є. А. повинен повернути заповіднику його територію, а канал будувати в іншому місці, вибравши один з семи альтернативних і дешевших варіантів. 13 жовтня 2003 року вийшло "Розпорядження N 598-р" Кабінету міністрів України, яким дозволяється здійснювати будівельні роботи на території суворої заповідності Дунайського біосферного заповідника, білатерального заповідника ЮНЕСКО, без розробленого проекту, без державної екологічної експертизи, без узгодження з Верховною Радою України, чим порушено ст. 39 Закону України "Про експертизу", ст. 150 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд", ст. 94 Водного кодексу, Указ Президента України N 520 від 10. 06. 2003 р. і інші законодавчі акти, в тому числі міжнародні конвенції і зобов'язання України. Громадськість розуміє, що Дунай і Придунайський регіон є стратегічним об'єктом міжнародних інтересів. Процеси інтеграції України у світове співтовариство, розвиток партнерських взаємовигідних відносин неможливі без зусиль у напрямі утвердження України в Придунайському регіоні. Те, що українська влада в особі першої особи держави Президента Л. Кучми, його виконавця міністра транспорту Г. Кирпи, а також слухняного міністра охорони природи С. Полякова, його заступника зам. міністра А. В. Гриценка, який маніпулював експертизами і його підлеглого зам. начальника Державної служби заповідної справи С. С. Комарчука, який перешкоджав міжнародним експертам в інспекції виконання Україною міжнародних угод при будівництві каналу і готував документи про вилучення у заповідника проток, водойм (і це людина яка зобов'язана створювати заповідники, а не знищувати їх), за мовчазної згоди голови Адміністрації Президента України В. Медведчука і їх безпосередніх бізнесових партнерів ДП "Дельта-Лоцман" на чолі з паном В. Бездольним, який примушував керівництво НАНУ погодитися на будівництво каналу, фактично провалила такий важливий вектор зовнішньоекономічних відносин, як "Дунайська політика", і доказувати це вже не потрібно. За свідому шкоду міжнародному авторитету держави поки ніхто з державних діячів старої влади не відповів, а треба. Ситуація, яка сьогодні наявна в Українському Придунав'ї, склалася не після замулення Прорви, як це старається в більшості випадків показувати Міністерство транспорту України та деякі народні депутати України, а набагато раніше. Відсутня державна комплексна програма розвитку регіону. Окремі заходи, що приймаються, носять не комплексний характер, що не приносить очікуваного ефекту. Ніхто в даний час не заперечує проти відновлення повноцінного суднового ходу р. Дунай - Чорне море. Однак, через відновлення, а не закопування державних коштів і здійснення постійних днопоглиблювальних робіт, через відродження, а не знищення природного заповідного фонду. Не треба забувати про те, що наявність високого біорізноманіття (до 4000 видів рослин і тварин) і біопродуктивність дельти послужили основою для створення Дунайського біосферного заповідника (указ Президента України від 10 серпня 1998 р. N 861/98). За оцінками фахівців, втрата хоча б одного з рідкісних видів тварин і рослин оцінюється зараз у суму близько 500 млн. дол. США. Гирло Бистре є місцем міграції 95% дунайського оселедця, від якого в основному залежить його вилов - від 350 до 500 тонн. Економічні втрати від падіння череди оселедця можуть скласти для українських рибалок відповідно до 2 млн. грн. щорічно. Дельта Дунаю (вторинна дельта Кілійського гирла Дунаю) - одне з найбільших водно-болотних угідь Європи. У силу природних, географічних, історичних і політичних причин вона на значних площах зберегла свій первозданний вигляд. Водно-болотні угіддя дельти Дунаю включені до складу 200 найбільш багатих за різноманіттям угідь у світі, що складають планетарну мережу Global-200. Міністр Червоненко Є. А. як посадова особа нової влади повинен розуміти, що Дельта Дунаю є об'єктом дії цілого комплексу міжнародних і національних правових норм, порушення яких потягне за собою ряд негативних наслідків для всієї України як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні. Крім того, в даний час важко доказати народногосподарську необхідність створення судноплавного шляху по гирлу Бистре, враховуючи, що сьогодні, і особливо в найближчій перспективі, основний грузопотік по Дунаю йтиме за маршрутом "Амстердам - Констанца". Дельта Дунаю, як транспортна артерія, зокрема канал Сулина, вже на найближчу перспективу буде виключена з Дунайського грузопотоку і так воно і відбувалося вже наприкінці 2004 року. Яка в цій ситуації народногосподарська необхідність організації судноплавства по гирлу Бистре? Де економічне обґрунтування доцільності саме цього проекту каналу? Його досі немає. Можливо, постійне відмивання і замулювання коштів паном міністром Г. Кирпою (мільйони тонн піску і мулу по розрахунковій ціні $ 1 - 1,5/тонна, а по факту ДП "Дельта-Лоцман" (за висловлюваннями НАНУ) платить німецькому землесосу "Джозеф Мебіус" по $ 2,5/тонну, так де ж дівається різниця державних коштів в $ 1 - 1,5/тонну, та ще це потрібно робити постійно цілий рік? Чи не на виборчу кампанію єдиного кандидата від влади таким чином збиралися гроші? Указом Президента України Л. Кучми президент компанії "Йозеф Мебіус" Вернер Мебіус "за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-німецького співробітництва в області судноплавства, морського й річкового транспорту" нагороджений орденом "За заслуги" II ступеня... Напевно, в якості компенсації за перенесені страждання при знищенні колоній птахів під впливом шуму від роботи механізмів на Бистрому і знищенні нересту дунайського оселедця під час будівництва каналу в заборонений державою період нересту в дельті Дунаю. Чи не за це нагороджено капітана німецького судна високою нагородою України? Сьогодні на населення регіону чиниться тиск з боку ДП "Дельта-Лоцман" та деяких посадовців, нав'язується думка, що всі соціальні проблеми обумовлені відсутністю каналу та створенням заповідника. Прихильники будівництва каналу по гирлу Бистре, нехтуючи чинним законодавством України, а також всіма міжнародними зобов'язаннями, прагнуть перетворити його на черговий елемент своїх економічних інтересів. Яскравим прикладом цього є схема фінансування будівництва каналу по гирлу Бистре, яка вміщена в ТЕО будівництва та інвестицій (теж утаємничений документ, який громадськість в руках не тримала і не бачила, бо то є приватна власність ДП "Дельта-Лоцман", як пояснили в Мінприроди, а що державне завтра буде такою ж приватною власністю нових олігархів, за принципом "Є гроші, на що гляну - все моє"). В ній зазначається, що держава вкладає в будівництво глибоководного суднового ходу Дунай - Чорне море через спеціалізоване державне підприємство "Дельта-Лоцман" безповоротні цільові капітальні вкладення в сумі біля 40 млн. грн. В обмін на вкладені кошти держава одержує у "власність" канал Дунай - Чорне море, який наказом Мінтрансу України закріплюється знову таки за тією ж самою "Дельта - лоцман" на правах повного господарювання. "Дельта-Лоцман" починає експлуатацію каналу і відкриває в уповноваженому банку терміном на 9 років кредитну лінію під 17% річних. Звичайно, за 9 років кредит повернуто не буде, канал буде збитковим, чи штучно буде створена ситуація банкрутства. В даному випадку сам канал стане власністю декого з доморощених олігархів чи певних політичних структур. Та й взагалі, аналіз ситуації приводить до висновку, що декому хочеться черговий раз далеко від столиці "закопати" велику кількість державних коштів, щорічно поповнюючи їх через проведення днопоглиблювальних робіт та розчистку наносів. Зважаючи на активний характер гирла Бистре та необхідність постійного підтримання його в робочому стані, в перші роки експлуатації обсяги витрат на ремонтні дночерпання будуть перевищувати 10 млн. грн. щорічно. Крім того, додатковий загальний обсяг річних експлуатаційних витрат складе майже 25 млн. грн. (за даними проектувальників). Тобто висновки про те, що після обіцяного відкриття в 2003 році (а реально відкриття вже відбулося восени 2004 року) експериментально-експлуатаційного прорізу всі наступні капітальні вкладення у будівництво і експлуатацію каналу через гирло Бистре будуть здійснюватись за рахунок власних коштів, зароблених при його експлуатації, недоречні. При сучасному стані проходів, наявній тарифній політиці та більш привабливому стані румунських каналів, основні суднопотоки будуть зорієнтовані не на українську частину дельти Дунаю, тим паче, що суднохід через румунські канали на 300 км коротший. Проведення робіт, а також проектування вже проведеного першого етапу будівництва каналу через територію заповідника при сучасному його статусі є незаконним, території біосферного заповідника є заповідною зоною, у межах якої Законом прямо заборонено господарську діяльність, включаючи і ту, якою передбачається здійснення другого етапу каналобудування. Одночасно з цим, враховуючи позитивний досвід Румунії щодо створення позакатегорійного комплексу Констанца - Черноводе на інвестиційній основі, можна було б розпочати проробку передпроектних пропозицій щодо створення глибоководного шлюзованого суднового ходу на материковій частині української дельти Дунаю (проект по гирлу Бистре тільки один з восьми альтернативних проектів, які навмисно не було включено до розгляду Мінтрансом Кирпи Г. М.). Зараз вкрай необхідно спільними зусиллями забезпечити розробку комплексної наукової програми збереження біологічного та ландшафтного різноманіття навколишнього середовища і сталого соціально-економічного розвитку українського Придунав'я та заходів щодо практичної реалізації її висновків і рекомендацій щодо пріоритетних аспектів подальшої розбудови транспортних комунікацій. Дійсно, вперто ігноруючи міжнародне й національне природоохоронне законодавство, міністр транспорту України Г. Кирпа, за підтримкою вищих чиновників України, утягнув нашу країну до серйозного міжнародного скандалу. Разом із тим, як показав перший місяць експлуатації каналу - овчинка вичинки неварта. Іноземні судна так і не пішли до українського каналу, віддаючи перевагу румунським, шлях по яким на 300 км коротший. Усього ж каналом через заповідник за вересень 2004 року пройшло близько 50 українських і трохи іноземних судів, які до цього прямували через давно існуючий український Сполучний канал. А яка ж реакція влади на ці події? "У думці світової громадськості відбувся перелом на користь України щодо каналу Дунай - Чорне море", - заявив заступник голови Адміністрації Президента України Василь Базів. За його словами, передає кореспондент ЛIГАБiзнесIнформ, "тепер у світової спільноти переважає думка про доцільність умотивованості будівництва цього каналу". Нема чого і коментувати - в Адміністрації Президента України пана В. Медведчука, зважаючи на все, є своя світова громадськість, яка сильно відрізняється від іншої громадськості. 25 жовтня Уряд, згідно рішення від 6. 06. 2003 р. Ради національної безпеки і оборони України, мав намір надати ЮНЕСКО нове зонування і Проект організації території і охорони природних комплексів ДБЗ. Ці зміни функціональних зон, викликані були бажанням Мінтрансу України будь за що, на грані міжнародного скандалу, побудувати судновий хід Дунай - Чорне море в гирлі Бистрому, в ядрі заповідника. 6 - 8 жовтня 2004 р. представники уряду України пообіцяли офіційній делегації Єврокомісії вести діалог з громадськістю стосовно будівництва каналу Дунай - Чорне море, згідно вимог національного законодавства і положень Оргуської конвенції. Враховуючи загальний напрямок діяльності колишнього міністра Мінприроди С. Полякова, є підґрунтя стверджувати про наступне: - з території заповідника буде вилучено чи переведено в зону антропогенних ландшафтів всі внутрішні водойми і протоки та/чи; - вилучення з заповідника проток і водойм (а це водно-болотні угіддя) чи їх переведення до зони антропогенних ландшафтів, а також "роззаповідання" берегів Старостамбульського та Потапова гирл послаблять режим охорони природних комплексів ДБЗ і фактично зроблять неможливим його підтримку, що призведе до катастрофічного погіршення стану природних комплексів дельти. Станом на 23 лютого 2005 року Генеральному Прокурору України, С. М. Піскуну, Президенту України, В. А. Ющенку, засобам масової інформації від української і міжнародної громадськості надіслано Відкрите звернення "Ні" політичному переслідуванню колективу Дунайського біосферного заповідника!" У зверненні вказано, що для припинення громадської кампанії протидії спорудженню каналу Дунай - Чорне море через одну з найцінніших територій Дунайського біосферного заповідника, гирло Бистре, Мінтранс України останні два роки намагається ліквідувати сам заповідник, як природоохоронну установу, за його принципову позицію щодо необґрунтованості і недоцільності будівництва цього судноплавного шляху через заповідне ядро. Так, саме Мінтрансом був ініційований позов щодо скасування виданого Дунайському біосферному заповіднику державного акту на землекористування, яким за заповідником закріплювалося право користування землями островів, протоками та внутрішніми водоймами. Саме Мінтрансом лобіювалося вилучення з абсолютно заповідної зони Дунайського біосферного заповідника гирла Бистрого та всіх проток та внутрішніх водойм із його складу, що і було здійснено без будь-яких природоохоронних підстав відповідним Указом Президента України Л. Кучми. Але головним способом знищення заповідника Мінтранс обрав цькування його колективу - шляхом поширення неправдивої інформації й організації перевірок фіскальними та іншими органами. За 2003 - 2004 роки було здійснено більше 20 тотальних перевірок Дунайського заповідника, причому низка інстанцій перевіряла його по 3 - 5 разів, окремі перевірки тривали тижнями. Характерно, що грубих порушень в діяльності заповідника жодна перевірка не виявила. Крім того через комерційні ЗМІ було поширено неправдиву інформацію про смерть директора ДБЗ пана Волошкевича. Переслідуючи свої цілі, Мінтранс продовжує тиснути на заповідник. 3 вересня 2004 директор підлеглого Мінтрансу держпідприємства "Дельта-Лоцман" В. Бездольний звернувся до прокурора Одеської області з пропозицією порушити кримінальну справу проти посадових осіб Дунайського заповідника за протидію спорудженню судноплавного шляху через гирло Бистре. 25 вересня 2004 р. Прокуратурою Одеської області така кримінальна справа була порушена. 2 листопада в Дунайському біосферному заповіднику з'явилися 5 працівників міліції на чолі зі слідчим Дунайської транспортної прокуратури С. В. Кузнєцовим. Вони пред'явили Постанову про порушення згаданої кримінальної справи N 051200400099, порушеної за ч. 2 ст. 364 ККУ "по факту зловживання службовим становищем посадовими особами Дунайського біосферного заповідника". Слідчою групою в той же день були вилучені практично всі документи щодо фінансово-господарської діяльності заповідника, вхідна і вихідна документація, накази і т. ін. (всього більше 300 томів), а також комп'ютери, що призвело до фактичного блокування роботи заповідника як науково-дослідної та природоохоронної установи. Також викликає здивування той факт, що досудове слідство здійснює Дунайська транспортна прокуратура - підрозділ Прокуратури України, який доглядає додержання законності на об'єктах транспорту, до яких Дунайський біосферний заповідник аж ніяк не відноситься. Це ставить під сумнів обґрунтованість та об'єктивність досудового слідства, яке здійснюють слідчі Дунайської транспортної прокуратури. Враховуючи вказані факти, прошу Прем'єр-міністра України дати правову оцінку діям представників влади і пана В. Бездольного, закрити кримінальну за формою та політичну за суттю справу проти посадових осіб Дунайського біосферного заповідника, перевірити законність переслідування працівників Дунайського біосферного заповідника органами податкової служби, КРУ, прокуратури та притягнути до відповідальності осіб, винних у таких замовлених та незаконних переслідуваннях Дунайського біосферного заповідника. В рамках повноважень Прем'єр-міністра України, прошу провести перевірку інформації, викладеної в цьому листі, дати об'єктивну правову оцінку всім особам, які причетні до планомірного знищення Дунайського біосферного заповідника, незаконного перешкоджання роботі керівництва заповідника, незаконні дії яких вже нанесли шкоду природоохоронній справі, припинити цькування колективу заповідника і втягування його в штучний умисний конфлікт з місцевим населенням. Впевнений, що ви пане міністр транспорту і зв'язку Червоненко Є. А. прийняли своє рішення про добудову каналу на підставі довіри до рекомендацій ваших нинішніх заступників - колишніх заступників покійного міністра Г. Кирпи, з яким вони разом і робили це екологічно-політичне замовлення на руйнування заповідника і мабуть не одного його на користь особистим інтересам колишньої владної верхівки і особисто Президента Л. Кучми. Прошу вас уважно зважити всі обставини які тут викладені, врахувати мою особисту думку і думку громадськості з цього питання і докласти зусиль, щоб канал в України був, але і щоб заповідник теж був. Є альтернативи каналобудівництва, використайте їх. Сьогодні головним є - зупинити будівництво судового ходу Дунай - Чорне море як такого, що вже порушує низку законів України і ратифікованих міжнародних угод і конвенцій. Для вирішення економічних питань щодо розвитку Придунав'я і спорудження каналу, який з'єднає Дунай з Чорним морем, пропоную провести ряд консультацій і робочих нарад з НАН України, законного власника заповідника щодо підготовки нового проектування і будівництва судоходного каналу поза межами національної святині світового значення - Дунайського біосферного заповідника. Не обманіть наших сподівань. Міністр Червоненко Є. А. не повинен бути близнюком своїх попередників і в своїх діяльності враховувати вразливість екосистем від техногенного втручання. З глибокою повагою, вірою в вашу мудрість, справедливість і виваженість рішень, неупередженість і законність, державність і професійність, знання екологічних проблем і підтримку рівноправного взаємовигідного партнерства щодо співпраці громадськості і влади. Співкоординатор Громадського комітету Національної безпеки України В. Слєсаренко * ____________________ КОНТАКТИ: Екологічна група "Печеніги" (Харків): Сергій Шапаренко; тел. (0572) 52 - 27 - 71, Підготовлено ЕкГ "Печеніги" Українська коаліція "За дику природу"


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua