МайданМайдан-Західновинистаттізаявифорум пошукконтакти  

Микола Твердохліб: Україна не Швейцарія

додано: 04-03-2010 // // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1267686320.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

Суспільство


Україна не Швейцарія


Віктор Янукович напередодні виборів заявляв ,що в разі обрання його Президентом , він зробить все для того , щоб російська мова стала другою державною мовою в Україні. . І уже зразу ж після проголошення його Президентом підтвердив , що в квітні цього року підпише закон про особливий статус російської мови в Україні. Однак , згідно статті 10 Конституції України , державною мовою є українська.

Подамо повний текст 10 статті Конституції


" Державною мовою є українська мова .

Держава забеспечує всебічний розвиток і функцінування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток , використання і захист російської , інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнаціонального спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом."


Отже , В. Янукович говорить про антиконституційні діяння , за котрі необхідно нести відповідальність.Щоб запровадити другу державну мову в Україні потрібно змінити Конституцію . Цього , слава Богу , Янукович не зможе зробити. Тому він , після того як його обрали , починає вибріхуватись та морочити своїх прихильників , розповідаючи їм про регіональну російську мову та про інші вигадки. Без сумніву українська мова є і буде державною , але й іншим мовам , в тому числі й російській , Українська Конституція гарантує " розвиток , використання й захист " .

Крім В.Януковича в Україні багато тих політичних спекулянтів , що під облудним гаслом двомовності намагаються витіснити українську мову на узбіччя державного національного життя . При цьому вони посилаються на мовних досвід Швейцарії , в якій наявні чотири державні мови . Про реальний стан мовної практики в цій альпійській країні пересічному українцеві як і тим горе- політикам майже нічого невідомо , а те що відомо , то є міфом.

Щодо реальної мовної ситуації в Швейцарії і її неподібність до мовної проблеми в Україні читач узнає з подальшого тексту статті.

В Швейцарії німецькою мовою розмовляють в 17 кантонах , тобто 63,7 % швейцарців. Чотири кантона користуються французькою мовою , в яких проживає 20,4 % населення країни . В одному кантоні звучить італійська мова . Нею розмовляють 6,5% швейцарців. 0,5 % жителів країни спілкуються реторороманською мовою . Три кантона двомовні - з німецькою і французькою мовами.

Отже , у цій малій гірській державі розмовляють чотирма мовами , й кожна з них є державною.Причиною цього в Швейцарії уже понад 700 років є її політична структура. Коли в 1291 році три центральношвейцарські кантони Урі , Швіц і Унтервальден об"єдналися для спільної боротьби проти Габсбургів , то зробили це добровільно , як рівні з рівними. Швейцарська прафедерація або конфедерація гарантувала кожному її члену недоторканість його культури , менталітету чи самобутності.. Цю ідею остаточно було закріплено в 1815 році , коли країна прийняла конституційний статус так званої збройної нейтральності. Тому й понині кожний кантон - це держава в державі з власною конституцією та прапором , податковою системою , своїм парламентом та поліцією . Кожен швейцарець - спочатку громадянин своєї громади , потім кантону і накінець конфедерації . Для нього місто Берн не є столицею , а лише головне місто конфедерації .

Отже ми бачимо , що територія Швейцарії розподілена на чотири територіально-політичні утворення ,в яких у своїй більшості проживають члени одноїї етнічної групи і користуються одною мовою. При цьому необхідно зазначити , що ці етнічні групи не приблукали звідкись на ці терени , а завжди жили тут з прадавніх часів і розмовляли кожна своєю мовою.

Україна ж унітарна держава , яка становить одне ціле й неподільне . На територіях усіх її 25 областей діє одна Конституція , 10 стаття якої проголошує українську мову державною. В Україні немає ні одної області де б проживали у своїй більшості росіяни. За даними останього перепису населення в Україні проживає 8 ,3 млн. росіян , або 17 ,3 % від загальної кількості населення. Їх чисельність постійно збільшувалась до 1989 року. За периписом 1926 року в Україні проживало 3, 2 млн росіян. Росіяни не є коріними жителями України. Вони почали оселятися на українських землях врезультаті їх військового захоплення Московськими царями починаючи з ХУІ століття..Багато їх осіло в Слобідській Україні у ХУІ - ХУІІ столітті. У ХУІІІ ст. в часи правління імператриці Катерини ІІ після завоювання російськими військами півдня України та Криму росіяни поселилися на узбережжі Чорного та Азовського морів у так званій " Новоросії ". . Наприкінці Х!Х та на початку ХХ ст. внаслідок бурхливого розвитку промисловості у Придніпров"ї та Донбасі в ці райони переселилась велика кількість російських робітників. Чимало росіян переселилося в Україну після більшовицького жовтневого перевороту в Росії в 1917 році та в роки радянських пятирічок . Після завоювання більшовиками України , вожді яких сиділи в московському Кремлі й правили Росією , розпочали планово знищувати українців і на їх місце пересиляти росіян . Наведем лише окремі приклади. Починаючи з 1917 по 1923 роки в часи громадянської війни та голоду населення України зменшилося як мінімум на 2 млн. чоловік .З 1922 по 1923 рік з Росії в Україну пересилилося понад 400 тисяч росіян.Понад 10 мільйонів українців загинуло в голодні 1932 -1933 роки .. Для порівняння сучасне населення Австрії складає 8 мільйонів , Болгарії - 8,5 млн., Бельгії - 10 млн. Тобто під час Українського Голодомору зникла ціла європейська держава. На місце померлих від голоду українських селян більшовики переселили тисячі росіян. Так , на кінець 1933 року з Росії в Дніпропетровську , Харківську , Донецьку та Одеську області переселилося 117, 1 тисяч росіян.

Російський письменник єврейського походження Василь Гросман у своєму творі " Все тече .." подає розповідь жінки - свідка про те як заселялися вимерлі українські села росіянами :


" Я довідалась потім ....., що пшеницю ( врожаю 1933 року в колгоспі того села ) військо косило , тільки червоноармійців у мертве село не пускали , в шатрах стояли . Їм пояснили , що " епідемія була ". Але вони скаржилися , що від села запах жахливий іде. А наступного року привезли переселенців з Орловської області , земля ж бо українська - чорнозем , а в орловських завжди недорід. Жінок з дітьми залишили біля станції , а чоловіків повезли в село. Дали їм вила і звеліли по хатах ходити й витягати тіла померлих - покійники лежали , чоловіки й жінки , хто на підлзі , хто на ліжкові. Запах страшний у хатах стояв. Прибулі чоловіки ( орловці ) собі роти й носи хустками зав"язували - стали витягати тіла , а вони на шматки розпадаються. Потім закопали ті шматки за селом... Коли вичистили від мертвих хати , привели жінок мити підлоги , стіни білити . Вони все зробили ,як слід, а запах стоїть. Удруге побілили й підлоги новою глиною мазали , та не зникає запах....."


З 1926 по 1970 рік російське населення в Донбасі та Придніпров"ї збільшилось майже в 3 рази.Особливістю розселення росіян в Україні є те , що вони нерівномірно розміщені в її регіонах. За часткою росіян у загальній кількості населення Української держави виділяється Донецька область ( 22%) , Крим ( 14,1) , Луганська ( 11,8% ), Харківська ( 8,8 ) , Дніпропетровська ( 7,5 %) , Одеська ( 6,1%) , Запорізька (5 , 8 %) ,Миколаївська ( 2,1% ) , Херсонська ( 2,0 %) , області та місто Київ ( 4 ,0 % ). Нижче 2 -ох відсотків росіян від загальної їх кількості проживають у Львівській , Сумській , Полтавській , Київській , Кіровоградській , Черкаській , Житомирській та Вінницькій областях. У Волинській , Закарпатській , Івано- Франківській , Рівенській , Тернопільській , Хмельницькій , Чернівецькій та Чернігівській областях проживає менше 1,0% росіян.

В цілому з Росії в Україну починаючи з 1917 по 1970 рік переселилося понад 6 мільйонів росіян. Звичайно це не їх вина , а їх біда , бо вони шукали кращої долі , або переселялися під примусом влади. А тепер їх самих та їх мову використовують в своїх корисних цілях непорядні політики . Вони замість того , щоб створювати умови для забеспечення спокійного , толерантного життя поміж росіянами й українцями вимогами про надання російській мові державного чи регіонального статусу вносять в українське суспільство розбрат , напругу.

Отже , якщо в швейцарському кантоні проживає лише одна етнічна група яка розмовляє одною мовою то їй надається статус державної . В Україні ж проживає лише 17 ,3 % росіян і вони не є корінними жителями української землі , то про яку державну чи офіційну мову за прикладом Швейцарії можно говорити .Із тої ж причини не можна говорити й про якусь офіційну мову чи регіональну хоча б для одної області , бо ні в одній з них немає більшості російського населення. Ба більше , не забуваємо що є Україна унітарна держава.Проросійські політики кричать про дискримінацію російськомовного населення в Україні . Однак це є лицемірство . Російській мові в Україні не загрожує зникнення. Навпаки - в декількох регіонах України вона вона є реально домінуючою і її панівне становище загрожує зникненням в цих регіонах української мови ., яку необхідно захищати . Отже маємо парадокс - в Україні треба захищати українську мову. Наведем окремі приклади витіснення української мови з українського національного життя.У даний час в Україні нараховується більше 10 000 друкованих видань . Із них 80 % друкується російською мовою і тільки 20 % - українською. Із 791 телерадіомовних організацій в українському ефірному просторі 61,4 % складають російськомовні , а україномовні 48 ,6% . На території України розповсюджуються газети , з яких 64 % російськомовні І тільки 31 % - україномовні. З загальної кількості журналів 70% є російськомовні і тільки 19% україномовні . На книжний ринок України порступає 80% книг , надрукованих російською мовою , а українською мовою 20%. До наведених фактів необхідно додати ще ігнорування української мови в сфері державного управління.

Німецькомовний швейцарець не думає і не розмовяє класичною німецькою мовою .Він користується лише швайцердойч. Офіційною ж мовою медій та 17 кантонів є гохдойч , тобто німецька мова. Але локальні радіостанції та телебачення транслюють свої передачі тільки на швайцердойч. Хто хоче жити в німецькій Швейцарії , мусить навчитися розмовляти на швайцердойч. Німецькомовні швейцарці неохоче переходять на класичну німецьку мову свого великого північного " брата". Північному сусідові , який розв"язав дві світові війни та часто зазіхав на території Швейцарії , щоб прилучити " братній " народ до Райху, швейцарці не довіряють. З цього погляду швайцердойч відіграє роль духовного бар"єра стосовно онімеччиня. Цією мовою захищається власна національна самобутність швейцарців. І в цьому у Швейцарії є історичні паралелі з Україною , котру російські царі і більшовицькі вожді приєднували до своїх імперій та піддавали " братній слов"янський народ " русифікації. А сьогодні правителі Російської Федерації мріють і роблять спробу якщо не приєднати то хоча б установити протекторат над " молодшим братом - українцем " та примусити його забути свою рідну мову.

У Швейцарії функціонують чотири мови з державним статусом. А чи не є одна із них " найбільш державною " , а інші обслуговують " менших братів " ?

Звичайно , ні . Кожна із чотирьох мов є державною на своєму кантоні. Якщо , наприклад , швейцарець з франкомовного кантону приїздить на постійне місце проживання чи на роботу до німецькомовного , то він мусить вивчити мову швайцердойч , бо тут всі офіційні документи й судочинство виконується мовою швайцердойч . На виробництві , в приватних стосунках розмовляють тільки на швайцердойч. Якщо він не бажає вивчити мову контона то він зушений залишити його.Однак як правило більшість швейцарці вчать і знають мови сусідніх кантонів. Згідно зі статистичними данними , пересічний швейцарич володіє 3 мовами . Знання основних мов Швейцарії - німецької , французької та італійської вимагається від працівників банків і установ , підприємців та членів уряду. Народні збори не вибируть членом уряда того хто не володіє цими трьома мовами.. Швейцарич , котрий не володие трьома мовами своєї країни, аособливо французською не може бути дипломатом. Чи не добрий приклад для українських дипломатів , депутатів та чиновників , багато з котрих ще й досі не користуються державною українською мовою ?

Отож , якщо говорити про використання швейцарського мовного досвіду для України , то висновок напрошується не на користь тих хто закликає надати російській мові в Україні державний статус.


Твердохліб Микола








Обговорити цю статтю у форумі

додано: 04-03-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1267686320.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  Ваша участь :
Ви теж можете додавати новини на "Майдан"! Читайте як!
Слідкуйте за нами
на Twitter
Найкраще з Майдану
на Facebook
ПРЯМА ДІЯ:
Назви ім'я - нехай свіча не згасне
Захисти Україну! Зупини законопроект про мови
Збираємо докази спотворення волевиявлення!
  Опитування :
“Чим є для Вас право знати?”

Переглянути результати >>>

  ОСТАННІ НОВИНИ :
[19-08-2011 14:48]
Ювілей Незалежності: чиє це свято?
[19-08-2011 14:46]
Варто почитати Золоті ворота в Києві
[18-08-2011 14:48]
До 70-річчя від дня смерті Ніла Хасевича
[18-08-2011 14:47]
Соціальна культура громадян – основа нової України
[17-08-2011 15:33]
До 100-річчя Григорія Кука
[17-08-2011 14:02]
Стабілізєц Кому потрібна «Омріяна Україна»?
[16-08-2011 14:44]
Бабин Яр: Критичні питання та коментарі
  Цікавинки від RedTram:
Завантаження ...
  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua