Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 12-07-2005
О. В. Білецький: ЛИСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1121183574.html

Шановний Український народе!

Згідно ст. 5 нашої Конституції, саме ти є в Україні не лише носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, але й верховним суб’єктом цієї влади. Адже ти здійснюєш її, насамперед, безпосередньо і тільки потім – через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, ти, якщо сам цього побажаєш, зможеш відвернути дуже серйозну загрозу твоїм життєвим інтересам, яка поки що залишається непомітною й неусвідомленою.

Ось тому, як громадянин України і суб’єкт забезпечення твоєї безпеки, повинен вказати тобі, народе, на існування цієї загрози та повідомити про те, у чому саме вона полягає.

Справа в тім, що 07 липня 2005 р. Верховна Рада України, наприкінці своєї сесії та більшістю голосів твоїх обранців, прийняла у другому читанні вже відхилений нею ж у червні цього року новий Житловий кодекс. Його антинародна суть і така ж загальна спрямованість одразу були помічені та влучно охарактеризовані інтернет-газетою “Провокація” однією фразою: “Через год половину украинцев сделают бомжами” (http://provokator.com.ua/n/2005/07/08/075808.html).

Достатньо навіть швидко переглянути текст нового Житлового кодексу, який розміщений на сайті Верховної Ради (http://www.rada.gov.ua), щоби пересвідчитися у тому, що вищеприведене згадування “Провокації” про так званих “бомжів” аж ніяк не є простим журналістським перебільшенням. Бо, переглянувши цей кодекс, обов’язково побачиш те основне, чим він суттєво відрізняється від свого попередника, який був прийнятий ще у радянський час і поки що діє. А саме: якщо метою старого кодексу є забезпечення наших громадян доступним житлом, то метою нового – тим або іншим чином це житло відібрати.

Ось, будь ласка, такий яскравий приклад. Уже у ч. 1 ст. 1 нового Житлового кодексу говориться про те, що надання державою або органами місцевого самоврядування (у межах установленої норми) соціального житла громадянам безоплатно або за доступну для них плату здійснюється на підставі договору найму на певний строк. Тоді ж як у ст. 9 чинного Житлового кодексу сказано: “Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Отже, чи є таке нововведення суттєвим обмеженням твоїх, народе, вже існуючих прав і свобод? Безперечно, що є.

Таким чином, при прийнятті навіть однієї цієї новели нового кодексу Верховною Радою України був грубо порушений цілий комплекс норм нашої Конституції, які вимагають наступне:

– права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3);

– закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8);

– органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19);

– конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).

– конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 27, 47 цієї Конституції (ст. 64).

кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68).

Далі хочу сказати, що метою написання цього листа є термінове привернення твоєї, народе, уваги до цієї негативної для тебе проблеми. Ось тому я зараз не ставлю перед собою завдання робити докладний аналіз усього тексту нового кодексу. Проте, все ж таки вважаю за необхідне ознайомити тебе з окремими висновками самих народних депутатів, які красномовно характеризують мету прийняття і спрямованість цього документу. Вони взяті з Таблиці поправок до Житлового кодексу від 20.04.2005 р., яку можна легко знайти на сайті Верховної Ради.

Отож, нижче наводжу лише декілька депутатських висновків щодо положень кодексу про виселення громадян із житла, у якому вони мешкають:

536 Н.д. Стоян О. ( реєстр.карт. №227 )

Слід зауважити, що у проекті чітко простежується основна його мета – виселення із житла без надання іншого, причому не тільки в судовому порядку, а й в порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 91 проекту), що суперечить статті 47 Конституції України.

1Н.д. Римарук О. І. ( реєстр.карт. №290 ) та інші

Відповідно до вимог Закону України № 2507 “Про внесення змін та доповнень до деяких Законів України (щодо заборони примусового виселення найбільш незахищених верств населення із жилих приміщень без надання виселюваним інших жилих приміщень) доповнити статтю абзацом другим наступного змісту:

Виселення громадян без надання належного жилого приміщення не допускається у випадку несвоєчасної оплати наймачами, сукупний дохід яких не перевищує встановленого прожиткового мінімуму, вартості споживчих комунальних послуг за користування житлом та на утримання житла до погашення заборгованості перед громадянами по заробітній платні, пенсіях, соціальних виплатах, заощадженнях, в тому числі й у випадках, коли особи, що мають такий борг відмовляються без поважних на те причин укласти відповідний договір про реструктуризацію боргу з надавачами комунальних послуг.

Проектом звужено зміст та обсяг існуючих прав громадян щодо безстрокового користування житловими приміщеннями. Цим значно погіршуються права громадян в порівнянні з чинним кодексом, оскільки після закінчення строку договору найму житла наймодавець вправі виселити наймача без надання іншого житла.

2 – Н. д. Хара В. (реєстр. карт. № 311)

У проекті чітко простежується основна його мета – виселення із житла без надання іншого, причому не тільки в судовому порядку, айв порядку, встановленому цим законопроектом, що суперечить статті 47 Конституції України, за якою – ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Не можна також погодитись із запропонованою проектом нормою щодо виселення без надання іншого житла наймачів, які не вносять плату за житло за шість місяців, оскільки це призведе до масового виселення громадян у той час, як рівень грошових доходів більшої частини населення залишається нижче прожиткового мінімуму, а заборгованість по заробітній платі та соціальним виплатам на жовтень 2003 року сягала 2.190 млрд. грн.”.

Ну як, шановний народе, тепер тобі зрозуміло проти чиїх життєвих інтересів направлений новий Житловий кодекс, що ухвалила більшість твоїх обранців, яким ти доручив тимчасово виконувати свої законодавчі функції?

Представляючи 07.07.2005 р. цей законопроект на повторному другому читанні та настоюючи на необхідності його термінового прийняття як закону, головний двічі демократ і голова відповідного комітету Верховної Ради пан Пустовойтенко В.П. мотивував це тим, що нібито новий кодекс “створює законодавчі основи для реального й ефективного вирішення однієї з найгостріших соціально-економічних проблем сьогодення – забезпечення наших громадян сучасним, безпечним та якісним житлом”.

Отож, думається, що пан Пустовойтенко В.П., який є у нас відомим майстром будівничої та житлово-комунальної справи (згадаймо хоча б славетну реконструкцію палацу “Україна”), абсолютно правий, коли говорить, що цей кодекс “створює законодавчі основи”. Так, він дійсно їх створює. Але постає питання: для кого і для чого?

Чомусь особисто мені здається, що в результаті прийняття цього кодексу Верховною Радою, після підписання його паном народним Президентом, та ще й за допомогою нашого суду (із цього приводу дивися доповідь Уповноваженого ВР по правах людини Н.Карпачової від 06.07.2005 р.), вже до кінця поточного року можна буде знайти чимало нових квартир – і особливо у престижних центральних районах великих міст, – що вкрай необхідні пану Пустовойтенку В.П. для швидкого й ефективного вирішення у нас житлового питання.

А взагалі-то мене, у зв’язку з цим, тепер не залишає нав’язлива думка, що всі ми 07 липня 2005 р. стали свідками успішного виконання чергового етапу деякого таємного плану. Про його існування мені особисто довелося довідатися ще у 1999 р. з однієї статті-попередження, опублікованої у газеті “День” (у той час опозиційної).

Якщо говорити коротко, суть цього таємного плану полягала ось у чому:

a) провести тотальну приватизацію державного житла;

b) шляхом постійного підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги зробити боржниками майже все населення України;

c) прийняттям відповідних законів і нового Житлового кодексу створити законодавчі умови для масової експропріації житла;

d) за допомогою судової системи та на цілком законній підставі відібрати у громадян за борги їхнє приватизоване житло;

e) реалізувати це відібране житло на ринку, а отримані від цього кошти привласнити.

Тоді, у 1999 році, оця інформація здалася мені просто фантастичною. Адже важко було уявити, що у когось взагалі могли виникнути подібні божевільні наміри. Бо негативні наслідки реалізації такого плану, якщо він насправді існував, можна було легко прогнозувати наперед: значні соціальні потрясіння, революція, велика небезпека для самих його авторів та виконавців.

Але йшли роки, і я став мимоволі помічати, що події у нашій країні розвиваються якраз у тому напрямку, як це описав автор тієї статті у газеті “День”. Так, активно йшла повальна приватизація житла. Ціни і тарифи на житло та послуги постійно зростали. До Верховної Ради вносились законопроекти, положення яких протиправно обмежували конституційні права громадян, в тому числі й оцей Житловий кодекс. Житлово-комунальні монополісти почали завалювати суди своїми вельми сумнівними, із юридичної точки зору, позовами до малозабезпечених верств населення, а суди – масово їх задовольняти, так би мовити, “у робочому порядку”. Конституція й законодавство про прожитковий мінімум при цьому злісно ігнорувалися. А ось органи державної влади та правоохоронні органи, у відповідь на звернення до них громадян щодо порушення їхніх конституційних прав і свобод житлово-комунальними монополістами, обмежувалися лише на подив одноманітними за змістом бюрократичними відписками...

Однак, найбільш незрозумілим для мене у всій цій історії все ж таки залишається ось що.

Напередодні президентських виборів та “помаранчевої” революції 2004 р. колишні опозиціонери заявляли, що вони є послідовними демократами, борцями з так званим “антинародним корумпованим режимом” та його методами управління державою, а також щирими представниками та захисниками народних прав та інтересів.

Візьмемо, наприклад, декларацію Коаліції “Сила народу”, що була підписана лише рік тому В.А.Ющенко та Ю.В.Тимошенко, у якій говориться: “Ми зобов'язуємось зробити все залежне від нас для поліпшення життя народу, забезпечення незалежності держави та гідного рівня демократії. Основними етапами виконання Маніфесту народної перемоги є… Об'єднання народу навколо ідей справедливості щодо кожної людини, усунення всього, що заважає людині здобувати працею чесне та заможне життя, піднесення духовності й моральності...” (http://ww2.tymoshenko.com.ua/ukr/news/first/1422 ).

Або ж звернемося до програми діяльності вже нового Кабінету Міністрів України “Назустріч людям”, в якому сказано: “Ми, члени українського Уряду, усвідомлюємо свою відповідальність перед власним народом, Президентом та Верховною Радою України за майбутнє кожного громадянина, суспільства та держави. Спираючись на широку громадську підтримку, наш Уряд буде діяти виключно в інтересах народу... Основне гасло нашого Уряду – вільна людина у справедливій державі. Найвищі цінності – людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадянське суспільство та демократія, єдність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага й толерантність, справедливість і добро” (http://www.kmu.gov.ua). Дуже гарні та правильні, до речі, слова!

Проте, незважаючи на ці високі декларації, сьогодні нам дуже часто доводиться бачити зовсім інші речі, що мене, як громадянина цієї країни, не може не тривожити.

Так, зокрема, за останні місяці, тобто вже при новому державному керівництві, Верховною Радою України була розглянута й прийнята ціла низка законопроектів, окремі положення яких протиправно обмежують існуючі конституційні права й свободи людини й громадянина, порушують вищеприведені норми Конституції та суперечать чинному законодавству.

Особливої уваги, на мій погляд, заслуговує те, що більшість цих законопроектів була подана на розгляд Верховної Ради ще у часи того самого “антинародного корумпованого режиму”, із яким якраз і боролася колишня опозиція.

Серед них, насамперед, слідує назвати вже підписаний Президентом Закон України “Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.2005 р. (поданий ще 23.07.2003 р. н. д. Сабашуком П.П., в/о № 76, фракція “Наша Україна”), який дозволяє теплопостачаючим підприємствам у будь-який час відключати споживачів за так звані “борги“ (докладніше про те, яким саме чином оці “борги” насправді утворюються, можна довідатися з моєї попередньої публікації на “Майдані” (http://maidan.org.ua/static/mai/1102791487.html) або, наприклад, із статті Голови Антимонопольного комітету України О.Костусєва “Житлово-комунальне господарство: недолив, недогрів...”, яка опублікована у газеті “Голос України” від 05.04.2005 р.).

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі електроенергетики” № 2598-IV від 31.05.2005 р. (теж уже підписаний Президентом). Деякі його положення, якщо враховувати нашу реальну ситуацію, об’єктивно надають “зелене світло” для необмеженого свавілля енергопостачальників щодо споживачів (http://www.proua.com/news/2005/06/26/130420.html).

Прийнятий у першому читанні законопроект “Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду”, реєстраційний № 7483, яким передбачається виселення громадян із квартир без їхньої на те згоди. Окрім того, цей закон не передбачає повернення старих мешканців на старе місце проживання, тобто у свій реконструйований будинок. (http://maidan.org.ua/static/news/1120512681.html).

А ось дуже дивний, як на мене, текст законопроекту з пропозиціями Президента від 30.06.2005 р., в якому є лише одне слово: “Відхилити”. Треба, мабуть, пояснити, що мова йде про відхилення законопроекту № 2507 від 01.10.2004 р. “Про внесення змін до Закону України ''Про виконавче провадження'' Авторами його були народні депутати Тимошенко Ю.В., Мороз О.О., Симоненко П.М., Турчинов О.В. Цим законопроектом виконавчій службі заборонялося відбирати за борги, що “утворені внаслідок несвоєчасної оплати вартості житлово-комунальних послуг”, квартири у соціально незахищених верств населення: ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, малозабезпечених сімей. І що ти думаєш, мій народе? Цей проект було відхилено 343 голосами з 401 твоїх обранців! (http://provokator.com.ua/n/2005/07/07/123716.html)

Ну і нарешті – таки прийнятий на завершення парламентської сесії та під гучний шумок у високій залі cумнозвісний Житловий кодекс, який був поданий від Кабінету Міністрів паном Азаровим М.Я. і зареєстрований у Верховній Раді ще 04 червня 2003 року.

А тепер сполучимо оце “закладення законодавчого фундаменту” із масштабною кампанією по подальшому необгрунтованому підвищенню житлово-комунальних цін і тарифів на рівні органів місцевої влади, що останнім часом невпинно розгортається по всій Україні, із постійним посиленням судового, психологічного та іншого тиску “комунальних баронів” на так званих “боржників”, якими вони уже зробили майже все українське населення, із масовими відключеннями теплопостачання, що вже розпочалося на підставі щойно прийнятого Верховною Радою та підписаного Президентом закону...

Зараз я ніяк не хотів би коментувати оці кричущі факти, що так явно укладаються у цілком певну, антигуманну й чужорідну для нас систему. Бо у мене поки ще залишається трохи “помаранчевої” довіри особисто до Президента й Прем’єр-міністра, до панів О.Турчинова і Ю.Луценка.

Однак, я все ж таки мушу сказати тобі, шановний народе, наступне.

Подивися, нарешті, правді в очі. Сьогодні у нас в державі, фактично, немає нікого, хто міг би реально і ефективно захищати тебе та твої законні права. Старе й мудре народне прислів'я говорить, що спасіння потопаючих є справою рук самих потопаючих. Отож, якщо ти нині сам, – у відповідності до ст. ст. 5, 27, 38, 39, 55, 69 нашої Конституції, – не потурбуєшся про власну безпеку, то, цілком можливо, що уже Новий 2006 рік зустрінеш у новому, сучасному, безпечному та якісному, як каже пан Пустовойтенко В.П., “соціальному житлі”. І дай тобі Бог, мій любий Український народе, щоб оце обіцяне тобі “соціальне житло” не виявилося бараком, тюрмою або партизанською землянкою!

З повагою,

О. В. Білецький,

член Альянсу “Майдан”

12 липня 2005 року

м. Харків


Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1121183574.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua