Луценко [каже що] не піде в президенти в 2015

Про це він написав, відповідаючи на питання, зібрані блогером Романом Шрайком.

“У 2015 році не буду. Бо не маю повноцінної команди. А без цього йти в Президенти – глупство або заробітчанство. До речі, щоб зрозуміти дійсні наміри вже наявних кандидатів, варто не лише оцінювати їх переконання, наміри і вольовий потенціал, а дізнатися: кого вони планують на посади Прем’єра, Генпрокурора, міністра фінансів, енергетики, внутрішніх справ, СБУ, податкової тощо. Без прямих відповідей на ці питання кандидат в Президенти – це “кіндер-сюрприз”, який купуєш і не знаєш, що там усередині – бегемотик чи паперова фітюлька, – написав Луценко.

На питання, чи зможе він підняти людей на акції протесту Луценко написав, що “піднятися люди повинні самі”.

“І метою боротьби має бути не перемога “нашого” вождя над “їхнім” паханом, а відстоювання людьми своєї особистої і національної гідності, свободи, перспективи”, – зазначив екс-міністр.

“Я готовий зайняти своє місце в об’єднанні таких людей. Я готовий, як і в 2000, у 2004, в 2007-му роках знову об’їхати усію Україну і дати людям план дій. Він складний і не одноактовий. Але перемога – реально досяжна. Все решта залежить від тих, хто не хоче скніти у вигрібній ямі Європи”, – зазначив Луценко.

На питання, що його і Тимошенко повернення не вигідне нинішнім лідерам, Луценко зазначив, що завжди демонстрував готовність поступитися власними амбіціями.

“Якби Ви знали, як я ненавиджу “політику”, яка ґрунтується на подібних підозрах, інтригах, кидаловах… Я, звичайно, проти примусових польотів стерхів за вожаком. Але й ґвалт пінгвінів про те, як кожен із них ось-ось полетить – фігня”, – написав він.

“Я не хочу цим перейматися, як не хочу й поділу на перші й другі ролі. Все своє життя в політиці я демонстрував готовність поступитися власними амбіціями (2004, 2007 рр.) і вигравав разом із союзниками. І ніколи не шкодую, що не став вище інших”, – написав Луценко.

Екс-міністр зізнався, що шкодує, що не посадив декого з українських можновладців.

“Шкодую. Бо як правильно пише Ліна Костенко, “непокаране зло регенерує себе”. Але це було не в моїх силах. Порушення кримінальної справи щодо урядовців, чиновників, депутатів – виключна компетенція Генпрокуратури. МВС надало тисячі необхідних для цього матеріалів. На виході – нуль справ і депутатство генпрокурорів чи членів їх родин по списку ПР”, – зазначив він.

Джерело