Олександр Северин: "Не можеш не писати - не пиши"

додано: 20-05-2008 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1211287451.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

для "Майдану"

• Україна • Право •

Звернутися до дещо "непрофільної" теми свободи мирних зібрань мене змусила ймовірність того, що під лайнометни залпи над політичному фронті тишком-нишком (наприклад – пакетним причепом до якогось нового чергового "антиінфляційного", перепрошую, креативу), перетвориться на чинний закон законопроект №2450 від 06.05.08 "Про порядок організації і проведення мирних заходів" (http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32431 ). Ініціатор – "Тимошенко Ю.В. Кабінет Міністрів України".
Тому, надихаючись тим, що "справедливість є, за неї варто боротися", подивимося, яку ж справедливість пропонує нам дбайливий "демократичний уряд".

Отже, частиною першою статті 39 Конституції України передбачено, що "громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування". Конституційній суд України рішенням №4-рп/2001 від 19.04.01інтерпретував це так: "організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей".
"Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо" КСУ назвав "предметом законодавчого регулювання", причому регулювання – "з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо".

Далі, частина друга ст.39 Конституції встановлює, що "обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей". Отже, єдиний, хто може обмежити право – суд, єдина підстава – закон, обов'язкова умова – інтереси національної безпеки та громадського порядку, обов'язкова мета мета:
а) запобігання заворушенням чи злочинам,
б) охорона здоров'я населення,
в) захист прав і свобод інших людей.
Своєю чергою, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (чинний для України з 1976 року) суттєво уточнює – будь-які обмеження мають бути "необхідними в демократичному суспільстві".

Тепер, враховуючи вищевикладене і озброївшись здоровим глуздом, переглянемо пропонований законопроект. Без особливої пристрасти, залишаючи прискіпливий аналіз оплаченим фахівцам та натхненним аматорам, але менше з тим.

По-перше. Або законопроект готувався не тими, хто писав пояснювальну записку до нього, або пояснювальна записка пояснює якийсь інший текст, дарма, що посилається на цей законопроект. Адже якщо перший взагалі не містить (на сьогодні) визначення терміну подання повідомлення про проведення мирного заходу, то друга цілком серйозно і впевнено стверджує, що "з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) проектом Закону встановлюється, що повідомлення про проведення мирного заходу повинно бути подане органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування не пізніше як за п’ять календарних днів до початку проведення заходу". Не встановлюється – в законопроекті йдеться (ст.7) про "час, необхідний для підготовки", а не про "п'ять днів". До речі, якби встановлювалося, це де-факто унеможливило б оперативне реагування громадськости шляхом проведення мирних заходів на різні актуальні чи то несподівані вибрики влади.

По-друге. Оскільки, як ми з'ясували, законопроект не містить "визначення конкретних строків завчасного сповіщення", супроти того, що сказав КСУ (не кажучи вже про "урахування особливостей мирних зібрань, їх форм,масовости, місця і часу проведення"), то, перепрошую, нащо він взагалі потрібен? Адже КСУ ясно сказав, що саме це є "предметом законодавчого регулювання".

По-третє (перегукується з другим). Сама по собі ст.39 Конституції не каже про необхідність якогось дорегулювання теми мирних заходів спеціяльним законом, більш того, на мій погляд, така необхідність і не випливає зі змісту норми. Але у будь-якому разі, за висновком КСУ предметом законодавчого регулювання є "строки". І все.

По-четверте. Можливо, відповідь, нащо знадобився владі такий закон, ми знаходимо у статтях 13, 15, 16 проекту, котрі передбачають (прошу уваги!) можливість зупинення та припинення мирного заходу "уповноваженим представником органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування", причому, у т.ч. – через невиконання, мовляв, учасниками заходу його ("уповноваженого представника") вимог щодо усунення "порушення громадського порядку, яке не становить загрози для життя і здоров'я людей". Іншими словами, достатньо кількох матюків у натовпі або напису мілком на стіні державного органу, щоби пильний "уповноважений працівник" поклав край - не порушенню порядку, а всьому прояву демократії. З залученням міліції.
А як же, - спитаєте, - "обмеження – тільки судом" та "тільки необхідні в демократичному суспільстві"? А ніяк. Хіба спитайте у креативного Кабміну. Можна, звісно, вдатися до вербальної казуїстики і заявляти, що це, мовляв, не обмеження, а, скажімо, "регламентація". Можна. Але чи варто, якщо серйозно і без блазнювання?

По-п'яте, шосте і et cetera можна було б скласти до купи всякий "дріб'язок" кшталту непоширення закону на вуличні "зустрічі з виборцями" і, відтак, зручної можливости для владоможців під виглядом таких зустрічей організовувати масові заходи на свій розсуд чи то відсутности заборони (котра нічого спільного з обмеженням права на мирні зібрання не має і є дуже необхідною в демократичному суспільстві, яке хоче дихати свіжим повітрям, а не казатиму чим) на встановлення "безстрокових" наметів, сцен та "інших тимчасових споруд". Пам'ятаєте цей недавній гламур? Величезна сцена, десятки наметів, смердючі біотуалети з підтьоками, а всіх "учасників масового заходу" – кілька пом'ятих суб'єктів на караулі.

Але не будемо далі прискипуватися. Якийсь гуморист казав: "не можеш не писати – не пиши". Можливо, це стосується і законотворчости?

Олександр Северин, к.ю.н.,
радник ВГО Альянс "Майдан"

додано: 20-05-2008 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1211287451.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.