Нетократія
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії.
27-06-2006 10:30, Tatarchuk, http://www2.maidan.org.ua/n/free/1151393457
" Старанних учнів Історія веде за собою, Нестаранних учнів – тащить за ногу"
Нетократія – далі по тексту це робоча назва нового устрою, який приходить на зміну існуючому постіндустріальному ладу.
Не вдуваючись до тонкощів теоретичних битв, коротко обкреслимо що то за такі „лади” та „устрої” і чи бува не за Марксом все це притягнено за вуха.
Постіндустріальний лад – це наша сучасність, яка виникла як наслідок кризи індустріального періоду розвитку суспільства. Умовно кажучи, постіндустріальний період співпадає з витисненням „товару” та заміною його „послугою”.
Соціально-економічно це виглядає як падіння державного монопольного капіталізму, загибель тоталітарних систем державного менеджменту, а також вихід грошів з під контролю друкованих станків.
У духовному розвитку та інтелектуальних течіях постіндустріальний період був представлений постмодернізмом та з’явленням перших комп’ютерних субкультур. Та всьому приходить кінець, особливо швидко це відбувається з так званими перехідними періодами.
Після постіндустріального періоду приходить Інформаційна епоха (устрій, лад). Механізмом зруйнування попереднього устрою є, як і завжди до того, революція – рішучі та кардинальні зміни соціального, економічного та політичного життя.
Вважаємо також, що стадії які відбуваються під час становлення нового устрою, є приблизно такі.
Зміст |
0) Преамбула
– тобто зародження ознак та механізмів майбутнього, які відбувалися у попередні часи. Це вже відбулося, а саме – з’явлення Інтернету, поява сітьових структур, постмодернове руйнування ідеології, віковий розрив у грамотності між старичками та молоддю.
Останньою крапкою такого періоду є ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ. Це така революція, у якій сітьові технології, цифрова техніка та інтерактивні комунікації виступили головним та вирішальним ЗАСОБОМ перемоги.
1) Електронне урядування.
Громадські організації, недержавні органи суспільства, сеті активістів створюють ЕЛЕКТРОНИЙ КОНТРОЛЬ над урядом. Створюються інформаційні бази, за якими „маючи вуха – почує”, „маючи очі – побачить”, як саме працює той недосконалий, громіздкий та неефективний апарат що нині зветься урядом.
Під час того як все більше бажаючих (якім достатньо мати навички користування та доступ до сеті) отримують швидкий та ефективний доступ до контролювання, оцінки та впливу на рішення уряду, - зароджується майбутній прошарок НЕТОКРАТІВ.
Розрив поміж нетократами та людьми старої формації поглиблюється через те, що одні починають багатіти та впливати, а інші все менш розуміють, що взагалі відбувається.
2) Вікі-урядування.
Другий етап починається з „тимчасового приходу до влади” (© Тетяна Монтян) добровольців-експертів. Це урядування будується за знаменитим принципом ВІКІ – а саме, кожен працює тільки в тій галузі, де відчуває себе докою. Працю та роботу кожного у ВІКІ-уряді постійно редагують та корегують всі бажаючи. Помилки виправляються автоматично, з мінімумом боротьби при тому з амбіціями автора (ще один принцип ВІКІ).
Відсталі (неінтернетізовані, неосвічені) прошарки суспільства піднімаються на свій „послєдній і рєшитєльний бой” – але це стає не більш ефектним, ніж повстання луддитів, що трощили машини під час механізації Англії. Виступ сучасних луддитів (ВІКІ-вандалов) буде подавлено, і ВІКІ-устрій перемагає.
Детально про ВІКІ-уряд
3) Освітянська революція.
Третім (на жаль, тільки третім) етапом побудови нетократії стає революція освітянських засобів. Ця потреба існує давно, але чітко усвідомлюється всім суспільством не відразу, а у критичний момент. Як це виглядає? От ми перемогли луддитів та залишилися віч-на-віч з їхніми дітьми, які через впертість батьків-варварів не мають необхідної якості освіти. Тобто вони мають корішки та корочки, які ніби то роблять їх юристами, менеджерами та врачами, - але під час електронного урядування стає очевидним, що то є папірці.
Тоді суспільство береться за освітянські зміни. Інтерактив стає основою навчання, саме навчання перетворюється на платний контент до безоплатних послуг університетського зв’язку. Оцінка відчужується від автора знань. Тобто лекції студент отримує від того, хто не приймає в нього екзаменів.
Після успішного проведення „освітянської революції” кожна людина отримує гідне місце в суспільстві. Справа в тому, що об’єктивна зовнішня та багатомірна оцінка знань та навичок стає засобом якнайефективнішого працевлаштування людини в нове ВІКІ-суспільство.
Давній лозунг комуністів стає дійсністю – а саме „від кожного по здібностям, кожному по потребам”.
