Пасхальні звичаї
01/13/2008 | Tatarchuk
Великдень. У Німеччині, як і в Україні, на це свято традиційно їдять крашанки. Але є й свої відмінності. Німці паски не печуть, а на їхніх столах поруч із розмальованими яйцями обов’язково мають бути зайці. Найчастіше шоколадні.
Великдень у Німеччині відзначають зі звичаями, що мають дуже давню традицію. Головний символ цього релігійного свята – заєць, який приносить яйця. Принаймні, так дорослі розказують дітям.
„Ми кладемо крашанки в траву в садочку, потім їх забирає великодній заєць і замість них підкладає щось для нас, а ми шукаємо”.
„Ми робимо так: лягаємо спати, а вночі приходить заєць і розкладає яйця. Він дуже добре їх ховає, тому ми їх не швидко знаходимо. Інколи ми знаходимо такі корзинки з яйцями аж після Великодня”.
Для Даніеля й Рафаеля, які ходять до католицького дитсадочку в Бонні, пошук яєць – центральна подія Великодня. Для більшості німецьких дітей теж. Зайці та яйця – без цих двох символів уявити собі Великдень у Німеччині неможливо. Між тим вони мають різне походження. Розповідає професор-етнограф Боннського університету Ґюнтер Гіршфельдер:
„Починаючи з Середньовіччя, яйце відіграє центральну роль у святкуванні Великодня, хоча почалася ця традиція значно раніше. Яйце - це символ життя, це рідке м’ясо. Крім того, в дні Великоднього посту яйця не можна було їсти. Їх варили, ховали, а потім їли у великій кількості на Великдень”.
Суміш християнських і язичницьких обрядів
А до чого тут заєць, спитаєте ви? Заєць – це язичницький символ родючості й символізує початок весни, нового життя в природі, каже Гіршфельдер. Християнство поступово перейняло цю традицію. Йоахим Ґергард, пастор Євангелічної церкви не бачить тут проблеми:
„Я думаю, що свято Великодня та пов’язані з ним традиції не можна відокремити від зустрічі весни, коли знову розпускаються квіти, починає зеленіти трава, і ми всі святкуємо Воскресіння Христове. Християнські традиції часто мають спільне коріння з язичницькими”.
Наприклад, великодній вогонь. У Гамбурзі ще 500 років тому були так звані „святі пожежі” на Великдень. Вважалося, що такий вогонь відлякує нечисту силу. У горах Гарцу теж є традиція великодніх вогнищ, а у східній Вестфалії в цей день катають підпалені дерев’яні колеса.
Ще один великодній звичай у Німеччині пов’язаний з водою, що теж вважається символом життя і родючості. Кажуть, що у ніч перед Великоднем між північчю та сходом сонця треба взяти воду із струмка і мовчки принести її додому. Вважається, що ця вода цілий рік має цілющі властивості, наприклад, лікує хвороби очей, або допомагає зберегти молодість і красу. А ще німецькі селяни заганяли на Великдень худобу у воду, бо це нібито захищало тварин від хвороб.
Зоряний час кондитерської промисловості
Хтось пече великодніх зайців і красить яйця сам, але більшість німців купує вже готову продукцію в магазині. Великдень у Німеччині, як і інше велике християнське свято – Різдво, це свято комерції.
Найбільше радіють кондитери. За офіційними даними, торік на Великдень німці з’їли понад 12 тисяч тонн солодощів. Хтось підрахував, що це 123 мільйони шоколадних зайців. Все це не має нічого спільного з Воскресінням Христовим, каже професор Ґюнтер Гіршфельдер:
„Можна сказати, що це звичай без віри. Сьогодні в Німеччині Великдень – це просто свято, а релігія відійшла на другий план. Це зоряний час для кондитерської промисловості. А люди просто відпочивають, хтось їде у коротку відпустку на море, хтось іде гуляти в сусідній ліс. Значення, наприклад, Страсної п’ятниці більшість населення не цікавить, попри те, що для протестантів це дуже важливий день, а Великдень взагалі – найголовніше свято року для всіх християн”.
Роман Гончаренко
Великдень у Німеччині відзначають зі звичаями, що мають дуже давню традицію. Головний символ цього релігійного свята – заєць, який приносить яйця. Принаймні, так дорослі розказують дітям.
„Ми кладемо крашанки в траву в садочку, потім їх забирає великодній заєць і замість них підкладає щось для нас, а ми шукаємо”.
„Ми робимо так: лягаємо спати, а вночі приходить заєць і розкладає яйця. Він дуже добре їх ховає, тому ми їх не швидко знаходимо. Інколи ми знаходимо такі корзинки з яйцями аж після Великодня”.
Для Даніеля й Рафаеля, які ходять до католицького дитсадочку в Бонні, пошук яєць – центральна подія Великодня. Для більшості німецьких дітей теж. Зайці та яйця – без цих двох символів уявити собі Великдень у Німеччині неможливо. Між тим вони мають різне походження. Розповідає професор-етнограф Боннського університету Ґюнтер Гіршфельдер:
„Починаючи з Середньовіччя, яйце відіграє центральну роль у святкуванні Великодня, хоча почалася ця традиція значно раніше. Яйце - це символ життя, це рідке м’ясо. Крім того, в дні Великоднього посту яйця не можна було їсти. Їх варили, ховали, а потім їли у великій кількості на Великдень”.
Суміш християнських і язичницьких обрядів
А до чого тут заєць, спитаєте ви? Заєць – це язичницький символ родючості й символізує початок весни, нового життя в природі, каже Гіршфельдер. Християнство поступово перейняло цю традицію. Йоахим Ґергард, пастор Євангелічної церкви не бачить тут проблеми:
„Я думаю, що свято Великодня та пов’язані з ним традиції не можна відокремити від зустрічі весни, коли знову розпускаються квіти, починає зеленіти трава, і ми всі святкуємо Воскресіння Христове. Християнські традиції часто мають спільне коріння з язичницькими”.
Наприклад, великодній вогонь. У Гамбурзі ще 500 років тому були так звані „святі пожежі” на Великдень. Вважалося, що такий вогонь відлякує нечисту силу. У горах Гарцу теж є традиція великодніх вогнищ, а у східній Вестфалії в цей день катають підпалені дерев’яні колеса.
Ще один великодній звичай у Німеччині пов’язаний з водою, що теж вважається символом життя і родючості. Кажуть, що у ніч перед Великоднем між північчю та сходом сонця треба взяти воду із струмка і мовчки принести її додому. Вважається, що ця вода цілий рік має цілющі властивості, наприклад, лікує хвороби очей, або допомагає зберегти молодість і красу. А ще німецькі селяни заганяли на Великдень худобу у воду, бо це нібито захищало тварин від хвороб.
Зоряний час кондитерської промисловості
Хтось пече великодніх зайців і красить яйця сам, але більшість німців купує вже готову продукцію в магазині. Великдень у Німеччині, як і інше велике християнське свято – Різдво, це свято комерції.
Найбільше радіють кондитери. За офіційними даними, торік на Великдень німці з’їли понад 12 тисяч тонн солодощів. Хтось підрахував, що це 123 мільйони шоколадних зайців. Все це не має нічого спільного з Воскресінням Христовим, каже професор Ґюнтер Гіршфельдер:
„Можна сказати, що це звичай без віри. Сьогодні в Німеччині Великдень – це просто свято, а релігія відійшла на другий план. Це зоряний час для кондитерської промисловості. А люди просто відпочивають, хтось їде у коротку відпустку на море, хтось іде гуляти в сусідній ліс. Значення, наприклад, Страсної п’ятниці більшість населення не цікавить, попри те, що для протестантів це дуже важливий день, а Великдень взагалі – найголовніше свято року для всіх християн”.
Роман Гончаренко
Відповіді
2008.01.17 | +O
Re: Пасхальні звичаї (л)
Христос Раждається!http://www.sviato.in.ua/velykden'_rel.php
Релігійні свята
Великдень
Див. про Великдень в розділі народних свят
Див. про Великдень у книжці В. Сапіги "Українські народні свята та звичаї"
Великдень — найбільше християнське свято. Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха.
Слово "Пасха" походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.
Вибірка інформації про Великдень із сайту Вікіпедії з невеликими нашими вставками:
Підготовка до свята
До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна "прислуховуватися" до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Цi сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називаєтся Страстна Седмиця.
Особливе значенння має Страстний Четвер - день, коли Ісус разом зі своїми учнями на Таємній Вечері разділив святкову трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Страстей Христових.
В Страстну П'ятницю з церкви виносять плащаницю - кусок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа, де він зображений в гробу. В цей скорботний день приписується нічого не їсти.
В давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. В пам'ять про це в Страстну Суботу святять їжу. Під час служби священики міняють буденний одяг на святковий.
В нічь Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скороме", тобто їсти непісні страви. Багатий пасхальний стіл є символом небесної радості і символом вечері Господньої.
Святкування Великодня
Великодня служба божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: "Воістину воскрес!" Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок крашанок, ковбас, хріну, сала, тощо. Господині збрирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися.
Розговляються насамперед свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, полин, хрін і сіль.
Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною "на горбках". У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з'їджених яєць, кості зі свяченого м'яса, свячену сіль, тощо; виливають і чарку горілки: "їжте, пийте й нас, грішних, поминайте". Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.
Дата святкування
Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор в Нікеї 325 року. До цього в різних помістних Церквах святкували Великдень в різні дні. Були й такі, що святкували Великдень разом із євреями. Тож Нікейський собор постановив, що не вільно християнам святкувати Великдень, коли євреї святкують Пасху: "Епископ, свештеник или ђакон, који буде празновао васкрсење Христово пре пролећне равнодневице и заједно са Јудејима, нека буде свргнут"(Апостольські Правила, канон 7).
Дата Великодня має випадати на першу неділю після першої весняної повні місяця, яка наступає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю. Щоб уникнути помилки при визначенні Великодньої неділі, постановлено також, що єпископ Олександрії повинен повідомляти дату Великодня щороку наперед.
Великдень буває не раніше 4 квітня (22 березня старого стилю) і не пізніше 8 травня (25 квітня старого стилю).
Наприкінці IV сторіччя щорічні послання Олександрійських єпископів, було замінено Пасхалією, яка охоплювала більшу кількість років. Перша така пасхалія була оголошена в 388 році патріархом Тимофієм Олександрійським. В 436 пасхалія була видана вже на 95 років наперед (з 436 по 531 роки) одним із його наступників, святим Кирилом Олександрійським.
Відмінність у датах святкування Великодня у християнських церквах
Православна та греко-католицька Церкви дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-католицька Церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою "григоріянського", або "нового стилю". В зв'язку з цим було запроваджено й нову пасхалію. За григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає разом із єврейською Пасхою, а іноді навіть і скорше від неї, хоч це й суперечить постанові Нікейського Собору. Разом із католиками святкують Великдень за новою пасхалією і протестанти. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, — тому й дуже рідко буває, що всі християни святкують Великдень разом.
Дати Великодня на кілька років:
У православних У католиків
2000 30 квітня 23 квітня
2001 15 квітня 15 квітня
2002 5 травня 31 березня
2003 27 квітня 20 квітня
2004 11 квітня 11 квітня
2005 1 травня 27 березня
2006 23 квітня 16 квітня
2007 8 квітня 8 квітня
2008 27 квітня 23 березня
2009 19 квітня 12 квітня
2010 4 квітня 4 квітня