до Генерального прокурора України
09/04/2007 | mala
Звернення, офіційно зареєстроване у приймальні Генеральної прокуратури України:
Учасників ініціативи „Без кордонів”,
які взяли участь в акції протесту
біля приміщення Генеральної прокуратури України
31 серпня 2007 р.
до Генерального прокурора України
Медведька О.І.
Звернення
Шановний Олександре Івановичу!
Вже не перший місяць у СІЗО №13 м.Києва перебуває громадянин Російської Федерації Сусаров Льома Лічаєвич. Не порушивши законодавства України, п.Сусаров, тим не менше, перебуває під вартою через переслідування з боку силових структур Російської Федерації.
Таке переслідування не є дивиною: адже саме через побоювання за своє життя і свободу Л.Сусаров був змушений залишити територію Російської Федерації, аби шукати притулку. Те, що побоювання п.Сусарова є обґрунтованими, підтверджено позицією УВКБ ООН, чиє представництво в Україні, Білорусі й Молдові офіційно підтвердило визнання його prima facie біженцем.
Л.Сусарова було ув’язнено до ухвалення рішення щодо його екстрадиції до Російської Федерації, а по ухваленню такого рішення відомством, яким Ви керуєте - для його здійснення.
Дозвольте вказати, що, здійснивши такий крок, Україна порушить низку міжнародних правових документів, ратифікованих нею, які містять:
- категоричну заборону висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй може загрожувати там застосування катувань (Конвенція ООН проти катувань, Ст.3, п.1)
- категоричну заборону висилати або примусово повертати біженців до країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека (Конвенція про статус біженців, Ст.33, а також Закон України „Про біженців”)
За таких умов порушення принципу не-видання (non-refoulement) біженця до країни, де на нього чекатимуть переслідування, поставить під загрозу життя і здоров’я Л.Сусарова, означатиме грубе порушення Україною своїх зобов’язань, вдарить по міжнародному іміджу України.
Подібне вже траплялося в минулому: найбільш сумнозвісним подібним випадком стала депортація (а фактично, екстрадиція) у лютому 2006 р. 11 шукачів притулку з Узбекистана, які були видані узбецьким спецслужбам. Дотепер ніхто не був притягнутий до відповідальності за ті події.
Органи державної влади України утримують під вартою п.Сусарова на вимогу тих, від кого він тікав і через кого був змушений просити про надання статусу біженця. Генеральна прокуратура України ухвалила рішення про екстрадицію, чим мало не поставила Україну в ситуацію порушення низки норм міжнародного права. Попри те, що п.Сусаров натепер перебуває у процедурі отримання статусу біженця, - сама наявність такого рішення робить це порушення все ще можливим.
У зв’язку з вищенаведеним, ми звертаємося до Вас із проханням скасувати рішення Генеральної прокуратури України від 27.07.07 про екстрадицію Сусарова Л.Л. до Російської Федерації та, як наслідок, звільнити його з-під варти.
Ми будемо вдячні за відповідь на це звернення у терміни, встановлені ст.20 Закону України „Про звернення громадян”.
Учасників ініціативи „Без кордонів”,
які взяли участь в акції протесту
біля приміщення Генеральної прокуратури України
31 серпня 2007 р.
до Генерального прокурора України
Медведька О.І.
Звернення
Шановний Олександре Івановичу!
Вже не перший місяць у СІЗО №13 м.Києва перебуває громадянин Російської Федерації Сусаров Льома Лічаєвич. Не порушивши законодавства України, п.Сусаров, тим не менше, перебуває під вартою через переслідування з боку силових структур Російської Федерації.
Таке переслідування не є дивиною: адже саме через побоювання за своє життя і свободу Л.Сусаров був змушений залишити територію Російської Федерації, аби шукати притулку. Те, що побоювання п.Сусарова є обґрунтованими, підтверджено позицією УВКБ ООН, чиє представництво в Україні, Білорусі й Молдові офіційно підтвердило визнання його prima facie біженцем.
Л.Сусарова було ув’язнено до ухвалення рішення щодо його екстрадиції до Російської Федерації, а по ухваленню такого рішення відомством, яким Ви керуєте - для його здійснення.
Дозвольте вказати, що, здійснивши такий крок, Україна порушить низку міжнародних правових документів, ратифікованих нею, які містять:
- категоричну заборону висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй може загрожувати там застосування катувань (Конвенція ООН проти катувань, Ст.3, п.1)
- категоричну заборону висилати або примусово повертати біженців до країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека (Конвенція про статус біженців, Ст.33, а також Закон України „Про біженців”)
За таких умов порушення принципу не-видання (non-refoulement) біженця до країни, де на нього чекатимуть переслідування, поставить під загрозу життя і здоров’я Л.Сусарова, означатиме грубе порушення Україною своїх зобов’язань, вдарить по міжнародному іміджу України.
Подібне вже траплялося в минулому: найбільш сумнозвісним подібним випадком стала депортація (а фактично, екстрадиція) у лютому 2006 р. 11 шукачів притулку з Узбекистана, які були видані узбецьким спецслужбам. Дотепер ніхто не був притягнутий до відповідальності за ті події.
Органи державної влади України утримують під вартою п.Сусарова на вимогу тих, від кого він тікав і через кого був змушений просити про надання статусу біженця. Генеральна прокуратура України ухвалила рішення про екстрадицію, чим мало не поставила Україну в ситуацію порушення низки норм міжнародного права. Попри те, що п.Сусаров натепер перебуває у процедурі отримання статусу біженця, - сама наявність такого рішення робить це порушення все ще можливим.
У зв’язку з вищенаведеним, ми звертаємося до Вас із проханням скасувати рішення Генеральної прокуратури України від 27.07.07 про екстрадицію Сусарова Л.Л. до Російської Федерації та, як наслідок, звільнити його з-під варти.
Ми будемо вдячні за відповідь на це звернення у терміни, встановлені ст.20 Закону України „Про звернення громадян”.