Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 15-07-2005
Андрій Шевців: Конфлікти довкола “Пори!”: Моя позиція.
www.pora.org

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1121422197.html

КОНФЛІКТИ ДОВКОЛА “ПОРИ!”: МОЯ ПОЗИЦІЯ.

Андрій Шевців, активіст ВГО “ПОРА!”

ВСТУП

Конфлікт між Всеукраїнською Громадською Організацією “ПОРА!” та однойменною партією породжує все більше перекручень і загрожує масовим розчаруванням у ідеалах Помаранчевої революції. Пропоную Вашій увазі не чергову офіційну заяву від ВГО “ПОРА!”, а радше персональний лист-звернення з приводу ситуації довкола конфлікту. На офіційному рівні вже сказано більш ніж достатньо, однак з різних причин це наразі не дає очікуваного результату. Тому хочу висловитись від власної особи, аби роз’яснити позицію та мотиви моєї сторони в згаданому конфлікті. Зазначу, що я не претендую на те, щоб переконати Вас у єдиноправильності та істинності моїх суджень. Я хочу, аби моя позиція та впертість у її реалізації стали зрозуміліші як для людей, які є поза конфліктом, так і для моїх опонентів.

ПОЗИЦІЯ ТА АРГУМЕНТИ

Отже мета дій моїх та моїх однодумців в 22 областях України – не допустити проходження партії “Пора” в парламент і таким чином зліквідувати цю структуру як таку. Чому? Може доцільніше спрямувати всі зусилля на добивання “кучмістських” партій, які готують реванш та на прискіпливу критику провладних сил, які надто вже повільно впроваджують в життя свої передвиборчі програми? Справа в тому, що існування партії “Пора”, фактично, перекреслює здобутки однойменної Громадянської Кампанії (з якої власне все й почалось) та, практично, унеможливлює діяльність тієї ж таки ВГО, яка виникла на основі структур ГК “ПОРА!” в більшості областей України.

Згадаймо історію. Один із чотирьох принципів ГК “ПОРА!”, які були задекларовані на самому початку цього руху, 29 березня 2004 року: позапартійність, себто незалежність від будь-яких партій. В ньому полягала відмінність новоствореного громадського руху від інших структур опозиційних до тодішнього режиму Кучми. Цей принцип був зумовлений досвідом акцій протесту протягом 2000-2001 років. На мою думку, як і багатьох інших учасників цих подій, тодішня поразка була спричинена, не в останню чергу, переважанням партійних інтересів над народними. Звісно, що можна було обмежитись критикою “на кухні” і режиму, і опизиції. Зрештою, так як це робили наші батьки: і за “совєтів”, і за “кучмізму” (звичайно, не всі, але погодьтесь: більшість). Натомість ми вирішили спробувати зробити щось своє, те що вважали правильним на противагу тому, що ми критикували.

Хто такі “ми”? Це молоді люди (16-28 років), які брали участь в згаданих акціях протесту і після невдачі цих заходів протягом осені 2003 року – зими 2004 року самостійно організували громадський рух для боротьби за демократію в Україні. Для історії цей рух став відомий як Громадянська Кампанія “ПОРА!”.

Особисто я долучився до справи ГК “ПОРА!”, бо хоч і був розчарований поразкою опозиції в 2001 році, та все ж опускати руки не мав жодного наміру. Вирішальним було те, що в потрібний момент я знайшов однодумців. До цього моменту я був в досить незручній ситуації: хотів щось робити супроти чинного тоді режиму, однак зовсім не хотілось мати справу із жодною партією.

Власне ми поставили собі за завдання мобілізувати до активу ПОРИ саме тих українських громадян, які негативно ставились до режиму Кучми, однак не були прихильниками партійної роботи. Таким чином нам вдалось зайняти нову нішу в політиці країни: громадсько-політичну, себто незалежну від партійних інтересів і максимально наближену до суспільних.

Сьогодні ж, всі ці люди, які приєднувались до ПОРИ, як до партійно незаангажованої сили, по-суті є обдурені. Адже популярність ПОРИ здобуту в суспільстві, не в останню чергу, через позапартійну незалежність, тепер використовує власне однойменна партія. Відповідно, якщо зараз я займаюсь громадською діяльністю в Україні в рамках ВГО “ПОРА!”, то це автоматично піднімає рейтинг партії “Пора”. Теоритично, це могла би бути ідеальна партія, саме та, яка б реально впроваджувала демократичні перетворення в Україні. Навіть тоді її існування нівелювало б діяльність ВГО “ПОРА!”, адже це, все одно, є паразитування на чужій роботі і втрата довіри в суспільстві, від якого не можна сподіватись докладного розрізняння обох структур. А тим більше я боротимусь саме проти партії “Пора” володіючи інформацією про негативні сторони цієї структури і усвідомлюючи перспективи їх “вилізання боком” для України, якщо ця партія отримає владу.

МОЇ ЗАКИДИ ДО ПАРТІЇ “Пора”

Що я маю на увазі під негативними сторонами? Їх достатньо назбиралось за останній рік. Власне згадаймо знову історію. Наразі я досі ні разу не вжив визначень: “чорна” та “жовта” ПОРА. Справа в тім, що на початку була одна Громадянська Кампанія “ПОРА!”, яка стартувала 29 березня 2004 року поклейкою плакатів із запитанням “Що таке кучмізм?”. Паралельно була створена Інформаційно Просвітницька Кампанія “Хвиля Свободи”: 5 квітня 2004 року в УНІАН відбулась її презентаційна прес-конференція за участі Владислава Каськіва та Олександра Солонатая. І раптом ті самі обличчя в кінці квітня цього року в м. Мукчачеве стали репрезентувити ту ж ІПК тільки під назвою “ПОРА”. Згодом також стало відомо, що Владислав Каськів зареєстрував бренд “ПОРА” як свою інтелектуальну власність. Отже чи був це розкол? Мені здається, що це було банальне викрадення перспективного бренду для здобуття політичних дивідендів в майбутньому.

До речі знаєте чому саме “чорні” і “жовті”? Наша стартова продукція була чорно-білою з міркувань економії ресурсів. Натомість ІПК “Пора” використувала жовте тло на своїй поліграфічній та іміджевій продукції. В міру розвитку подій ми були змушені обмежитись чорно-білими тонами в іміджевих виробах для збереження власної ідентифікації в суспільстві.

Наступний негатив: невідповідність заяв та реальних дій “жовтих”. Така собі робота за PR-принципом “не ділом, а словом!”. Вважаю, що так можна сказати проаналізувавши те, що реально їхні структури зробили, а що “жовті” просто приписали собі. Скажімо на сайті www.pora.org.ua написано, що “жовта” ПОРА зорганізувала 35 тисяч активістів та розповсюдила 40 мільйонів примірників друкованої продукції, також там згадується “чорна ПОРА”, яко “група львівських активістів, яку очолив киянин Свистович”. Достатньо промоніторити тогочасну місцеву пресу, аби відслідкувати активність обох структур в регіонах і зробити власні висновки відносно тверджень висловлених вище.

Врешті-решт члени партії “Пора”, як справжні політики, брехати вміють. Дозволяю собі сказати це, співставивши заяви та дії хоча б того ж таки Андрія Рожнятовського – голови осередку партії у Львові. В інтерв’ю ЗІК (www.zik.com.ua) він говорить про співпрацю із ВГО “ПОРА!”, натомість за день до установчого з’їзду партії у Львові ми з ним говоримо по телефону і він заперечує підготовку цього заходу. Ніби дрібничка – але підтверджений факт маленької брехні змушує засумніватись в щирости інших тверджень п. Андрія.

Врешті-решт він вже встиг пригрозити мені фізичною розправою: коли побачив мене на з’їзді, то попередив, що мене може чекати доля “донцьких”. Хотілось би вірити, що це у мене буйна фантазія. Але коли я це пригадав перед телекамерою, то п. Андрій заапелював до того, що він має право оборонятись. Захищатись так, але чи має право чинити самосуд?

Згадаймо також обставини формування партії “Пора”. Міністерство Юстиції України провело телефонне опитування частини людей, які ніби-то підписувались за реєстрацію партії “Пора” і в результаті виявились фальшивими щонайменше третина підписів. Саме з цієї причини було відмовлено у реєстрації. Хоча партія таки зареєстрована, завдяки рішенню суду, однак досі не спростоване в юридичному порядку чи хоча б публічному твердження про фальшиві підписи. Про нього просто не згадують. Коли особисто я задаю прямим текстом питання відносно цієї ситуації “жовтим” – у відповідь вони багато говорять і ухиляються від однозначної відповіді. Тут власне виникає питання, що ж тоді було юридичною справедливістю, а що політичним замовленням.

Представники партії “Пора” декларують нові та молоді обличчя. Гляньте фото із з’їздів партії “Пора” та проаналізуйте списки центральної та регіональних політрад: там дійсно в основному молодь, та от тільки молодь початку 90-их (зрештою там є й старші політики). Особливо допитливі можуть поцікавитись, коли більшість нинішніх чільників партії повливались в ряди “жовтої ПОРИ” (Коліушко, Загайний, Плотніков і т. д.). В основному це аж після січня 2005 року, хоч і є значна частина з часів Помаранчевої революції. Виникають питання: чого ж так довго думали новоявлені “пористи” і куди поділись представники “жовтої ПОРИ” з регіонів?

Відносно останнього питання: 28 січня 2005 був підсумковий форум Громадянської Кампанії “ПОРА” (ініційований “чорними”, але за значної участі “жовтих”, особливо із регіонів) на якому були присутні 300 активістів, які репрезентували всі області України. Наступного дня представники всіх регіональних осередків ГК “ПОРА!” прийняли рішення про перехід у формат Громадської Організації. В той же день Каськів, проігнорувавши позицію більшості регіональних «порівських» структур (в тому числі “жовтих”), заявив про самоліквадацію ПОРИ взагалі, зрозуміло, що готуючи ґрунт для партії. Власне тому й з’явились нові обличчя в “жовтій” “ПОРІ”, оскільки в основному ті регіони, які раніше, були в “жовтій” “ПОРІ”, фактично приєднались до “чорної” “ПОРИ” для роботи у форматі ВГО. Заява доволі претензійна, але її можна перевірити в пресі по прізвищах активістів “жовтої” “ПОРИ” репресованих восени 2004 року – запитайте в них з ким вони зараз співпрацюють.

ПРО МОЇ ОСОБИСТІ ПОЛІТИЧНІ АМБІЦІЇ

Коли мене використовують то, це неприємно, а от коли використовують і людей, які мені довірились – це вже соромно. Себто я опинився в ситуації, коли я не маю іншого виходу, як боротись супроти партії “Пора”. Я свідомий, що це шкодить авторитету не тільки партії, але й ВГО: і ще невідомо хто в результаті більше втратить. Я розумію, що цей конфлікт загрожує дискредитації бренду „ПОРА” як такого, взагалі. Я не зважаю на все це, бо вважаю, що має залишитись тільки одна-єдина структура під брендом „ПОРА”.

Може конструктивніше було б прислухатись до пропозицій тих же „жовтих” і влитись до партії? Кхм, гляньте-но на початок: я ж вирішив займатись справами ПОРИ, бо принципово не хочу займатись партійною роботою. Ніша, яка мені зараз близька, це громадська діяльність, а не партійна роботи чи владна кар’єра.

Хоча, не буду битись в груди і казати, що ніколи не пхатимусь до влади. Чого ж? Пхатимусь, але не зараз. Вважаю, що на все свій час, так би мовити своя ПОРА. Насамперед хочу закінчити вищу освіту та визначитись із своїми життєвими пріоритетами. Тоді буду готовий брати на себе відповідальність за власну державу та свою націю – звісно, якщо мені хтось цю відповідальність довірить. Властиво, не хочу йти на вибори саме як учасник ПОРИ чи як „помаранчевий” революціонер – для виборців хочу бути насамперед українським громадянином Андрієм Шевцівом.

ПІСЛЯСЛОВО, НЕ БЕЗ ЕМОЦІЙ

Боротьба триває і, по-суті, основні “бої” ще попереду. Той бруд, який вже вилитий в особисто мою адресу та взагалі відносно цілої ВГО "ПОРА!" (співпраця із СБУ, прислужування Медведчуку, анархізм, передвоборчі амбіції) це ще тільки "квіточки". Зі свого боку хочу визнати, що в таких дискусіях надто важко стримувати емоції та дотримуватись доброго тону. Дивлячись на все це збоку, дозволю собі сказати, що це все нагадує якийсь божевільний цирк. Це суперечка, в якій одна сторона доводить, що вона була першою на Майдані і що в неї більше людей залазило під автобуси із “відкріпниками”, а інша сторона намагається щось сказати про автентичні принципи ПОРИ та про справедливість. Це цирк із учасниками, що говорять на зовсім різних мовах і невідомо чи колись вони, взагалі, порозуміються. Хоча, яке значення мають правота та справедливість, коли правда, як правило, виявляється на боці того, хто голосніше кричить. Чи може не так воно у нашому “інформаційному суспільстві”?

Та як би там не було, не може бути кількох істин чи правд. Питання лише в тому, чи готові ми сприймати дійсність такою, яка вона є. Отож традиційно звертаюсь до всіх журналістів із закликом до професіоналізму у висвітленні конфлікту довкола “ПОРИ” та дякую тим журналістам, які подають позиції всіх сторін. Хотілось би також звернутись до опонентів: поставте себе на моє місце та місце моїх однодумців, врешті-решт згадайте як Вам було 19 років і як Вас в на початку 90х "кидали" наші "патріоти" з Руху. Невже, панове -- молодь початку 90х, історія Вас нічого не навчила?

Наприкінці процитую улюбленого поета. Звісно, ця цитата може видатись надто патетичною, але особисто для мене вона видається достатньо влучною:

"А світ — вертеп.
Кажу я з гіркотою: цей світ — вертеп. І, мабуть,
щонайважче — у ньому залишатися собою, від
перших днів своїх і до останніх не бути ні
актором, ні суфлером, ні лялькою на пальчиках
облудних, а лиш собою кожної години, а лиш
собою кожної хвилини, з лицем одвертим
твердо йти на кін..." (Грицько Чубай "Вертеп")

з повагою, Андрій Шевців (lviv@kuchmizm.info)

Версія до друку // Відповісти // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1121422197.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua