першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Прес-конференція: "Хто в Україні друг людини, – мер, управдом, чи омбудсмен?"

додано: 18-12-2006 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1166457344.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ХарківщинаСуспільство

Харків, 18 грудня, 14:00, Прес-клуб ринкових реформ. Виступи учасників.

=====================================================================
Наталка Зубар, Виконавчий директор ГІМЦ "Всесвіт", координатор Альянсу «Майдан»

Добрий день, шановні друзі! В нас сьогодні є для вас багато цікавих новин і цілих 4 доповідача, яких ви потім можете розібрати по одному, і допитувати «с прістрастієм». По закінченні прес-конференції в нас відбудеться круглий стіл про те, що таке лобіювання суспільних інтересів. Всім, кого цікавить ця тема, прошу приєднуватися!

А почнемо ми з виборів. 26 березня, в результаті яких до влади прийшлі різні за політичною філософією та організаційним досвідом партії, що мають різне розуміння актуальних суспільних проблем та діаметрально протилежні погляди на шляхи їхнього вирішення. Що ми всі разом особливо яскраво спостерігаємо в Харкові. За цих умов громадяни просто змушені виробляти дієві інструменти активного захисту та лобіювання суспільних інтересів.

Зараз ми – активісти Альянсу «Майдан» – розпочали в 11 областях та Криму роботу по створенню скоординованої мережі регіональних бюро з моніторингу, захисту та лобіювання суспільних інтересів. Цей проект проходить за підтримки Міжнародного Фонду Відродження та за рахунок власних коштів організацій, що беруть у ньому участь.

Такі ж наші прес-конференції зараз відбуваються в різних регіонах України. І скрізь ми кажемо про одне – про прозорість органів місцевого самоврядування при ухваленні рішень про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, про необхідність дотримання ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права («право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя»).

Ми поговоримо про те, як мери створювали умови для роботи управдомів і чи не забули при цьому людей? І що робити, якщо забули? І чи є в Україні остання інстанція, яка може захистити людину, в якої забирають квартиру за борги за опалення? І чому ми розпочали кампанію лобіювання обрання незалежного правозахисника на посаду омбудсмена, і як це все пов`язано?

Почнемо з теми «про мера». Результати моніторингу прозорості органів місцевого самоврядування при ухваленні рішень про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги вам представить:

Неллі Ревенко, керівник «Центру політичних досліджень «Ікаріус», кандидат історичних наук


Якщо до правди підмішують брехню, то це ще гірше, ніж брехня.
Це вже шахрайство!


Відкритість та прозорість прийняття рішень органами влади є головною запорукою здійснення ефективної політики та зміцнення довіри людей до влади. Закритість вирішення питань є ключовою причиною корупції і відчуження можновладців від громадян. У демократичних країнах влада зобов`язана виконувати чіткі та зрозумілі суспільству процедури інформування громадян про свою діяльність і гарантувати громадянам можливість участі в контролі над нею. В Україні, яка поки що не відмовилась від ідеї інтеграції до Європейського Союзу, має здійснюватись інтеграція в побудований на засадах прозорості та відкритості європейський адміністративний простір. Законодавчі засади для цього створені. Питання інформаційної відкритості органів влади та місцевого самоврядування регулює Конституція України і кілька десятків вітчизняних та ратифікованих Україною міжнародних законодавчих актів. Але, нажаль, далеко не всі вітчизняні органи влади діють у правовому полі.
У рамках проекту «Мережа регіональних бюро з моніторингу, захисту та лобіювання суспільних інтересів» нами здійснюється моніторинг дотримання органами місцевого самоврядування положень нормативних актів, що регулюють процедури обговорення проектів рішень та вивчення громадської думки з такого болючого для громадян питання, як тарифи на житлово-комунальні послуги. Цей моніторинг виявив, що, як правило, при прийнятті рішень про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги органи місцевого самоврядування формально дотрималися виписаних процедур обговорення проектів та вивчення громадської думки. Проте, ці формальні обговорення не стали інструментом громадського контролю та впливу громадян на формування тарифної політики. Так, громадські слухання в Харкові відповідали вимогам законодавства. Але по суті, вони були підготовлені неякісно, проведені формально, а пропозиції, вироблені на них, не були опубліковані в пресі напередодні прийняття Харківською міською радою рішення про підвищення тарифів. І невідомо, чи депутати, які зрештою ухвалили рішення про підвищення тарифів, хоча б ознайомилися з тими пропозиціями.
Громадські слухання в Харкові проводилися за ініціативою міської влади (Розпорядження Харківського міського голови № 2099 від30.8.2006 р). До складу дорадчого комітету з підготовки та проведення громадських слухань були включені керівники комунальних підприємств і органів місцевого самоврядування. Напередодні ухвалення рішення про підвищення тарифів органи місцевого самоврядування не оприлюднювали докладної інформації про громадські слухання та пропозиції, подані їх учасниками. Були опубліковані тільки коротенькі звіти у газеті "Слобода" №77 за 26 вересня та №78 за 29 вересня, що інформували про те, де і коли відбувалися слухання. Більш детальна інформація про те, як велася дискусія, які питання і хто обговорював, які пропозиції внесла громада, оприлюднена не була.
По суті повідомлялося тільки, що у Орджонікідзевському районі запропонований громадою порядок дня президія не затвердила. Отже, слухання пройшли за звичною схемою: "слухаємо директорів комунальних підприємств, дивимося відеоінформацію і задаємо питання".
Про пропозиції громадських слухань згадується знову ж таки тільки у цьому поодинокому звіті. Майже всі вони адресовані до центральних органів влади: переглянути норми споживання газу у період відсутності гарячого водопостачання і враховувати наявність в квартирах електричних водонагрівачів; скасувати ПДВ та знизити тариф на газ для комунальних підприємств, переглянути нормативи нарахування платні за тепло, виходячи не з квадратного, а з кубічного метра.
Однак, на громадських слуханнях лунали і конкретніші пропозиції, про це свідчить заступник міського голови – директор Департаменту житлово-комунального господарства та енергетики С. Кадигроб: «Если удастся осуществить хотя бы половину из тех предложений, которые были приняты на общественных слушаниях во всех районах Харькова, это уже будет большим достижением». Крім того, у пресі згадується, що напередодні слухань мешканцям Жовтневого району були роздані пропозиції, вироблені на п`яти попередніх слуханнях, але хто їх роздавав, яким накладом вони були видані, яким чином до цього причетна місцева влада ЗМІ, не повідомляли.
Самі ж «Предложения общественных слушаний относительно установления экономически обоснованных тарифов на жилищно-коммунальные услуги» з`явилися на офіційному сервері міськради тільки 18 жовтня, тобто через три дні після того, як нові тарифи стали чинними, і через дванадцять днів після ухвалення їх сесією міської ради. У пропозиціях серед трьох десятків пунктів є тільки два (!), у яких йдеться про економічне обґрунтування тарифів. Усі інші до предмету слухань майже ніякого стосунку не мають. У першій пропозиції зазначено: «Участники общественных слушаний настаивают на том, что руководство коммунальных предприятий, Харьковский городской совет детально изучат(!), досконально проверят(!) обоснованность расчетов новых тарифов и представят общественности статьи калькуляции себестоимости для контроля их всем населением города.». Це – не пропозиція, це крик душі, що свідчить про те, що на слуханнях людям стало зрозуміло, що насправді місцева влада недостатньо вивчила, а керівництво комунальних підприємств не обґрунтувало необхідність підвищення тарифів. Додатковим підтвердженням є і те, що остаточно були ухвалені тарифи, на 4,5% нижчі, ніж запропоновані, ті, в «економічній обґрунтованості» яких переконувала харків`ян місцева влада.
А те, що люди у пропозиціях наголосили на необхідності громадського контролю за діяльністю комунальних підприємств та влади всім населенням міста, свідчить про колосальну недовіру до них. Та і як можна довіряти такій владі, якщо її керівник Михайло Добкін 15 грудня у програмі «Свобода слова» на всю Україну заявив, що «ми тарифи не підвищували, у нас люди платять, як і раніше». Це і правда, і брехня одночасно. Бо ми знаємо, що усі тарифи підвищені з 15 жовтня, окрім квартплати, яка теж підвищена, але з 1 січня 2007 року. Якщо до правди підмішують брехню, то це ще гірше, ніж брехня. Це вже шахрайство!

Друга пропозиція спрямована до виконавчих органів Харківської міської ради: «- Исполнительным органам Харьковского городского совета: приступить к проверке обоснованности норм потребления горячей и холодной воды для населения города» . Це додатково свідчить про те, що міськрада прийняла рішення з такими важкими соціальними наслідками, не перевіривши обґрунтованість тих норм. Про необґрунтованість норми споживання води 11,1 куб. м. люди говорили на слуханнях у Комінтернівському районі. Заступник міського голови О. Кравцов пообіцяв створити спеціальну комісію з цього питання. Проте підкреслив, що «нам нужно как минимум год, чтобы решить этот вопрос в соответствии с той методикой начисления норм потребления, которая существует в стране. И если мы найдем там несоответствия, – я обещаю харьковчанам подарок, – снижение норм потребления воды». Але якщо чинна методика суперечить здоровому глузду, чому влада не ставить її під сумнів? І потім, як що все ж таки будуть знайдені «нєсоотвєтствия», це означатиме, що хтось багато років грабував нас з вами, і за це ми отримаємо «подарок»..., але тільки через рік.

Загальне враження від пропозицій громадських слухань таке, що міська влада, використовуючи механізми громадських слухань («люди ж просять!»), намагається усі проблеми місцевого ЖКГ перекласти на центральні органи влади, на державний бюджет та на плечі громадян. Як радісно заявила на слуханнях 22 вересня С. Горбунова-Рубан, «наши малоимущие граждане зарабатывают деньги для «Теплостей». Мала вона на увазі субсидії з державного бюджету. Але фраза – показова: місцеві чиновники й надалі будуть практикувати житлово-комунальне кріпацтво. Адже немає оцінок, чи якісно здійснюється керування комунальними підприємствами. Може, не ціни треба підвищувати, а директора замінити?
Окрім того, з пропозицій стає зрозумілим, що у слуханнях та при формуванні пропозицій не брали участі ані незалежні експерти, ані незаангажовані фахівці. Бо пропозиції не містять в собі жодних, окрім підвищення тарифів, шляхів оптимізації діяльності комунальних підприємств та підвищення їхньої ефективності. Хоча такі ідеї є у багатьох громадян та фахівців. Якби нинішню, як і попередню, владу це цікавило, вона б вже давно створила банк таких ідей, або запросила б на громадські слухання тих, хто такі ідеї має. Маємо невтішний висновок: владу це не цікавить.

Міськрада Харкова, маємо це визнати, оприлюднила вичерпну інформацію про нові тарифи на житлово-комунальні послуги. Навіть декілька разів. Спочатку 28 серпня 2006 р. в газеті "Слобода" (друкованому органі міськради), що вийшла накладом 2707 прим., було оприлюднено проект рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про встановлення нових тарифів на комунальні послуги. До речі, за підписом заступника міського голови С. Кадигроба газета "Слобода" 4 серпня опублікувала "План работы рабочей группы по реформированию отношений в сфере ЖКХ, определению минимально необходимых потребностей предприятий для производства жилищно-коммунальных услуг и обеспечения стабильного функционирования городского хозяйства в сфере тарифообразования". Так от, у названому плані зазначено, що оприлюднити проект рішення органу місцевого самоврядування мають 20 вересня 2006 р. накладом не менше 200 тисяч екземплярів! Як бачимо, життя багатше, ніж будь-які плани. Підготували і опублікували проект на місяць раніше, проте накладом не 200 тисяч, а всього 2707 примірників. Можливо, ці 200 тисяч роздали людям на вулицях? Перевірити це важко.
У цьому ж таки "Плані робочої групи" зазначено, що громадські слухання і обговорення проекту рішення міськради про встановлення нових тарифів мають тривати цілий місяць з 20 вересня по 20 жовтня. Насправді вони тривали лише 6 днів: з 22 по 27 вересня. А саме рішення про встановлення нових тарифів орган місцевого самоврядування мав прийняти 1, а опублікувати 10 листопада. Знову ж таки тиражем не менше 200 тисяч екземплярів.
Саме рішення про підвищення тарифів на гарячу воду і опалення, холодну воду, послуги каналізації і квартплату, як відомо, було прийняте міськрадою 6 жовтня 2006 р. на позачерговій сесії. Того ж дня "Слобода" накладом 5004 екземплярів опублікувала звіт про рішення сесії. Цікаво, що запропоновані депутатам до розгляду тарифи були 3 жовтня у закритому режимі, схвалені тією самою робочою групою, а 4 жовтня розглянуті і затверджені виконкомом. Ось Вам і відповідь на питання про прозорість прийняття рішень. Саме рішення сесії Харківської міськради про підвищення тарифів було опубліковане газетою "Слобода" 10 жовтня накладом 2786 екземплярів. Чи отримали городяни, згідно "Плану робочої групи", 200 тисяч повідомлень про нові тарифи від міської ради, нам невідомо. Але про це рішення дізналася переважна більшість, бо "земля слухами повниться"…Є і інші ЗМІ, і телебачення. А головне – у кожний дім вже принесли у кілька разів більші рахунки за все ті ж, не завжди якісні послуги.

Наталка Зубар. Дякую, Неллі! Це була оцінка науковця. А тепер послухаємо думку практика.

Валерий Репин, председатель Харьковского Областного Отделения Профсоюза Предпринимателей (ХОО ПП)

А может, просто ниша нашлась, где еще не все украдено?

Альтернативные общественные слушания были проведены в Малом зале Оперного театра нашим профсоюзом вместе с другими профсоюзными и общественными организациями. Все предложения, которые были на них высказаны, городские власти просто проигнорировали
Игнорирование общественного мнения – это одно из правил работы горисполкома. Общественные слушания в горисполкоме можно назвать просто по-советски – партхозактив. Есть мнение президиума, и оно единственно правильное, и оно поддержано залом. Если в зале есть отличное мнение, то его не слышат или забывают. Если зал большинством голосов имеет отличное мнение, то горисполком заявляет, что слушания прошли не по закону. Такое большинство на моей памяти случилось один единственный раз - на слушаниях по малым архитектурным формам, когда члены профсоюза предпринимателей, несмотря на многочисленные кордоны милиции, смогли пробиться в зал в большом количестве.
Я не буду говорить о законности тарифов или их величине. Может быть, они должны быть еще выше принятых, и нам надо поставить памятники мэру и всему горсовету за эти тарифы. Но кое-что настораживает. Настораживает тот факт, что не все договаривают власти. Если тариф такой, то где же подтверждение? Почему на запросы по калькуляции тарифов в ответ молчание? На вопрос: «А что же такое инвестиционная составляющая?» тоже нет вразумительного ответа. Если это инвестиции жителей города в жилищно-коммунальное хозяйства, что в принципе разумно, то возникает вопрос: «А какой документ получит Харьковчанин, желающий, подчеркиваю, - пожелавший внести инвестицию, на свою долю в этой собственности?» Оказывается, что ни о какой доли в собственности речь не идет, а это просто новый налог город вводит.
Что же такое инвестиционная составляющая? Обман граждан? Или недопонимание вопроса? А снижение тарифов на 4%? И это после длительного доказывания гражданам, что тарифы рассчитаны и обоснованы, их вдруг сразу за один день снизили.
Вот и сомнения берут. Все ли честно и порядочно в нашем городе или обманывают нас? Тем более, что есть примеры, выходящие за рамки. Например, на месте снесенных летом киосков, в местах, где их нельзя ставить, появились новые. И это, несмотря на то, что решение о запрете на новые архитектурные формы было вынесено еще в 2004 году.
Но этот запрет - только для предпринимателей, которые не дали себя снести, отстояли свою собственность. Вот с ними и судиться власть, опираясь на эти постановления. А новые киоски рядом с подсудными ставят, и ждут, когда те суды проиграют и можно будет просторнее стоять. Но нет, проигрывает власть суды. Значит не все в порядке со знанием и соблюдением закона у наших властей.
Вот поэтому и в честность тарифов не верится.
Вспомните, как разворовывалась государственная собственность. Предприятия доводились до банкротства и скупались за копейки. Так что, теперь пришла очередь коммунального имущества? Оно ведь общее, городской громаде принадлежит, значит ни чье. Нет хозяина. А мы сейчас власть, значит хозяева. Надо сделать все, чтобы, когда мы уйдем, это без хозяина не осталось, и жилищно-коммунальное хозяйство, и транспорт городской, и о земле не забыть, она ведь тоже общая, то есть ничья, пока.
А может, просто ниша нашлась, где еще не все украдено?

Наталка Зубар. Дякую, Валеро! Про рівень компетенції „мера” ми поговорили достатньо, тепер спускаємося на рівень „управдома” і намагаємося розібратися, хто ж в нас „управдом” і за що він відповідає.

Сергей Горляк, председатель комиссии по качеству товаров и услуг, уровню цен и тарифов Общественного Совета при Харьковской Облгосадминистрации.

Возникает опасность массового оспаривания в судах счетов за коммунальные услуги с непредсказуемым результатом.

10 дней назад Общественным советом при Харьковской облгосадминистрации создана рабочая группа по изучению новой тарифной политики в жилищно-коммунальном хозяйстве Харьковщины.

Сейчас группа знакомится с нормативной базой новой тарифной политики, созданной местными органами власти (в частности, в Харькове издано около 40 нормативных актов). Покуда рано делать какие-либо категорические выводы, но ряд вопросов уже появился.

Так, нам до настоящего времени не удалось получить внятные расчеты тарифов, которые бы позволили с чистой совестью заявить, что они являются обоснованными и не содержат в себе коррупционных составляющих. Более того, некоторые решения и заявления местных властей дают основания предполагать, что таких расчетов нет и у них. Если это действительно так, возникает опасность массового оспаривания в судах счетов за коммунальные услуги с непредсказуемым результатом, так как решения Кабмина обязывают предоставлять такие расчеты потребителям.

Много вопросов вызывает и созданное для расчетов населения по ЖКХ харьковское коммунальное предприятие «Жилкомсервис». В частности, этому предприятию с уставным фондов менее 4 000 грн., уже передано имущество на сумму, превышающую 1 миллиард гривен, а ведь это жилищное хозяйство только одного городского района!

Если оценка имущества в других районах будет сопоставимой, в управлении «Жилкомсервиса» вскоре окажется коммунальная собственность почти на 1 миллиард долларов, что при уставном фонде в 800 долларов представляется рискованным шагом.

Также настораживает существование другого предприятия, но уже частного, с таким же наименованием: ЗАО«Жилкомсервис».Хочется надеяться, что это совпадение названий на вызовет впоследствии опасной путаницы. Кроме того, не совсем понятно, зачем КП «Жилкомсервис» предоставлено право выпускать и реализовывать ценные бумаги, если собственного имущества предприятия не хватит на полиграфические услуги по их изготовлению.
Есть и другие неясные моменты, о которых рабочая группа будет своевременно ставить в известность харьковчан.

Еще раз обращаю ваше внимание на то, что цена вопроса уже выражается в миллиардных суммах


Наталка Зубар. Дякую, Сергій! Це була оцінка юриста і криміналіста. От так ми дійшли до прав людини. Як ви, мабуть, вже всі знаєте, місяць тому ВГО „Альянс Майдан” разом з ГМ „ОПОРА” висунув Євгена Захарова на вакантну посаду омбудсмена. В результаті партизанської лобістської кампанії, неочікувано для всіх ми домоглися того, що його кандидатура вже офіційно внесена в парламент. Тож я надаю слово кандидату на посаду парламентського Уповноваженого з прав людини, який нам розповість, як омбудсмен може захистити людину від мера та управдома.

Євген Захаров, співголова Харківської Правозахисної Групи, кандидат технічних наук

Одним з головних ресурсів покращення захисту прав людини є співробітництво Омбудсмена з недержавними правозахисними організаціями

У грудні мав бути обраний новий парламентський Уповноважений по правах людини – Омбудсмен. Це має бути представник громадянського суспільства – незалежна безстороння людина, яка має великий досвід правозахисту і не зв'язана з жодною політичною силою.
На Омбудсмена покладений парламентський контроль за дотриманням конституційних прав людини і основоположних свобод. Відповідний закон, прийнятий у грудні 1997, року був заснований на моделі так званого «слабкого» Омбудсмена, який не розглядає тих звернень, що розглядаються судами, і припиняє вже початий розгляд, якщо зацікавлена особа подала позов, заяву або скаргу до суду. Закон передбачає досить широкі повноваження Омбудсмена: він має право одержувати будь-яку інформацію, у тому числі секретну, ознайомлюватися з будь-якими документами, без перешкод відвідувати будь-які органи влади і місцевого самоврядування, підприємства й організації, у тому числі будь-які "закриті" структури й опитувати осіб, які там утримуються, бути присутнім на засіданнях будь-яких органів влади, судів усіх інстанцій (в тому числі Конституційного Суду), запрошувати посадових і службових осіб для одержання пояснень, вимагати від них сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підлеглих їм установ, підприємств і організацій, звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини, перевіряти стан дотримання прав і свобод людини державними органами, у тому числі органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність.
Усі структури, до яких звертається Омбудсмен, зобов'язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу, зокрема, забезпечувати доступ до матеріалів і документів та надавати інформацію, а також давати роз'яснення щодо фактичної і правової підстави своїх дій та рішень. Втручання органів влади і місцевого самоврядування в діяльність Омбудсмена заборонено, він також не зобов'язаний давати пояснення по суті справ, що завершені або знаходяться в його провадженні. Закінчивши провадження по скарзі, Омбудсмен направляє подання у відповідний орган про усунення виявлених порушень прав і свобод, яке повинне бути виконане в місячний термін. Проте ніякої відповідальності за порушення повноважень Омбудсмена і за невиконання його подання закон не передбачає.
Порівнюючи функції і повноваження Омбудсмена і недержавних правозахисних організацій (НПО), розглянувши їхню роботу, можна цілком вважати Омбудсмена і його апарат такою же правозахисною організацією, як і НПО, тільки діючою від імені держави в межах визначених законом повноважень, і розглядати з таких позицій його діяльність. За суттю своєю Омбудсман є вищою незалежною публічною посадовою особою, діяльність якого спрямована на утвердження і захист прав людини й основоположних свобод, а також на громадський контроль за реалізацією режиму їхнього гарантування державними органами і посадовими особами. Місією Уповноваженого є організація автономної системи недержавних органів контролю за забезпеченням прав людини та основоположних свобод і керівництво нею. Отже, одним з головних ресурсів покращення захисту прав людини є співробітництво Омбудсмена з НПО. Сьогодні воно явно недостатнє.
Через те, що Омбудсмен одержує величезну кількість скарг, які його апарат просто не в змозі вчасно і всебічно розглянути, НПО могли б виступити в ролі своєрідних фільтрів, що виділяють із усього потоку скарг ті, які є дійсно зв'язаними з порушенням прав людини, і які Омбудсмен повинний розглядати у відповідності зі своїми повноваженнями. Крім цього, Омбудсмен і його представники могли б розглядати звернення про порушення прав у конкретних випадках безпосередньо від НПО.

Для більш ефективної праці за заявами, що надіслані до Омбудсмена, необхідне створення електронного архіву заяв. Створення внутрішньої мережі в офісі Омбудсмена надасть можливість за лічені секунди отримати інформацію з будь-якого комп’ютера в мережі про зміст і стан розгляду будь-якої заяви. Для підвищення ефективності захисту прав і свобод було б доречно створити спеціальний Фонд Омбудсмена, кошти якого були б спрямовані на оплату праці адвокатів у стратегічних справах. Потребує розвитку і комунікація Омбудсмена з суспільством, яку можна було б покращити за рахунок щоденного оновлення сайту Омбудсмена, регулярного видання бюлетеня з описом і аналізом порушень прав людини і основоположних свобод, описом успішних прецедентів захисту прав людини, створення телепередачі на телеканалі УТ-1 з прямим контактом Омбудсмена з телеглядачами.
Омбудсмен і НПО могли б об'єднати свої зусилля для підвищення поінформованості влади і суспільства про права людини, для освіти в сфері прав людини і виховання прав людини. Вони могли б спільно підготувати серію просвітницьких листівок «Ваше право», до якої ввійшли б апробовані фахівцями і підписані Омбудсменом положення законодавства про права людини в конфліктних ситуаціях, що найбільш часто зустрічаються. Це можуть бути такі листівки, як, наприклад, «Ваші права при затриманні й арешті», «Ваше право на захист честі і гідності», «Ваше право на допомогу при народженні дитини», «Ваше право на одержання житлової субсидії», «Ваші права при відключенні від енерго-, тепло-, водо- чи газопостачання» і т.д. Ці листівки, завірені підписом Омбудсмена, НПО могли б друкувати масовими тиражами і поширювати серед населення на різних публічних заходах, у навчальних установах, підприємствах і організаціях. Доцільно готувати, видавати і поширювати не тільки друковані, а й аудіо-, фото- і відеоматеріали з прав людини.
Надзвичайно важливим є виховання прав людини в дитячому і молодіжному середовищах. Крім підтримки звичайних форм навчання НПО могли б проводити під егідою Омбудсмена конкурси на кращий твір про права людини і конкурси малюнків і фотографій для школярів, олімпіади для студентів, спеціальні заходи, присвячені Дню прав людини, Дню політв'язня і т.д. Такі публічні кампанії й акції сприяли б утвердженню прав людини в суспільній свідомості.
Важливим є інформування професійного середовища про міжнародні механізми захисту прав людини. Зокрема, актуальне ознайомлення суддів, адвокатів, співробітників правоохоронних органів з європейськими правовими принципами, нормами і стандартами, зокрема, практикою Європейського суду з прав людини, стандартами Європейського комітету запобігання катуванням та жорстокому поводженню, правом Європейського Союзу й ін. Спільна підготовка Омбудсменом і НПО перекладів і дайджестів рішень Європейського суду, видання і поширення відповідних збірників було б дуже корисним для зміни правової парадигми в професійному середовищі.
Доцільно створювати робочі групи з представників НПО, що спеціалізуються в напрямку дослідження певного права (чи групи взаємопов’язаних прав), і представників відповідних відділів офісу Омбудсмена. Проводячи моніторинг цього права щорічно, ці робочі групи будуть відслідковувати зміни в законодавстві і практиці, зможуть ініціювати зміни законів та інших нормативних актів і впливати на правозастосування. Річні аналітичні звіти про результати моніторингу можуть бути складовими частинами річних доповідей про стан з правами людини, підготовка яких є обов'язком Омбудсмена.
Потребує змін Закон про Уповноваженого. Бажано підняти роль інституту Омбудсмена і значення його рішень. Для цього доцільно передбачити в Законі такі повноваження:
• можливість робити попередження посадовим особам, які припустилися порушень прав людини;
• ставити питання про скасування актів, якими порушуються права людини;
• ставити перед вищими щодо посадової особи, яка припустилась порушень прав людини, органами питання про стягнення, передбачені чинним законодавством про працю;
• ставити питання про усунення з посад осіб, які припустились неодноразового або грубого порушення прав людини та основоположних свобод;
• оголошувати, з повідомленням про це в ЗМІ, громадський осуд таким посадовим особам, а також посадовим особам, які не відреагували належним чином на звернення Омбудсмена.

Доцільно передбачити також право Омбудсмена звернутися до передбачених законом інстанцій з рекомендаціями щодо перевірки судових рішень, які набули законної сили, за наявності даних, що в ході судового розгляду мали місце суттєві порушення прав людини, які вплинули на прийняте судове рішення.
До повноважень Омбудсмена, передбачених Законом про Уповноваженого, слід також додати право законодавчої ініціативи, щоб він міг подавати на розгляд парламенту законопроекти, які пропонували б змінити чинне законодавство або доповнити його в інтересах забезпечення прав людини і основоположних свобод. Також слід ясно і точно регламентувати процедури взаємодії Омбудсмена та НПО.
Необхідно також підсилити гарантії діяльності Омбудсмена: по-перше, закріпити обов’язок державних органів та їх посадових осіб розглянути в місячний термін рекомендації Омбудсмена і надати письмову відповідь щодо прийнятих заходів для відновлення порушених прав або обґрунтувати причини невиконання його рекомендацій; по-друге, ввести норму про те, що рекомендації Омбудсмена, прийняті ним на підставі розгляду скарг, можуть бути оскаржені тільки в суді, і по-третє, передбачити адміністративну (а в разі необхідності – кримінальну) відповідальність посадових осіб за умисне або неодноразове (систематичне) ігнорування запитів Омбудсмена щодо надання йому матеріалів, документів, інформації або пояснень, і щодо виконання його рекомендацій.
Слід розвинути і уточнити положення Закону щодо Секретаріату і представників Уповноваженого. На мою думку, згідно з європейською традицією, краще замінити назву „Секретаріат” на „Національне Бюро захисту прав людини і основоположних свобод” і вказати, що воно є державною інституцією, яка працює в „перехідному модулі” від держави до структурних одиниць громадянського суспільства в Україні. До речі, нетрадиційність правового статусу Обмудсмена в Україні підкреслюється вже тією обставиною, що в чинному законодавстві визначені не повноваження Омбудсмена, а його права і обов’язки (тобто за моделлю фізичної особи – людини, а не державної посадової особи).
Омбудсмен має призначати своїх представників в областях, містах Києві та Севастополі, Автономній республіці Крим з числа осіб, які проживають в даній місцевості, володіють досвідом правозахисної діяльності і користуються високим громадським авторитетом. До Закону слід додати норму, що представники Омбудсмена працюють на постійній основі, співпрацюють с правозахисними організаціями, оцінюють стан дотримання прав і свобод на підвідомчій їм території, виявляють порушення прав і свобод людини, доповідають про них Омбудсмену, в окремих випадках подають йому скарги щодо порушення прав людини і основоположних свобод.


Наталка Зубар. Дякую, Євгене! Я думаю, тепер усі присутні вже самі можуть дати власну відповідь на питання, що визначає тему нашої зустрічі "Хто в Україні друг людини, – мер, управдом, чи омбудсмен?" І повідомити її своїм читачам, глядачам та слухачам. А ми будемо раді відповісти на ваші питання.

==================
Додаткова інформація за телефоном - 8 050 323 34 83 (Віктор Гарбар)
Контактний email - victor@microdb.com
Ми готові надати всім бажаючим матеріали прес-конференції в електронній формі.










Обговорити цю статтю у форумі

додано: 18-12-2006 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1166457344.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  Новини з Обозу :
  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua