Послання Папи так і залишилося незрозумілим (\)
09/23/2009 | Релігія-БП
Якщо запитати в когось в приміщенні будівлі Організації Об’єднаних Націй про соціальну Енцикліку Папи Римського Бенедикта XVI Caritas in Veritate, то у відповідь можна почути виключно позитив. Так колишній адміністративний директор ООН Джозеф Клі [Josef Klee] повідомив, що Бюро ООН у справах “Глобального договору” [Global Compact – світова угода між ООН і підприємцями, спрямована на вирішення глобальних соціальних і екологічних проблем] із зацікавленістю проаналізувало Енцикліку й запланувало у листопаді цього року спільно з постійним представництвом Святого Престолу провести з цієї теми широкий дискусійний захід. Водночас і саме представництво Ватикану в Нью-Йорку вже готує проведення круглих столів для обговорення цього документу.
З того часу, як у квітні минулого року Бенедикт XVI вперше відвідав ООН й виступив перед Генеральною Асамблеєю, у Нью-Йорку з цікавістю відслідковують позиціювання глави Католицької церкви. У цьогорічному симпозіумі в квітні, який організувало Представництвом Святого Престолу з приводу річниці візиту Папи, брав участь навіть Генеральний секретар ООН Пан Кі Мун. Визнані експерти зосередили свою увагу на згадану Папою “Відповідальність щодо захисту прав людини і людської гідності”. Так само одним з предметів обговорення став міжрелігійний діалог з тією точки зору, що кожну людину слід розглядати як “відображення Творця”.
Права людини як природне право
У будь-якому випадку виникає запитання: чи правильно зрозуміли стрижень послання Папи Римського? Бюро ООН у справах “Глобального договору” у своєму звіті щодо соціальної Енцикліки зазначає, що воно погоджується з оцінкою Понтифіком багатьох проблем світової економіки. Папі йдеться про засадничі речі: там, де він своїм закликом визначення “справжнього світового політичного авторитету” вказує на Організацію Об’єднаних Націй, говорить він теж і про “нагальність реформи ООН”. При цьому він однозначно закликає до запровадження регулювання соціальної, політичної й економічної сфер, яке б “відповідало моральному порядку, що вже закладено в Статут Організації Об’єднаних Націй”.
Критики висловлюють незадоволення з того приводу, що Папа в своїй Енцикліці не називає жодних конкретних кроків для проведення реформ ООН, а лише проголошує основні принципи “побудови нового світового порядку”: субсидіарність і солідарність, глобальне визнання і дієві владні повноваження для досягнення поставлених цілей. Проте, ні Ватикан, ні його постійне представництво при ООН не вбачали своє завдання у поданні структурних пропозицій для реформ. Бенедикт XVI у будь-якому випадку скеровує в своєму зауваженні до свого виступу перед Генеральною Асамблеєю ООН у квітні 2008-го року, де й слід шукати домок Папи з цього приводу.
“Бенедикт XVI виступає за те, щоб в центрі світової уваги перебувала абсолютна гідність людини як апогею Божого Творіння”, – пише з цього приводу в богословському щомісячному журналі First Things Дуглас А. Сильва [Douglas A. Sylva] – член правління впливового католицького інституту C-Fam, який займається питаннями сім’ї та прав людини. Папа, за його словами, критикує точку зору, яка утвердилася в середовищі тих країн-членів ООН, які задають в ньому тон, про те, що людина – це автономна, цілковито вільна й самовизначальна істота.
Сильва цитує слова Папи, присвячені Декларації Прав Людини. Вони, за словами Бенедикта XVI, ґрунтуються на природному праві кожної особи й не можуть змінювати своєї інтерпретації та реалізації за цивілізаційним, політичним чи навіть релігійним особливостями, як це неодноразово відбувалося в рамках ООН. Папа називає це “релятивізацією образу людини, яка затіняє її природну гідність”.
Сильва вказує також на ще один аспект: засадничо Папа Римський у своїй промові мав на увазі американську модель відділення держави від церкви, оскільки в таких умовах релігія отримує можливість вільного розвитку. “Релігійна свобода, – стверджує Бенедикт XVI – полягає не лише у свободі уславлення Бога, а також і в свободі церковної організації та співучасті у формуванні суспільства”. Тож мова йде про активну роль релігійних громад у державі. Це, зокрема, передбачає, що їхні релігійні вартості будуть перенесені й на політику. Папа також чітко закликає до міжрелігійного діалогу.
Звернення до саміту з питань захисту клімату
Дуглас А. Сильва, котрий репрезентує Інститут C-Fam у центральному офісі Організації Об’єднаних Націй, ставить під сумнів, що цей месідж Папи Римського у Нью-Йорку «взагалі зрозуміють і тим більше акцептують”. Еліта ООН й надалі намагається у цілому світі проводити лінію щодо особистої свободи й автономності як сучасного й прогресивного досягнення. З цієї перспективи повага до ненародженого життя вважатиметься “пригніченням прав жінок”, а визнання лише традиційного подружжя – “втручанням у особистий вибір”. “Те, що для Бенедикта XVI є основоположними цінностями ці еліти трактують як заборони”, – підкреслює Сильва. Навіть такий знавець Організації Об’єднаних Націй як Джозеф Клі не вірить в те, що “країни-члени ООН готові й здатні до глибинної реструктуризації, тобто розпуску, розформування чи навіть повного переформування всіх інституцій та бюро”.
Папа Римський Бенедикт XVI все ж не применшує своїх зусиль, спрямованих на те, щоб донести до ООН свої погляди. У своїй промові до представників урядів та міжнародних організацій, які у вівторок зібралися в Нью-Йорку на саміті, присвяченому захисту клімату, Папа закликав до того, щоб сучасну модель глобального розвитку відкоригувати за допомогою “відчутнішого визнання відповідальності перед світобудовою”. На необхідність такої корекції вказує “наявність голоду та людських злиднів”.
Під час виступу в ефірі “Радіо Ватикан” постійний спостерігач в ООН від Святого Престолу архієпископ Челестіно Мільйорі [Celestino Migliore] застерігав перед небезпечною втратою значення Організації Об’єднаних Націй. Існує нагальна потреба реформувати механізми ухвалення рішень. Особливо це стосується Ради Безпеки ООН, котра доволі часто запізніло реагує на міжнародні конфлікти.
http://www.merkur.de/2009_38_Benedikts_unverst.37149.0.html?&no_cache=1
З того часу, як у квітні минулого року Бенедикт XVI вперше відвідав ООН й виступив перед Генеральною Асамблеєю, у Нью-Йорку з цікавістю відслідковують позиціювання глави Католицької церкви. У цьогорічному симпозіумі в квітні, який організувало Представництвом Святого Престолу з приводу річниці візиту Папи, брав участь навіть Генеральний секретар ООН Пан Кі Мун. Визнані експерти зосередили свою увагу на згадану Папою “Відповідальність щодо захисту прав людини і людської гідності”. Так само одним з предметів обговорення став міжрелігійний діалог з тією точки зору, що кожну людину слід розглядати як “відображення Творця”.
Права людини як природне право
У будь-якому випадку виникає запитання: чи правильно зрозуміли стрижень послання Папи Римського? Бюро ООН у справах “Глобального договору” у своєму звіті щодо соціальної Енцикліки зазначає, що воно погоджується з оцінкою Понтифіком багатьох проблем світової економіки. Папі йдеться про засадничі речі: там, де він своїм закликом визначення “справжнього світового політичного авторитету” вказує на Організацію Об’єднаних Націй, говорить він теж і про “нагальність реформи ООН”. При цьому він однозначно закликає до запровадження регулювання соціальної, політичної й економічної сфер, яке б “відповідало моральному порядку, що вже закладено в Статут Організації Об’єднаних Націй”.
Критики висловлюють незадоволення з того приводу, що Папа в своїй Енцикліці не називає жодних конкретних кроків для проведення реформ ООН, а лише проголошує основні принципи “побудови нового світового порядку”: субсидіарність і солідарність, глобальне визнання і дієві владні повноваження для досягнення поставлених цілей. Проте, ні Ватикан, ні його постійне представництво при ООН не вбачали своє завдання у поданні структурних пропозицій для реформ. Бенедикт XVI у будь-якому випадку скеровує в своєму зауваженні до свого виступу перед Генеральною Асамблеєю ООН у квітні 2008-го року, де й слід шукати домок Папи з цього приводу.
“Бенедикт XVI виступає за те, щоб в центрі світової уваги перебувала абсолютна гідність людини як апогею Божого Творіння”, – пише з цього приводу в богословському щомісячному журналі First Things Дуглас А. Сильва [Douglas A. Sylva] – член правління впливового католицького інституту C-Fam, який займається питаннями сім’ї та прав людини. Папа, за його словами, критикує точку зору, яка утвердилася в середовищі тих країн-членів ООН, які задають в ньому тон, про те, що людина – це автономна, цілковито вільна й самовизначальна істота.
Сильва цитує слова Папи, присвячені Декларації Прав Людини. Вони, за словами Бенедикта XVI, ґрунтуються на природному праві кожної особи й не можуть змінювати своєї інтерпретації та реалізації за цивілізаційним, політичним чи навіть релігійним особливостями, як це неодноразово відбувалося в рамках ООН. Папа називає це “релятивізацією образу людини, яка затіняє її природну гідність”.
Сильва вказує також на ще один аспект: засадничо Папа Римський у своїй промові мав на увазі американську модель відділення держави від церкви, оскільки в таких умовах релігія отримує можливість вільного розвитку. “Релігійна свобода, – стверджує Бенедикт XVI – полягає не лише у свободі уславлення Бога, а також і в свободі церковної організації та співучасті у формуванні суспільства”. Тож мова йде про активну роль релігійних громад у державі. Це, зокрема, передбачає, що їхні релігійні вартості будуть перенесені й на політику. Папа також чітко закликає до міжрелігійного діалогу.
Звернення до саміту з питань захисту клімату
Дуглас А. Сильва, котрий репрезентує Інститут C-Fam у центральному офісі Організації Об’єднаних Націй, ставить під сумнів, що цей месідж Папи Римського у Нью-Йорку «взагалі зрозуміють і тим більше акцептують”. Еліта ООН й надалі намагається у цілому світі проводити лінію щодо особистої свободи й автономності як сучасного й прогресивного досягнення. З цієї перспективи повага до ненародженого життя вважатиметься “пригніченням прав жінок”, а визнання лише традиційного подружжя – “втручанням у особистий вибір”. “Те, що для Бенедикта XVI є основоположними цінностями ці еліти трактують як заборони”, – підкреслює Сильва. Навіть такий знавець Організації Об’єднаних Націй як Джозеф Клі не вірить в те, що “країни-члени ООН готові й здатні до глибинної реструктуризації, тобто розпуску, розформування чи навіть повного переформування всіх інституцій та бюро”.
Папа Римський Бенедикт XVI все ж не применшує своїх зусиль, спрямованих на те, щоб донести до ООН свої погляди. У своїй промові до представників урядів та міжнародних організацій, які у вівторок зібралися в Нью-Йорку на саміті, присвяченому захисту клімату, Папа закликав до того, щоб сучасну модель глобального розвитку відкоригувати за допомогою “відчутнішого визнання відповідальності перед світобудовою”. На необхідність такої корекції вказує “наявність голоду та людських злиднів”.
Під час виступу в ефірі “Радіо Ватикан” постійний спостерігач в ООН від Святого Престолу архієпископ Челестіно Мільйорі [Celestino Migliore] застерігав перед небезпечною втратою значення Організації Об’єднаних Націй. Існує нагальна потреба реформувати механізми ухвалення рішень. Особливо це стосується Ради Безпеки ООН, котра доволі часто запізніло реагує на міжнародні конфлікти.
http://www.merkur.de/2009_38_Benedikts_unverst.37149.0.html?&no_cache=1