Юрій Андрухович: Я не збираюся писати російською

додано: 18-04-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1208503642.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для "Майдану"

• Україна • Культура •

Зміст інтернет-конференції Юрія Андруховича, що відбулася на форумі "Культура" сайту "Майдан" 17-го квітня 2008 року.

- Як Ви поставилися до інформації, що Вас висувають на Нобеля. Взагалі, воно Вам треба?
Ю.А. Насправді нічого надзвичайного в цьому немає - мене час до часу хтось "туди" висуває починаючи з 1997 р. І щойно цього року це дійшло до наших напрочуд оперативних і компетентних медій:)) Я до цього ставлюсь як до купівлі лотерейного квитка. Тобто приблизно так, що якісь знайомі купили мені лотерейного квитка і урочисто його вручили. А чи виграю я на нього - справа десята.

Шановний пане Юрію, нещодавно я мав приємність відвідати Львів. Місцеві друзі показували своє чарівне місто, зокрема такі місця, куди зазвичай не потрапляють туристи. Особливо сподобався львівський метрополітен. Раніше я навіть і гадки не мав, що у Львові є метро. Відтак наробив купу фотографій.
Чув також, що віднедавна почалися відновлювальні роботи у занедбаному за радянських часів підземному тунелі Львів-Станіславів, прокладеному ще нібито за часів цісаря Франца-Йосипа. Мені показували проекти майбутніх станцій – зручних, сучасних, зі збереженням традиційного декоративного стилю «арт-нуво».
До речі, мені розповідали, що одну зі станцій в Івано-Франківську пропонують назвати на Вашу честь і навіть встановити погруддя роботи сучасного австрійського скульптора. Цікаво як Ви до цього ставитесь і чи користуватиметесь майбутнім франківським метрополітеном у своїх подальших літературних подорожах? Щиро, Олесь Б.
Ю.А. Мені здається, Олесю, це вже Ваша тема. Добре було б, якби Ви це розвинули в якомусь довшому творі. Задум цілком симпатичний.

Чи долучаєтесь Ви до створення молодіжного табору в Уніжі, що на Дністрі? Якщо так, то що то за табір? На деяких форумах про нього куцо говорять, але нічого більшого крім того хто там буде...
Ю.А. "Долучаюся" - це поки що заголосно сказано. Мені сподобалась ідея і я готовий це якимось чином підтримати. Але для цього мушу це спершу побачити. Мабуть, десь наприкінці місяця туди поїду, запрошення від організаторів уже є.

- Які Ваші улюблені українські топоніми? ("Іду я якось по Брюгге..." - інколи штрикають Андруховича)
Ю.А. Брюгге?!!!! Чому саме Брюгге?!! Я був там якісь лише два дні і нічого особливого не пережив. Ну гаразд - Брюгге, то Брюгге... Українські топоніми: Брустури, Франик, Язловець, Золотий Потік, Кам'янець Подільський.

- Наскільки Ви задоволені перекладами своїх творів європейськими мовами? Якщо я не помиляюсь, найкраще Андрухович продається в Польщі та Німеччині, а ось у Франції чи Британії справи йдуть не так добре... На Вашу думку чому? Я трошки слідкую за французським книжковим ринком: минулого року вийшов добрий французський переклад "Московіади", котрий зробила пані Марія Маланчук, але тираж розходиться дуже повільно... Коли вже українська література прорветься до широкої західної публіки?
Ю.А Дуже задоволений перекладами німецькою та польською, Ви маєте рацію. У Британії справи взагалі ніяк не йдуть. Щодо Франції - це особлива читацька і загалом культурна ментальність, як Ви знаєте. До них треба йти значно довше:)) Щодо Вашого останнього запитання - давайте порівнювати з тим, що в нас було років тому 4 - 5. Тобто не було нічого. Тобто ми в процесі і він розвивається цілком непогано як на таку мізерну кількість перекладачів з української.

- Чим Вам найбільше запам'яталося перебування в Німеччині за програмою DAAD?
Ю.А. Останній тиждень березня 2006 року і семиденні розмови з Егоном Альтом. Деталі в "Таємниці".

- Чи був десь виданий переклад Гамлєта у Вашому виконанні? І чи збираються його видавати?
Ю.А. Ні, якщо не рахувати зовсім уже раритетне число "Четверга" з 2000 р. Але саме зараз він уперше готується до видання окремою книжкою -- у Малковича в Абабагаламазі, буде дуже красиве видання, з ілюстраціями Владислава Єрка. Побачить світ у вересні, здається.

- Чи існує "кав'ярня Андруховича"? В недавньому інтерв'ю Оксана Забужко каже таке: "- А от про місце знаходження загадкової "кав'ярні Забужко" не розказала, лише підтвердила сам факт існування: "Є таке місце, але я не можу оголосити так про це місце, це швидше навіть журналістський клуб, який не має навіть надвірної вивіски. Спеціально для того, щоб не приваблювати в обмежений простір широкий загал".
Чи є якесь таке місце у Вас? Кілька місць (бо в різних містах, де ви буваєте)?
Ю.А. Ні, не маю. Але зараз ми з друзями у Франику створюємо щось подібне - клуб, який початково мав називатись "Перверзія", зараз зупинилися на назві "Московіада". Через рік заходьте :)

- Чи бувають у вас проблеми з візами в поїздках по Європі?
Ю.А. Останніми роками вже ні. Але про 90-ті можна цілі епопеї писати.

- Як ви оцінюєте результат саміту по НАТО за яким рішення про приєднання України до "Плану щодо членства" відклали.
Є різні оцінки. Як мінімум можна нарахувати такі версії:
(а) все відбулось позитивно,
(б) визначальну роль зіграв вплив Росії на Францію і Німеччину,
(в) Україна не готова,
(г) "Стара Європа" чинить опір Америці, боячись, що "нова Європа" є оплотом Штатів; тому не хоче посилювати цей оплот Україною,
(ґ) відкладенням рішення можна чинити тиск на українське керівництво, змушуючи його до позитивних реформ.
А як Ви оцінюєте?
Ю.А. Дякую за готовий спектр відповідей. У ньому я вибрав би варіанти б)і г). Можливо, ще ґ). Минулого тижня говорив на цю тему з німецькими друзями. Вони - на мій подив - зізналися в тому, що їм невимовно соромно за своє керівництво. Справа не в рішенні як такому, а у ставленні. Тобто ставлення до України як а пріорі до чогось другорядного (Росія передусім) видається їм ганебним.

- Що є найціннішого у Вашому житті?
Ю.А. Ну, можна так (трохи патетично): здатність бути йому, життю, вдячним. Як сказав Мік Джегер, God gave me everything :)

- Що буде 19-го в Молодому театрі? Як ви думаєте, чи наб'ється туди, як завжди, фанаток стільки що не попасти?
Ю.А. Має бути дуже цікаво. Але я й сам не знаю, як організатори впораються із синхронним перекладом. З усіх учасників мені найзручніше, бо я не тільки "вдома", а ще й не потребую перекладу. Про фанаток: вхід вільний, а отже всяке можливе. Але я не буду Вам радити чергувати перед входом уже з 7-ї ранку :) Гадаю, це було би перебільшенням.

- Якось Ви пропонували подумати-подискутувати над проектом "Вільна Європа", а до того, було (якщо не помиляюся) критикували ЄС за бюрократизм, "стерильність інтерсіті" і щось там іще. А чи є на Вашу думку можливим проект "Вільна Європа" без України в ЄС? (я не заперечую і не стверджую).
Ю.А. Ні, без України це неможливо. Україна і її перспектива є чимось базовим для такого проекту. Це своєрідна перевірка Європи на спроможність ставати собою. Я міг би це трохи розвивати, але вже в якомусь іншому форматі.

- У Вашій історії "Про кохання" (для збірки "100 тисяч слів про любов") Ви вибрали своїм "героєм" Сташинського. Дуже цікаво чому саме його, яким чином ви наштовхнулись на ідею? Дякую за відповідь.
Ю.А. Я відчув справжнє потрясіння, коли випадково набрів на всю ту історію, викладену згаданим у моєму тексті Джоном Стілом. Так, це сталося радше цілком випадково - я лазив інтернетом у пошуках якихось детальніших розвідок про тероризм російських (радянських) спецслужб - і натрапив.

- Шановний Юрію, відомий російський режисер Грішковєц нещодавно у Київі заявив, що украйнська літературна мова не має майбутнього й тому треба писати російською... Коли чекати вашого першого твору "на понятном язикє"?
Ю.А. Якщо Ви запитуєте про переклади з мене російською, то вони вже давно існують, цього року, приміром, з'являються "Тайна" і "Двенадцать обручей". Але Ви, мабуть, про інше. Ні, я не збираюся писати російською - передусім тому, що в мене нічого б не вийшло. А Грішковєц просто дурень, не звертайте уваги.

- Як сприймає українська інтелігенція результати самміту в Бухаресті? Чи є розчарування?
Ю.А. Про інтелігенцію не знаю, бо не зовсім розумію це поняття. Щодо саміту, то безумовно розчарування є, але воно радше продуктивне. На моє переконання, все відбудеться і НАТО (як і об'єднана Європа) обов'язково приймуть нас у свої обійми :) Просто вони поки що не можуть сказати нам цього прямим текстом, бо ми як завжди все завалимо. Нас треба тримати "під шахом" і не давати нам "розслаблення".

- Україномовна культура - російськомовна культура
та ще й безперечно власлідок глобалізації - англомовна
західна культура - вітчизняна культура
радянська культура - пострадянська
На Україні зараз дуже строката картинка культурного поля. Можна подорожувати в різних напрямках, обирая собі поїзда до смаку (76-й або інші), а можна взагалі залишатися на своїй станці..
Після дового вступу такі запитання:
1) частиною яких культурних терен ви себе відчуваєте?
2) куди вам цікаво подорожувати, але де ви залишаєтеся мандрівником?
Ю.А. 1) частиною яких культурних терен ви себе відчуваєте?
Я визначаю це як "Центрально-Східна Європа". Не я її вигадав, але я її для себе наповнюю власним змістом. Для мене Донецьк і Харків перебувають у цій ЦСЄ, а от Відень уже не перебуває.
2) куди вам цікаво подорожувати, але де ви залишаєтеся мандрівником?
Не надто розумію Вашого "але". Спробую так: "мандрівником" я почуваюся завжди і всюди, навіть удома. Подорожувати найбільше люблю туди, де можу зійти за "свого", тобто до тих країн, які добре знаю й відчуваю. Їхню мову й загалом "атмосферу".

-Натрапила на сторінці http://www.netslova.ru/andruhov/stihi.html на чудові переклади Ваших віршів Ігоря Кручика. "Етюд з воронами" просто геніально перекладений. Чи співпрацьовуєте ви з автором. Чи є інші переклади? Вважаю, що такі ясіна робота зможуть познайомити російського (російскьогомовного) читача з Вашими віршами. Щоб мої друзі теж знали, що в Україні є література.
Ю.А. Давно не бачилися з Ігорем. Ви праві в тому, що варто було б відновити співпрацю. Я мав велику надію, що він перекладе усі віршовані шматки з "Дванадцяти обручів". Але він змушений був відмовити видавництву з огляду на занадто стислі строки.

- Якось Ви казали, що Київ – це система криївок, щось таке. Ця мережа з тих пір на Ваше відчуття зменшилася, розширилася чи вийшла врешті з підпілля?
Ю.А. Остаточно не вийшла, але виходить - усе інтенсивніше. Коли я писав той текст про "систему криївок", я писав, що "не люблю Києва". А зараз усе змінилося настільки, що я його люблю.

- А що б Ви робили якби вас посадили в тюрму, надовго?
Ю.А. Якщо пожиттєво, то написав би врешті якийсь "великий роман" сторінок на 900 :) А що, Ви хочете мене посадити?

- Що нового може запропонувати Україна європейській культурі?
Ю.А. Я думаю, головне - еротичність. У найширшому розумінні цього слова, звичайно. Ми ще не встигли втомитися "культурним різноманіттям", переживаємо його чисто, емоційно й еротично.

- Кого з сучасних авторів Ви б радили почитати як з українських, так і з так би мовити "імпортних"... Хто справив на Вас найбільше враження?
Ю.А. Тільки одне ім'я (за браком часу на довші роздуми): Крістоф Рансмайр і його роман "Останній світ". Він у нас був виданий українською 1994 р. (чудовий переклад Олекси Логвиненка). 17 травня, до речі, Рансмайр читає у Львівській філармонії.

- Ваше ставлення до нацистів? Як ви ставитесь до стрімкого росту нацистського насильства, убивств на расовму грунті та нацистських настроїв. що б ви сказали нацистам котрі читають ці рядки?
Ю.А. Але чи вони їх справді читають? Я справді ДУЖЕ занепокоєний тим, що у нас ця погань з'явилася і продовжує з'являтися. Це значною мірою, звісно, російська інфільтрація, тим більше треба з цим щось робити. Може, хоча б почати організовувати якісь марші - так, як це роблять уже десятиліттям у "цивілізованому світі"?

- Ваше ставлення до вчорашніх подій в Раді? Взагалі Ваше ставлення до сучасної української політики і політикуму
Ю.А. На жаль, "вони" продовжують розчаровувати. Іноді здається, що це жахливе збіговисько "поганих дітей" - злих, самозакоханих і сварливих. 450 шуфричів, якщо коротко. Як їх за це покарати - от питання!

- "Ретроградні москальські переспіви". Мій російськомовний приятель Сергій Курганов Вас питає (рос.):
Уважаемый Юрий!
Я очень люблю Ваши стихи и стихи Ваших друзей. Я написал небольшую книжечку "переспівів" Ваших стихов, стихов Довгана и Анны Середы "Песенки для мертвого петушка. Ретроградні москальські переспіви з новітньої української мови". Я дуже хочу, щоб Ви їх побачили, а краще - почули. Як це можна зробити? Сергій Курганов.
Ю.А. Це дуже цікаво. Ви можете через посередництво "Майдану" знайти мою електронну адресу і написати на неї. Якось домовимося.

- Доброго дня, Юрію.
У 2007 році прочитав майже всю вашу прозу, публіцистику включно. Це було дійсно цікаво. Але одного разу був неприємно вражений. Мабуть у Таємниці студентське середовище кінця 70-их, початку 80-их років ви назвали "селючнею". Воно можливо так і є, але якщо б не українська селючня, то й України б вже не було. Не треба про це забувати й краще такі образливі слова не застосовувати. У нас на сході й ценрі України міста були зрусіфіковані, й тільки село витримало цей тиск. Україна є завдяки селу. Бажаю успіхів.
Ю.А. Дякую Вам за це зауваження. Під "селючнею" я мав на увазі не конче вихідців із села чи сільських мешканців. Але Ви маєте рацію в тому, що етимологія цього слова безумовно "сільська", тобто вказує все-таки на село. Буду з цим уважніший, дякую ще раз.

- Завтра Міжнародний день охорони пам'яток. Чи збираєтесь Ви його відзначити якось особливо - наприклад, відвідати якусь архітектурну пам'ятку? І, якщо так, то яку?
Ю.А. Гарна ідея! Але перед виїздом до Києва матиму стільки клопотів, що таку мандрівку можна собі дозволити тільки в уяві. І що б це було? Ну, скажімо, замок у Хусті. Цікаво, як там зараз усе зеленіє і цвіте...

- Чи правда, що Ваш ненаписаний (чи написаний але знищений) роман стосувався Волині-43? Рукописи горять?
Ю.А. Ні, не стосувався жодним чином. Це вже якісь чутки. Рукописи, можливо, і справді не горять, але комп'ютерні файли стираються :)

- Мені відоме ваше ставлення до суч.укр.літ.критики,яка знаходиться за Вашими словами "там, де Ви її покинули". А чи стежите Ви за полеміками, які розгортаються на різних форумах стосовно Вашої творчості? Для прикладу: http://www.ukrcenter.com Вас подібне: дратує, тішить чи Вам байдуже?
Ю.А. Ви можете й не повірити, але я не стежу за цими обговореннями, тому мені складно уявляти їх перебіг. А не стежу я не стільки з якихось психологічних причин, скільки просто через граничну зайнятість. Іноді буває так, що хтось "наводить" мене на відповідну гілку - подивися, мовляв, почитай. Але навіть у такому випадку я роблю все можливе, щоб якось викрутитися й не читати.

- Чим Ви можете пояснити явище "Станіславівського феномену"?
Ю.А. Ну, це тема для цілого дослідження! Загалом так: 90-ті роки, час становлення нової (молодої) української ідентичності, в Галичині це почалося - об'єктивно - раніше, ніж в інших регіонах, плюс фактор мови, природність її функціонування саме у Франику.

- "я знав, - пише Андрухович у "Таємниці", - що мене не буде "на поверхні"... це не завадило йому фактично без зміни світогляду видаватися(!) в "ненависних" йому радянських видавництвах... який стоїчний дисидент цей Андрухович! - це торба...
Ю.А. Та ні, дисидентом я себе, здається, ніде в "Таємниці" не називав. А "радянські видавництва" кінця 80-х - то вже радше "антирадянські видавництва", подивіться кого вони ще в ті роки видавали.

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 18-04-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1208503642.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.