Articles by Людмила Ямщикова






Припинити гру в імітацію конкурсів на публічні посади!

Закликаємо всіх, кому не байдуже хто займатимеме керівні посади на рівні нашої чи інших областей та/або у мінстерствах тощо, підписати цю петицію аби конкурси надалі справді могли стати змаганням вмотивованих та професійних претендентів й давали можливість фаховим людям обійняти відповідальні посади без застосування зв’язків та інших корупційних можливостей.



Людмила Ямщикова: Про совість, такт і смак

Є зовсім інше. Те, що потроху з’являєтся в нашому суспільстві віднедавна і зовсім несміло. Доброчесність. Етика. Репутація.
Ті тонкі матерії, які гучно і з грацією слона в посудній лавці обговорюють у соцмережах – це дещо нове і не дуже унормоване у нашому хворому суспільстві.
“Зима, що нас змінила” – пам’ятаєте? Оце воно і є.



Ліворадикальні угрупування в Афінах перешкоджають показам «Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом»

Ввечері 13 травня паралельно з відкриттям, на якому був показаний фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж», під стінами Exile Room все ж таки зібрався мітинг за участі проросійських сил, які називають себе «грецькими антифашистами». Після мітингу колона молодиків рушила у бік галереї, де за тиждень мусила відкритися фотовиставка Олександра Глядєлова «Чуєш, брате?». Вони залякували власників галереї і звинувачували їх у підтримці українських нацистів.


Людмила Ямщикова: Журналістика досі працює на замовників, а не на суспільство

журналісти не подають подію як “люди, обережно! в місті працюють відморозки, які влаштують вам розбірки із застосуванням зброї! не ведіться! викликайте поліцію!”. нє, журналісти розганяють зовсім іншу хвилю – збройний напад на журналістів! свобода слова опасностє! постраждала знімальна група(!) многа крові! і т.д. і т.п.
чи умисно роблять це журналісти? ймовірно, що навіть й ні. просто наша нещасна журналістика досі погано розуміє, що таке суспільний інтерес. вони працюють на замовників (не на суспільство!) і їм зручно


Людмила Ямщикова: Про підміну понять

день солідарності жінок у боротьбі за свої права “льохким помахом руки….” перетворили у “свято весни та краси”. у совку не могло бути боротьби за права, хіба не ясно? не могло бути вшанування борців.
бо як тоді рабство культивувати?