Предложение выбирать не умных, а богатых, конечно, имеет свое право на существование. Но попахивает не 21 веком, а древним миром, разделявшим свободных людей на плебеев и патрициев. Получается, новая власть не только «официально» разделила людей на бедных и богатых, но и набралась наглости указывать, – кто будет править.
Я це тут пишу не для того, щоб укотре похвалитись, а для того, щоб залишити вам на завершення хоч якусь хорошу і радісну новину. Й ось вона…
Вислів “Україна – не Росія” невдовзі може втратити свій сенс. Принаймні народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко робить усе, аби Україна таки стала Росією. Якщо парламент прийме його законопроект про протидію екстремізму, правоохоронні органи зможуть переслідувати журналістів, громадських лідерів та правозахисників під приводом боротьби із екстремізмом.
Переглядаючи свою бібліотеку, я із здивуванням виявив, що попри те, що вона складає тисячі томів, у ній майже немає нічого, що допомогло б мені написати даний текст.
6. Той, хто буде вести діалог з владою, приготує собі “запасний варіант” у вигляді посади – “все одно з революції нічого не вийде”.
Замість того, щоб йти на крок у перед, ми повертаємося у минуле. Вже як три місяці, у кожному районі, в кожній області є свій «смотрящий». Якщо у Донецькій області вони були завжди, то до центральної, та східної України вони щойно повернулися.
Цей колективний табачник, схоже, і досі не може змиритися з тим, що у відкритому світі вже немає монопольної влади над підданими. Над їхніми стажуваннями, стипендіями, думками й текстами.
Щоразу після полум’яних виступів опозиціонерів про єднання та інших варіацій на тему єдиних списків виникає відчуття спустошення. Об’єднання – це лише технологія, яку, до речі, вже давно завершила Партія Регіонів: усіх потенційних конкурентів всмоктали в єдину партію, або скинули із свого шляху. І що з того? Напевно чимало інших людей хотіли б почути-побачити зовсім інше. Сотні запитань і жодних відповідей.
Кульминационный момент наступил после окончания официальной части, когда ведущий сообщил, что дальше публику ждет «банкет и неформальное общение». Несколько сотен человек ринулись к столам, однако неформального общения не вышло. Стремясь как можно быстрее получить еду, поклонники Королевской отталкивали друг друга от раздаточных столов, лезли без очереди и в толчее выбивали друг у друга из рук одноразовую посуду. Хлеб, сосиски, столовые приборы падали на пол и погибали под безжалостными подошвами политиков «нового поколения».
“Найкращий спосіб показати, що верховенство права означає для нас у повсякденному житті, це згадати, що стається, коли верховенство права відсутнє”
Я поважаю і тих, хто анґажується в політику, і тих, хто тримається від неї осторонь. Головне тут – послідовність і безкорисливість (у сенсі відсутності безпосередньої для себе вигоди
Совєтизм зношується, населення помалу оновлюється, а паханат, у свою чергу, не просто нахабніє – від пожадливості, безкарності й водночас від невпевненості в завтрашньому дні він впадає в безумство.
Вже не один раз було написано про брехливу сутність нової влади. Можна було б і не піднімати більш цього питання, але. З упертістю, вартою кращого застосування, влада намагається переконати нас, що вона робить «усе можливе й неможливе» для блага народу і, що ми вже ось-ось відчуємо її турботу. Відчуваємо. Вже.
Ми нікого не звинувачуємо. Ми обурені брехнею. Бо коли брешуть в одному, то віри немає і в іншому.
Чи в Космосі він, а чи в яйці – яка різниця?
- вы что, идиот? – да-да-да….
А на днях я получил угрозу от одного из заключённых, что мне здесь оторвут голову, если я где-то выскажу предположение о возможной причастности к моему делу одного известного аккордеониста. Хочу заявить, что к суициду я не склонен. И, если со мной что-то случится, пусть это останется на совести тех, кто способствовал моему заключению под стражу и организовал те угрозы и провокации, которым я подвергаюсь уже на протяжении двадцати дней.
Мій улюблений депутат ВР Вадим Колесніченко, виявляється, готовий виплатити 10 тис. гривень тому, хто “предоставит высказывания от моего имени против Украины, её государственности, украинского языка”.
Ось наша заява. Далі будуть дії.
Як Литвин заробляє собі на старість. Або на статтю
Тому я звертаюсь до росіян і російськомовних українців: думайте, кому Ви хочете довірити долю своїх дітей і внуків: злочинцям, які пограбують і Вас і Ваших дітей, чи чесним людям, які, насамперед, забезпечать і Вам і Вашим дітям людські права? Маючи людькі права, Ви і Ваші діти матимуть усе, що їм належить, в тому числі і рідну мову.
Люди, які не вміють співчувати – не можуть любити. А такі істоти завжди будуть нещасними, навіть у власному німецькому Майбаху.
Друзі, півсотні переважно незнайомих, але дуже симпатичних киян зібралися на руїнах Десятинки з приводу нових руїн на Андрїівському. Ось про що ми домовилися:
Кіркоров давно помер. Якщо ви в це не вірите, подивіться на один із біг-бордів нашого міста. Там його так і називають, як в ужастіку
Історія зґвалтування й убивства Оксани Макар має ряд характерних прикмет, одна з яких – загальна моральна деґрадація й озвіріння значної частини суспільства, особливо помітні в останні два роки – зокрема і з цілком безсторонньої статистики кримінальних злочинів. Ця тенденція невипадкова: вона відбиває той дух сваволі і беззаконня, що панує в країні, і ту «пацанячу етику», що міцно утвердилась в Україні за президентства Віктора Януковича
Это не правительство мусорит на улицах и громит детские площадки. Это не президент ворует лампочки и провода. Я больше не верю вашим жалобам. Земляки, вы сами себе создали ад, и вам в нём жить.
Ну какая разница, что нет никаких доказательств, что это он? Ведь вы знаете? Ведь больше некому… Значит имеете полное право обвинять, осуждать и наказывать… Иначе ведь почувствует безнаказанность. Распоясается. Испортится…
Маючи змогу бачити “українську кризу” на живу, цікаво спостерігати за думками та діями наших громадян.
Україна нагадує мені іноді особу з травмованим гіпокампом
У мене немає прямих доказів, але я впевнена, що Ян Табачник має причетність до справи Завадського. Звучить непереконливо, правда? Але ж у перші дні арешту музиканта дехто взявся обливати брудом людину, провина якої не доведена. Я ж ображати невинних не буду, а лише дозволю собі дещо припустити.
|
|
|