МАЙДАН

Олександр Северин: "Держава відповідає": да пошлі ви...

"Держава відповідає перед людиною за свою діяльність"
Конституція України, ст.3



В юридичній та публіцистичній традиції прийнято, кажучи про конституційні права права, користуватися мовним зворотом "таке-то право гарантовано Конституцією". Призвичаєним до ефемерности конституційних декларації українцям нема особливої необхідности додатково пояснювати дистанцію між формальним "гарантуванням" прав та практичними [не]можливостями ті права реалізувати. Ця дистанція, властиво, дорівнює відстані між формальною (писаною) Конституцією та пацанськими "понятіямі", ілюстрованими, для прикладу зривом чи саботажем виборів, мародерством як державною політикою, кортежами Януковича і Межигір'ям, буйним ідіотизмом верховнорадянського "піанізму" et cetera, et cetera...

Тож знову і знову писати про кепський стан з конституційними правами – приблизно так саме нудно і нецікаво, як про те, що в Україні не існує права як такого, попри існування у той самий час купи вишів, юридичних факультетів, "степенних" юристів-науковців, академіків і, врешті, лічно світила вітчизняної юриспруденції орденоносного тов.Підрахуя-Ківалова. Але буває, що "життя дарує" такі розкішні ілюстрації, що обійти їх увагою не вдається.

Серед "гарантованих" (ох, ці лапки...) нам Конституцією прав мабуть чи не найбільш я співчуваю сумній долі норми статті 55, за якою "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб". До речі, згадуючи, що колись у давній Польщі, до вкорінення терміну "магнат" тамтешніх багатих та впливових дядьків називали "можними", починаєш підозрювати, що у перше слово процитованої конституційної норми вкралася помилка – якби першою літерою було "м", все було б вірно, органічно відповідаючи реаліям станового суспільства сучасної України.

Проте ст.55 не є самотнім реципієнтом моїх співчуттів, з нею успішно конкурує Розділ XII, в якому йдеться про Конституційний Суд України, той самий, котрий, єдиний і неповторний, має вирішувати питання про конституційність законів та інших актів найвищої влади, а також закони офіційно тлумачити.

Стаття 55-та, будучи відпочатку чудово викладеною, надалі стала жертвою вихолощення її сенсу та упослідження зусиллями судів та законодавців (втім, і пасивности громадян в її застосуванні), внаслідок чого, стисло кажучи, можливість оскаржити протиправні рішення, дії чи бездіяльність найвищих владних інституцій на практиці просто випарувалася. При тому, відбиваючи посполиті зазіхання на владоможну сваволю, деяким суддям подобається відфутболювати ті зазіхання у напрямку до Конституційного Суду: йди, мовляв, сіромахо, бідкатися туди, сприятливого вітру, ага...

Натомість розділ XII з самого початку не передбачав права громадян ставити перед КСУ питання про неконституційність законів, указів та постанов, а оскільки питання про суб'єктів права звертатися до КСУ за офіційним тлумаченням законів було віддано для регулювання окремим законом, в останньому з'явилися вимоги, що звернення про тлумачення має містити "обгрунтування необхідности" та підтвердження "неоднозначного тлумачення" Конституції та/або законів владою. При тому КСУ не розглядає як "неоднозначність тлумачення" рясні випадки відвертого владного свинства (наприклад, знов-таки, хамське скасування виборів чи то дуже вільне поводження з Конституцією депутатами-"піаністами"), вважаючи1, що неоднозначність "полягає в тому, що за юридично однакових обставин у справах однієї і тієї ж категорії положення Конституції та/або законів України у загальній юридичній практиці застосовуються по-різному. Не є підставою для конституційного звернення неоднозначне трактування (роз’яснення) правових норм органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями в листах, коментарях тощо". Оце тощо наприкінці юридично важливої заяви органу конституційного судочинства розчулює особливо.

Я маю достатньо (для себе, звісно) підстав вважати, що при вирішенні питань про те, чи міститься у зверненні належне "обгрунтування необхідности" тлумачення закону та чи є належні докази "неоднозначного тлумачення", КСУ інколи вільно і невимушено користується основним правилом поведінки влади – доцільністю, проте я можу і помилятися. Тому повернімося до анонсованої ілюстрації.

Отже, днями КСУ на відповідний запит надав2 мені інформацію щодо кількости конституційних звернень громадян та юридичних осіб про офіційне тлумачення Конституції або законів, які розглянуті ним за період 2003-2010 рр. та прийнятих ним актів (примітно, що справа про колишню відмову надати такі дані за 2003-2004 зараз перебуває в Європейському суді з прав людини, відтак КСУ сам впав у гріх "неоднозначного тлумачення" ст.34 Конституції про право на інформацію).

Статистика промовиста як Чечетов і сумна як Янукович після яєчного теракту: за 2003-2010 роки "у Конституційному Суді України зареєстровано – 2617 конституційних звернень, з них: повернуто 2446 на доопрацювання".
Своєю чергою, з тих 171 звернень, котрим пощастило пройти крізь сито "повернення на доопрацювання", лише у 32 (!) було відкрито провадження (при тому у трьох випадках провадження надалі закривалося). Таким чином, з 2617 звернень було прийнято до розгляду лише 32. Або – 1,22%. Завіса.

Зрозуміло, що списувати неприйняття до розгляду інших 98,78% звернень на прямий злий умисел чи то окремо взятого КСУ чи то влади як цілістности (яка там цілісність) нема підстав, як і нема сумнівів у тому, що не всякий автор звернення є адекватним. Проте 1,22% - це вирок системі, котра за 20 років незалежности не спромоглася (бо не хотіла) створити простого механізму доступу громадян до ефективного судочинства, зокрема – конституційного.

Не у перспективі парламентських виборів будь сказано, але добре жити в Україні стане не від самого по собі приходу до влади партії X та президента У, а тоді, коли, прагнучи скористатися конституційним принципом "держава відповідає за свою діяльність"3, українці не будуть чути чи читати між рядками те, що у заголовку цього тексту.


Олександр Северин, к.ю.н.



Примітки:

1 Лист керівника Секретаріату КСУ п.В.Дубровського №4-12-18/571 від 20.05.11.

2 http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/6188

3 Jus Resistendi http://maidanua.org/static/mai/1297668912.html



кс-2.jpg
Поділитися:
http://maidan.org.ua/static/mai/1307517242.html

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidanua.org і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу.

REDTRAM

Завантаження ...

(Copyleft) maidan.org.ua, 2001-2012
!!! Копілефт передбачає вільне розповсюдження із збереженням автури !!!
сайт розповсюджується згідно з ліцензією GNU для документації - переклад ліцензії українською