МайданМайдан-Західновинистаттізаявифорум пошукконтакти  

Іван Сварник: Нескінченна подорож Ореста Мацюка

додано: 03-07-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1183484438.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Львівська Газета

Освіта і наука

Він пішов із життя несподівано, в розпал наукової кар’єри, лише через чотири роки після захисту докторської, лише три роки пробувши професором Львівського університету.


Тому учнів у прямому розумінні не залишив. Однак багато хто з архівістів, істориків, краєзнавців узяв від нього більше, ніж давав університетський курс. Адже син учителя Орест Мацюк став істориком за покликом серця. Він здобув економічну освіту, закінчивши 1956 р. Львівський сільськогосподарський інститут, працював у Золочівському райкомі комсомолу й у МТС, де був економістом-плановиком і ентомологом. А 1960 року різко змінив триб життя – кинув усе, переїхав до Львова й улаштувався до Історичного архіву. Спершу винищував шкідників паперу (відповідно до фаху), далі став архіваріусом, молодшим науковим співробітником. Загалом пропрацював у архіві 39 років. Як і кожен галичанин, зазнав підозр і переслідувань, однак уперто і невтомно “плекав свій сад” – готував доповіді, писав статті, їздив на конференції, читав лекції, щоліта організовував краєзнавчі експедиції. З дитячих років знав кілька мов, вільно володів польською і німецькою, в архіві освоїв латину. А ще навчився палеографії, хронології, метрології, дипломатики, всіх тонкощів, необхідних для роботи з давніми документами. Був чудовим джерелознавцем, бібліографом, навчав тонкощів архівної справи молодших колег і дослідників. Як архівіст він устиг дуже багато: здійснюючи тематичне опрацювання фонду Галицького намісництва, написав тисячі карток, які й досі слугують дослідникам. Спільно з У. Єдлінською склав розгорнутий архівно-бібліографічний покажчик “Галицьке намісництво”, брав участь у підготовці численних збірників документів: “Першодрукар Іван Федоров і його послідовники на Україні”, “Селянський рух на Україні”, “Історія Львова” й інші.

А ще Орест Мацюк написав десятки оглядів документів, сотні архівних довідок, краєзнавчих статей. Утім про його внесок у розвиток архівної справи написано вже чимало. Не висвітленою, однак, залишилася роль Ореста Мацюка в розслідуванні масштабної крадіжки раритетів архіву 1994 р. (тоді пропали 92 справи та близько 300 окремих аркушів). У тій ситуації рішучі дії директора допомогли відразу розпочати слідство, швидко знайти зловмисників і повернути до сховищ понад 90% викраденого. За десять років у аналогічній ситуації, коли з архіву зникло понад 500 справ і десятки (а чи й сотні) тисяч документів, архівне керівництво обрало протилежну лінію: намагалося приховати факт і масштаби злочину, зігнорувало громадську думку, почало переслідування архівістів, котрі порушили цю справу перед науковцями та громадськістю Львова й України. Тому “львівська архівна справа”, слідство в якій триває уже два з половиною роки, зайшла у глухий кут, а викрадені документи архіву розійшлися серед колекціонерів усього світу.

Хотів би також додати, що, ставши 1991 р. директором архіву, Орест Ярославович багато зробив для розвитку міжнародної співпраці в архівній галузі, налагодив особисті контакти з багатьма видатними істориками світу, які приїжджали до архіву з Польщі, Австрії, США, Канади. Як згадував С. Стемпень із Перемишля, Орест Мацюк був палким прихильником польсько-української співпраці. 1998 р. він став одним із засновників, а згодом і головою товариства “Україна-Польща” у Львові. Ректор Педагогічної академії у Кракові проф. Ф. Кірик наголосив, що науковий доробок О. Мацюка має універсальний і понаднаціональний характер, ним міг би пишатися будь-який народ.

Та найбільшої – без перебільшення світової – слави Орест Мацюк зажив за внесок у дослідження історії паперу. На це його скерував видатний історик Іван Крип’якевич. Філігранологія на початку 1960-х років була закинутою дисципліною, відродити її дозволила наполеглива праця в цій галузі Ореста Мацюка. Протягом трьох десятиліть, починаючи з 1962 р., учений опублікував
75 праць із філігранології, в т. ч. фундаментальні альбоми “Папір та філіграні на українських землях ХVІ-поч. ХХ ст.” (1974), “Філіграні архівних документів України XVIII-XX ст.” (1992), монографію “Історія українського паперу” (1994). Докладно вивчивши друковані й писані джерела, він у пошуках папірень об’їздив усю Україну й виявив сліди чи пам’ятки паперового виробництва в багатьох областях. Уже в 1970-ті роки талановитого науковця прийняли до Міжнародного товариства істориків паперу. Однак на міжнародні конгреси й симпозіуми Орест Мацюк потрапив лише в 1990-х. Як і захистив докторську дисертацію (1995), оминувши ступінь кандидата наук.

Із початку 1980-х Орест започаткував іще одну недосліджену працю: взявся вивчати замки, палаци, монастирі й інші оборонні об’єкти України. Розпочав із вивчення літератури, архівних джерел, далі, як і у філігранології, були експедиційні дослідження всіх регіонів України. Опрацьований матеріал дослідник виклав у низці статей і доповідей. Але єдиним підсумковим дослідженням став путівник “Замки і фортеці Західної України” (1997). Десятки тисяч карток, систематизованих за географічною ознакою, увійшли до особового фонду вченого в архіві.

Окрім філігранології, науковець займався суміжною з нею історією книгодрукування. Протягом 1968-1972 рр. Орест опублікував багато статей про дофедорівське книгодрукування, вони зумовили широку дискусію серед науковців. Питання, що його порушив молодий архівіст, розглядали навіть у ЦК Компартії України. Партійне керівництво “порадило” науковцеві більше не займатися “слизькою” темою, яка підважувала усталені погляди на друкарство в Україні. Відповідні вказівки отримали редакції архівного бюлетеня й “Українського історичного журналу”. А з унікального збірника “Першодрукар Іван Федоров і його послідовники на Україні”, який Орест підготував разом із колегами-архівістами 1975 року, цензура вилучила кільканадцять “невигідних” документів. У співавторстві з Я. Ісаєвичем і М. Видашенко О. Мацюк написав путівник “Місцями Івана Федорова на Україні” (1982), а спільно з Я. Запаском видав нарис “Львівські стародруки” (1983). Уже після смерті Ореста його давній співавтор Яким Запаско спільно зі своїм учнем В. Стасенком перевидали розвідки Ореста Мацюка про дофедорівське книгодрукування (Початки українського друкарства. – Львів: Центр Європи, 2000. – 222 с.), присвятивши книгу цьому видатному дослідникові.

Тему краєзнавства, з якого, власне, й почався шлях у науку молодого економіста, Орест продовжив не лише нарисами до “Історії міст і сіл УРСР”, бібліографічним покажчиком до історії Трускавця (спільно з О. Мацієвським) і “Коротким нарисом історії Трускавця” (у співавт. із З. Гузаром та
І. Скибаком). Приємно відзначити, що виданий 2003 року в Києві новий краєзнавчий бібліографічний покажчик “Трускавець”, який упорядкували І. Матяш, Л. Одинока, Р. Романовський та І. Скибак, містить таку присвяту: “Світлій пам’яті трускавчанина, знаного історика, джерелознавця, архівіста, непересічної особистості – Ореста-Нестора Мацюка (1932-1999) присвячується”. Орест Ярославович був співтворцем декількох десятків краєзнавчих музеїв, виявляв і копіював для них документи, написав чимало газетних статей про окремі населені пункти й регіони України. А ще був редактором і рецензентом багатьох десятків дисертацій, монографій, історико-краєзнавчих видань. Відкладаючи власну статтю чи монографію, Орест завжди відгукувався на прохання про наукову консультацію чи методичну допомогу. Його внесок у становлення новітньої історії України важко переоцінити.

Вшановуючи пам’ять Ореста-Нестора Мацюка, ми згадуємо його не лише як видатного науковця, який започаткував кілька нових напрямів історичних досліджень, а й як активного громадського діяча, який багато зробив для нашого міста й народу.

Його громадянська позиція яскраво відобразилася в діяльності Товариства охорони пам’яток історії та культури УРСР. Як член президії правління Львівської організації товариства, Орест боровся за збереження історичних, археологічних та архітектурних пам’яток Львівщини, Галичини й усієї України, особливо дбав про пам’ятки техніки та промисловості (як дослідник історії паперу), виступив ініціатором створення музею техніки у Львові та діючого Музею історії паперу. Орест Мацюк організував і очолив Товариство прихильників замків і палаців. Як лектор товариства “Знання” часто виступав із лекціями про архів, історію міст і сіл, історію паперу тощо.

Він першим порушив на загальнодержавному рівні питання повернення історичних назв населеним пунктам України. Адже в недалекому минулому з карти держави зникли тисячі історичних назв, пов’язаних з етносами, що населяли наші землі (Ятвяги, Печеніги, Половці, Ляшки, Лядське, Угри, Угерсько, Німці, Німецьке, Чехи тощо), з “феодалами” й “експлуататорами” (Радзивилів, Христинопіль, Станіславів, Янів, Язловець...). Бюрократи та партійні чиновники послідовно усували також “немилозвучні” чи “незрозумілі” (для них) назви, як-от Холоїв, Псари, Жабокруки тощо. На жаль, Орестів задум про видання покажчика перейменувань міст і сіл України, до якого він постійно збирав матеріал, залишився нездійсненим.

Ще до незалежності України Орест Ярославович очолив експертну комісію, яка працювала над перейменуванням вулиць і площ Львова. За кілька років у нашому місті перейменували понад
550 назв, усунувши наслідки радянського тоталітаризму й повернувши безліч історичних назв. Саме Орестові належала ідея відтворити в назвах вулиць зниклі топоніми. Так з’явилися вулиці Білогорща, Левандівка, Зубрівська, Кастелівка, Сигнівка, Освиця, Каліча Гора, На Копані та інші. На прохання В. Чорновола та В. Шпіцера Орест Ярославович особисто готував довідки про українську пресу у Львові до 1939 р., про конфісковані владою друкарні, про майно НТШ, володіння Греко- Католицької митрополії, магдебурзьке право тощо. Як директор архіву О. Мацюк усіляко сприяв створенню і діяльності Українського геральдичного товариства. Всі конференції УГТ, аж до архівної крадіжки, відбувалися в архіві, й на багатьох Орест виступав із доповідями чи повідомленнями. Архів був також першим осідком Львівського відділення Інституту археографії та джерелознавства
ім. М. Грушевського НАН України, адже в Ореста Ярославовича були найтісніші стосунки з його директором Ярославом Дашкевичем. Особиста дружба єднала його і з головою НТШ Олегом Романівим і його заступником Олегом Купчинським, з директором Інституту українознавства Ярославом Ісаєвичем, з ректором ЛНУ Іваном Вакарчуком. Утім усіх Орестових друзів не злічити. А людей, яким він допоміг, тим паче.

Ушановуючи нині пам’ять Ореста-Нестора Мацюка, хотів би повідомити читачів, що Наукова бібліотека ЛНУ щойно передала до друкарні збірник на його честь “Нескінченна подорож”, авторами якого є 44 особи, котрим випало щастя жити та працювати разом із цією видатною особистістю.

Іван Сварник, архівіст, мешкає у Львові
Львівська Газета, 26 червня 2007 р.


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 03-07-2007 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1183484438.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  Ваша участь :
Ви теж можете додавати новини на "Майдан"! Читайте як!
Слідкуйте за нами
на Twitter
Найкраще з Майдану
на Facebook
ПРЯМА ДІЯ:
Назви ім'я - нехай свіча не згасне
Захисти Україну! Зупини законопроект про мови
Збираємо докази спотворення волевиявлення!
  Опитування :
“Чим є для Вас право знати?”

Переглянути результати >>>

  ОСТАННІ НОВИНИ :
[19-08-2011 14:48]
Ювілей Незалежності: чиє це свято?
[19-08-2011 14:46]
Варто почитати Золоті ворота в Києві
[18-08-2011 14:48]
До 70-річчя від дня смерті Ніла Хасевича
[18-08-2011 14:47]
Соціальна культура громадян – основа нової України
[17-08-2011 15:33]
До 100-річчя Григорія Кука
[17-08-2011 14:02]
Стабілізєц Кому потрібна «Омріяна Україна»?
[16-08-2011 14:44]
Бабин Яр: Критичні питання та коментарі
  Цікавинки від RedTram:
Завантаження ...
  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua