Анатолій Доценко пішов у вічність ...

• Росія • Події •

Майдан-ІНФОРМ: 12-07-2007 18:57 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1184255878.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

7 липня у Москві на 43-му році життя обірвалося життя журналіста і патріота України Анатолія Доценка. Помер видатний український журналіст, кореспондент "Німецької хвилі" Анатолій Доценко. Виходець з шахтарського краю (народився 2 квітня 1965 р., на хуторі Котовський Луганської обл.), він все життя працював на благо України і ніколи не боявся говорити на гострі теми та озвучувати правду.

Його смерть стала великою втратою для всіх українців. Анатолій завжди був голосом, який через радіостанцію «Німецька хвиля» повідомляв правду про події у Росії, роблячи це з українських позицій

Анатолій Доценко прийняв активну участь у політичних подіях кінця 80-х і 90-х років, коли Україна виборювала свою незалежність. Він був переконаним демократом, безстрашним громадянином. Анатолій Доценко став першим московським кореспондентом "Радіо Свобода", де озвучував всі найгостріші політичні та релігійні питання того часу. В дні розпаду Радянського Союзу його можна було побачити на всіх політичних акціях як в Москві, так і в столиці України. Його московська квартира наприкінці 80-х перетворилася на своєрідний центр українства в Росії. Сюди приходило багато відомих діячів українського руху, зокрема Вячеслав Чорновіл, Степан Хмара, майбутня перша леді України Катерина Чумаченко.

Анатолій був яскравою особистістю, наділеною дивовижною енергією, працездатністю, чудовим гумором, особливо відчутний у живій у розмові. Таким ми запам’ятаємо його, нашого друга і колегу. Свою діяльність він спрямовував на розвиток української культури, освіти та духовності як в Росії, так і в Україні. Його коштами закупили підручники для учнів Севастополя.

Наприкінці 1990 року Анатолій переїхав до Києва, де продовжував працювати в якості журналіста радіо Свободи та тодішньої незалежницької української преси. Після отримання Україною незалежності Анатолій планував оселитися і жити в ній. Він одружився та придбав квартиру у Києві. Однак «нова» , але надалі прокомуністична українська влада неприязно поставилася до нього. Анатолій у приватних розмовах скаржився на тиск з боку співробітників СБУ , які вимагали від нього надавати інформацію … про його близьких друзів і колишніх радянських дисидентів Чорновола, Горинів, Хмару. Після відмови Доценка, йому , в кращих традиціях «радянської школи» почали створювати проблеми та неприємності. Найдошкульнішими з них стало багаторічне затягування у наданні українського громадянства. Врешті решт його дружині, етнічній українці, яка народилася у Казахстані , на третьому курсі навчання у Київському політехнічному інституті, відмовили у продовженні цього навчання на підставі того що вона на той час також ще не мала українського громадянства.
Через відсутність українського громадянства, а відповідно і закордонного паспорту Доценко не зміг скористатися пропозиціями кількох престижних вузів Європи та США, які на початку 90 років запрошували його для навчання і стажування. Аби мати змогу виїжджати за кордон Доценко був змушений повернутися до батьків у Москву, щоб отримати хоча б який не будь паспорт ( Росія видає свої паспорти без зайвих вагань). А їздити за кордон йому було необхідно з професійних потреб, оскільки він працював кореспондентом Радіо „Свобода”, „Німецькогї хвилі”, радіо Австралії.

В Москві Анатолій продовжував працювати на радіо „Німецька хвиля”, надалі був активним учасником російського демократичного руху. Особливе невдоволення тамтешніх властей викликала його активна діяльність у „Чеченському інформаційному центрі” як в часі найзапекліших подій російсько-чеченської війни, так і після цього.

За свідченнями його друзів, Анатолію Доценку неодноразово погрожували за його професійну діяльність. Маючи добре здоров’я, він приблизно півтора роки тому несподівано захворів і помер в результаті швидкого розвитку хвороби. Його смерть у розквіті творчих сил залишає нам важкі, не розв’язані питання і сумніви, на які отримати відповідь у найближчій перспективі очевидно не вдасться.

Прощання з Анатолієм Доценка відбулося у середу 11 червня о 10 годині ранку у Москві в морзі за адресою: вул. Судакова, 15 (станція метро «Любліно»). О 10.40 ранку його відспівали у церкві Домодєдовського цвинтаря.

Обговорити цю новину у форумі

Майдан-ІНФОРМ: 12-07-2007 18:57 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1184255878.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

Ми також вітаємо коментарі, доповнення та виправлення до текстів новин від всіх свідків подій, що згадуються в новинах. Пишіть на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини. Всі цікаві коментарі будуть оприлюднені.