04/28/2009 | eletricity

Воно добре, що події, котрі тут відбуваються, привернули увагу форумчан, й тих що вважають себе християнами, й тих що ні. Слово Боже потребує до Себе уваги, й тим самим допомагає розпізнати Себе, тим хто Його спраглий.
Розпізнати ж Його, подібне як відрізняти децибели від мелодії, не кожному дається, а тим паче доносити до людей. Але охочих виказати себе не бракує, різних проффесорів від релігії й таких же у ризах, що анінайменшої тями у цьому не містять.
Поясню чому анінайменшої. Бо для того аби награвати мелодію, або ж керувати оркестром, аж ніяк не достатньо завчити нотну грамоту й визубрити біографію композиторів. Потрібне те, що від Бога, а ще просити у Нього ..

Тож повертаючись до протистояння з вищевказаним контингентом, нічого й дивуватися, коли практично у всьому бачимо невідповідність їхню до Божого Слова.
Як це зрозуміти.
Слово Боже світле і чисте, й не має в Ньому жодної темряви. Але так як і бочку з медом можна зіпсувати ложкою дьогтю, так само й Слово намагаються знечистити Його супротивники усіляким нечистивими домішками.
Для невибагливого смаку воно може й проходить, але не до таких моє звертання.
А до тих, хто по-справжньому прагне світлого й чистого, що є Христос істиний Бог наш. Бо лише невідступно слідуючи Бога Слову можемо проникнутися Його чистотою й виробити у собі імунітет до усілякого бруду, що розносять супротивники Божі - служки антихристові.
Антихрист же прагне будь-що закаламутити водицю. Він не хоче відвертого протистояння, бо це його одразу видає, натомість намагається засіяти сумніви; мовляв, Святе Письмо теж писане людьми, котрі могли помилятися, окрім того перклади могли бути невірними, й таке п'яте-десяте, а в результаті виходить протилежне, про що у Святому Письмі і як того учить Церква.
Усе у них виходить навиворіть.
- Преображені/духовні тіла у них є видимими з зовнішньо/окресовими ознаками.
- Покликання людини до Божої досконалости, стати Богом у них виходить не зовсім богом, а так серединка на половинку.
- Божого Тіла для них взагалі не існує.
- Те що ЛЮДЯНЕ, для них нЕбоже.
- "Як Ангели", у них означає "нЕ як ангели"
Й у тому ж дусі де практично усе перевертається з ніг на голову.

Протистояти таким з однієї сторони просто, бо на усі їхні недолугі намагання існують відповіді, що у Святому Письмі, офіційних документах Церкви, КАТЕХИЗМОВІ зокрема, а також працях св. оо. Церокви.
З іншого боку важко, бо усвідомлюючи власну неспроможність, дискусії ніякої вони й не прагнуть. Натомість крутійство, пересмикування, безпідставні висмоктані з пальця приписування опоненту усілякої біліберди, яку ж потім й самі викривають. Одним словом гра на публіку, від якої їм найбільше залежить: "А що люди скажуть .."
Для тих же, хто сповідує Слово Боже, опінія людська не має вартості:

Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим. (Галатів 1:10)

Протистояти ж Божому Слову служки можуть лише фізично, видаляючи його. Для цього й таке неприховане бажання залишатися при владі, як ото модереаторство cкажімо. Для цього й уся ця катавасія й апеляція до народних мас ..
А для мас що головне, аби уміли розпізнавати під овечими шкурами вовчу сутність. Барани може й не запримітять, але на те є сторожовий пес, що здалеку чує ворога й розідре на кавальці.
Оперезаному Словом Божим не страшне нічого, бо такого Слово оберігає. А тих хто відкидує й протистоїть Йому, Слово ранить смертельно:

Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. (Євреїв 4:12)

Тому й оте жалюгідне скигління, того що в овечій шкурі, подертого сторожовим псом. А стадо вуха порозвішувало, а де-хто й уперся ..


p.s. для тих хто вважає себе християнином й береться судити про людські вчинки, не завадило б трохи вникати у те християнське, у ті питанння віри, що розглядаються й із-за чого весь сир-бор.

А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів! (1-е Кор. 14:16)