Майдан / Новини / Статті

Карта Майдану

додано: 18-11-2005
Олексій Світельський: Як нам організувати навчання молоді за кордоном

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1132276091.html

Кадри, які володіють знаннями, вирішують усе!

Той факт, що українська економіка потребує кадрів нового типу, здатних працювати і керувати державою в умовах ліберальної економіки і демократичного устрою країни та забезпечувати її інеграцію до світового співтоварицтва, здається вже став незаперечним і є визнаним на найвищому рівні керівництва державою. Наразі є очевидною нестача управлінців, економістів, банкірів, юристів, тощо. З подальшим розвитком країни, потреба в кадрах зростатиме, а список дефіцитних спеціальностей розширюватиметься. Саме тому є архіважливим вже зараз розгорати широку державну програму підготовки кадрів. Нещодавний успіх уряду з реприватизацією комбінату Криворіжсталь вселяє надію, що кошти на таку програму у держави знайдуться. Бо ж відомо, що найважливішим капіталом нині є інтелект, і вкладані у нього гроші принесуть найбільші дивіденди. Необхідно продумати, як направлені в освіту кошти убезпечити від розбазарювання чи розкрадання, і щоб їхня користь для країни була якнайбільшою.

Розуміючи важливість інвестицій в систему освіти на всіх рівнях, починаючи з початкової, чи навіть з дитячого садка, найважливішим на даний момент вважаю створення принципово нової для нашої країни системи, за якою талановита молодь отримала би змогу навчатися за кордоном, поверталася додому і застосовувала набуті знання і навички на благо Батьківщини. Така система мала би працювати прозоро, зрозуміло і бути доступною для будь-якого абітурієнта, здатного скласти іспити. Масовість мала би стати її визначальною рисою – держава повинна направляти на навчання чи стажування за кордоном мінімум дві-три тисячі молодих людей щороку. Крім вищезазначеної потреби в кадрах, створення такої системи є важливим з цілого ряду інших причин. Сама наявність такого „солодкого пряника”, як можливість поїхати державним коштом за кордон, стала би стимулом до навчання для багатьох дітей із незаможних родин, підвищила престиж освіти і професії вчителя. Наші молоді люди за кордоном не лише набиралися би теоретичних знань, а й отримали би наочний приклад організації життя в умовах економічних і соціальних свобод. Вони би на власні очі переконалися, що є країни де чиновники та поліцейські не беруть хабарів (і навіть не уявляють собі як це робити), де продавці несуть повну відповідальність за якість проданого товару (готові прийняти товар назад і повернути покупцеві гроші без будь-яких(!) запитань), де політики старанно виконують свої передвиборні обіцянки (хай тільки спробують не виконати), де банк банкрутіє, а клієнт цього навіть не помічає (інші банки роблять все щоб довести клієнтам навіть збанкрутілого банку, що банківська система є твердою і непорушною), де кожна людина дбайливо ставиться до власних зобов”язань, оберігаючи свою честь і репутацію (бо втративши, дуже важко поновити)... По поверненні додому, наші студенти застосовували б найкращі західні здобутки і традиції у своїй роботі і повсякденному житті.

Створення такої системи викликає багато запитань, найсерйознішими з яких є:
а) скільки грошей на це потрібно і де їх взяти?
б) як зорганізувати чесний конкурсний відбір?
в) як забезпечити повернення людей додому після завершення програми?
г) як вберегти програму від зловживань і корупції

Щоб дати відповідь по першому пункту, оцінимо необхідну суму, беручи за базову модель щорічне направлення до США на трирічний термін навчання трьох тисяч чоловік. У магістратурах університетів США навчання одного студента коштує порядку 25 тис. доларів на рік, включно зі щомісячною стипендією у 1100-1200 доларів (точна цифра залежить від конкретного університету і програми навчання). Отже, у свій перший рік роботи програма потребуватиме 75 млн доларів, у другий рік – 150 млн, а у третій і подальші роки, коли програма працюватиме на повну потужність, вона потребуватиме 225 млн доларів щороку. Ця цифра складає менш ніж 1/20 вартості Криворіжсталі. Невже держава, яка дбає про власне майбутнє, не знайде таких коштів? Іще раз підкреслю, що освіта молоді це не є та справа, на якій варто економити.

По пунктах б) і в), на мою думку, варто скористатися досвідом інших країн. Особисто я у захваті від розгалуженої і продуманої програми навчання за кордоном, яка впроваджена у королівстві Таїланд. Майже всі випускники тайських шкіл та вищих навчальних закладів беруть участь у конкурсах на отримання урядових стипендій для навчання у США та Західній Європі на рівні бакалавреату (4 роки) магістратури (2-3 роки) або докторантури (4-5 років). Близько тисячі переможців конкурсу щороку їдуть за кордон, а по закінченні навчання вертають додому і працюють на благо власної країни.

Щоб отримати стипендію на навчання за межами Таїланду, абітурієнт повинен набрати певний „прохідний бал” на внутрішньо-тайському конкурсі, за основу якого беруться дані централізованих випускних іспитів тайських навчальних закладів. Окрім того, абітурієнт має задовольнити вимоги прийому до іноземного університету (тобто скласти необхідні тести типу TOEFL, SAT, GRE, GRE-subject, GMAT і т.п.) і отримати запрошення з нього. Уряд Таїланду періодично затверджує список іноземних університетів, навчання в яких підлягає спонсоруванню. Цей список складається лише з хороших і дуже хороших університетів; стипендія надається лише тим абітурієнтам, яких запрошено університетом з даного списку.

Абітурієнтам-переможцям, тобто тим, які зуміли не лише набрати необхідні бали на внутрішньотайському конкурсі, але й отримати запрошення із закордонного університету, уряд Таїланду пропонує підписати контракта. За його типовими умовами, уряд зобов”язується сплачувати вартість навчання згідно з розцінками університету і виплачувати стандартну для даного університету стипендію на протязі всієї програми навчання аж до її закінчення. Натомість, переможець має сумлінно навчатися, щосеместра звітувати перед урядом за свою успішність, а по закінченні навчання повернутися на батьківщину, заступити на державну службу і відпрацювати згідно з урядовим призначенням на протязі вдвічі довшого часу, ніж час навчання за кордоном. В разі якщо студент з якихось причин забажає не повертатися додому, він має повернути кошти витрачені на його навчання у трикратному обсязі і з банківськими відсотками на додачу.

Я мав нагоду побачити, як ця система працює на практиці, коли навчався у докторантурі університету Лігай (Пеннсильваннія). Зокрема, у моїй групі працювала колега із Таїланду Дуангмані Ла-Орауттапонг. Вона закінчила Бангкокський університет і виграла п”тирічного гранта тайського уряду. За п”ять років її навчання уряд витратив 120 тисяч доларів. Зараз вона працює за урядовим розподілом в університеті Шрінахарінвіро у Бангкоку. По поверненні з Америки їй було надано службову квартиру і зарплатню еквівалентну 450 доларам США. На своїй посаді вона має відпрацювати десять років, після чого вона вільна або залишится на державній службі, або знайти собі престижну роботу у комерційному секторі. Якби вона вирішила порушити умови контракту і, скажімо, не повернулася на батьківщину, то їй, або її сім”ї, довелося би повернути державі суму щонайменше у 360 тис. доларів. Крім неї, в університеті Лігай було досить багато тайських студентів і аспірантів, не менш ніж 50 осіб. По закінченні навчання всі вони повернулися на батьківщину. Один хлопець дуже хотів завершити розпочате дослідження, на що йому не вистачало одного року. Він мусив звернутися із заявою до уряду з проханням дозволити йому продовжити перебування в США. У порядку вийнятку, такого дозвола він отримав. А по завершенні цього останнього року він також повернувся до Таїланду.

І, нарешті, по останньому питанню (г), щодо можливої корупції і зловживань. Хоча, як ми не раз мали нагоду переконатися, в житті завше є місце для зловживань і маніпуляцій, тайська схема не є привабливою для корупціонерів, бо накладає на стипендіатів дуже серйозні зобов”язання. Таким чином, багатій родині значно простіше і привабливіше відправити дитину за кордон своїм власним коштом, ніж зв”язуватися з державою. Крім того, у відборі переможців беруть участь іноземні університети, що убезпечує від можливих маніпуляцій під час тайського конкурсу. Отже можливості для зловживань у даній програмі дуже обмежені, і навіть якщо вони і існують, то вони не є фатальними. Я мав нагоду переконатися, що абсолютна більшість тайських студентів є дійсно обдарованими вихідцями із небагатих родин, які горді тим, що мають змогу власним талантом і силами розбудовувати своє життя і майбутнє країни.

Чи скористається наш уряд тайським досвідом, чи піде яким іншим шляхом, я дуже сподіваюся, що він нарешті зверне увагу на потребу розбудови сфери освіти, і не шкодуватиме грошей для інвестицій у неї. Бо майбутнє України обумовлене наявністю в неї кваліфікованих кадрів.

Олексій Світельський
Нац. лабораторія високих магнітних полів,
Флорида

Обговорити статтю у форумі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1132276091.html

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах та розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини чи статті, на яку ви посилаєтся.

Ми також вітаємо коментарі, доповнення та виправлення до текстів новин від всіх свідків подій, що згадуються в новинах. Пишіть на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини. Всі цікаві коментарі будуть оприлюднені.