першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Олександр Северин: Сваволя

додано: 04-10-2005 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1128418797.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

УкраїнаПраво

Цей невеличкий есей буде не про "політреформу" - юридичну неповноцінність і взагалі кричущу антиправову, антидемократичну сутність цього потворного витвору майстрів підкилимних "домовленостей" і кулуарно-туалетних "угод" не бачить тільки той, хто поставив собі за мету не бачити.

Це про інший законодавчий, з дозволу сказати, продукт життєдіяльности наших з вами мандатоносних співгромадян, котрі угніздилися під склепінням відомого білого дому на вул.Грушевського. Про той продукт, котрий є настільки цінним для політичних лузерів минулих виборів, що, будучи власноруч витягненими Президентом з безпросвітного болота і напівзабуття, вони з дерев'яною простотою присвятили тому специфічному продуктові окремий пункт у не надто почесному для Віктора Ющенка "меморандумі".

Отже, йдеться про прийняті дуже народними депутатами зміни до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", котрі передбачають запровадження недоторканости (сором'язливо названої у згаданому меморандумі - "законодавчим врегулюванням порядку притягнення депутатів місцевих рад до юридичної відповідальности") для нардепівських "братів менших".

І головне питання навіть не в тому, що це є політичним цинізмом та абсолютно згубним кроком для місцевого самоврядування, адже є як могутнім засобом збудження депутатських амбіцій у контингенту, по якому навіть не плачуть, а ридають українські буцегарні, так і зручним способом уникнення відповідальности персонажами, котрі вже встигли на депутатських посадах рясно насвинячити, скажімо, протягом минулих президентських виборів.

Головне питання в тому, що, приймаючи цей закон, Верховна Рада здійснила черговий злочин проти Конституції.

Стисло:
1. Спеціальний режим недоторканости (як певних процесуальних особливостей притягнення до юридичної відповідальности) передбачено Конституцією лише для народних депутатів України (ст.80), Президента України (ст.105) та суддів (ст.126).
2. Поза тим, відповідно до ст.24 Конституції, "громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом".
3. Відповідно до ст.6 та 19 Конституції, органи державної влади та посадові особи(відтак, у т.ч., якщо не передусім - Верховна Рада та Президент)зобов'язані діяти винятково у межах Конституції, котра (ст.8) "має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй".

Отже, приймаючи зазначений закон, народні обранці, рятуючи своїх менших братів чи то догоджаючи їм наперед, м'яко кажучи, повелися з Основним законом вельми вільно. Більш того, це не є суб'єктивним висновком автора, а підтверджено висновком Конституційного суду України, що міститься у рішенні КС №1-рп/98 від 26.02.98, де чорним по білому сказано: "недоторканність посадових осіб є гарантією більш високого рівня у порівнянні з недоторканністю, яка встановлюється для всіх осіб, що відповідає принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України). Якщо права і свободи людини і громадянина, а також гарантії цих прав і свобод (у тому числі додаткові гарантії недоторканності особи) визначаються виключно законами України (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України), то гарантії вищого рівня мають за логікою визначатися виключно КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ (наголос мій - О.С.), оскільки вони допускають винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян, їх рівності перед законом".

Відтак, або організоване депутатське угруповання на Грушевського свідомо пішло на порушення Конституції, або народні обранці Конституції не читали, а якщо і читали, то вона виявилася для багатьох мандатоносців заскладною.

Відтак, якщо Президент України, за легендою - гарант Конституції, протягом установленого строку не скористався ( http://maidanua.org/static/news/1128409184.html ) правом вето, то висновки стосовно нього є приблизно такими ж невтішними.

Відтак, залишається насправді тільки одне (абстрагуючись від риторичного - а навіщо платникам податків утримувати колектив правопорушників замість парламентарів) запитання: хто захистить Право і перешкодить перетворенню місцевих рад на "маліни"? Президент чи 45 депутатів, котрі лише і мають за недолугим законодавством право подання до Конституційного суду? Надія вмирає останньою.
Факт успіння надії означатиме, що питання доведеться вирішувати "громадянській самообороні", користуючись нормою статті 55 Конституції України про право громадянина оскаржити "будь-яке рішення" органів державної влади. Або священним правом народу на протест, нагадавши державі золоті слова з Конституції, квінтесенцію нормальних взаємовідносин держави і громадянського суспільства: "держава відповідає перед людиною за свою діяльність". І вже від цієї відповідальности за недоторканістю не сховаєшся.

Олександр Северин, к.ю.н.

додано: 04-10-2005 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1128418797.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua