|
|
1. «С днюхой, Григорьич!»: Янукович зменшив розмір Шевченківської премії
Президент Янукович зменшив розмір Шевченківської премії. Про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» повідомив голова Шевченківського Комітету Микола Жулинський.
«Розмір премії визначений в Указі Президента України Віктора Януковича, це 130 тисяч гривень. Хоча минулого року ця сума була 170 тисяч гривень. Безперечно це мені дуже прикро. Адже ми, щоб хоч трохи підняти не тільки престиж премії, а й її фінансовий еквівалент, просили її збільшити до 200 тисяч гривень», — сказав Микола Жулинський.
2. Націонал-патріотизм від Тимошенко: «Покладання квітів до пам’ятника Шевченка. Заплатимо 20 гривень»
…Там будуть Тимошенко, Турчинов. Ваше завдання — просто стояти, нічого більше не треба.
Я так розумію, що опозиція намагається не відстати від влади у скотстві. Ну що ж — поки що вдається.
3. Конституція не стала на заваді «коаліції депутатів»
«Українська правда» пише:
Верховна Рада ухвалила зміни до регламенту, що дозволяють формувати коаліцію з окремих депутатів. За зміни до регламенту в другому читанні проголосували 235 депутатів. Проти змін до регламенту виступали фракції БЮТ і НУНС. Як відомо, конституція дозволяє формувати коаліцію лише фракціями.
Регіонали та їх спільники поставили до стіни ще одного «козла, який заважав їм жити». Іншими словами, стався антиконституційний переворот. Гарний початок президентства…
4. Нероба і базікало Луценко обізвав Ющенка зрадником
Під час так званого Віча українських патріотів біля пам’ятника Шевченку в Києві нероба, базікало і алкоголік Юрій Луценко виголосив промову, повну делірійних одкровень. Ось декілька фрагментів:
На жаль, мушу покаятися і особисто принести вибачення всі тим, кого я запрошував скандувати «Ющенко», бо саме він зробив все, щоб Янукович став президентом України. Думаю, що маю право сказати це, бо впродовж п’яти років цього горе-президентства робив все, аби допомогти йому у складній роботі глави держави, аби вони взяли за руки один одного — Тимошенко і Ющенка — і перемагали, як тоді перемагали на Майдані.
Я не можу пояснити, чого не вистачало людині, котра отримала колосальний кредит довіри 46-мільонної нації, яка мала команду, яка мала колосальну перспективу, тим не менше він обрав іншу дорогу, дорогу зради.
…[Ющенко] з першого до останнього дня боявся одного — щоб хтось не працював краще нього, щоб когось люди не полюбили більше за нього, щоб вони не згадали, хто зробив його президентом, щоб ніхто не скандував «Юля», щоб бачили лише його, лежачого на троні, ні чорта не роблячого для свого народу, але вимагаючого найбільшої шани.
Я знаю, на жаль, безліч людей, які бояться одягати вишиванку, бо в ній ходить Ющенко — нероба і зрадник українського народу.
Коментувати цю базгранину — шкода часу. Наводжу просто як черговий приклад деградації Юрія Луценка.
5. Ганна Герман: «Шевченко терпів і вам велів»
В Адміністрації Президента України наголошують, що у кризовий час сума в 130 тис. грн. для Шевченківської премії є абсолютно нормальною.
Абсолютно правильно, пані Ганно! Країна переживає тяжкі часи, ледь-ледь вдалося назбирати грошиків на матеріальну допомогу Віктору нашому Федоровичу Януковичу — які тут уже премії. Тим більше, що «сам Шевченко жив скромно».
6. Виконуюча обов’язки прем’єр-міністра стала «лідером об’єднаної опозиції»
Натовп прихильників обрав в. о. прем’єр-міністра Юлію Тимошенко лідером об’єднаної опозиції.
На мітинг з нагоди обрання себе лідером опозиції в. о. прем’єр-міністра Юлія Тимошенко прибула з урядовим кортежем — очевидно, з метою підкреслити свою опозиційність.
7. Президент Янукович не довірить гуманітарну сферу Дмитру Табачнику
Президент України Віктор Янукович заявляє, що особисто опікуватиметься гуманітарною сферою. Знаючи гуманітарні нахили та здібності пана Януковича, уявляю цю опіку і заздалегідь здригаюся.
8. Обіцянки Януковича. «Завжди казатиму правду суспільству»
Янукович пообіцяв, що завжди казатиме правду суспільству, і це, на його думку, є обов’язковою умовою, яка дозволить навести порядок в країні і забезпечити громадянам нормальне життя.
9. Бютівець Фельдман галюцинує про заслуги Тимошенко
Зокрема, в своєму підлесливому опусі «За що сказати Тимошенко спасибі?» пан Фельдман вигадав, що Тимошенко — це перший в Україні прем’єр з коаліційними зобов’язаннями і персональною відповідальністю.
Цікаво було б узнати, в чому саме полягає персональна відповідальність, але пан Фельдман про це, на жаль, не пише.
Президент Янукович може діяти адекватно. Приклад:
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 282/2010
Про скасування Указу Президента України від 24 лютого 2010 року № 262
Скасувати Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 262 «Про призначення члена Вищої ради юстиції».
У зв’язку з цим підтвердити повноваження члена Вищої ради юстиції С. Гавриша, призначеного Указом Президента України від 25 вересня 2004 року №1138.
Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ
2 березня 2010 року
БЮТ вибухнув черговою заявою. В ній уряд Тимошенко, давно перетворений на структурний підрозділ штабу БЮТ, названо гарантією демократії, а небажання нести відповідальність за це — любов’ю до України. Втім, читайте самі:
БЛОК ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО
ПРЕС-СЛУЖБА
Юлія Тимошенко не дасть Януковичу знищити демократію, — Турчинов
Уряд Юлії Тимошенко не піде у відставку, оскільки він є гарантією збереження демократії в країні.
Про це у понеділок ввечері в ефірі програми «Свобода слова» на телеканалі ICTV заявив Перший віце-прем’єр-міністр України, один з лідерів БЮТ Олександр Турчинов.
«Дуже просто було б сьогодні кинути все як пропонують навіть наші прихильники: підіть у відставку, нехай вони у цих складних умовах продемонструють нездатність керувати країною, нехай вони в цих умовах фактично продемонструють свою технологію руйнації країни, і ви з задоволенням потім знову прийдете до влади», — сказав Турчинов.
«Ви знаєте, коли б ми не любили власну державу — ми б так і вчинили», — наголосив він.
«У них немає власної коаліції, у них немає політиків, здатних відповідати за ситуацію. Ми відійдемо, нехай вони разом з країною падають. Принцип «чим гірше — тим краще» це не наш принцип!», — наголосив Турчинов.
«І поки вони не здатні брати на себе відповідальність, ми будемо працювати», — сказав Перший віце-прем’єр-міністр.
Олександр Турчинов підкреслив, що Уряд Юлії Тимошенко — це гарантія збереження демократії і свободи в Україні.
«Так, є президент Янукович зі своєю командою, зі своїми Межигір’ями, «РосУкрЕнерго» тощо. І є уряд, який формується не президентом, а парламентом, який буде опонувати йому (Януковичу), захищаючи інтереси нашої держави», — сказав Турчинов.
«І в цих умовах є хоча б можливість балансу влади. Немає можливості тоді у Януковича побудувати жорстку вертикаль, жорстку монополію влади, використовуючи силові структури, використовуючи всі ланки влади, фактично побудувати в країні тоталітарний режим», — зазначив Олександр Турчинов.
От те, про що я казав: виявилося, що БЮТ в особі Олега Ляшка вже прокоментував затримання Лозінського. На думку пана Ляшка, у «справі В. Лозінського більше політики». Я, мабуть що, не коментуватиму його слова, а просто наведу їх, як є:
Блок Юлії Тимошенко ніколи не контролював Генеральну прокуратуру і СБУ, саме вони мали шукати Лозінського. Ці структури перебувають під Ющенком та Януковичем, очевидно, що таке затримання — це ніщо інше, як політична демонстрація боротьби з корупціонерами. Це спеціально підгадано для того, щоб показати: от бачите, Янукович став Президентом і відразу наводить порядок в країні, бореться з корупцією і злочинністю у владі. Сподіваюсь, що колись вони показуватимуть відповідну боротьбу на базі своєї команди, бо там теж вистачає корупціонерів.
Що думаєте?
Об 11 ранку 1 березня 2010 року в Києві в результаті спільних заходів Генпрокуратури і Служби безпеки України було затримано розшукуваного з липня минулого року Віктора Лозінського.
А тепер увага, шановні читачі. Це затримання — своєрідний лакмусовий папірець: що буде з Лозінським далі, є важливим, але раніше, ніж він почує свій вирок, ми почуємо коментарі політиків. Слухайте уважно і робіть висновки.
Пане голово, високоповажний суде!
Я збираюся довести, що, по-перше — так звані темники були інструментом державної політики,
по-друге — що Віктор Медведчук, інтереси якого я представляю, не мав до них жодного стосунку,
і по-третє — що ніяких темників ніколи не існувало.
Апеляційний суд Києва зобов’язав тижневик «CN-Столичные новости» вибачитись перед Віктором Медведчуком за «темники» і «злочинну владу». Як повідомила прес-служба центру «Правова держава» Медведчука в четвер, 25 лютого 2010 року, відповідне рішення суд ухвалив 3 лютого цього року.
Позов Медведчука стосувався статті під назвою «Мы и они или Демократия строгого режима», яку тижневик «CN-Столичные новости» надрукував у вересні 2009 (№ 35 (572), і яка також була опублікована в інтернеті.
У статті йшлося про Медведчука і його причетність до «злочинного режиму» та «злочинної влади», а також про «нібито незаконне втручання Медведчука у діяльність українських ЗМІ через створення та впровадження так званих „темників“». Цитата з повідомлення:
Таким чином, у статті фактично здійснено ототожнювання позивача як із явищами, неприйнятними у сучасному демократичному суспільстві, так і буквально із злочинами.
Відтак, Медведчук звернувся до суду з позовом, в якому вимагав визнання оприлюдненої інформації недостовірною та опублікування тижневиком «CN-Столичные новости» спростування.
У ході судового розгляду були отримані офіційні дані з МВС, Служби безпеки України, Генпрокуратури, Державної податкової адміністрації України, згідно з якими Медведчук «у жодному із цих відомств не фігурував у якості підозрюваного чи обвинуваченого, і кримінальні справи стосовно нього не порушувалися».
18 листопада 2009 року суд задовольнив позов Медведчука, визнавши поширену стосовно нього інформацію недостовірною. Він зобов’язав «CN-Столичные новости» опублікувати спростування не у вигляді тексту, який запропонував позивач, а тільки резолютивної частини судового рішення.
3 лютого 2010 року Апеляційний суд Києва задовольнив позов повністю — визнав інформацію, поширену стосовно Медведчука цим виданням, недостовірною, затвердив текст спростування та зобов’язав «CN-Столичные новости» опублікувати його.
Як відомо, темники з’явилися на початку 2000 року на каналах, близьких до СДПУ(о), а з приходом Медведчука на посаду голови адміністрації президента Леоніда Кучми поширилися на всі центральні канали.
В Україні є чимало журналістів, які готові підтвердити причетність Медведчука до темників. Марат Гельман, який співпрацював з Медведчуком, особисто визнав, що придумав темники.
У червні 2004 року Медведчук заявляв кореспондентові «Української правди»:
Те, що ти називаєш цензурою, — це державна політика.
(Чи немає тут ототожнювання пана Медведчука із явищами, неприйнятними у сучасному демократичному суспільстві? — М. Г.)
* * *
А тепер — висновок. Що, власне, довів у суді Медведчук? Тільки те, що і так було відомо — його ще не притягали до кримінальної відповідальності. Все.
Ще одне. Панове колеги! Треба ретельніше добирати слів. І — не бійтеся вибачатися. Все одно правда відкриється, «бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв» — і тоді вибачатися доведеться панові Медведчукові. А можливо, що й не тільки вибачатися.
Я думав був, що стан юстиції вже практично неможливо погіршити, але бачу, що є способи.
Призначити Черновецького Леоніда Михайловича — голову Київської міської державної адміністрації — членом Вищої ради юстиції, увільнивши від виконання обов’язків члена Вищої ради юстиції Степана Гавриша.
Указ Президента Віктора Ющенка, 24.01.2010
Дякую Вам, Вікторе Андрійовичу, за таке призначення. Мало там було Медведчука та Ківалова з Портновим?
На захист феєричної Ірини Фаріон, яка днями провела в одному зі львівських дитсадочків блискучу лекцію з ономастики* української мови, виступив Олег Тягнибок.
З його пафосним доробком, озаглавленим «Момент істини: українофоби і „хруні“ проти української мови» ви можете ознайомитися тут, а я наведу лише декілька зауважень.
Отже, момент істини. По-перше, виявляється, що той, хто проти печерних методів Ірини Фаріон — той ipso facto**, вибачте мою французьку***, вже проти української мови?!
Далі: пан Олег в своєму блозі наводить дві цитати:
з фільма «Вбити дракона»:
— Можливо, не тепер? Все-таки діти, — сказав Дракон, дивлячись на меч Ланселота.
— Ні. Тепер, — відказав Ланселот.
і з шевченківського «Юродивого»:
Найшовсь-таки якийсь проява,
Якийсь дурний оригінал,
Що в морду затопив капрала,
Та ще й у церкві, і пропало,
Як на собаці.
Так-то так!
Найшовсь-таки один козак
Із міліона свинопасів,
Що царство все оголосив:
Сатрапа в морду затопив.
А ви, юродиві, тим часом,
Поки нездужає капрал,
Ви огласили юродивим
Святого лицаря!
Я мимоволі доходжу висновку: сказати дітям, що в разі «неправильного» іменування вони можуть збирати валізи та їхати до Москви — це вбивство Дракона. Такого удару Сатрап (він же Царський Капрал) давно не отримував!
Тільки от якщо подумати, то в ролі Дракона і Сатрапа тут виступила не неправильна ономастика, а звичайні діти. Не за присутності дітей вбито Дракона, а за присутності Дракона — дітей. Не капрал і не сатрап, а діти дістали по пиці (дарма, що в них не пика, а личко). І від кого? Від викладача, від педагога!
Абсурдність виправдань і контрзвинувачень, що наводить в своєму блозі пан Тягнибок, для мене очевидна. Просто до мовної істерії Ірини Фаріон додалося плазування псевдопатріота Олега Тягнибока.
Це все на сьогодні про ВО «Свобода», дякую за увагу.
_____________________
*) Ономастика — розділ мовознавства, який вивчає власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування.
**) В силу самого цього факта (лат.)
***) Я знаю, що це не французька (див. рядком вище).
Фрагмент спілкування депутата ВО «Свобода» Ірини Фаріон з дітьми в одному зі львівських дитсадочків:
Фаріон: Як ти називаєшся?
Хлопчик: Міша.
Фаріон: Як вам більше подобається: Міша чи Михайлик?
Діти (разом): Міша!
Фаріон: Це катастрофа. Міша — це не наше ім’я.
Фаріон: Як ти називаєшся?
Дівчинка: Олена.
Фаріон: Олена? Добре, Олена. Не будь Альоною. А якщо ти станеш Альоною — пакуй валізи і ідь до Московії.
Фаріон: Як ти називаєшся?
Дівчинка: Ліза.
Фаріон: Який жах! Був колись ужасний женский (sic!) журнал «Лиза». Коли моя донька запиталася, що це таке. Я відповіла: «Лиза» від інфінітива «лизати». На жаль…
Фаріон: Як ти називаєшся?
Дівчинка: Марічка.
Фаріон: Марічка. Не називайте її Маша. Маша — не наша. Хай вони всі ідуть, де вони живуть…
Фаріон: Володимирко — це тільки українське ім’я. Це не Вовочка. Не Вовчик. Не обзивайте їх Вовами…
Яка досконала провокація! Звісно, що нею не забарилася скористатися Партія регіонів. Регіонал, безграмотний лідер руху «Русскоязычная Украина» Вадим Колесниченко звернувся до Генпрокуратури з депутатським запитом із вимогою притягнути Ірину Фаріон до відповідальності згідно ст. 161 Кримінального кодексу України:
За умышленные действия, направленные на разжигание национальной, расовой либо религиозной вражды и ненависти, на унижение национальной чести и достоинства…, а также прямое либо косвенное ограничение прав или установление прямых либо косвенных привилегий граждан по признакам… этнического и социального происхождения, … по языковым или иным признакам.
Крайності збігаються — ВО «Свобода» і ПРУ створили ефективний антиукраїнський дует.
22 лютого 2010 року інтернет-видання «Главред» та група сайтів «Главред» (VIP.glavred, Stars.glavred, Sport.glavred та Stolitsa.glavred) на зборах трудового колективу оголосили про початок безстрокового страйку через невиплати зарплатні та авторських гонорарів. Про це повідомляє сайт «Главред».
Як повідомив «Телекритиці» голова страйкому «Главреду» Олександр Михельсон, страйк оголошений через невиплату зарплати творчому колективу за грудень 2009 та січень 2010 року, а також невиплату авторських гонорарів за вересень, жовтень, листопад, грудень та січень. Таке рішення було прийнято загальними зборами трудового колективу. За страйк проголосувало 37 з 55 співробітників. До страйку також долучився щотижневий журнал «Главред».
Раніше упродовж трьох останніх місяців колектив групи сайтів та журналу «Главред» направляв неодноразові звернення до керівництва ТОВ «Главред» з вимогою погасити згадані заборгованості. Офіційної відповіді надано не було, заборгованість була погашена частково за грудень у розмірах від 3 до 20% кожному з працівників.
За словами Олександра Михельсона, колектив ухвалив рішення повідомити про початок страйку всі вітчизняні мас-медіа та розглянути можливість звернення до прокуратури міста Києва з приводу прокурорського реагування на невиплату заробітної плати.
Колектив групи сайтів та журналу «Главред» закликає інші медіапроекти холдингу «Главред-медіа» приєднатись до страйку або підтримати через поширення цієї інформації.
Видання «Телекритика» належить до холдингу «Главред-медіа».
Доброго вечора, дорогі мої!
Президентські вибори завершилися. Вони були нашим єдиним шансом раз і назавжди ствердити незалежність та силу нашої держави. Це був шанс стати достойним членом європейської родини, провести глибокі соціальні та економічні реформи.
Саме на цих виборах у нас була перша реальна можливість покінчити з владою олігархії і повернути країну разом з її багатствами саме вам.
Такий вибір не міг сподобатися олігархії. Адже їм потрібна дешева робоча сила, бідні і безправні люди, яких можна за копійки примушувати працювати на своїх заводах.
І ще їм потрібні багатства України, які вони безжалісно грабують впродовж останніх 18 років. Їх не цікавить ваша доля, майбутнє ваших дітей. Вони давно не живуть в Україні, вони нею користуються.
Їх ставленик Янукович не міг перемогти чесно*.
Ви пам’ятаєте, щоб відкрити вільний шлях для фальсифікацій вони внесли зміни до закону за два дні до виборів. І Ющенко цей закон миттєво підписав. Після цього фальшування виборів стало масовим та кричущим. Саме фальсифікації вирішили долю виборів**, а не ви.
Наші спостерігачі і члени комісій документально зафіксували тисячі фактів фальсифікацій. Саме тому я вирішила звернутися із позовом до суду. Як до останньої інстанції, яка має встановлювати справедливість. Я звернулася до суду, щоб захистити Україну, захистити вас.
І я знаю, що всі ці дні ви мали надію та молилися за чесність суду, і я разом з вами боролася і молилася теж. Але суд перетворився на фарс, зрежисований у штабі Януковича. Він відмовився навіть розглядати документально доведені докази.
Вершиною несправедливості була заборона запрошувати свідків, в т. ч. і міжнародних спостерігачів. Вони, незважаючи на тиск та залякування, були готові надавати суду юридично оформлені докази про системні фальсифікації на виборах.
Суд цинічно відмовився встановлювати істину. Тоді нам стало зрозуміло, чому було прийнято рішення про заборону прямої трансляції судового процесу по каналам телебачення. Їм треба було приховати реальну картину фальсифікацій від вас.
І тоді я зрозуміла, що цей судовий фарс потрібно припиняти та публічно відкликала свій позов. Як кандидат у президенти, відчула на собі те, з чим стикається ви кожного дня, — з неможливістю захистити правду в суді.
Як і мільйони українців, я стверджую, Янукович — не наш президент.
Президент, який прийшов до влади обманом, довго не затримається і ми з вами зобов’язані на цей короткий час надійно захистити все, що є ключовим та цінним для нас, для нашої держави.
Не пройшло і декількох тижнів з виборів, а команда Януковича вже почала по всім напрямкам зраджувати українські національні інтереси. Їх світогляд — нищення України, паплюження нашої мови та культури. І вони цього навіть не приховують.
Команда Януковича вже почала приватизовувати газотранспортну систему. Вони, до речі, звернулася з позовом проти України в Стокгольмський суд, щоб забрати стратегічні запаси природного газу. Цей позов зараз у мене в руках.
Кричущий факт — команда нового президента виступає проти держави Україна. І все це тільки початок. Сьогодні небезпека загрожує незалежності України.
Що робити в цій складній ситуації?
Залишився один дієвий вихід, на мій погляд, — це об’єднання у Верховній Раді демократичних, державницьких сил, усіх мислячих депутатів «Нашої України — Народної Самооборони», Блоку Литвина, БЮТ.
Треба відкласти нарешті всі суперечки та утворити в Верховній Раді потужну команду, яка не дозволить встановити антиукраїнську диктатуру. Я публічно пропоную саме такий дієвий шлях і вже розпочала переговорний процес.
Це і буде перевіркою патріотів та демократів на відданість Україні та непродажність. Я також хочу заявити, що не за яких обставин не буду утворювати з Януковичем спільних коаліцій.
Я не буду підписувати з ним універсалів та меморандумів саме тому, що не визнаю його президентом України та не приймаю його антиукраїнську, антиєвропейську політику.
Якщо патріотичні демократичні політичні партії в парламенті підуть на політичне заробітчанство, я піду в опозицію і буду наближати час повернення нашої держави до цивілізованого розвитку.
І я боротимусь за принципи та цінності, які поділяєте ви. Боротимусь, незалежно від того, буду я у владі, чи в опозиції. І я нікому не дозволю відібрати у вас ту Україну, на яку ви всі заслуговуєте. Україну вільну, сильну, справедливу, процвітаючу і прекрасну. Я — з вами!***
Виступ на телебаченні, 22.02.2010
_____________________
*) Це не факт, в другому турі Янукович міг перемогти і чесно. Але за звичкою вдався до фальсифікацій, які пані Тимошенко, на жаль, не спромоглася довести.
**) А, як не дивно, не підкуп виборців і не брехливі білборди з ТигрЮлями та працьовитою Воною.
***) Після факту, що Янукович — президент, це турбує найбільше.
Директор київської арт-студії Олена Петрова стверджує, що придумала відомий слоган Юлії Тимошенко «Вона працює», і має намір судитися з БЮТ. Пряма мова:
У серпні до нас прийшов Віктор Уколов (креативний директор штабу БЮТ). Уколов запропонував взяти участь у розробці передвиборчої реклами для Тимошенко. На все про все у нас пішло три дні. Ми запропонували відмовитися від використання в рекламі образу Тимошенко, придумали слоган «Вони балакають — вона працює», хотіли, щоб реклама Юлі з’явилася за два місяці до виборів — коли від Януковича Тимошенко й інші люди вже втомляться.
Суму, яку нам заплатять за рекламу, ми з Уколовим не обговорювали — точніше, він висловлювався дуже розмито і сказав, що якщо наша ідея підійде, він із задоволенням віддасть нам «розміщення». У розумінні рекламістів це означає, що нам дають гроші на розміщення всієї реклами, ми торгуємося з тими, хто здає в оренду щити під рекламу, щоб розмістити її дешевше, і різницю залишаємо собі. За нашими підрахунками, могло вийти 50-100 тисяч доларів.
Через тиждень після нашої презентації реклами в штабі Тимошенко (а нам обіцяли зателефонувати, якщо ми підійдемо) я бачу на вулицях наші розтяжки «Вони балакають, Вона працює» та інші варіації — їх вони придумали самі. Я списалась з Уколовим — він мені відповів, що, мовляв, ми вам заплатимо за слоган 500 доларів. У підсумку, правда, він дав нам тисячу. І тут же попросив розвинути рекламу далі. Ми погодилися. По-перше, тоді ми ще розраховували заробити, по-друге, у той час Уколов ще не писав всюди, що рекламу «Вона працює» придумав Турчинов.
Друга порція слоганів від студії Петрової була така: «Вони відповідають за «базар», Вона — за ринок», «Вони наповнюють кишені, Вона — бюджет» і т. д.
Ми надіслали свої пропозиції до штабу, але відповіді не отримали. Замість цього на вулицях з’явилася реклама про шахтарів, які з зарплатами, шельф, який повернули державі… Може, з точки зору підручників з піару, це й правильно: кандидата треба хвалити. Але коли в країні, яка практично на дні кризи, починають хвалити прем’єра — це швидше злить, ніж приваблює.
За словами пані Олени, до подальшого креативу штабу Тимошенко вони відношення не мають — ні до ТигрЮлі (хоча теж придумали свій варіант цього звірка), ні до слоганів «Вона — це Україна».
Ця реклама вже була невдалою. До того ж нею перегодували: Тимошенко сказала була таку фразу про Януковича: чим гірший товар, тим більше реклами. І буквально в той же вечір на Youtube виклали сюжет: камера рухається вздовж дороги, де один за одним стоять білборди з Тимошенко і постійно прокручується її фраза «Чим гірший товар, тим більше реклами».
Крім того, Петрова зазначила, що у неї немає претензій до Тимошенко, і вона навіть не розраховує отримати гідний гонорар за свою роботу.
Я тільки хочу, щоб Уколов перестав розповідати, що рекламу Тимошенко придумав Турчинов, а Турчинов — що це насправді зробила сама Тимошенко. Я хочу, щоб він офіційно заявив, що слоган «Вони балакають, Вона працює» придумала «Студія Олени Петрової». У нас є документ про авторські права і ми готові відстояти їх у суді. Знаєте, це навіть смішно, коли розповідають, ніби Прем’єр-міністр сама собі придумує рекламу.
Раніше Віктор Уколов написав у своєму блозі про авторів рекламної кампанії Тимошенко:
Найбільш цікавим є походження слогана «Вони заважають, вона працює», у якого, якщо вірити інтернет-ЗМІ, є десятки батьків. Тим часом досить скромні гонорари за пропозицію тексту отримали два агентства — «Студія Олени Петрової» і «Фабрика Брендів». Пропозиція Олени Петрової виглядала так: «Базікають багато, працює один».
Далі, як пише Уколов, уже в процесі мозкового штурму виник цілий перелік слоганів.
У результаті обговорення цих пропозицій у присутності Тимошенко і виникла оригінальна формула «Вони заважають, вона працює». Якщо я не помиляюся, першим її сформулював Олександр Турчинов. Але я вдячний цим рекламним агентствам, адже без них мозковий штурм пішов би зовсім в іншому напрямку.
* * *
Знаючи Віктора Уколова, Олександра Турчинова, а головно — Юлію Тимошенко — я думаю, що пані Олена просто стала жертвою шулерів.
Втім, і сама вона грала нечесно — у відношенні до Тимошенко гасла «Вони балакають — вона працює» і «Вони наповнюють кишені, Вона — бюджет» є лицемірством та брехнею.
Пані Олена не погидувала мати справу з такою бридкою компанією, як Тимошенко з Уколовим — та ще й вигадувала для них маніпуляційні гасла. Більше того, навіть після того, як Віктор Уколов нібито сказав їй, що замість «розміщення» (тобто 50-100 тисяч доларів) вона отримає 500 (п’ятсот!) доларів — вона все одно продовжила «співпрацю».
Інших наслідків бути не могло — нахабне й безсоромне шахрайство є фірмовим стилем БЮТ, і пані Олені було б знати це раніше.
P. S. Чекаю на подальший розвиток подій, бо пані Олена щось казали про судовий позов.
19 лютого 2010 року президент Росії Дмитро Медведєв підписав розпорядження про проведення за погодженням з Україною військового параду в Севастополі на ознаменування 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.
Ще раз: російський президент доручив провести в українському місті військовий парад. Я зрозумів би, якщо спочатку було б погодження з Україною, а потім розпорядження про парад — але Медведєв поводить себе так, ніби Севастополь уже окуповано російськими військами.
Я чекаю на реакцію чинного Президента Ющенка і обраного президента Януковича на це, на жаль, надто прецедентне нахабство.
Віктор Янукович, наприклад, обіцяв був, що не буде «московською підстилкою». Ось і подивимось…
Нагадую про вбивство Валерія Олійника — час спливає, його вбивці не покарані, головного підозрюваного не спіймали*, одного з підозрюваних більше не тримають під вартою. Освіжіть в пам’яті, хто з політиків що казав з цього приводу — таке не можна забувати.
_____________________
*) Оновлення від 01.03.2010: Віктора Лозінського затримано.
Депутат Верховної Ради Криму від БЮТ Юрій Могаричєв схвально ставиться до ідеї позбавити Бандеру та Шухевича звання Героя України, про що Верховною Радою Криму вже подано звернення до Президента України. Притаманною йому загальнодоступною мовою він сказав:
Лично мое мнение — делать пособников фашистских завоевателей героями Украины — это просто издевательство над всей страной.
Насправді ж, знущанням є дика базґранина депутатів-невігласів: почати з того, що найбільшим пособником* нацистів був СРСР — з 17-го вересня 1939-го року по 22-е червня 1941-го. Ось тільки двійко деталей:
— у вересні 1939-го року радіостанція в Мінську подавала радіопозивні німецьким бомбардувальникам, аби не збилися з курсу;
— 1940-го року британська кінохроніка демонструвала радянське маркування на осколках авіабомб, скинутих гітлерівцями на Лондон. Із захоплених після розгрому Німеччини державних архівів британці довідалися, що Берлін отримав від Москви близько 2000 таких авіабомб.
_____________________
*) Щодо «пособничества» Степана Бандери: наказ СД (Sicherheitdienst — нім. «Служба безпеки») від 25 листопада 1941 року:
Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання в Райхскомісаріаті (Україна) з метою створити незалежну Україну. Всі члени руху Бандери повинні бути негайно заарештовані і після ґрунтовного допиту таємно страчені як грабіжники.
Персональний сайт Юлії Тимошенко під заголовком «За справедливість варто боротися» повідомляє, що, цитую —
…кандидат в Президенти Юлія Тимошенко сьогодні (19 лютого 2010 року, об 11.00 — М. Г.) особисто візьме участь у засіданні ВАСУ з розгляду справи.
Отже, кандидат у Президенти в Юлії Тимошенко переміг прем’єр-міністра: звісно, судове засідання, яке може дати Тимошенко шанс таки стати Президентом, набагато цікавіше, ніж нудні справи виконавчої влади.
Зауважмо при цьому, що:
— найостанніша новина на урядовому порталі — «Уряд Юлії Тимошенко виводить економіку України з кризи» (17 лютого 2010 року);
— робочий графік Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко на тому ж порталі розписаний тільки до 7 лютого 2010 року.
Слова Keep them poor and uneducated — «не давайте їм отримати освіту і вибитися із злиднів» — не були серед передвиборних гасел панів Януковича та Гриценка, але мали б бути.
16 лютого 2010 року Верховна Рада провалила законопроект (автор — Анатолій Гриценко), в якому ворог цієї їхньої держави Анатолій Гриценко пропонував скоротити строк навчання в школі до 10 років.
Законопроект пана Гриценка дивним чином виявився співзвучним передвиборній обіцянці Віктора Януковича:
Ми обов’язково повернемося до 10 років навчання.
Я розумію, що як на пана Януковича, то дітям вистачило б і двох років — щоби працювати в копанках, вміти читати не потрібно. Але навіщо це панові Гриценкові — годі збагнути. Навіть людині з половиною мозку очевидно, що при десятирічці доведеться вводити шестиденний тиждень — аби запхати в десять років всю дванадцятирічну шкільну програму (значно напруженішу, ніж десять років тому).
Єдина версія — і Анатолій Гриценко, і Віктор Янукович дійсно є ворогами України. Те, що вони ворожо ставляться до дорослих — півгоря; найгірше, що вони вороже ставляться до дітей.
11 лютого 2010 року Кабінет міністрів призначив заступником міністра транспорту та зв’язку Ярослава Козачка замість Бориса Шиянова, який подав заяву про звільнення за власним бажанням.
Нагадаю, що це той самий Козачок, який напередодні першого туру виборів оприлюднив очевидно фальшивий «пакт Ющенко-Януковича».
А ще нагадаю, що був такий собі Олександр Савченко, якого виперли з НБУ за прогули (за версією прогульника — він звільнився сам через незгоду з політикою НБУ). Після звільнення він заявив, що в падінні гривні винуваті Ющенко і Стельмах — і був негайно працевлаштований в Міністерство фінансів — заступником міністра.
Тут є певна закономірність. В обох випадках маємо послідовність подій: правильнаБЮТ заява або дія, яка свідчить про Очищення™, потім — призначення.
Така ось кадрова політика.
Читайте також:
Правдоруб Савченко: із НБУ в замміністри
Прогульник Савченко
БЮТ і кадрові питання
Президент України Віктор Ющенко визнав був, що не завжди уважно тексти указів про нагородження і пообіцяв був далі бути уважнішим.
Як в світлі цього розуміти присвоєння депутатові Григорію Омельченку звання «Герой України»*?
Втім, можливо Григорій Омельченко дійсно зробив щось, гідне цього високого звання, а я цього не знаю — тоді я буду вдячний, якщо ви ліквідуєте пробіл в моїх знаннях.
_____________________
*) Погоджуюся, «Українська правда» дала цій новині просто ідіотський заголовок.
Якби ця новина нещодавно не обійшла (майже) весь ру- і уанет, я би влаштував конкурс: «Вгадайте, за який рік газета, з якої взято цю вирізку?».
Але тепер я позбавлений можливості поінтригувати вас, і кажу просто — це число газети «Важский край» за 29 січня 2010 року. Якщо ви чомусь не бачите картинку, то ось текст новини, взятий з інтернет-версії цієї газети:
Только одна полоскалка* оборудована нынешней зимой на Ваге у Шенкурска.
И ДАЖЕ эта единственная обустроенная полоскалка в районе улицы Ленина сделана нынче с большим опозданием. До 20 января полоскать белье приходилось в проруби на ветру, может, поэтому жены поручали это дело мужьям (на снимке). Только 19 января администрация МО «Шенкурское» получила разрешение на оборудование полоскалки от контролирующего органа — ГИМС, а ранее инспекцией был официально запрещен выход на лед из-за наличия у берега открытой полыньи.
Вокруг проруби соорудили дощатые стенки, освещаться она будет от установленного на берегу фонаря. Назначен работник, ответственный за содержание полоскалки. Сама администрация города организовала выполнение работ по обустройству полоскалки, из городского бюджета будет финансироваться и её содержание. Из-за дефицита средств в бюджете, как пояснил мэр С. А. Котлов, нет возможности нынешней зимой содержать полоскалки, которые традиционно ранее делали также в районе аэропорта и улицы Семакова. Есть такой вариант: мэрия может оборудовать полоскалку в районе аэропорта, но при условии, что сами жители этого микрорайона будут содержать её в порядке, расчищать дорожку и прорубь. От добровольцев, согласных на такое сотрудничество, ждут звонка в администрации города.
Я зацікавився і дізнався дещо ще про місто, в якому лише одна полоскалка. Місто Шенкурськ, а точніше — муніципальне утворення** (далі — МУ) Шенкурське знаходиться в Архангельській області Російської Федерації.
Ось що повідомляє допитливому дослідникові стаття Вікіпедії***, присвячена цьому МУ:
Численность населения Шенкурского городского поселения — 5,7 тыс. человек (2009).
Сохраняется устойчивая тенденция к уменьшению населения, в том числе и благодаря миграции.
(Останній факт не є дивним — хто схоче жити в МУ, де лише одна полоскалка?)
Стаття про МУ Шенкурське написана людиною, не позбавленою почуття гумору, про що свідчать дані про конфесійний склад і пам’ятні місця МУ:
Преобладающий национальный состав — русские, конфессиональный состав — атеисты, православные, старообрядцы.
Достопримечательности
С 1920 года в Шенкурске существует Шенкурский районный краеведческий музей, разрушенные храмы и памятники.
Не знаю, як вам, а мені здається, що все це якось пов’язано — атеїзм, зруйновані храми та пам’ятники в якості пам’ятних місць (з 1920 року). І — звісно ж, полоскалка. На вулиці Леніна.
Додам, що не мав на меті поґлузувати з проблем маленьких російських МУ — це було б не дуже коректно на тлі проблем української столиці, значно мені ближчих****. Я хотів лише попередити: якщо вам подобається атеїзм і Ленін, то готуйтеся полюбити полоскалку.
_____________________
*) Я не перекладатиму це слово, бо вважаю, що воно має увійти у всі мови без змін (хіба що транслітерованим, як «sputnik» чи «bolshevik»).
**) Так нині називаються міста в Російській Федерації.
***) Вікіпедія — не свободна, а безплатна енциклопедія: free з англійської може перекладатися як «вільний, свободний» або «безплатний, безкоштовний». У випадку з Вікіпедією воно має перекладаєтися як «безплатний», що би хто би собі не думав. І — так, я знаю про репутацію Вікіпедії.
****) Маю визнати, що в Києві поки що немає жодної полоскалки.
Вдумайтесь в новину: Дмитро Медведєв (президент країни, яка окупувала частину Грузії) оголосив президента Грузії Михайла Саакашвілі персоною нон ґрата в Росії. Цитата:
Ми, я впевнений, рано чи пізно повернемося до нормальних, повноцінних відносин з Грузією. Іншого й бути не може, але з чинним президентом Грузії я особисто жодних справ мати не буду. Він для РФ — персона нон ґрата.
Що характерно — Медведєв сказав це після того, як між Росією та маріонетковим режимом Абхазії (частина Грузії, окупована Росією) було підписано угоду про розташування на території Абхазії російської військової бази.
…Про яке спільне майбутнє з Росією може йти мова, доки росіяни мають президентом такого відморозка?
Дві новини: погана та хороша. Доки ми маємо трьох Президентів — чинний Ющенко, обраний Янукович та здобувач Тимошенко — Верховна Рада не зна спочинку. Це ще не новини, новини ось —
Погана: 16 лютого 2010 року ВРУ 250-ма голосами ухвалила Постанову «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України „Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році“» (Ініціатор: Ю. Кармазін. Результати пойменного голосування — тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66).
Що в цьому поганого: Верховна Рада вкотре зробила те, на що не має права. За Конституцією України та Законом «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Верховна Рада України не має повноважень скасовувати вже призначені вибори (що підтверджено раніше і рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року №14-рп/2009). Отже, дії Верховної Ради є узурпацією влади і замахом на наші права обирати та бути обраними.
Хороша: Громадяни України Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Михайло Свистович, Олександр Северин та Катерина Чепура позиваються з Верховною Радою до суду, і вимагають:
— визнати вищезазначену постанову ВРУ від 16.02.2010 протиправною;
— визнати відсутність у ВРУ компетенції скасовувати (відміняти тощо) призначені вибори;
— зобов’язати ВРУ утримуватися надалі від прийняття таких рішень;
— визнати протиправним підписання Головою ВРУ зазначеної постанови від 16.02.2010;
— зобов’язати Президента України* як гаранта Конституції України, прав і свобод громадян звертатися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними всіх актів Верховної Ради України (як прийнятих на момент ухвалення судом рішення у справі, так і у разі прийняття таких актів у подальшому) про скасування (відміну, перенесення тощо) вже призначених виборів.
Добре тут те, що є небайдужі громадяни, які готові стати на захист Конституції та інших законів України.
Чи стане замах Верховної Ради на народовладдя успішним? Будемо бачити.
…Але за старою партійною звичкою зробило це від імені широких мас, — в цьому випадку від імені всього Донбасу. Цитата:
Донбас любить і поважає Вас, як прогресивно мислячого, мудрого, принципового керівника, талановитого, раціонального господарника, порядну, чуйну, високодуховну людину. Ви — яскравий приклад легендарного сталевого донбасівського характеру, який, як відомо, завжди допомагав перемагати і долати труднощі і перешкоди. Всі жителі Донецького краю щиро переживали, підтримували і боролися разом з Вами, зробивши свій одноголосний вибір.
Ваш шлях до перемоги був нелегким, але Ви і всі Ваші вірні соратники з честю пройшли його, не заплямувавши себе брудом наклепу і провокацій, — 7 лютого громадяни України зробили свій вибір, і вони вибрали курс на стабільність, економічний розвиток, життя в незалежній, сильній Україні. Для того, щоб досягти цього, біля керма української держави повинен бути саме такий лідер як Ви, Вікторе Федоровичу.
Ми — громада Донецької області — готові підтримати і допомогти Вам в реалізації всіх планів і починань.
Привітання голови Донецької облради Анатолія Близнюка і донецького губернатора Володимира Логвиненка від імені жителів Донбасу, 15.02.2010
Дивіться також:
Україна для негидливих людей
Доброго вечора, дорогі мої!
Завершився другий тур президентських виборів, і я хочу низько вклонитися всім, хто підтримав мене у цей складний час своєю довірою, любов’ю, своїм голосом, роботою у штабах та на дільницях, своєю боротьбою за достойне життя. Я також низько вклоняюся усім, хто у цей важкий час молився за Україну та за нашу перемогу. І хай у вас не буде жодного сумніву, що ми з вами перемогли!
Але наші опоненти, як і у 2004 році, продемонстрували свою неготовність обиратися за чесними демократичними правилами. Вони чудово усвідомлювали, що не мають шансів завоювати прихильність більшості людей законним шляхом.
Ми не втратили жодної миті. Усі ці дні та ночі, які минули від дня голосування, ми займалися важкою юридичною роботою. Ми збирали дані свідків, опрацьовували документи, працювали з юристами. І сьогодні я можу твердо сказати вам, що вибори в Україні було сфальсифіковано. І це вже не політична декларація, а чітка правова оцінка юристів.
Наведу тільки один приклад, і вам все стане зрозуміло. Нам вдалося відкрити за рішенням суду дільниці в Криму для того, щоб перерахувати голоси. Ми були шоковані тим, що на всіх без виключення дільницях юридично встановлено фальсифікації від 3% до 8% на користь Януковича.
В цілому ж по Україні можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів за різними технологіями. Цих голосів цілком достатньо для нашої спільної перемоги. Моє переконання в тому, що треба боротися, підтверджують також і останні свідчення окремих спостерігачів від ОБСЄ. Вони висловили бажання виступити в судах на нашому боці з відеоматеріалами, із своїми оцінками, що на виборах в Україні були системні фальсифікації.
Я розумію, що ви стомилися від жорстоких політичних боїв, і я разом з вами також хочу стабільності і спокою у нашій державі. Але якщо сьогодні ми не захистимо демократію, право вашого чесного вибору, завтра ми прокинемося в іншій країні, де правлять диктатура і беззаконня. Заради майбутнього нашої країни я прошу вас мене зрозуміти і підтримати. Це не тільки моя справа, це справа усіх чесних людей — захистити нашу свободу.
Маючи всі докази, я прийняла єдине можливе рішення — оскаржити результати виборів в суді. Я буду на підставі юридичних аргументів захищати нашу державу, ваш вибір.
Я дуже добре знаю, так як і ви, якість роботи наших судів. Але в той же час моя відповідальність перед вами, перед країною зобов’язує мене боротися за відновлення справедливості. Не піти сьогодні до суду означає здати Україну криміналітету без бою.
Я не буду збирати майдани і не допущу публічних громадянських протистоянь. Україні як ніколи потрібні стабільність та спокій.
І саме тому ми будемо діяти тільки в правовий спосіб і тільки у суді.
Але я хочу чітко заявити: Янукович — не наш Президент. І як би не розгорталися далі обставини, він ніколи не стане легітимно обраним Президентом України.
Я залишаюся оптимістом і хочу вірити в те, що для суддів, які будуть розглядати цю справу, це буде справа честі і справа захисту законів і ваших прав.
І ще одне, що спонукає мене йти до суду. Навіть ще до оголошення остаточних результатів виборів, Янукович зробив низку різких антиукраїнських заяв, які прямо суперечать українським національним інтересам. І це тільки початок.
Кричущим фактом нечесності стало нещодавнє голосування Партії регіонів проти власного законопроекту про підвищення соціальних стандартів, того самого, на чому будувалися усі передвиборчі піар-технології Януковича.
Саме тому, я готова і здатна боротися. Я хочу сказати вам, що буду робити усе можливе, щоб захистити вас, ваших дітей і нашу рідну державу. І тому я прошу вашого розуміння і підтримки на цьому складному шляху. Я була і залишаюся з вами.
Виступ на телебаченні, 13.02.2010
|
|
