Звернення української інтелігенції (з приводу погрому редакції газети “Наша віра”)
03/01/2006 | Mary
Звернення української інтелігенції
ДО ГРОМАДЯНСЬКОЇ СОВІСТІ
Рік тому сталася подія, символічна вже тим, що вона збіглась із затвердженням у парламенті нового уряду України: ватага розбійників на чолі з отаманом в одязі митрополита погромила редакцію відомої релігійно-культурологічної газети “Наша віра”, силою викинула з храму священника і захопила приміщення.
Звичайно, діялося це з участю “юриста” і при потуранні міліції.
Чому ця страховинна подія не мала резонансу в суспільстві, незважаючи на те, що провокація проти нової влади була очевидною, а імена потерпілих – надто відомими?
На наш погляд тому, що знайшлося легке пояснення - як вода, щоб умити руки: “це внутріцерковний конфлікт”.
За останні десятиріччя в Україні відбувалося чимало страшних і безбожних злочинів, обійдених органами правопорядку, бо це “міжконфесійний конфлікт”, преса теж умиває руки: є готове пояснення! І совість державних мужів мовчить.
Загальноприйнята думка, що оздоровлення і очищення суспільства починається з духовного оздоровлення у нас декларується, але при цьому не пов’язується з відповідальністю за стан церкви, котру просто використовують.
Світ кримінальний знає правило: заготовити легке пояснення плюс прикриття ”юристом” – і сміло йди на ризиковане діло! Успіх певний...
І справді, ніхто не вичислював професійних злочинців, які інфільтрувалися в церкву, свого роду, “підприємство з обмеженою відповідальністю”.
Здавна в цьому “підприємстві” діє сувора відповідальність моральна і сувора дисципліна. Але в посткомуністичному суспільстві це зруйновано й розмито – ні тобі церковної відповідальності, ні кримінальної. Саме в цьому тихому болоті чорти водяться і залюбки облачаються в рясу.
Телебачення любить благосні ідилії на релігійні теми. Преса любить описувати обряд і динаміку росту “конфесій”. При цьому ніхто не задає собі труду запитати: “а що то за “конфесії”, коли вони всі православні, один обряд і одна віра, от тільки одні керуються центром з Кремля, інші відмовилися від того політичного центру, а треті – тієї ж віри, тільки “автокефальні”.
Ніхто не задає собі клопоту поставити гостре питання: а коли відокремити православну церкву від політики, то що будуть являти собою “три конфесії”?
Ще питання: а чи нема там вовка в овечому стаді? І що робитиме вовк, знаючи, що на овечій мові його називати вовком і пальцем показувати не прийнято?..
Отже, він робитиме те, що робив 4 лютого 2005 року. Він оточив себе баранами, які вірять тільки у вовка і вчаться вити...
Усе це люди бачать і дистанціюються і від такої церкви, і від такого стада, і від “внутріцерковних справ”. Так зростає суспільний маразм.... А по суті то відступництво від церкви, схоже на те, що було в 30-ті роки.
Ось чому, коли на прес-конференції 10 лютого 2005 року було названо “владику Мефодія” – В.Кудрякова вовком, який показав зуби, оборонців не було, але й викривачів не було. Тихенько сидів, ховаючись від телекамер, його “архімандрит” Дамаскін. Міліція знає, що у нього два документи: один документ юриста, що дає йому якийсь імунітет, другий – довідка з психлікарні, що дає йому захист.
Але ще більший захист дає ряса: наше напіврелігійне, напівбезбожне суспільство прокліпає дрібне богохульство, проковтне зневагу Святого Духа, але соблюде поштивість до ряси!
Подивіться на фотографії кавалерів і кавалерствуючих дам, яких “святив” той самий Мефодій у церкві св.Андрія: безбожність на обличчях аж світиться. А на Мефодія з кропилом вони дивляться так, наче він їм святить новенького Мерседеса! І вже будьте певні, що вони дадуть вовкові дах і кинуть кістку.
А ви - правдолюби, що вовка називають вовком, барана – бараном, а лицеміра – безбожником – ви тільки псуєте гармонію між вовками і вівцями!
Ви не розумієте, що говорити треба “не так!”. Говорити слід м’якше. Адже у вас немає письмових доказів, що вовк є вовк! А якщо б і були, то вовк теж має право голосу!
В такій отарі, коли почують від Міністра внутрішніх справ, що за В.Кудряковим тягнуться три кримінальні справи, то хоч розуміють, але якось відразу забувають, бо важко тримати в овечій голові таку прикру інформацію. А тим часом злочин у рясі в десятеро тяжчий, ніж злочин у масці.
Дуже лякаються отари таких слів Христових, мовлених у вічі: “роде зміїний”, “рабе лінивий і лукавий”, “сліпі поводирі сліпих”. А особливо глухі отари на слова Христові “не мир, а меч Я вам приніс” і “не розсипайте перлів перед свиньми”. А що найгірше – на вигнання батогом міняйлів з храму: адже серед них були шановні свині, і круті вовки...
У напіврелігійних маловірів коротка і млява пам’ять. Вони кажуть: “Мефодій, звичайно, вовк. Але ж то рік тому було.” Вони не розуміють, що нерозкаяний стає щораз гіршим. І церква, що толерує його, стає гіршою. І той, хто не вигнав його зі свого храму, став його співучасником у приховуванні злочину.
Без прийняття тих аксіом Україна не навернеться до християнства, а буде блукати в калюжі марнослів’я і всеядності. І пережовуватиме, що диявол підкине.
Засвічена в день обрання першого помаранчевого уряду моральна анемія нової влади легітимізує аморальність у суспільстві.
Хіба це не національна ганьба – деградація Церкви?
На місце легендарного старця Мстислава, який у віці за 90 років вів переможні змагання з номенклатурою на її території... На те місце стає невідомий Мефодій, казна якого роду, якого минулого, якої конфесії. Відомо з довідника УПЦ МП, що він починав там і що за ним є кримінальна судимість. Відомо, що побував і в Київському Патріархаті... А потім прийшов очолити – УАПЦ - з подачі Л.Кучми!.. Якщо Кучма може бути Президентом, то чому Кудряков не може бути предстоятелем Церкви?
Цю клоунаду серйозно приймають радники нового Президента, і Мефодія пускають навіть до храму св.Софії...
Ми звертаємось до сумління громадян України. Не треба прикидатись, що ви ні при чім, бо це справа “конфесії УАПЦ”... Мстислав був національною фігурою і першим Патріархом. Церква, що успадкувала традицію протистояння безбожній владі, є дорогою навіть нерелігійним громадянам. Вона і УГКЦ, як дві сестри. Вона є живою частиною української православної традиції. Поява переодягненого митрополитом агітатора за Януковича, що потім почепив помаранчеву стрічку, – та причому тут Церква і віра?? Та це зневага нації і глум над вірою!
Ви проходите повз Трьохсвятительську 8а, де завжди була для всіх відкрита виставка ікон, книгарня, церква, культурний центр – там уже рік мерзота запустіння і замок на брамі! Там викинуте на вулицю те, що не розікрадено.
Ви хочете, щоб у цьому розібрався якийсь районний суддя?
Перед нами наочний приклад деградації і суспільства, і Церкви, і віри. Церква, яка не будує особу і не єднає націю – це нонсенс, це “православний атеїзм”! Хіба може втриматися держава, в якій церква не єднає, а роз’єднує?
Ми б’ємо на сполох!
Ми апелюємо до впливових осіб, до тих, у кого є почуття сорому і відповідальності!
Михайлина Коцюбинська
Раїса Руденко
Валентина Стус
Михайло Горинь
Микола Горбаль
Василь Лісовий
Оксана Забужко
Сергій Кримський
Ніна Матвієнко
Василь Овсієнко
Євген Сверстюк
Олександр Сугоняко
Володимир Стретович
Ігор Юхновський
ДО ГРОМАДЯНСЬКОЇ СОВІСТІ
Рік тому сталася подія, символічна вже тим, що вона збіглась із затвердженням у парламенті нового уряду України: ватага розбійників на чолі з отаманом в одязі митрополита погромила редакцію відомої релігійно-культурологічної газети “Наша віра”, силою викинула з храму священника і захопила приміщення.
Звичайно, діялося це з участю “юриста” і при потуранні міліції.
Чому ця страховинна подія не мала резонансу в суспільстві, незважаючи на те, що провокація проти нової влади була очевидною, а імена потерпілих – надто відомими?
На наш погляд тому, що знайшлося легке пояснення - як вода, щоб умити руки: “це внутріцерковний конфлікт”.
За останні десятиріччя в Україні відбувалося чимало страшних і безбожних злочинів, обійдених органами правопорядку, бо це “міжконфесійний конфлікт”, преса теж умиває руки: є готове пояснення! І совість державних мужів мовчить.
Загальноприйнята думка, що оздоровлення і очищення суспільства починається з духовного оздоровлення у нас декларується, але при цьому не пов’язується з відповідальністю за стан церкви, котру просто використовують.
Світ кримінальний знає правило: заготовити легке пояснення плюс прикриття ”юристом” – і сміло йди на ризиковане діло! Успіх певний...
І справді, ніхто не вичислював професійних злочинців, які інфільтрувалися в церкву, свого роду, “підприємство з обмеженою відповідальністю”.
Здавна в цьому “підприємстві” діє сувора відповідальність моральна і сувора дисципліна. Але в посткомуністичному суспільстві це зруйновано й розмито – ні тобі церковної відповідальності, ні кримінальної. Саме в цьому тихому болоті чорти водяться і залюбки облачаються в рясу.
Телебачення любить благосні ідилії на релігійні теми. Преса любить описувати обряд і динаміку росту “конфесій”. При цьому ніхто не задає собі труду запитати: “а що то за “конфесії”, коли вони всі православні, один обряд і одна віра, от тільки одні керуються центром з Кремля, інші відмовилися від того політичного центру, а треті – тієї ж віри, тільки “автокефальні”.
Ніхто не задає собі клопоту поставити гостре питання: а коли відокремити православну церкву від політики, то що будуть являти собою “три конфесії”?
Ще питання: а чи нема там вовка в овечому стаді? І що робитиме вовк, знаючи, що на овечій мові його називати вовком і пальцем показувати не прийнято?..
Отже, він робитиме те, що робив 4 лютого 2005 року. Він оточив себе баранами, які вірять тільки у вовка і вчаться вити...
Усе це люди бачать і дистанціюються і від такої церкви, і від такого стада, і від “внутріцерковних справ”. Так зростає суспільний маразм.... А по суті то відступництво від церкви, схоже на те, що було в 30-ті роки.
Ось чому, коли на прес-конференції 10 лютого 2005 року було названо “владику Мефодія” – В.Кудрякова вовком, який показав зуби, оборонців не було, але й викривачів не було. Тихенько сидів, ховаючись від телекамер, його “архімандрит” Дамаскін. Міліція знає, що у нього два документи: один документ юриста, що дає йому якийсь імунітет, другий – довідка з психлікарні, що дає йому захист.
Але ще більший захист дає ряса: наше напіврелігійне, напівбезбожне суспільство прокліпає дрібне богохульство, проковтне зневагу Святого Духа, але соблюде поштивість до ряси!
Подивіться на фотографії кавалерів і кавалерствуючих дам, яких “святив” той самий Мефодій у церкві св.Андрія: безбожність на обличчях аж світиться. А на Мефодія з кропилом вони дивляться так, наче він їм святить новенького Мерседеса! І вже будьте певні, що вони дадуть вовкові дах і кинуть кістку.
А ви - правдолюби, що вовка називають вовком, барана – бараном, а лицеміра – безбожником – ви тільки псуєте гармонію між вовками і вівцями!
Ви не розумієте, що говорити треба “не так!”. Говорити слід м’якше. Адже у вас немає письмових доказів, що вовк є вовк! А якщо б і були, то вовк теж має право голосу!
В такій отарі, коли почують від Міністра внутрішніх справ, що за В.Кудряковим тягнуться три кримінальні справи, то хоч розуміють, але якось відразу забувають, бо важко тримати в овечій голові таку прикру інформацію. А тим часом злочин у рясі в десятеро тяжчий, ніж злочин у масці.
Дуже лякаються отари таких слів Христових, мовлених у вічі: “роде зміїний”, “рабе лінивий і лукавий”, “сліпі поводирі сліпих”. А особливо глухі отари на слова Христові “не мир, а меч Я вам приніс” і “не розсипайте перлів перед свиньми”. А що найгірше – на вигнання батогом міняйлів з храму: адже серед них були шановні свині, і круті вовки...
У напіврелігійних маловірів коротка і млява пам’ять. Вони кажуть: “Мефодій, звичайно, вовк. Але ж то рік тому було.” Вони не розуміють, що нерозкаяний стає щораз гіршим. І церква, що толерує його, стає гіршою. І той, хто не вигнав його зі свого храму, став його співучасником у приховуванні злочину.
Без прийняття тих аксіом Україна не навернеться до християнства, а буде блукати в калюжі марнослів’я і всеядності. І пережовуватиме, що диявол підкине.
Засвічена в день обрання першого помаранчевого уряду моральна анемія нової влади легітимізує аморальність у суспільстві.
Хіба це не національна ганьба – деградація Церкви?
На місце легендарного старця Мстислава, який у віці за 90 років вів переможні змагання з номенклатурою на її території... На те місце стає невідомий Мефодій, казна якого роду, якого минулого, якої конфесії. Відомо з довідника УПЦ МП, що він починав там і що за ним є кримінальна судимість. Відомо, що побував і в Київському Патріархаті... А потім прийшов очолити – УАПЦ - з подачі Л.Кучми!.. Якщо Кучма може бути Президентом, то чому Кудряков не може бути предстоятелем Церкви?
Цю клоунаду серйозно приймають радники нового Президента, і Мефодія пускають навіть до храму св.Софії...
Ми звертаємось до сумління громадян України. Не треба прикидатись, що ви ні при чім, бо це справа “конфесії УАПЦ”... Мстислав був національною фігурою і першим Патріархом. Церква, що успадкувала традицію протистояння безбожній владі, є дорогою навіть нерелігійним громадянам. Вона і УГКЦ, як дві сестри. Вона є живою частиною української православної традиції. Поява переодягненого митрополитом агітатора за Януковича, що потім почепив помаранчеву стрічку, – та причому тут Церква і віра?? Та це зневага нації і глум над вірою!
Ви проходите повз Трьохсвятительську 8а, де завжди була для всіх відкрита виставка ікон, книгарня, церква, культурний центр – там уже рік мерзота запустіння і замок на брамі! Там викинуте на вулицю те, що не розікрадено.
Ви хочете, щоб у цьому розібрався якийсь районний суддя?
Перед нами наочний приклад деградації і суспільства, і Церкви, і віри. Церква, яка не будує особу і не єднає націю – це нонсенс, це “православний атеїзм”! Хіба може втриматися держава, в якій церква не єднає, а роз’єднує?
Ми б’ємо на сполох!
Ми апелюємо до впливових осіб, до тих, у кого є почуття сорому і відповідальності!
Михайлина Коцюбинська
Раїса Руденко
Валентина Стус
Михайло Горинь
Микола Горбаль
Василь Лісовий
Оксана Забужко
Сергій Кримський
Ніна Матвієнко
Василь Овсієнко
Євген Сверстюк
Олександр Сугоняко
Володимир Стретович
Ігор Юхновський