Імміграція могла б допомогти економіці України

Науковці й чиновники радяться, як використати іммігрантський потенціал в Україні для розвитку економіки. Це відбувається на тлі підйому українських ультраправих, заявляють дослідники.

Науковці з Національного інституту стратегічних досліджень стверджують – імміграційний потік в Україну за масштабами є значно меншим еміграційного. Вони вказують на несприятливі демографічні тенденції в Україні й природне зменшення чисельності населення. Так, на їх погляд поповнення людських ресурсів із-зовні перетворюється чи не на єдиний засіб уповільнення депопуляції. Дослідники зауважують, що враховуючи реальну загрозу уповільнення економічного розвитку внаслідок дефіциту робочої сили, потрібні заходи з заохочення імміграції.

У коментарі для Deutsche Welle радник президента і керівник головного управління з реформування соціальної сфери Адміністрації президента Анатолій Максюта висловив думку, що мігранти, які з різних причин приїжджають до України, могли би лишатись для низькокваліфікованої роботи. Його цікавить, як Україна могла б затримати, а може і мобілізувати імміграційний потенціал для зростання економіки. Голова комітету з прав людини Верховної Ради Олег Зарубінський заявляє – Україна стає ціллю для мігрантів. Галина Бочева, юристка проекту «Без кордонів», що працює з біженцями та шукачами притулку, допомагає потерпілим від злочинів на ґрунті ненависті. Вона не погоджується з депутатом. За її спостереженнями, Україна рідко є країною призначення. Хіба невелика кількість від студентів-іноземців, які кілька років живуть, призвичаюються, заводять друзів, тоді можуть залишитись.

З України іноземні студенти їдуть, в Німеччині – залишаються

Директор інституту соціології Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова Володимир Євтух каже, у їх вищій школі навчаються близько 400 студентів з Китаю. Він звертає увагу, що китайські студенти платять за навчання більше, ніж всі інші разом. Євтух нарікає, щороку їх прибуває дедалі менше, адже в Польщі та Німеччині їм дають можливість здобути вищу освіту безкоштовно. У випадку з Німеччиною, як каже Євтух, китайські фахівці, отримавши вищу освіту, працюють на німецьких підприємствах. А от вихідці з Китаю, які навчаються в Україні, ділиться професор, хочуть повернутися на батьківщину. Доктор з наук з державного управління Олена Малиновська теж радить скористатися з напрацювань європейських країн – при виробленні політики інтеграції мігрантів. Як приклад вона наводить владу Гамбурга, яка оплачує студентам помешкання, якщо ті винаймають його в іммігрантських кварталах.

Правозахисниця Бочева запевняє, що в Україні маленькі іммігрантські громади навіть меншинами назвати важко. Для прикладу, афганські громади у Харкові та Одесі – не більше кількох десятків осіб. В’єтнамська громада у Харкові сформувалась ще за радянських часів, у Миколаєві і Херсоні робітники з В’єтнаму працювали на суднобудівному заводі ще у 1980-их роках, дехто з них залишився. Є, каже правозахисниця, і традиційна корейська меншина, але сьогодні корейців в Україні сприймають в новій якості. За її словами, останніми роками посилюється дискримінаційне ставлення до помітних іммігрантів з боку суспільства, держвлади, надто міліції. Як розповідають узбецькі біженці та студенти-іноземці, їм дедалі важче знайти квартиру в оренду. Через їх зовнішній вигляд, навіть якщо вони добре говорять російською, їм не хочуть здавати помешкання.

Посилюється ксенофобія

На посилення ксенофобських настроїв в Україні звертає увагу не лише професор Володимир Євтух, а й іноземні дослідники. Так Антон Шеховцов, головний редактор книжкової серії «Дослідження ультраправих» (ibidem-Verlag, Німеччина) теж спостерігає небезпечну тенденцію. Він представив у Києві роботу під назвою «Повзуче відродження українських ультраправих». Нині Україна слідує загальноєвропейській тенденції: радикальні націоналістичні партії та рухи набувають політичної популярності та підтримки в українському суспільстві – так вважають в німецькому фонді ім. Генріха Бьолля. Про те, чи підйом ВО “Свобода”, які закликають боротись з мігрантами, є продуктом політтехнологій, чи справді тенденцією у суспільстві, дискутуватимуть у четвер в Ґете-Iнституті у Києві.

Малиновська переконана, щоб не було соціальної напруги та конфліктів, держава має опікуватись правовим статусом іммігрантів. Адже це – гарантії рівноправної участі у різних сферах життєдіяльності, запорука гармонійного розвитку стосунків з корінним населенням. Тим часом щодо правового статусу біженців – не все так добре. Агентство ООН у справах біженців назвало закон «Про документи, що посвідчують особу», яким похвалився депутат Зарубінський, кроком назад від європейських стандартів. Експерти ООН кажуть, що закон запроваджує дискримінаційні норми, які ставлять у скрутне становище та марґіналізують біженців в Україні. «Якщо законопроект підпише президент, то скорочення строку дії документів біженців до 6 місяців не лише створить неефективну систему, а й прямо вдарить по здатності біженців забезпечувати самих себе, посиливши їх залежність від уряду чи міжнародної допомоги» – нарікають в Агентстві ООН у справах біженців.

Авторка: Ольга Веснянка

1 Comment

  1. Ага, саме так. Бо ці плахіє українці задарма працювати не хочуть. Мігранти теж не схочуть. Їх улюблена справа торгівля, бізнес, на крайній випадок якийсь сервіс. Європейці вже спробували так вирішити цю проблему. Що отримали в результаті гарно видно. Щодо еміграційної політики то чомусь та ж Європа вимагає від України щоб мігрантів затримували ще до їх кордонів.
    І до речі, якось не доводилося зустрічати мігрантів з володінням українською. Чи навіть намаганням нею володіти.

Comments are closed.