Майдан-2013: хто стоїть, чому і за що?

Опитування учасників Майдану було проведено 7(субота) і 8 (неділя) грудня 2013 року Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та Київським міжнародним інститутом соціології. Усього було опитано 1037 респондентів (375 – 7 грудня і 662 – 8 грудня) за методикою, яка забезпечувала випадкову вибірку учасників Майдану.


Серед мотивів, що спонукали людей вийти на Майдан, трьома найбільш поширеними виявилися:жорстоке побиття демонстрантів на Майдані у ніч на 30 листопада, репресії (70%), відмова Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом (53.5%) та прагнення змінити життя в Україні (50%). Достатньо вираженими виявилися також прагнення змінити владу в Україні (39%). Заклики опозиції були стимулом для 5% учасників і стільки ж вийшли на Майдан, прагнучи помститися владі за все, що вона коїть.

Серед основних вимог, що висувалися на Майдані, найбільшу підтримку (більше половини) серед опитаних учасників Майдану отримали: звільнення заарештованих учасників Майдану, припинення репресій (82%), відставка уряду (80%), відставка Віктора Януковича і проведення дострокових президентських виборів (75%), підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом (71%), заведення кримінальних справ на винних у побитті демонстрантів на Майдані (58%), розпуск Верховної Ради і призначення дострокових парламентських виборів (56%). Окрім того, значна частина учасників Майдану висловилася за заведення кримінальних справ на усіх, хто був задіяний у корупції (50%), загальне підвищення рівня життя людей (47%), звільнення Юлії Тимошенко (38%) та зміну Конституції, повернення до конституційної реформи 2004 року, яка обмежувала владу президента (38%).

При виборі трьох головних вимог респонденти обрали такі: звільнення заарештованих учасників Майдану, припинення репресій (58%), відставка уряду (51%), відставка Віктора Януковича і проведення дострокових президентських виборів (49,5%).

Дещо більше половини учасників Майдану (51%) згодні з пропозицією провести круглий стіл переговорів за участі влади, опозиції та громадських лідерів за посередництва міжнародних організацій, проте 41.5% опитаних вважають, що ніяких переговорів з владою вести не потрібно (решта 7% своєї позиції не висловила). Більш миролюбно налаштовані кияни (серед них 56% виступають за переговори за круглим столом, 37% – проти), а серед приїжджих учасників думки діляться: 47% – за круглий стіл і 45% – проти. Молодь дещо більше схильна до компромісів (56%), ніж люди середнього (48%) та старшого (48%) віку.

Природно, що учасники Майдану значно більше, ніж населення загалом, схильні до участі у різних формах протесту, найбільше – у санкціонованих мітингах і демонстраціях (71%), 43% – у страйках, 37% – у зборі підписів під колективними відозвами, 36% – у бойкоті рішень органів влади, 35% – у пікетуванні державних установ, 15% – у створенні незалежних від владних структур збройних формувань, 14% – у захопленні будівель, 11% – у голодуванні протесту.

Абсолютна більшість учасників Майдану (74%) готова звідти піти лише у разі виконання усіх вимог Майдану, ще 28.5% готові задовольнитися виконанням кількох основних вимог. Об’єктивні причини можуть змусити залишити Майдан 16.5%, втома, погане самопочуття – 13%, рішення більшості – 13%, розчарування у лідерах – 7.5%, репресії – 6%, холод – 2%.

Більшість учасників Майдану – 72% – відповіли, що готові бути на Майдані «стільки, скільки буде треба»; серед киян така готовність більше (83%), ніж серед приїжджих (62%).

На Майдані виявилося 50% киян і 50% приїжджих. Абсолютна більшість приїжджих учасників Майдану (92%) приїхали самотужки, приїзд 6% був організований якоюсь громадською організацією або громадським рухом і 2% – однією з партій.

Абсолютна більшість учасників Майдану (92%) не належить ані до якоїсь з партій, ані до громадських організацій та рухів. Членами партій є 4%, 3.5% належать до громадських організації, 1% – до громадських рухів.

У соціально-демографічній структурі учасників Майдану більше чоловіків (56%), ніж жінок (44%), вона «молодша», ніж населення країни загалом: середній вік учасника Майдану – 36 років (38% віком від 15 до 29 років, 49% – 30–54 роки, 13% – 55 років і старше. За освітнім рівнем на Майдані явно переважали люди з вищою освітою (64%), з середньою та середньою спеціальною – 22%, незакінченою вищою – 13%, неповною середньою – менше 1%. Дещо більше половини учасників Майдану вдома спілкується української мовою, 27% – російськомовні, 18% – спілкуються і українською, і російською, 1% – іншомовні. За родом занять серед учасників Майдану найбільшу групу – 40% – становили спеціалісти з вищою освітою, 12% – студенти, 9% – підприємці, 9% – пенсіонери, 8% – керівники, 7% – робітники.

Соціально-демографічна структура дещо відрізнялася у суботу, 7 грудня, коли Майдан був менш людний, та у неділю, 8 грудня, коли на Майдані нараховувалися сотні тисяч учасників. У суботу дещо більше була представлена молодь – 42%, 43% – люди середнього віку і 15% – старші за 55 років, у неділю – 36% молоді, 52% людей середнього віку і 12% старших за 55 років. У суботу 43% учасників Майдану становили кияни і 54% – приїжджі, а у неділю – 57% киян і 46% приїжджих.

4 Comments

  1. Доброго часу доби!
    Будь ласка, поясніть як сприяють реалізації програми “Вбити совка” такі дії:
    1) Складання “чорних списків” “ворогів Майдану”,”катів” (програма дій опозиції від 05.12.2013 з сайту Ліги), розповсюдження листівок з фотографіями та персональними даними людей з “чорного списку” з закликами висловити їм при зустрічі свою незгоду з їхніми діями.
    2)Включення до чорного списку людей на підставі, що вони схожі на певних осіб, показаних у теленовинах.
    3)Заклики до здійснення суду “Народним трибуналом”, що містяться на стінах і листівках.
    4)Формування образу ворога на підставі належності особи до певної політичної партії, етносу (“Хто не стрибає, той москаль!”),
    5) Наклеювання ярликів “ворог”, “кат”, “тітушка” ще до встановлення вини осіб у приписуваних ним діях. (також гасло “Януковича під арешт” на наклейках).
    6)Зруйнування памятників.

  2. Влада працює в інтересах свого народу в одному випадку:
    -коли народ ставить перед нею(владою) задачу, а далі контролює віконання цієї задачі. За невиконання -відкликати і карати.
    Все це досягається приннятям відповідних законів. Наприклад: про незалежність суду, про корупцію, про імпічмент і. т. д.
    Український народ не звик щось для себе вимагати. Ні робочих місць, ні правових ні соціальніх гарантій.
    Вибори проходять не за те, “що потрібно зробіти для достойного життя”, а за те хто кращий: Юля, Вітя, чи Арсеній?
    Невже ніхто не вчив історіі?
    ВСІ ВОНИ ОДНАКОВІ!
    Тому не владу міняти потрібно, а вімоги до влади потрібно змінити!
    А головне вимусити їх прийняти ЗАКОНИ:
    -ПРО НАЗАЛЕЖНІЙ СУД,
    – ПРО КОРУПЦІЮ,
    -ПРО ВІДКЛИК ДЕПУТАТІВ І ПРЕЗИДЕНТА ВИБОРЦЯМИ,
    -ПРО ВІДМІНУ ВСИХ ЛЬГОТ ДЕПУТАТСЬКИХ,
    – про мажоритарні вібори.
    ТА ЇНШИХ КОРИСНИХ ЗАКОНІВ.
    Потрібно зменшити кількість депутатів на всих рівнях.
    І тоді кожен, хто прийде вимушений буде чесно працювати.
    І яка в цьому випадку різниця як їх звати – хоть Юля, хоть Вітя, хоть як…

Comments are closed.