Дискримінація в Україні: узагальнені дані за 2014-2015 роки

EU-FLag

За люб’язної підтримки Європейської комісії Інформаційним центром “Майдан Моніторинг” протягом 2014-2016 років реалізовувався проект “Україна без дискримінації”, спрямований на протидію дискримінації в Україні.

У рамках цього проекту провадилася різнопланова діяльність за кількома окремими, але взаємопов’язаними напрямками.

І

МОНІТОРИНГ ПОВІДОМЛЕНЬ ПРО ВИПАДКИ ДИСКРИМІНАЦІЇ В УКРАЇНІ

Зокрема, починаючи з весни 2014-го року і до 01.01.2016 нами здійснювався монторинг повдомлень про випадки дискримнації в Україні (тобто – про порушення ст.24 Конституції України, ст.2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції, Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції в Україні“).

а) З весни 2014-го до початку червня 2015-го на загальнодоступній інтерактивній мапі було розмщено 58 верифікованих повідомлень про випадки дискримінації в Україні.

Територіально найбільше:

– Крим – 27 повідомлень,

– Київ (власне Київ та дії, рішення, бездіяльність центральної влади) – 18,

– Донбас – 7.

б) Протягом другої половини діяльности, з червня 2015-го по 31.12.2016 було додано ще 65 верифікованих повідомлень.

Територіально найбльше:

– Київ (власне столиця та дії, рішення, бездіяльність центральної влади) – 33,

– Крим – 11,

– Донбас – 7

Отже, загальна кількість розміщених повідомлень склала 163. До кожного повідомлення додавався стислий юридичний коментар щодо сутности дискримінаційного порушення.

Таким чином, загалом за територіальною ознакою найбільше випадків дискримнації виявлено:

– Київ – 51,

– Крим – 38,

– Донбас – 14

Очевидно, що кількість повідомлень з окупованого Донбасу не точно відбиває реальний стан справ, що пояснюється зрозумілими складнощами з отриманням достовірної інформації з території “окремих районів Донецької і Луганської областей“. Те саме, втім, великою мірою стосується Криму. В обох окупованих РФ регонах утиски за ознакою політичних переконань, мови, етнічного походження мають виражений системний характер.

На іншій території України можна казати про дискримінацію ромів, яка виявляється не у якихось формалізованих рішеннях влади, а у практичному ставленні, як на побутовому рівні, так і часом з боку службових осіб.

Залишається поширеною дискримінація ЛГБТ – як на побутовому рівні, так і з боку суб’єктів владних повноважень. Агресія РФ призвела до виникнення низки проблем дискримінаційного характеру для тимчасово переміщених осіб – від неможливости реалізувати право голосу на місцевих виборах до упереджено негативного “побутового” ставлення з боку потенційних працедавців, власників житла тощо.

З іншого боку, під час АТО з’явилися нові “різновиди” дискримінації, які полягають в упередженому ставленні до учасників бойових дій, відмови у наданні послуг (у закладах харчування), у користуванні передбаченими законодавством пільгами (безкоштовний проїзд).

Ми  також звернули увагу на те, що значна частина офіційних сайтів органів державної влади має, крім української, російську версію (наприклад – сайти Президента України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого ВР України з прав людини тощо).

При цьому відповідно до частини першої ст.10 Конституції України “державною мовою в Україні є українська мова“, тож що саме вона у першу чергу має використовуватися суб’єктами владних повноважень – нема сумнівів (і на це є Рішення КС України від 14.12.99).

Проте існує ще і ст.21 Конституції, яка декларує, що “всі люди є <…> рівні у своїй гідности і правах”, а також “антидискримінаційна” ст.24, згідно з якою “громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом <…> Не може бути привілеїв чи обмежень за <…> мовними або іншими ознаками”.

Відтак, у цьому випадку ми маємо саме порушення принципу рівности та дискримінацію за мовною ознакою, адже оформлюючи проїзні документи поруч з державною українською чомусь саме російською мовою, держава дискримінує громадян, для яких є рідними інші мови, зокрема кримськотатарська, ідіш, грецька, польська і так далі.

Виправити це можна у два способи:

  1. Використанням на всіх офіційних сайтах державних органів лише державної, української мови.
  2. Дублювання українського тексту на сайтах не лише російською, а й усіма іншими мовами, якими говорять громадяни України.

Належні пропозиції адресуються нами відповідним суб’єктам владних повноважень. Принагідно слід сказати, що так саме дискримінує громадян за мовною ознакою і “Укрзалізниця” (тобто підпорядкована Міністерству інфраструктури України Державна адміністрація залізничного транспорту України), оформлюючи проїзні документи не лише державною українською, але і чомусь саме і лише російською мовою.

ІІ

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ АНТИДИСКРИМІНАЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

Згідно зі ст.8 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” від 06.09.2012 № 5207-VI “проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями“.

Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів затверджено постановою Кабінету Міністрів України №61 від 30.01.13. Ним передбачено, що антидискримінаційна експертиза проводиться юридичною службою органу виконавчої влади під час проведення юридичної експертизи проектів актів. У разі наявності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта разом з висновком повертається структурному підрозділу органу виконавчої влади для доопрацювання.

 

Виявлені у проекті акта положення, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), усуваються шляхом:

– виключення відповідних положень з проекту акта;

– уточнення редакції положень проекту акта;

– підготовки нової редакції положень проекту акта.

 

Згідно зі ст.12 того ж самого Закону

“державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень:

– готують пропозиції щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію дискримінації;

– здійснюють позитивні дії;

– дотримуються принципу недискримінації у своїй діяльності;

– співпрацюють з громадськими організаціями щодо дотримання принципу недискримінації;

– сприяють науковим розробкам у сфері запобігання та протидії дискримінації;

– провадять просвітницьку діяльність з питань запобігання та протидії дискримінації”.

Відтак, на початку 2015-го та 2016-го років ми (відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”) адресували всім центральним органам виконавчої влади, вказаним на офіційному сайті КМ України, обласним та Київській міській державним адміністраціям, обласним радам, а також міським радам обласних центрів України запити щодо виконання ними ст.12 Закону “Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні”, а  центральним та місцевим органам виконавчої влади – також про виконання ними ст.8 Закону (себто про показники проведення антидискримінаційної експертизи).

Підсумки опитування щодо проведення антидискримінаційних експертиз викладено у нижченаведених таблицях:

а) Центральні органи виконавчої влади:

 

Суб’єкт владних повноважень

Кількість експертиз

2014/2015

Кількість виявлених дискр. положень

2014/2015

Реагування на виявлені дискримінаційні положення

вилучення

2014/2015

уточнення

2014/2015

нова редакція

2014/2015

Міністерство аграрної політики і продовольства 408 / 201 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство внутрішніх справ 494 / 274 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Міністерство екології та природних ресурсів 95 / 120 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Міністерство економічного розвитку і торгівлі нд / 167 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Міністерство енергетики та вугільної промисловости 346 / 233 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство закордонних справ 47 / 72 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство інформаційної політики (у 2014 не існувало) – / 28 – / 0 – / 0 – /0 – / 0
Міністерство інфраструктури 139 / 104 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0

Міністерство культури

13.01. повідомили про продовження розгляду

95 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Міністерство молоді і спорту 58 / 93 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство оборони нд  / 150 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Міністерство освіти і науки 322 / 428 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство охорони здоров’я 126 / 141 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ 214 / 279 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Міністерство соціальної політики 328 / 179 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Міністерство фінансів нд / 328 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Міністерство юстиції не здійснюють не здійснюють не здійснюють не здійснюють не здійснюють
Державна авіаційна служба нд / 10 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державна архівна служба нд / 45 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державна казначейська служба нд / 17 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд
Державна міграційна служба 57 / 68 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна пенітенціарна служба нд/нд нд/нд нд/нд нд/нд нд/нд
Державна прикордонна служба 23 / 79 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна санітарно-епідеміологічна служба нд / нд нд / нд нд / нд нд / 0 нд / 0

Державна служба з питань геодезії, картографії і кадастру

(у 2014 не існувала)

– / 41 – / 0 – / 0 – / 0 – / 0
Державна служба геології та надр нд / 41 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки 25 / – 0 / – 0 / – 0 / – 0 / –
Державна служба у справах ветеранів війни та учасників АТО нд / 14 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державна служба інтелектуальної власности нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд
Державна служба статистики нд / 20 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна служба по контролю за наркотиками нд / 1 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державна служба з надзвичайних ситуацій 71 / 97 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна служба з лікарських засобів 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна служба з питань праці (2014 року не існувало) – / 29 – / 0 – / 0 – / 0 – / 0
Державна служба фінансового моніторингу 35 / 19 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд
Державна служба експортного контролю 8 / 10 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державне агентство автомобільних доріг 36 / 21 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державне агентство водних ресурсів нд / 9 нд / 9 нд / 9 нд / 9 нд / 9
Державне агентство екологічних інвестицій (ліквідовано) нд / – нд / – нд / – нд / – нд / –
Державне агентство з енергоефективности та енергозбереження нд / 33 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державне агентство з питань електронного урядування 17 / 20 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державне агентство земельних ресурсів (ліквідовано) 51 / – 0 / – 0 / – 0 / – 0 / –
Державне агентство лісових ресурсів 15 / 15 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державне агентство резерву нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд
Державне агентство рибного господарства 27 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Державне агентство з питань кіно нд / 12 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Державне агентство з туризму та курортів (у 2015 не існує) нд / – нд / – нд / – нд / – нд / –
Державне агентство з управління зоною відчуження нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд
Державне космічне агентство нд / 31 нд / 31 нд / 31 нд / 31 нд / 31
Державна архітектурно-будівельна інспекція 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна екологічна інспекція нд / 25 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0

Державна інспекція навчальних закладів

(2014 р. не існувала)

– / 0 – / 0 – / 0 – / 0 – / 0
Державна інспекція сільського господарства 15 / 6 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна інспекція з безпеки на морському та річковому транспорті 40 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Державна інспекція з безпеки на наземному транспорті нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд
Державна інспекція з питань захисту прав споживачів 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна фінансова інспекція 34 / 16 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Український інститут національної пам’яти 0 / 9 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Пенсійний фонд 17 / 26 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Антимонопольний комітет нд / нд нд / нд нд / нд нд/ нд нд / нд
Державна інспекція ядерного регулювання 10 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Державна регуляторна служба 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Державна фіскальна служба нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд нд / нд
Державний комітет телебачення і радіомовлення 110 / 47 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Фонд державного майна 38 / 108 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації 249 / 48 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0
Національне агентство з питань державної служби 35 / 38 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0

 

При цьому Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів повідомила (лист від 11.01.16 №24-8-6/8), що “експертиза не проводилася у зв’язку з відсутністю у проектах нормативних актів положень, які містять ознаки дискримінації”. Державна санітарно-епідеміологічна служба України повідомила про те, що її “діяльність не пов’язана з протидією дискримінації“.

Державна фіскальна служба України відмовила (лист від 11.01.16 №06/C/99-99-10-03-01-14) у наданні інформації, так саме вчинила і Адміністрація Президента України (електронний лист б/н від 12.01.16 від імені керівника Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації), з посиланням на те, що така інформація “не створювалася”.

Низка органів виконавчої влади не надали відповідей на запити не надали (оскарження порушення права на інформацію форматом проекту не передбачалося), у зв’язку з чим відповідних даних нема (у таблицях позначено як нд).

 

б) Обласні та Київська міська державні адміністрації:

 

Суб’єкт владних повноважень

Кількість експертиз

2014/2015

Кількість виявлених дискр. положень

2014/2015

Реагування на виявлені дискримінаційні положення

вилучення

2014/2015

уточнення

2014/2015

нова редакція

2014/2015

Вінницька ОДА 48 / 18 нд / 0 нд / 0 нд / 0 нд / 0
Волинська ОДА 8 / 10 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Дніпропетровська ОДА 16 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Донецька ОДА 5 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд 0 / нд
Житомирська ОДА 11 / 18 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Закарпатська ОДА 8 / 12 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Запорізька ОДА 8 / 20 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Івано-Франківська ОДА 23 / 13 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Кіровоградська ОДА 12 / 7 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Київська ОДА 11 / 18 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Київська МДА 30 / 65 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Луганська ОДА 9 / 29 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Львівська ОДА 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Миколаївська ОДА 23 / 32 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Одеська ОДА 10 / 4 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Полтавська ОДА 21 / 28 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Рівненська ОДА 7 / 7 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Сумська ОДА 8 / 11 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Тернопільська ОДА 5 / 5 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Харківська ОДА 13 / 14 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Херсонська ОДА 67 / 20 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Хмельницька ОДА 15 / 30 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Черкаська ОДА 0 / 10 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Чернівецька ОДА 29 / 9 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0
Чернігівська ОДА 16 / 23 0 / 0 0 / 0 0 / 0 0 / 0

Дніпропетровська ОДА 13.01.16 повідомила, що розглядатиме запита як звернення громадян (себто протягом місяця, а не п’яти робочих днів). Донецька обласна військово-цивільна адміністрація 2016-го року принаймні двічі проігнорувала відповідні запити, проте враховуючи факт проведення антитерористичної операції, ми не схильні інкримінувати це керівництву адміністрації як серйозне порушення, яке потребує юридичного реагування.

Таким чином, протягом двох років в результаті проведення всіма субєктами владних повноважень передбаченої законом та нормативним актом КМ України антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів не виявлено жодного (!) положення, яке б містило ознаки дискримінації. У зв’язку з чим практична доцільність існування такої окремої, регламентованої процедури викликає у нас сумнів.

Щодо наявности пропозицій стосовно удосконалення антидискримінаційного законодавства – лише Житомирська міська рада надала конкретні пропозиції (щодо наділення Уповноваженого ВР України з прав людини повноваженням накладати адміністративні стягнення за виявлені порушення конституційних прав і свобод).

Про підготовку (чи участь у підготовці) вже наявних проектів законодавчих актів повідомили:

– Міністерство соціальної політики України,

– Державний комітет телебачення і радіомовлення України,

– Державна пенітенціарна служба України.

Конкретної інформації щодо реалізації інших “антидискримінаційних” повноважень, прописаних для суб’єктів владних повноважень у ст.12 профільного закону, нам під час двох опитувань (тобто за підсумками 2015-го та 2016-го років) нам практично взагалі не було надано.

Таким чином, за підсумками дворічних спостережень ми констатуємо, що положення зазначеної статті величезною мірою залишаються лише на папері. Питання доцільности формального існування правової норми, не реалізованої на практиці, ми адресуємо суб’єктам законодавчої ініціативи.

Принагідно ми також запитували Секретаріат Уповноваженого ВР України з прав людини щодо кількости звернень до Уповноваженого за захистом порушених прав залежно від конкретних ознак дискримінації – за даними 2014 та 2015-го років. Отриману інформацію подано на двох наступних аркушах.

УВРПЛ-24-2014

УВРПЛ-24-2015

Як бачимо, протягом обох років найпоширенішими видами дискримінації, згідно з цими даними стабільно залишалася дискримінаця за ознакою релігійних переконань, національного/етнічного походження, місця реєстрації чи проживання, та за ознакою інвалідности. Очевидно, що на це варто звернути особливу увагу.

ІІІ

УСУНЕННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Вагомим досягненням ми вважаємо усунення фактичної дискримінації українських військовослужбовців, забезпечене внаслідок призначення українським Омбудсменом свого окремого представника у справах захисту військовослужбовців.

У процесі моніторингу нами було встановлено, що обома перебувавшими на посаді Уповноваженими ВР України з прав людини роками не виконувалася імперативна норма ст.11 Закону України “Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами держави”, згідно з якою Омбудсмен повинен обов’язково призначити свого окремого представника у справах захисту прав військовослужбовців, що у грунті речей є дискримінацією, заподіюючи для військовослужбовців (і це в умовах триваючого збройного конфлікту) обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами.

З 1997-го року, коли було прийнято Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” №776/97, Уповноваженому було надано право “призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України“.

З набранням чинности Законом України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави” №975-VI від 19.06.03 в Уповноваженого з’явився обов’язок (див. ст.11) в числі таких представників затверджувати і окремого представника Уповноваженого ВР України у справах захисту військовослужбовців.  Проте до останнього часу цього обов’язку виконано не було. Згідно з офіційно наданою на наші запити інформацією повноваження щодо захисту прав військовослужбовців покладалися “за сумісництвом” на представника Уповноваженого ВР України з прав людини, який здійснює моніторинг дотримання соціально-економічних та культурних прав.

Оскільки в умовах збройної агресії РФ питання дотримання (передусім – чиновниками) прав і свобод військовослужбовців (і контрактників, і добровольців, і мобілізованих, а також і демобілізованих), а відтак – виконання імперативної норми Закону “Про демократичний цивільний контроль…” вкрай актуалізувалося, Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” 24.12.15 згідно з Законом України “Про звернення громадян” письмово звернувся до Уповноваженого ВР України з прав людини п.Валерії Лутковської з відповідною пропозицією щодо необхідности невідкладного затвердження окремого представника Омбудсмена з питань захисту прав “людей у формі”.

Вже 25.12.16 керівник Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини поінформував про підтримку пропозиції:

Подяка-омбудсмен

А вже 10.02.16 на сайті Уповноваженого ВР України з прав людини було офіційно повідомлено про призначення окремого представника Уповноваженого у справах захисту військовослужбовців (ним став п.Юрій Матвійко).

IV

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо удосконалення нормативно-правової бази і практик у сфері запобігання та протидїї дискримінації в Україні

 1. Верховній Раді України:

     1.1. Прийняти Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених” (внесено Урядом за реєстр.№2490а від 10.08.15).

     1.2. Відхилити законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу” (реєстр.№3501 від 20.11.15) через неприпустимість, очевидну несвоєчасність декриміналізації суспільно-небезпечних діянь, вказаних у ст.161 Кримінального кодексу України (“порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії“).

2.2. Президенту України переглянути (за участи зацікавлених громадських організацій) затверджену Указом №501/2015 від 25.08.15 Національну стратегію у сфері захисту прав людини, внести до неї положення, практично спрямовані на захист прав ЛГБТ, запобігання і протидію дискримінації за статевою ознакою.

 3. Кабінету Міністрів України:

     3.1. Як суб’єкту законодавчої ініціативи внести на розгляд Верховної Ради України підготовлений Державним комітетом телебачення і радіомовлення України проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо поліпшення доступу до інформації осіб з порушеннями слуху”.

     3.2. Невідкладно внести до Порядку проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів (постанова КМ України №61 від 30.01.13) положення про те, що відомості про результати проведення антидискримінаційних експертиз є відкритою за доступом інформацією, яку суб’єкти проведення експертизи зобов’язані оприлюднювати на офіційних сайтах і надавати на запити.

    3.3. Розглянути можливість законодавчої ініціативи щодо вилучення зі ст.8 Закону України “Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні” останньої частини, яка передбачає наявність особливого, визначеного Урядом, порядку проведення антидискримінаційної експерти.

    Проаналізувати, за участи зацікавлених громадських організацій, Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини, практику виконання суб’єктами владних повноважень ст.12 Закону України “Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні” з метою вироблення пропозицій щодо удосконалення її положень, забезпечення їх реальної імплементації, або розглянути можливість законодавчої ініціативи щодо вилучення цієї статті з Закону.

 4. Адміністрації Президента України, Державній фіскальній службі взяти до уваги, що абсолютна більшість суб’єктів владних повноважень надає на запити інформацію про кількість і результати проведення антидискримінаційних експертиз і відмова у наданні таких відомостей (за можливостей зробити це у довший строк відповідно до п.4 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”) є порушенням конституційного права на інформацію (ст.34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права) і є у демократичному суспільстві неприпустимим.

5. Міністерству інфраструктури України, Міністерству фінансів України внести зміни до Порядку оформлення розрахункових та звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті (спільний наказ №331/137 від 30.05.13), вилучивши положення про оформлення проїзних і перевізних документів, крім української, також і російською мовою, що є дискримінаційним щодо громадян, які послуговуються іншими, мовами, як то кримськотатарською, польською, білоруською, грецькою, ідиш тощо.

6. Міністерству оборони України:

     6.1. Уникати дискримінацйних проявів при прийнятті жінок на військову службу за контрактом. Переглянути власні нормативні акти, які обмежують можливості прийняття жінкок (які підходять за іншими ознаками фахом, віком, станом здоров’я тощо) на військову службу за контрактом.

     6.2. Унеможливити у подальшому видання наказів, подібних до оприлюдненого у ЗМІ наказу командира військової частини А1314 від 5 грудня 2015 року про повне “тимчасове припинення” набору жінок на військову службу на контрактній основі.

7. Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів узяти до уваги неправомірність і неможливість висновків (лист від 11.01.16 №24-8-6/8) щодо відсутности у проектах нормативно-правових актів положень, які містять ознаки дискримінації без проведення антидискримінаційної експертизи відповідно до постанови КМ України від 30.01.13.

8. Субєктам законодавчої ініціативи (Президент України, Кабінет Міністрів України, народні депутати України) – шляхом внесення відповідних змін до Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та до Кодексу України про адміністративні правопорушення надати більші повноваження Уповноваженому ВР України з прав людини у рамках здійснення контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина в частині права накладення адміністративних стягнень на винних осіб за правопорушення, у т.ч. за прояви дискримінації.

Уповноваженому ВР України з прав людини – розглянути можливість звернення до суб’єктів владних повноважень з відповідною пропозицією.

9. Уповноваженому ВР України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини звернути особливу увагу на забезпечення і висвітлення діяльности новопроизначеного відповідно до ст.11 Закону України “Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами держави” від 19.06.03 №975-VI представника Уповноваженого у справах захисту прав військовослужбовців.

Представнику Уповноваженого ВР України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців:

а) оприлюднити окрему адресу електронної пошти для комунікації з військовослужбовцями (прийняття скарг військовослужбовців);

б) розробити та оприлюднити пропозиції щодо комунікації з волонтерськими та іншими зацікавленими громадськими організаціями.

10. Конституційному Суду України не зволікаючи (беручи до уваги, зокрема, очевидну юридичну нескладність питання) розглянути подання щодо відповідности Конституції України частини п’ятої ст.21 Закону України “Про свободу совісти та релігійні організації” від 23.04.91 №987-XII, яка всупереч загальній для всіх суб’єктів норми ст.39 Конституції України передбачає дозвільний порядок проведення релігійних зібрань у публічних місцях.

11. Органам місцевого самоврядування припинити практику звернення до суду з позовними заявами щодо заборони мирних зібрань (“прайдів” тощо) ЛГБТ-спільнот (подібно до того, як це мало місце в Одесі 15.08.15 внаслідок позову Одеської міської ради до Одеського окружного адміністративного суду), натомість вживаючи спільно з органами внутрішніх справ зусиль щодо забезпечення безпеки і логістики проведення таких зібрань.

 12. Всім суб’єктам владних повноважень:

     12.1. Взяти до уваги неприпустимість використання російської мови при розміщенні інформації на офіційних сайтах, оскільки дублювання вміщених державною мовою повідомлень лише російською мовою у контексті ст.24 Конституції України є дискримінаційним щодо громадян, які послуговуються іншими мовами, як то кримськотатарською, польською, білоруською, грецькою, ідіш тощо.

          12.2.  З урахуванням наявної статистики щодо кількости повідомлень про випадки дискримінації за окремими ознаками – звернути особливу увагу на запобігання та протидію дискримінації за ознаками релігйних переконань, національного/етнічного походження, місця реєстрації чи проживання, інвалідности.

****

Для ознайомлення громадян з базовими відомостями про дискримінацію на початку 2015-го року на сайті “Майдан” було розміщено відповідний матеріал