першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Ярослав Стех: До 135-річчя з дня народження о. Метелля Северина

додано: 24-10-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1193255471.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

УкраїнаСуспільство

Прочитавши прекрасного листа п. Лідії Круцько з Вінніпеґу, якого вона мені надіслала, описуючи долю свого діда о. С. Метелля, я під впливом того листа рішив ширше дослідити цю тему і подати її до широкого відома шановним читачам. З листа виникає, що родовід священика, це справжній феномен, який зукраїнізувався і з повною посвятою не на словах, а на ділі служив нашій церкві і народові. Оказується, що предки о. Северина походять з Риму (Італії). Відомо, що багато римлян були мандрівниками з високою свідомістю освіти і культури. Вони не лише в себе блискуче поширювали цивілізаційні надбання, а й мали високі амбіції свою культурну спадщину в галузі науки, освіти і мистецтва, тобто малярства, музики і архітектури, а навіть державного управління, передавати іншим народам. Україна була об’єктом зацікавлення, вона прабатьківщина індоєвртойської культури і знана була світові з трипільської цивілізації і тому до України прямували люди з глибинними духовними зацікавленнями. До таких людей слід зарахувати і аристократичний рід о. Северина. Точно незнаємо дати, коли два брати Метеллі - аріхітекти-будівничі далекі предки о. Северина з Риму замандрували до Варшави. Один залишився у Варшаві, а другий помандрував в Україну і зупинився у Яворові, де одружився і тут народився у 1784 р його син. Від того роду, багато вийшло наших священиків.

Отець С. Метелля народився 20 вересня 1863 р. в Яричеві у сім’ї о. Модеста Метеллі (1835-1907), пароха села Цеперів, Куликівського деканату. Брат о. Модеста о. Йосип (1809-1871) був також свячентком і служив в церквах Яворова і Куликова, Жовківсжкого деканату. Северин мабуть становить вже четверте покоління, яке народилося на Україні, від своїх предків. В рідних йому околицях Северин закінчив початкову школу. А в 1883 р. після закінчення ґімназії поступив на студії до Львівської духовної семінарії, а закінчив богословію у 1887 р.у Духовій семінарії у Перемишлі, де був і висвячений на священика. Від 1887 р о. Северин Метелля почав працювати адміністратором у селі Синявка, Сянік, Острів к. Перемишля, а вже у 1890 р. стає сотрудником у парохії м. Любачева. Звідси був перенесений у 1893 р. на пароха до с. Краковець. Починаючи з 1898 р. Отець обійняв парохію в Люблинці Новомі і Старому і з цій парохії пов’язав вповністю своє дальше життя. Отець належав до винятково обдарованих з покликання Божого священиків. Був він людиною великої інтелегенції й освіти. Прекрасний проповідник і організатор. Кожна його літургія і проповідь настільки імпонувала вірним, що церква Преображення Христового на його Службах Божих була вщерть виповнена вірними. Крім того о. Северин дбав про культурно-освітне життя своєї парафії та був правдивим українським патріотом. Він був вповні того слова господарем серед своїх вірних. Як авторитетний катехит, він вчив і дораджував так молоді, як і старшим, де вчитися, а навіть як корисно управляти землю і вирощувати у господарці найкращі плоди. Підержував місцеві традиції, а особливо заохочував молодь до науки і твердо та послідовно боровся проти пияцтва, яке було загрозою нашого селянства підчас І-ї світової війни, де в кожному майже селі була коршма в якій народ губив свої маєтки. Був організатором безчисленних доповідей, концертів та різних культурних імрез. Цей душпастир завоював серця та душі не лише своїх парохіян, але його огортав народ великою любов’ю на цілій Любачівщині. Без сумніву вклад о. Северина так у релігійне, як і освітньо-культурне та національне життя парафії на цьому терені було надзвичайно велике. Доказом того, може послужити факт, що з Люблинця вийшло чимало освічених людей: правників, лікарів, вчителів, священиків та політичних діячів, взріс там загальний освітний рівень суспільства.

Широкої популярностю і всенадною шаною душпастир користувався і у 1811-1912 рр. був він послом до Австрійського сейму у Відні, віце-маршалком повітової ради, членом повітової шкільної ради, шкільним інспектором, засновником і членом управи або керівником цих організацій. За його ініціятивою була заснована Чесанівська філія т-ва “Просвіти”, якої він був протягом 1907-1935 рр. керівником. Крім того він був засновником і керівником позичкової каси в Люблинці, яка мала обороти около 100 тис. корон, що становило половину оборотів цілого повіту. Під його керівництвом Люблинець ставав з кожним роком своєрідним цетром на Любачівщині і Чесанівщині. За його ініціятивою у 1908 р. вимурувано простору церкву Преображення Христового в Новому Люблинці, де до війни було около 2500 парохіян, а у 1927 р. вимуровано у Старому Люблинці церкву Преображення Господнього, де було до війни поверх 1500 вірних. В Люблинці діяла успішно школа, в якій о. Северин викладав не лише релігію, але такою істотію, літературу і культуру, що мало колосально позитивний вплив на виховний процес молоді. Він також був радником єпископської констисторії у Перемишлі і багатолітним Чесанівським деканом, членом апостольського брацтва св. Павла у Львові.

Не спосіб поминути і того факту, що підчас визвольних змагань у 18-20 рр. ХХ ст. о. С. Метелля разом із о. Юрієм Черкавським, парохом з Дахнова і о.Александром Коритко, парохом Шуткова та о.Василем Клос та командиром Григорієм Ґонтарським допомагали українським частинам УГА у боротьбі за волю Україниу. Були це священики, які не тільки носили українські церковні шати, а і в душі були були вірними українцями. До кожного свого обов’язку, о. С. Метелля ставився надзвичайно серіозно і виконував його взірцево. За сумлінну працю о. С. Метеллі були надані Крилошанські відзнаки. Була це сильна індивідуальність як священик і як високо якісна людина теолог і український патріот, високо освічений, розумний і зрівноважений. Мав він відвагу формулювати непопулярні погляди і протиставитись тому, що було шкідливе для нашого народу. Отець Северин був також прикладним мужом і батьком. Він був одружений з Юлею з дому Бачинських і мав двох синів і три дочки. Старший син, Осип - доктор прав і суддя, молодший Стефан був священиком і служив у церкві Гирова (1928-30), Купець (1930-37), та у с. Горинець в церкві Різдва Пресвятої Богородиці (1937-39), (дві останні церви Любачівський деканат). Дочки; Олімпія, Олена, Ірена, отримали педагогієнму освіту і були вчительками та замужними за священиків. Цей провідний, ревний і відданий священик о. Северин помер на 76 році життя, 12 жовтня 1936 р.і похоронений на цвинтарі у родинному гробівці у Люблинцю Новому, де похоронена також і його дружина. На жаль вандали у 70-х рр. значно здевастували цей гробівець, обложений чорним мармуров і ушкодили заміщений на ньому напис: “о. Северин Метелля, парох Люблинця, декан Чесанівський, почасний крилошанин Перемиської Консисторії, посол до Галицького Сойму, нар. 21. ІХ. 1863 –12. Х. 1936, В.Й.П.”

Щойно у 2004 р. наймолодша внучка св. п. о. Северина Метеллі, що живе у Львова разом зі своїм зятем відреставрували пам’ятник на гробі свого славного дідуся. Годі дивуватися вандалам, коли польська реґулярна армія, Другий самостійний баталіон Корпусу внутрішньої беспеки провів пацифікацію 21-23 березня 1945 р. на села Люблинеця Нового і Строго, в результаті цієї злочинної акції замордовано около 180 осіб мирного українського населення. За сприянням тих самих військових частин, польська банда 5 квітня 1945 р. замордовала около 160 осіб українськово населення, в тому нелітніх дітек і старців у с. Горинець. На привеликий жаль, до того часу ніхто із злочинців не був притягнутий до судової відповідальности.

Дальша байдужість до того роду злочинів є не лише кривдою і образою українців, але образою польського права і кидає тінь на сучасний уряд Польщі, який право стосує з позиції кривого зеркала. Події Люблинця й Горайця мене настільки зацікавили, що у 2007 р. я разом із дружиною брав участь в молитвах, які відбулися там з нагоди 60-річчя відзначення злочинної акції “Вісла”. При цій нагоді ми запалити свічку пам’яті на могилі св. п. о. Северина Метеллі, - визначної постатті, яка робить на живих дуже міцне і глибоке враження. Отець був талановитою, щедрою і відданою людиною, так великим українським богословом, як і патріотом, який з любов’ю орав рідну ниву плугом слова Божого і плугом Просвіти, засівав на своїй ниві зернами св. Правди, добром і взаємною любов’ю до ближнього. І під кінець хочеться нагогосити, що такого велетня в далекому минуломи для нашої церкви і народу зродила італійска мати. Так, як полька мати, породила для нашої церкви і народу Великого митрополита А. Шептицького, а українська мати зродила для всіх християн світу папу римського - Івана Павла ІІ – Кароля Войтилу. Хай пам’ять про таких визначних діячів церковних і великих мислителів збережеться в наших серцях вічно у всіх вдячних нащадків.

Література
Українска державна чоловіча ґімназія в Перемишлі, Дрогобич, 1995, с. 208
Церква в руїні, О. В. Іванусів, вид. Св. Софії –Торонто 1987 р. с.273, 277, 283
Історичний шемат. перемиської єпархії, Д. Блажейовський, Львів( 1995, с.770
Журнал “Любачівюина” , Львів, (спеціяльне видання) за 20 серпня 1998

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 24-10-2007 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1193255471.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua