Олександр Вовк: Національна солідарність

додано: 01-10-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1222888257.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ukrnationalism.org

• Суспільство •

Загрозливим атрибутом сучасного суспільного життя в Україні є невизначеність, загальна апатія, розпорошеність, байдужість. Держава не позбулася багатьох “совкових” стереотипів, трухлявих псевдоістин. Суспільство перебуває на роздоріжжі. Відсутність державницької ідеології спонукає до розшарування, партикуляризму. Державний організм продовжує нагадувати щось абстрактне і нетривке, побудоване на заяложених банальностях. Україна не має програми на майбутнє, не витворено всеохоплюючу ідею, що визначала б тактику й стратегію державного життя. Виходить, що ми й самі не знаємо, чого хочемо. Всі зачинилися у своїх маленьких мушлях і до зовнішнього світу ставляться як споживачі. Такий стан справ несе реальну загрозу для існування держави і єдності нації. Єдиний порятунок – створення, чи виведення на поверхню суспільної свідомості духу спорідненості, що дозволить об'єднати кожного в одну велику потугу. Віднайдення в собі того, що називається почуттям національної солідарності.

Французький історик Ренан писав: ”Спільні тріумфи в минулому, спільна воля в сучасному, спогади про спільно доконані подвиги і готовність до дальших – ось основні умови, що творять націю... В минулому – спадщина слави та каяття, в майбутньому – спільна програма дії для всіх... Існування нації – це щоденний плебісцит”.

Однак Нація полягає не лише в спільній крові, спільному походженні, спільному минулому. Безумовно, наше біологічне єство, історичний досвід, усі матеріальні і духовні надбання наших предків становлять основні контури національного тіла, те, що дозволяє зовні відокремити одну націю від іншої, виявити формальну етнічну належність окремої вирваної із спільноти особи. Однак для повноцінного життя Нація має бути не лише тим, чим ми є, але й тим, що ми робимо. Щоб нація існувала, вона повинна рухатися, планувати й творити своє майбутнє. Без такого руху, без прагнення зазирнути у створюване нами майбутнє, все матеріальне позбавлене будь-якого сенсу. Якби життя Батьківщини оберталось навколо купи матерії, то чи стали б за неї віддавати своє життя, боронити, працювати задля її сили й добробуту. Коли ми захищаємо нашу державу сьогодні – ми обороняємо наше майбуття, а не наше вчора. Саме подібні прагнення об’єднують окремі особистості в єдину націю, і є мірилом її існування: “Нація як суспільно-історичний твір спільного пережиття історичної долі й дальшого творчого розвитку та змагань на будуче проявляється у спільній волі й ідеї цілого ряду поколінь творити історію, творити власне життя, бо істота нації не вичерпується психологічно-біологічною тяглістю й єдністю та багатством життєвих форм і змісту, як рід, плем’я чи раса, але проявляється тим, що творить нові вартості й нові форми життя і спричиняється до історичного ставання. Націю опреділює історично-творчий чин, воля й ідея спільно творити історію...” (Дмитро Мирон-“Орлик”).

Отже, щоб нація була сильною, вона мусить бути солідарною. Солідарність слід зрозуміти як єдність переконання й дій, спільна відповідальність, взаємодопомога й підтримка, що ґрунтуються на спільності інтересів і необхідності здійснення спільних дій. Держава складається зі складових, що мають свою особливу атмосферу, свої принципи, звичаї.

Такими складовими, що організовані у суспільство, є армія, політики, промисловці, науковці, робітники, селяни, митці та ін. Здоров’я нації залежить від усвідомлення світів, що вони є невід’ємними частинами одного суспільства, однієї держави, що одне без одного існувати не можуть. Добробут одного залежить від добробуту іншого. Держава мусить підтримувати в кожному суспільному прошарку, в кожній чарунці свідомість того, що довкола існує багато інших верств, інших чарунок, співпраця яких є запорукою успішного державного життя.

Однак реалії нинішнього життя малюють нам дещо інше.

Візьмемо до уваги нашу українську армію. Одиниці лише йдуть служити з почуття патріотизму, гордості за свою державу. Держава натомість нищить потужні літаки або віддає їх ворогові, новітні танки, виготовлені в Україні, йдуть за кордон, олігархи торгують зброєю на чорному ринку. На пустки перетворюються військові бази і летовища. Дехто з офіцерів і не приховує, що бажали б служити в іншій країні. Державі байдуже до армії, армії байдуже до держави. Військо єднає з народом лише те, що воно переживає такі ж труднощі, як і більшість громадян. А хто ж тоді Україну захищатиме? Знову повториться історія з Крутами? Характерно, що діячі Центральної Ради розвалили військо, перебуваючи в полоні пацифістсько-соціалістичної омани, теперішні ж діячі – взагалі, будь-якими ідеями “не обтяжені”. То як же далі жити?

Відповідь дає філософ Х.Ортега-і-Гассет: “Єднання нації відбувається довкола великих спонукальних діянь, що потребують від усіх максимум віддачі, а відтак – дисципліни і взаємовигоди.” Реакцією людини на складну ситуацію є концентрація всього її організму, зосередження всієї енергії і готовність протистояти несприятливим обставинам. Коли нація прагне якогось чину, то поводиться подібно до людського організму. “В часи війни, скажімо, кожен громадянин розбиває герметичну загородку суто своїх занять і чутливіше ставиться до всього соціального, докладає чимало розумових зусиль... Тоді він помічає з драматичною очевидністю тісняву свого цеху, недостатність своїх можливостей і цілковиту залежність від решти, перебуваючи серед якої, не помічав її.” Суспільство стає компактнішим, невеликі соціальні групи відчувають свою потрібність задля більшості. Завдання еліти, держави – виробити національний (суспільний) ідеал – національну ідею, ту скріплюючу цілість, що тримає народ купи, дає йому надію на майбутнє, спонукає до праці і відповідає українській вдачі, українському менталітету, українським чеснотам. Народ можна об’єднати не заради об’єднання, але задля спільної праці, спільної Великої Мети.

Олександр Вовк

http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1410

Обговорити цю новину у форумі

додано: 01-10-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1222888257.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.