МАЙДАН

Еліна Шишкіна: Аналіз законопроекту «Про вищу освіту» № 7486-1, який поки що відкликаний, хоча може бути поданий знову.

Нещодавно сумнозвісний проект Закону України «Про вищу освіту» № 7486-1 було відкликано, однак добре знаючи практику використання таких проектів у майбутньому – він може бути внесений на заміну, покладений в основу іншого проекту закону або використані певні його норми – надам все ж таки власний аналіз деяких його положень. Не чіпатиму ті положення, які викликали суспільний резонанс, про них вже достатньо написано. Мою увагу привернули кілька моментів, які я вважаю за потрібне висвітлити.

1. Не є зрозумілим надання визначення таких термінів у ст. 1 проекту як «рівень професійної діяльності», «якість вищої освіти», «спеціальні здібності», «якість освітньої діяльності». Такі терміни взагалі не потребують їхнього законодавчого закріплення, незважаючи на те, що деякі з них присутні у діючому законі «Про вищу освіту». Йдучи за міркуваннями авторів, у текст ст. 1 проекту можна додати також такі терміни як «розумові здібності», «курячі мізки», «студентки-блондинки» тощо.

2. Стаття 4 проекту гарантує право кожного на освіту. Найбільш вдалим як на мене, є не формулювання першого речення цієї статті «громадяни України мають право на освіту», а формулювання, вжите у ст. 53 Конституції України – «кожен має право на освіту». Цілком можливим було б закріплення бланкетної (відсильної) норми до відповідної статті Конституції України.

Зазначу, що одні із перших статей Кодексу про освіту Франції (Code d’éducation – http://www.legifrance.gouv.fr ) закріплюють право дітей, підлітків і дорослих з обмеженими можливостями на середню та вищу освіту. Відповідно до положень цих статей, створено механізм реалізації їхнього права на освіту, наприклад, для молодих людей з вадами слуху передбачено можливість вибору між двомовним спілкуванням, спілкуванням мовою жестів, надання додаткового часу для навчання, наявність помічника, надання пристрою зв’язку тощо – ось це і має назву – соціальна держава. Окрім того, у тексті цього Кодексу є положення щодо охорони здоров’я студентів та їхнього соціального захисту. Можливо авторам проекту закону № 7486-1 варто було б запозичити корисний досвід Франції і створити механізм реалізації ст. 1 Конституції Україні у сфері вищої освіти?

3. Використання терміну «нормативно-правовий акт вищої освіти» у тексті ст. 12 проекту – це шедевр юридичної думки. Кожен абітурієнт, який готується до вступу до юридичного факультету, знає з теорії права про існування поняття «нормативно-правовий акт» та їхню градацію, наприклад, за типом органу, що його видав – Укази Президента України, Постанови Верховної Ради, КМУ, інструкції, розпорядження міністерств, розпорядження, накази керівників ВИШів тощо. Діючий закон містить поняття «нормативно-правові акти з питань освіти». Однак формулювання терміну, що запропоновано авторами проекту закону № 7486-1 є безглуздим і некомпетентним. Якщо йти за логікою авторів, то має бути Н.П.А. аграрної політики, промисловості, підприємницької діяльності, кримінальної юстиції, охорони здоров’я тощо. Складається враження, що юристи не брали жодної участі у написанні цього проекту закону.

3. Дивним є спосіб визначення строків навчання за програмами молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра («два-три роки», «три-чотири роки», півтора-два роки») у ст. 7 проекту. Відчутне бажання авторів надати право ВИШам самостійно приймати рішення про строки навчання. Проте у такому вигляді ця норма не може бути сприйнятою. Якщо виписувати її як диспозитивну, то варто було б безпосередньо вказати на таке право. Якщо ж автори бажали встановити чіткі строки навчання за вказаними програмами, тоді слід було б записати, наприклад, так: «Вищий учбовий заклад самостійно визначає термін навчання за освітньою програмою бакалавра не менше трьох, але не більше чотирьох років». В такому випадку норма мала б диспозитивно-імперативну природу, адже з одного боку надавала б ВИШам право вибору строку навчання за вказаними програмами, з іншого – чітко встановлювала б мінімальний строк навчання.

4. Вражає розмаїття органів, що здійснюють управління у галузі вищої освіти (ст. 16 розділу 4 проекту Закону) – аж вісім. При цьому про компетенцію лише семи з них зазначено в проекті (ст. 16, 17, 18, 19, 20), а визначити компетенцію таких структур як незалежні установи контролю якості освіти (агенції, бюро, професійні асоціації тощо) наче забули. Однак справа не в цьому. Всі органи, повноваження яких визначені в законі, мають дві надзвичайно важливі функції – регуляторну і контролюючу. Це не було б дивним, якби концентрація повноважень на обидві функції не була занадто високою, особливо щодо спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, яким є, звісно, профільне міністерство (п. 2, 4, 5, 7-9, 13-18, 20, 22 частини першої статті 17 проекту закону). Такі повноваження міністерства значно обмежуватимуть автономію та самоврядування ВИШів як один із принципів управління вищим навчальним закладом (абз. 1 частини першої ст. 27), що вже простежується у положеннях частини другої статті 27 цього проекту.

5. На особливу увагу заслуговують частини п’ята та шоста ст. 7 проекту закону – введення поняття «доктор філософії» начебто з метою дотримання європейських стандартів у сфері вищої освіти. Якщо уважно вчитатися у визначення цього терміну, то воно має мало чого спільного із європейськими стандартами. Більше схоже на нову назву вже існуючого явища – «кандидат наук», однак суть при цьому залишається незмінною, так само як і поняття «доктор наук». Все, що зазначено як умови отримання наукового ступеня «доктор філософії» є сьогодні – і навчання в аспірантурі, і оволодіння методологією і методикою наукових досліджень, і публікації та апробації, і публічний захист. Нічого нового, крім назви. То навіщо міняти шило на мило?

6. Схожою є ситуація з повноваженнями Вищої атестаційної комісії (для порівняння: стаття 19 діючого Закону України «Про вищу освіту» і ст. 18 проекту закону). Навіщо зайві маніпуляції?

Згідно ст. 18 проекту, ВАК «проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів…». Добре пам’ятаю, як готуючись до захисту своєї дисертації, всі мої думки були не про можливі серйозні і гострі питання членів спеціалізованої вченої ради, а про те як правильно оформити список літератури відповідно до відверто дурних вимог ВАКу ! Всі, хто нещодавно захистився, мене зрозуміють.

Вітчизняна наука, також в сфері юриспруденції, зараз задихається від непомірних обмежень і незрозумілих здоровому глузду вимог, звісно окрім суто наукових – новизни, актуальності, методів пізнання, глибини аналізу і досліджень тощо. Тому є великі сумніви, що в цьому плані щось зміниться на краще.

Наостанок зазначу, що, по-перше, вказаний проект закону приблизно на 90 % нагадує текст діючого Закону України «Про вищу освіту» (порівняйте хоча б статті 1 обох актів). Зважаючи на це, немає сенсу розробляти та ухвалювати закон у новій редакції, адже можна внести відповідні положення до нинішнього закону. По-друге, таких статей як ст. 11, 13, 40, 62, а також багатьох інших положень не повинно бути в тексті закону. Вони є суто декларативними, не є навіть установчими, не кажучи вже про механізм їхньої реалізації. По-третє, неозброєним оком видно намагання держави в особі профільного міністерства та інших центральних органів виконавчої влади жорстко регламентувати сферу вищої освіти, контролювати і регулювати діяльність ВИШів, громадське і студентське самоврядування. Справа тут зовсім не у платних послугах чи у відсутності норми, за якою заборонено переглядати умови плати за навчання за контрактом. Йдеться про утвердження старих консервативних підходів до навчання, про тупотіння на місті, а не рух вперед.

P.S. Наводжу текст статті L111-1 французького кодексу про освіту, вона варта того щоб її перекласти повністю.

«Освіта є основним пріоритетом Нації. Публічна служба у сфері освіти організована для студентів і школярів. Вона сприяє забезпеченню рівних можливостей.

Окрім передачі знань, першочерговим завданням школи Нація визначає виховання школярів у дусі цінностей Республіки.
Школа гарантує всім учням викладання та навчання французькою мовою.

При виконанні своїх обов’язків персонал впроваджує такі цінності.
Право на освіту гарантовано кожному з метою дозволити йому розвивати свою особистість, підвищувати свій рівень початкового і безперервного навчання, бути готовим до соціального і професійного життя, бути громадянином своєї держави.

Щоб гарантувати це право з огляду на рівність можливостей, учням і студентам надаються субсидії відповідно до їхніх ресурсів і переваг. При розподілі коштів публічна служба у сфері освіти бере до уваги різні обставини, зокрема економічні і соціальні.

Розподіл коштів має на меті посилити нагляд за учнями у школах та освітніх установах, що розташовані у соціально неблагонадійних районах та віддалених районах, та дозволити учням незалежно від їхнього походження, особливо у сфері охорони здоров’я, отримувати індивідуальну допомогу.

Отримання загальнокультурного розвитку і необхідної кваліфікації забезпечується всім молодим людям, незалежно від їхнього соціального, культурного або географічного походження».




Поділитися:
http://maidan.org.ua/static/mai/1301383007.html

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

REDTRAM

Завантаження ...

(Copyleft) maidan.org.ua, 2001-2012
!!! Копілефт передбачає вільне розповсюдження із збереженням автури !!!
сайт розповсюджується згідно з ліцензією GNU для документації - переклад ліцензії українською