Майдан / Новини / Статті Карта Майдану

додано: 20-10-2005
Вадим Джувага: Замітки під завісу "Мега Юрти"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1129835219.html

Півтора місяці донецьке Приазов'я жило у піднесеному настрої, відзначаючи 225-у річницю заселення цих колись пустинних місць греками-переселенцями з Криму. У 1774 році закінчилася чергова російсько-турецька війна, як і багато інших, перемогою Росії. За умовами Кючук-Кайнарджийського мирного договору, південь України з Кримом включно, передавався Росії. Через чотири роки, в 1778 р. для економічного занепаду Кримського ханства Катерина II вирішила виселити з його меж християн, на яких трималося кримське господарство – землеробство, тваринництво і торгівля. При цьому така «дрібниця», як згода християн – греків і вірмен, нікого не хвилювала. До Криму було введено російські війська генерала Олександра Суворова, які зібрали християн і за два місяці депортували їх з Криму, в якому ті прожили (греки) не одну тисячу років. Виникла незадоволеність і відкриті хвилювання ліквідовували зброєю.

Вірмен виселили на землі донських козаків між Ростовом і Таганрогом, греків – на землі Самарської паланки Війська Запорозького Низового. Через деякий час греки, які не прижилися на новому місці, почали втікати назад до Криму і тоді Катерина після консультацій з грецьким митрополитом Ігнатієм Гозадіні вирішила виділити грекам землі Кальміуської паланки, на той час «очищеної» від запорожців. Перезимувавши дві зими, греки пішли до адміністративного центру паланки – міста Кальміусу, перейменованого у Маріуполь, по дорозі засновуючи села. Всього тоді, влітку 1780 р. в Приазов'ї було засновано 21 село, розкидані по п'яти сучасних адміністративних районах Донеччини – Володарському, Першотравневому, Великоновосілківському, Волноваському і Старобешевському, а також у Розівському районі Запорізької області. Близько 2,5 тисяч греків прийшли 26 липня 1780 р. з митрополитом Ігнатієм до Маріуполя. Проте, зігнавши греків з місця, уряд відкрив перед греками широкі пільги, наділивши величезною кількістю землі і звільнивши їх від військової повинності і податків. Всім, окрім греків, було заборонено селитися в Приазов'ї.

У 1856 р. царську милість було ліквідовано, греки стали сплачувати податки і служити в армії, але 76-річне користування пільгами не пройшло безрезультатно – окрім німців-меннонітів, заселених в 1820-х роках в Приазов'ї, греки були багатими господарями, що коштувало їм масового розкуркулення 1930 р. і «грецької» операції НКВС 1937-1938 рр. І ось через 225 років їхні нащадки вирішили вшанувати і пам'яттю і справами важкий перехід 1780 р. Жирною точкою святкування став традиційний Всеукраїнський фестиваль грецької культури «Мега юрти», що проводиться кожні два роки з 1988 р.

На цей раз фестиваль був присвячений пам'яті самобутнього грецького композитора, поета, громадського і культурного діяча Доната Патріча, за ініціативою якого фестиваль почався. Фестиваль проходив в селищі Старий Крим, що давно став мікрорайоном Маріуполя. Окрім «Мега юрти» Федерація Грецьких Товариств України представила глядачам яскраві заходи в інших селах і селищах Приазов'я.

Традиційно на святкування приїхав замміністра закордонних справ Греції у справах греків зарубіжжя пан Панайотіс Скандалакіс (як жартують приазовські греки, «наш міністр»), причому недавня зміна уряду у зв'язку з приходом до влади в Греції партії «Нова Демократія» на чолі з Константіносом Караманлісом не вплинула на цю традицію (до цього на подібні заходи приїжджав тодішній замміністра Григоріс Ніотис). На минулому фестивалі «Мега юрти» в 2003 р. був присутній сам Караманліс, тоді лідер опозиції, а зараз прем'єр Греції.

Високі гості з Греції, оточені натовпом журналістів, відвідали Маріупольський гуманітарний університет, грецький оздоровчий центр, відкритий два роки тому попередником Скандалакіса Ніотісом. У селі Мало-Янісоль відбулася закладка нового храму (село залишилося єдиним, де немає церкви), в селищі Сартана (передмістя Маріуполя) побудовану церкву освятили, а в селищі Ялта уродженець селища російський бізнесмен (його називають ковбасним королем Росії) Микола Агурбаш подарував землякам площу з фонтаном і освітленням, яка примикає до церкви, дарованої Гаврилом Поповим.

На відкриття площі Агурбаш приїхав з дружиною – популярною білоруською співачкою Анжелікою Агурбаш, яка представляла Білорусь на Євробаченні-2005. Агурбаш також пообіцяв поставити на площі пам'ятник грецьким переселенцям. Всі ці заходи відвідала делегація Греції на чолі з Скандалакісом, який красувався із значком з емблемою «Мега юрти» на лацкані піджака. На всіх заходах члени делегації роздаровували усмішки, гроші, подарунки і обіцянки. Так, відкриваючи церкву в Сартані, делегація пожертвувала церковне начиння і величезний сріблястий потир, пов'язаний білими і блакитними стрічками (кольори національного прапора Греції), крім того мер району Афін Зографу (по-нашому голова райради) пан Яніс Казакіс подарував для церкви від імені своєї сім'ї 3000€. Члени громадської організації «Друзі Маріуполя» з Афін подарували для вивчення новогрецької мови 2000€. «Мега юрти» зібрав навколо себе велику кількість представників грецької діаспори зі всієї України, з Білорусі та Росії. Голова білоруського громадського об'єднання греків «Пелопоннес» Рафаель Дельянов представив молодого співака з Молодечно Артема Ахбаша, що виконав пісні греків Приазов'я (правда Артем признався, що його дід з приазовського села Старогнатівки). «Подібні фестивалі проходять і в Білорусі, - розповідає Артем. – Але в них беруть участь багато національностей. Але все одно, такого розмаху, як у вас в Маріуполі, я не зустрічав». Свято продовжувалося майже весь день, частина глядачів слухала на трибунах, проте велика частина за традицією влаштовувала бенкети різної величини на полянках, за столиками або просто на багажниках «легковиків». Багато, прийшовши на свято «відмітитись», перехиливши чарку, навіть не дивилися виставку, влаштовану представниками грецьких товариств Донецької області, розгорнену недалеко від трибун.

А подивитися було на що – вишивки, картини самодіяльного художника Леоніда Холапа з Великої Новосілки, ну і звичайно, блюда грецької кухні – халва декількох видів, піроги з гарбузом і м'ясом (шумуши), пиріжки, медяники. На цю виставку заходили лише гості фестивалю – імениті і не дуже, видно було, що приїхали на «Мега юрти» не напитися, а доторкнутися до витоків. «Що поробиш, - ділиться зі мною враженнями викладач Харківського університету Олена Узбек. – Грекам властивий егоїзм більше, ніж іншим національностям».

Серед гостей фестивалю зустрічаю невтомного дослідника історії маріупольських греків Івана Джуху з …Вологди. Іван Георгійович минулого року почав роботу над черговою книгою, тепер вона присвячена масовому винищуванню греків СРСР в трагічні 30-40 рр.

«В архіви пускають мало, - ділиться бідою автор. – Доводиться вдаватися до народного «телеграфу». Рік тому він звернувся у всі грецькі суспільства в СНД з проханням прислати йому відповіді на розроблену ним анкету про репресованих. «Україна краще за всіх підтримала, - говорить Джуха, - надіславши більше 700 анкет. Росія прислала більше 200, а Грузія взагалі не відповіла».

Концерт завершився на високій ноті – гімном греків України, написаним самим Донатом Патріча. Я відмітив, що красивий гімн майже ніхто з глядачів не співав, окрім декількох гостей – його ще не знають, хоча жодне святкування не обходиться без його виконання. Після концерту - традиційна боротьба греків – куреш, де переможцеві також традиційно вручається живий баранчик. Борців (а вони всі володарі спортивних титулів) оточило щільне коло глядачів. Свято в Старому Криму закінчилося традиційним фейєрверком.

Під «завісу» візиту Панайотіс Скандалакіс признався, що головною метою візиту у очолюваної ним делегації була «перевірка результатів нашої допомоги». Але тут же завірив: «Ми збираємося і далі надавати допомогу, щоб греки України відчували постійно плече допомоги їх історичної батьківщини».

На землі предків або кримський дубль «Мега юрти»

Кримська земля, опалена пекучим сонцем за багато століть, зустріла учасників другого етапу Всеукраїнського фестивалю «Мега юрти» привітно. Тим більше що самі учасники не давали приводу для нудьги і смутку. На першій же зупинці в селі Придорожньому Джанкойського району греки показали свій іскрометний характер, вийшовши з автобуса з баяном і бубном. І над кримською землею, як і 227 років тому, зазвучали грецькі мелодії.

Шлях чотирьох автобусів з учасниками фестивалю з Донецької області лежав через синіючі на горизонті Кримські гори. Першою зупинкою на шляху був Бахчисарай. Саме у Бахчисараї, колишній ханській столиці, знаходиться знаменитий печерний Свято-Успенський монастир, що був впродовж трьох століть духовним центром кримських християн, – греків, вірмен, грузин, волохів (румун). Тут під час пасхального богослужіння 1778 р. митрополит Ігнатій закликав християн переселятися на північ, до «російських братів», звідси почалося переселення наших предків до північного Приазов'я.

Автобуси везуть нас по старій частині Бахчисараю – типово східного міста з кривими вузькими вулицями, двоповерховими будинками, буквально навислими над вулицею, і стрілами мінаретів, які іноді випливають з-за будинків. Старий Бахчисарай розташований на дні широкої гірської ущелини, так що з обох боків над нами нависають високі гірські кручі з білого вапняку. Ми виходимо з автобусів в старому передмісті Бахчисараю Маріамполі, вихідці з якого першими з греків поселилися в Маріуполі (довгий час греки називали Маріуполь Маріамполем). Далі тягнеться унікальне катакомбне місто Чуфут-кале, вирубане в кримському вапняку, часто в прямовисних скелях, куди без драбини не добратися.

Дорога до монастиря веде круто в гору. Дорогу розширили, і тому безпосередньо до монастиря можна під'їхати на машині. Супроводжуючий нас голова грецької общини Бахчисараю Михайло Іванов розповідає, що в роки Кримської війни в монастирі був госпіталь для старших і вищих офіцерів і на схилах можна до цих пір знайти офіцерське кладовище, і що в 20-і роки минулого століття більшовики вибухами знищили храми на скелях. При вході в монастир знаходиться мозаїчний портрет митрополита Ігнатія.

Послушник Ігор з огрядною бородою і мобільним телефоном, одягнений в чернечу рясу, стисло розповів про історію монастиря.

- Катакомби в I в. н.е. почали висікати перші християни. Весь час існування Чуфут-кале пов'язано з релігійною діяльністю. У зв'язку із завоюванням Криму турками, всі християнські храми в Криму були розгромлені, залишився тільки цей монастир. Одного разу пастух, випасаючи овець, побачив високо на прямовисній скелі вогонь. Зацікавившись, він заліз на скелю і побачив на ній чудотворну ікону, перед якою горіла свічка. Після цього тут в скелях помалу висікали приміщення монастиря із строгим статутом - скиту. Після переселення більшої частини християн з Криму монастир прийшов в занепад і відродився в 1850 р. Під час Кримської війни в госпіталі при монастирі працював Микола Пирогов. Ченці розширили приміщення, розбили виноградники, сад. При монастирі було побудовано 5 храмів, зруйнованих в 1920-х роках. Після громадянської війни монастир був знищений, як розсадник білогвардійщини. Утретє відродився монастир в 1993 р. Жодної допомоги від держави і патріархату монастир не отримує, живе за рахунок пожертвувань і господарської діяльності ченців. В цей час під нами, на дні ущелини, зводилися за допомогою будівельної техніки монастирські готель, трапезна та господарські споруди, всі – в декілька поверхів, що мимоволі почнеш сумніватися в правдивості слів послушника щодо відсутності дієвої допомоги монастирю.

У головному храмі монастиря знаходиться частина мощів митрополита Ігнатія, якого дехто вважає засновником Маріуполя - тутешня братія його пошановує. Втім, сучасна частина Бахчисараю якщо і відрізняється від інших невеликих міст України, то тільки нависаючими над містом горами. Нас привезли на центральну площу міста з традиційним пам'ятником Леніну. Після невеликої паузи почався концерт за участю гостей - грецьких колективів Сартани, Старого Криму, Донецька, Красної Поляни, Володарського, і господарів – ансамблю «Елефтерія» (Евпаторія), двох татарських ансамблів «Бахчисарай» і «Ільхан», який тривав майже три години. Особливо вразив початок, представлений ансамблем «Панаїр» з Донецька, – танець Аполлона з лірою разом з дев'ятьма музами і танцювальна композиція, в кінці якої на очах у захоплених глядачів яскраво спалахував національний прапор Еллади. Глядачів було мало – позначилася недостатня реклама. Неприємно вразило, що ні мера Бахчисараю, ні голови райадміністрації на фестивалі не було. Мабуть, всеукраїнський статус фестивалю недостатній, щоб батьки міста і району пошанували його своєю присутністю.

Тим паче, що з делегацією гостей приїхала начальник відділу у справах національних меншин Донецької облдержадміністрації Світлана Кузнецова, яка по статусу вище. У неї час для всеукраїнського фестивалю знайшовся.

Севастополь

Варто було Дмитру Донському спорудити Кремль з білого каменя, як до Москви намертво прилипло визначення «білокам'яна», хоча вона побула такою менше двохсот років.

Севастополю 222 роки, розташований він в горах з білого вапняку, який іде на будматеріали, тому будинки сяють винятковою білизною, а саме прекрасне місто, що опоясало бухти, які глибоко вдалися у місто, справляє світле враження радості, що вигідно відрізняє його від всіх міст України. Звичайно, цьому ще сприяє і відсутність в місті металургії. Але білокам'яним називають Севастополь тільки самі севастопольці. Наші автобуси прямували до мису Херсонес, де в V в. до н.е. нашими давніми предками було засноване одне з найбільших міст стародавнього світу Херсонес Таврійський. По Херсонесу нас водила відомий фахівець з історії причорноморських і приазовських греків Маргарита Араджіоні з Сімферополя, у минулому маріупольчанка. Вона веде учасників фестивалю на залишки театру, який частково зберігся, – кам'яна сцена, охоплена напівкруглими кам'яними глядацькими рядами. Молодь з ансамблю «Панаїр» (Донецьк) не витримали і майстерно зтанцювали «Сіртакі», без музики, але в цьому був якийсь шарм. Я звертав увагу, як яснішали особи хлоп'ят і більш старших учасників фестивалю, які впритул торкалися до діянь своїх предків.

Після відвідин Херсонеса, що був центром візантійських володінь у Тавриді, учасники фестивалю під'їхали до міського центру культури і бізнесу, де їх чекав привітний прийом представників Асоціації національних товариств Севастополя на чолі з головою Валерієм Милоданом, і звичайно ж, греків. Серед зустрічаючих був начальник відділу у справах національностей Севастопольської міськдержадміністрації Віктор Солодов. У фойє розвернулася виставка виробів грецьких майстрів, предметів побуту, книг і газет, а керівництво делегації під великою картиною, яка зображує, Балаклавську бухту- місце першої висадки греків в Криму під час великої колонізації VIII-V ст.ст. до н.е., дало прес-конференцію місцевим журналістам.

Голова Федерації грецьких товариств України (ФГТУ) Олександра Проценко-Пічаджі висловила загальну думку, «що ми пишаємося своєю історією, ми спеціально привезли багато молоді, щоб вона доторкнулася до тих святих місць, де знаходяться могили наших предків. І хоч ми – греки, ми народилися в Україні і ніколи про це не забуваємо». С.Кузнецова пожартувала, що коли за справу беруться жінки, то робота йде на лад, підкресливши, що ФГТУ і найбільш дієвою міською організацією греків в Маріуполі керують жінки.

Феодосія

По дорозі в одне із найстаріших міст України, яке зуміло повернути первинну назву, посланці грецької діаспори Приазов'я проїхалися по місцях проживання їхніх предків. У Верхореченській ущелині учасники фестивалю відвідали єдине середньовічне грецьке кладовище, яке збереглося в Криму. Запалили поминальні свічки, постояли, мовчки згадали своїх далеких предків, що відкрили для нас родючі українські землі.

Сама Феодосія – невелике містечко з одно-, двоповерховими будинками в історичному центрі. На жаль, в самому місті не відчувалося того невловимого шарму, властивого приморським містам, та і про багатющу історію 2500-річного міста майже нічого не говорило. Хіба картинна галерея імені Івана Айвазовського, якого не «поділять» греки і вірмени і будинок з скромною меморіальною дошкою, де жив непоправний романтик російської літератури Олександр Грін, говорили, що ми саме у Феодосії. Звичайно, про Ігнатія Гозадіні, канонізованого УПЦ, який був до кончини митрополитом Кафайським (Феодосія за часів Кримського ханства носила назву Кафа), жодного нагадування нема, навіть у феодосійських церквах. Я не втримався і пішов на набережну, де до самого входження Криму до складу Росії знаходився найбільший в Європі невільничий ринок. Зараз про це нічого не нагадує.

Тим часом учасників фестивалю зустрічали в Будинку офіцерів ВМС …Росії. Щоправда, самих господарів (офіцерів РФ) на фестивалі не було. Міського голови теж (говорять, поїхав зустрічати делегацію з Генуї). А були кримські греки з Феодосії, Судака, Керчі, які приїхали зустріти своїх єдинокровців з Приазов'я. Запальні танці, пісні, аплодисменти не втихали. Наступного дня маріупольці виїжджали з Феодосії під бадьорі пісні ансамблю «Пігад'» з Володарського.

Нарешті, всі проблеми і радощі всеукраїнського фестивалю грецької культури «Мега юрти», на жаль, залишилися позаду. Автобуси плавно беруть курс на Маріуполь. Через сім годин ми в'їхали до міста. Шлях, на який наші предки витратили 225 років тому більше 2 років, їх нащадки подолали за декілька годин.

Головне, що приазовські греки привезли з Криму – невимовне відчуття кровної спорідненості між греками, матір'ю яких стала українська земля. Це треба відчути серцем і це розуміння повинне пройти через наші серця. Ради цього відчуття варто було подолати багато кілометрів степової України.

Вадим Джувага Маріуполь-Бахчисарай-Севастополь-Феодосія-Маріуполь

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1129835219.html


Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах та розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини чи статті, на яку ви посилаєтся.

Ми також вітаємо коментарі, доповнення та виправлення до текстів новин від всіх свідків подій, що згадуються в новинах. Пишіть на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини. Всі цікаві коментарі будуть оприлюднені.


 
Перша Сторінка / Останні Новини / Питання та Відповіді про Майдан / Статті / Народні Новини / Листи На Майдан / Майдан-ЗахідМайдан-ВостокПраво / Бібліотека / Досьє / Фотоархів / Заяви та Звернення / Культура / Економіка / Наша Історія / Філософія, Релігія, Духовність / Діаспора / Голодомор / Преса / Україна-Росія / Гумор / Без правил / Оголошення / Технічна Допомога / Архіви Майдану / Розробки / Мова / Вільний Форум


Українська банерна мережа

(Copyleft) maidan.org.ua, 2001-2005
!!! Копілефт передбачає вільне розповсюдження із збереженням автури та мережевої адреси !!!
сайт розповсюджується згідно з ліцензією GNU для документації
(поки не зовсім повний) переклад ліцензії українською