першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Галина Левицька: Величний твір сакрального мистецтва Йова Кондзелевича

додано: 29-03-2006 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1143646825.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

УкраїнаКультура

В різних музеях світу можна побачити видатні пам’ятки світового мистецтва, але не всі вони створені власним народом і не є виявом їхньої культури, на відміну від іконостаса для церкви Воздвиження Чесного Хреста із Скиту Манявського в Україні, який увібрав найкращі досягнення українських іконописців, різьбярів, позолотників попередніх століть і став високим досягненням національної культури.

Минуло триста років з того часу, як геніальний іконописець ієромонах Йов Кондзелевич подарував українському народові вершину своєї творчості — іконостас для церкви Воздвиження Чесного Хреста в Скиті Манявському. Величний твір сакрального мистецтва постав на зламі двох століть, ставши своєрідним завершенням епохи українського ікономалювання, в якому візантійські традиції органічно переплелися з новими тенденціями кінця XVII ст., витворивши естетику українського бароко. Про це можна прочитати в передмові до мистецького альбому заслуженого діяча мистецтв, директора Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України Мирослава Отковича, який нещодавно вийшов у світ.

Мирослав Откович твердить, що іконостас для церкви Воздвиження Чесного Хреста за значимістю можна поставити в один ряд з такими ж видатними пам’ятками, як Козелецький іконостас на Чернігівщині та Сорочинський на Полтавщині. Мистецтвознавці наголошують, що ці три іконостаси створили своєрідний гімн епосі, яка стала яскравою та найбагатшою на видатні пам’ятки національної мистецької культури.

За словами Мирослава Отковича, мета видруку альбому-каталогу про іконостас для церкви Воздвиження Чесного Хреста в Скиті Манявському була одна — показати ікони іконостаса після завершення робіт по консервації та реставрації, найбільш об’ємно окреслити велич таланту іконописця і ієромонаха Йова Кондзелевича як найяскравішої постаті в історії українського малярства доби бароко та його артілі.

Історія виникнення іконостаса для церкви Воздвиження Чесного Хреста припадає на період, коли Скит Манявський (нині Івано-Франківщина) переживав відбудову після розгрому та спалення, яке вчинили 6 вересня 1676 року турки і татари. Сталося це під час Журавницької битви, в час походу турків проти Польщі під керівництвом Ібрагіма-паші. Тоді були знищені міста Чортків, Бучач, Тисмениця, передмістя Станіслава і Галича.

Історичні джерела свідчать, що недовго знаходився іконостас в місці його початкового призначення в Скиті Манявському. Після приєднання в 1772 році Галичини до Австрії австрійський монарх Йосиф II у 1785 році наказав закрити усі монастирі з аскетичним напрямом. Під цей указ підпав і Скит Манявський — єдиний православний монастир в Галичині. Закриття Скиту Манявського у Маняві проходило в рамках церковних реформ, які проводив Йосиф II, що передбачали ліквідацію великої частини монастирів в усій державі незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Було ліквідовано 738 монастирів так званого споглядальницького або аскетичного способу. 6 вересня 1785 року монастир Скит Манявський був закритий, а іконостас демонтований і проданий за 60 злотих у містечко Богородчани також на Івано-Франківщині.

Історичні обставини склалися так, що іконостас став своєрідним мандрівником крізь століття, зазнавши неодноразових демонтажів, втрат та поновлень. Зрештою, його доля є своєрідним свідченням соціально-політичного життя України впродовж трьох століть в умовах перебування в неволі у чужих держав.

Мандрівка іконостасу завершилася у листопаді 1924 року завдяки активним клопотанням і фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького і він перейшов назавжди у власність Національного музею у Львові. Варто наголосити, що за час перебування іконостаса в Національному музеї у Львові (з 1924 року), він був представлений у постійній експозиції лише окремими фрагментами, бо радянська атеїстично-тоталітарна владна машина не була зацікавлена, щоб такий шедевр був у постійній експозиції. Нині вже можна говорити про те, що у Львові на проспекті Свободи в Національному музеї іконостас може знайти своє постійне місце.

Після завершення складних консерваційно-реставраційних робіт фахівцями Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України, оригінальний живопис іконостасу звільнився від багатошарових перемалювань, потемнілих лакових плівок та інших пошкоджень, зазначив у передмові до альбому Мирослав Откович. Він сподівається, що кожен, хто буде знайомитися з альбомом-каталогом (а він коштує 400 гривень), переживе хвилини високого духовного піднесення від зустрічі з великим творінням ієромонаха Йова Кондзелевича.

За словами Мирослава Отковича, завдяки старанням митрополита Андрея Шептицького, першого директора Національного музею у Львові Іларіона Свєнціцького та їхніх послідовників, іконостас церкви Воздвиження Чесного Хреста Скиту Манявського зберігся і є невід'ємною частиною духовної та мистецької спадщини України.

Звичайно, самому Йову Кондзелевичу такі величезні об'єми робіт виконати було не під силу. Очевидно, що йому допомагало чимало майстрів різних спеціальностей, які заготовляли та обробляли деревину для ікон та конструкцій, наносили левкас та його шліфували, виконували величезну кількість різьблення, позолоти та малярської роботи. Отже, можна говорити про своєрідний творчий колектив — художню артіль майстрів різних профілів, керівником і організатором яких був Йов Кондзелевич. Можна також стверджувати, що Йов Кондзелевич був головним співавтором іконостаса і, мабуть, розробив іконографічну схему та виконав ескізи. Сам він малював найважливіші й найвідповідальніші ікони, а також підправляв деякі, мальовані його співавторами або помічниками.

В іконостасі, твердять мистецтвознавці, можна вирізнити велику кількість різних стилістичних впливів: бароко та українського ікономалювання XVII століття, вплив маньєризму північної німецько-нідерландської школи.
Значні впливи ікономалювання Волині та Лівобережної України, відзначають мистецтвознавці, позначилися у виборі сюжетів ікон („Спокушення Христа” і „Похорон Антонія Печерського”), або таких надзвичайно рідкісних в українському ікономалюванні сюжетів, як „Апостоли біля гробу Богородиці” і „Блага вість смерті Богородиці”, а також монументальне Розп’яття з елементом мотиву „Христос-Виноградар”, популярного на Волині.

Матеріял надійшов на пошту Майдану From: "Hala i Myroslaw Lewycki" hala@ukrmap.com.ua Date: Wed, March 29, 2006 1:12 am


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 29-03-2006 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1143646825.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua