ТОЖ ЧИ БУЛА ПЕРЕМОГА ?!?!
04/29/2003 | В. Стельмах
1945 - ТОЖ ЧИ БУЛА ПЕРЕМОГА?!?!?
За багато років став звичним грім оркестрів, святковий галас та салюти у дев’ятий день травня - День Перемоги. Але варто було би замислитися над минулим та сьогочасним.
“Переможці” - жебракують. “Переможені” надають їм гуманітарну допомогу. Але такого в історії війн не бувало.
Тож чи була перемога?
Російська історія будувалася на багатьох міфах. Одним із таких міфів є, наприклад, міф про “перемогу” на Куліковому полі в 1380 р., що начебто поклала край татаро-монгольскому ярму. У дійсності ж православний хан Мамай був усього лише бунтівником у Золотій Орді. Її провід був дуже задоволений взаємним знищенням воюючих сторін у Куліковській битві, адже внаслідок “перемоги” 90% московського війська загинуло. Москва через два роки татарами була вщент спалена. Данина їм платилася ще ціле сторіччя, після чого московська шляхта остаточно злилася із татарською, а столиця Золотої Орди перемістилася до Москви, що до сьогодення успадкувала всі золотоординські порядки та традиції - жорстокість, злодійство, підступність, хабарництво, зневагу до людської гідності та життя, до інших народів т.і... Дехто з російських істориків називає Куліковську битву битвою хрещених татар з нехрещеними.
Таким самим міфом є і міф про “перемогу” над Німеччиною у 1945 році.
Шаленіючі 9 травня під портретами “велікого вождя всєх врємєн і народов” ветерани чомусь забули, що шанований ними Й. Сталін день 9 травня ніколи не святкував, і був цей день при його житті звичайним робочим днем. Як Верховний Головнокомандувач Сталін Парад Перемоги не приймав, і не випадково - він не вважав результат чотирирічної найкривавішої в історії війни перемогою.
І ось чому.
Кінцевою метою комуністів, які насиллям захопили владу в Росії в 1917 році, була світова революція- розповсюдження своєї влади на всю планету. Першочерговою жертвою повинна була стати Европа, але мужність волелюбного польського народу, що зазнав на собі весь тягар російського імперського гніту, врятувала тоді мільйони европейців від червоного терору-концтаборів, катувань, розстрілів, колективізації, від усього, що у повній мірі зазнали народи (насамперед український), яким не пощастило вирватися з-під російської імперії, перейменованої у СССР.
Але комуністи, які почали реалізацію на практиці марксистсько-ленінської теорії, не могли відмовитися від світової революції і насамперед від загарбання Европи по тій простій причині, що, незважаючи на “залізну завісу” на кордонах та ізоляцію від світових засобів масової інформації, за будь-якої нагоди люди бігли від них у цивілізовані багаті країни з високим рівнем безпечного життя, якого, зрозуміло, не могла забезпечити репресивна соціяІлістична система та її неефективна планова економіка без приватної власності. Комуністи повинні були захопити весь світ для того, щоб бігти від них не було куди. Тому вони стали готуватися до війни, хоча їм у двадцятих роках ніхто не загрожував. Народ почали дурити комуністичною пропагандою, що нагнічувала жах перед міфічною загрозою існуванню СССР з боку проклятих капіталістів. Ціною нечуваних народних поневірянь, нестатків і страждань, ціною мільйонів життів до сорокових років у великій мірі рабською працею в’язнів ГУЛАГу були створені величезний військово-промисловий комплекс (ВПК), а також сучасне військо та військово-морський флот. Але для вторгнення до Европи був потрібний такий привід, що не призвів би до мобілізації проти агресії СССР сил усього цивілізованого людства.
І такий привід далекоглядно створювався з перших днів існування СССР.
За Версальською мирною угодою Німеччина не мала права мати збройні сили у розмірах, що дозволили би їй загрожувати своїм сусідам. І російські комуністи допомогли Німеччині обминути Версальську угоду. У військових училищах та академіях СССР отримали освіту німецькі пілоти, танкісти, гармаші, підводники, загальновійськові командири, що склали кістяк майбутніх вермахту, люфтваффе і крігсмаріне. Існувала безліч “товариств дружби”, в т.ч. і між НКВД та ГЕСТАПО. Пізніше, у 1938 р. між ними була навіть підписана угода про спільну працю.
Незадоволення у німецькому суспільстві приниженням Німеччини після програної Першої світової війни, економічна криза та масове безробіття створили умови для піднесення реваншистських сил, очолених гітлерівською націонал-соціялістичною партією.
Німецька компартія була фактично частиною ВКП(б), що очолювала Комінтерн, і діяла в її інтересах так само, як сучасні комуністи в Україні фактично є частиною компартії Росії і діють в її інтересах.
Якби на виборах 1933 р. німецькі комуністи об’єдналися із соціял-демократами, у Гітлера не було би ніяких шансів на перемогу. Але Сталіну був необхідний прихід Гітлера до влади, і німецьким комуністам було наказано у коаліцію із соціял-демократами не вступати. Тому гітлерівська партія перемогла на виборах, і Німеччина почала відкрито порушувати Версальську угоду і готуватися до реваншу.
Величезні збройні сили і ВПК, що були створені в СССР, викликали страх у европейських народів, і їхні уряди почали дивитися крізь пальці на озброєння Німеччини в надії, що Гітлер піде на схід, і зіткнення двох хижаків послабить їх обох. Але у 1939 році Гітлер і Сталін уклали угоду про дружбу та ненапад і таємним протоколом поділили Европу, сподівачись одурити один одного. Гітлер, забезпечивши свій тил (як йому здавалося), став захоплювати европейські країни, за Австрією та Чехословаччиною - Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Голандію, Францію, розпочав війну з Англією (стратегічною сировиною - металами, нафтою, хлібом - похід Гітлера на Захід забезпечував СССР).
Захопив свою частку згідно змови з Гітлером і Сталін - частину Польщі та Прибалтику. Мужній спротив агресії СССР фінського народу (навіть фінські комуністи взялися до зброї) та тверда позиція західних держав не дозволили захопити Фінляндію.
Нарешті Сталін одержав довгоочікуваний привід виступити у ролі “визволителя” Европи.
Гітлер, якого у вузькому колі сталінського політбюро звали “криголамом революції”, повинен був попередньо розгромити або принаймні знесилити дві найсильніші армії Европи - французську і англійську, яких більш за все побоювався Сталін.
Про масштаби підготовки СССР до “визволення” можна судити навіть по відкритих джерелах інформації. Про це розповіли у своїх книгах В. Суворов (“Криголам”, “День “М”, “Остання республіка”) і І. Буніч (“Операция “Гроза”)
Всупереч домовленості з Гітлером Сталін захопив Бесарабію і Північну Буковину, загрожуючи румунським нафтопромислам, які забезпечували Німеччину пальним.
Гітлер не міг не розуміти, яка небезпека нависла над ним.
Зіткнення двох претендентів на світове панування було невідворотнім. Кожен із них готувався до нападу, і питання було лише в тому, хто використає перевагу нападу першим. СССР мав більші сили, володів набагато більшими ресурсами, і готовність його до великої війни була вищою, ніж у Німеччини. Танків у СССР було у сім разів більше, літаків - у три рази, дивізій - у півтора. Розвідка доповідала Сталіну, що у 1941 р. Німеччина до нападу на СССР абсолютно не готова. У Гітлера просто не було іншого виходу, як прийняти нелегке рішення напасти першим, зовсім непідготовленим до затяжної війни, навіть без запасів зимового одягу для війська і зимових мастил для техніки, розраховуючи тільки на блискавичну війну (бліцкріг) та послаблення командного складу Червоної Армії репресіями. Уже відоме місце зберігання досі засекреченого плана нападу на Німеччину 6.07.1941 р. (архів Генштаба, фонд 16, опісь 3951, дєло 237, план “Гром”). Його вже бачили.
Гітлер випередив Сталіна на два тижні.
Раптовістю неочікуваного нападу, і пояснюються успіхи вермахту і втрати СССР у перші місяці війни, викликані знищенням і захопленням німцями величезної кількості військової техніки, боєприпасів і спорядження, зосереджених на західному кордоні для “визвольного” походу до Европи. Крім того в перші місяці війни півтора мільйони червоноармійців зі зброєю в руках перейшли на бік німців, готові воювати із сталінською імперією. Два мільйони кинули зброю і добровільно здалися в полон, півмільйона потрапили в полон за різних обставин. Один мільйон стали дезертирами і розсіялися хто куди. Біля мільйона з усіх цих людей були українцями, для яких після агресії Росії проти Української держави на початку минулого століття, російської окупації України, придушення селянських повстань, колективізації, голодомору, шаленого російщення, нищення української інтелігенції дикою була навіть думка про захист свого колгоспного кріпацтва. Тільки політична дурість і самовпевненість Гітлера, який відмовив своїм генералам у створенні визвольної армії з перебіжчиків врятувала російську імперію - СССР - від повного краху в 1941 році. Російська офіційна історія війни досі це замовчує.
Українські націоналісти, метою життя яких було створення Української Держави, співпрацювали з німцями, сподіваючись на їхнє сприяння у цьому. Після проголошення 30 червня 1941 р. у Львові Української держави без відома Гітлера українці зрозуміли, що Німеччині Україна потрібна тільки як територія для колонізації, так само, як і Росії. Частина проводу націоналістів німцями була розстріляна, частина на чолі з С. Бандерой кинута до концтаборів. Розпочалася збройна боротьба ОУН-УПА з німецькими окупантами.
Багато хто сподівався, що із приходом німців настане позбавлення від комуністичного насильства над людьми. Після відступу комуністів відкрилися звірства, що чинилися ними над населенням, місця катувань і масових поховань, трупами були заповнені всі в’язниці. Але німці стали чинити такі самі звірства, що призвело до поширення опору їм на окупованих територіях.
Чотири роки розв’язаної Сталіним і Гітлером (кожним - у своїх інтересах) кровопролитної Другої світової війни на території СССР були тяжким випробуванням для населення. Людське життя нічого не коштувало в СССР і у мирний час - люди знищувалися мільйонами. Тим більше нічого воно не було варте у воєнний час. “Людєй нє жалєть” було головним правилом сталінських маршалів. Тільки у Берлінській операції задля задоволення гонору Генералісімуса взяти Берлін без союзників і до 1 травня в останній місяць війни загинуло понад півмільйона червоноармійців. Німці ж, американці, англійці, французи берегли кожного солдата.
Втрати СССР ретельно приховувались. Сім мільйонів, десять, двадцять, в останній раз комуністи погодилися офіційно вважати, що двадцять сім (вісімнадцять - на фронті). Скільки ж у дійсності?.. Хто знає... За підрахунками деяких істориків - сорок чотири. Німеччина втратила 3.2 мільйони на всіх фронтах, у т.ч. на африканському. Втрати серед цивільного населення склали 3.5 млн.
Понад дві тисячі років тому цар Епіру Пірр переміг римлян. Але ціна цієї перемоги була такою, що впало епірське царство. Відтоді виникла крилата фраза “Піррова перемога”, тобто перемога, що фактично є поразкою. Такою “Пірровой перемогою” і була “перемога” 1945 року. Замість цілої Европи ціною величезних втрат внаслідок фактично ним же розв’язаної війни Сталін захопив лише менше половини Німеччини і декілька другорядних европейських країн. Фронтовики вперше побачили, як живуть европейці, і почали замислюватися над своїм життям, чому ж вони не можуть жити так само.
Перемога в історії війн завжди означала, що переможець захоплює багатства переможеного і багатіє, переможений же впадає у злидні. Справді, половина Німеччини була вивезена до СССР у прямому сенсі цих слів, але це не пішло на користь населенню СССР, тому що коммуністи відразу ж почали готуватися до Третьої світової війни, загрожуючи людству атомною катастрофою. На щастя, історія встигла винести комунізму свій смертний вирок, і економіка СССР впала під тягарем створеної комуністами військової машини, здатної стократно знищити все живе на Землі.
Німецький народ внаслідок Другої світової війни позбавився гітлерівської імперії, керівна і спрямовуюча сила якої, націонал-соціялістична партія, ставила за свою мету світове панування шляхом колонізації та грабунку інших країн, знищення непокірних народів.
Народи ж СССР залишилися під п’ятою російської імперії, керівна і спрямовуюча сила якої, комуністична партія, так само продовжувала ставити за мету світове панування тим же шляхом колонізації та грабунку інших країн, підкорення та пригноблення інших народів (знищення та депортації непокірних), експлуатації людських і природних ресурсів їх територій (насамперед - України).
Американці провели у своїй зоні Німеччини денаціфікацію (головною причиною наших негараздів є відсутність декомунізації) і встановили там закони цивілізованого суспільства. Тому німці у ФРН своєю працею на своїй землі досягли добробуту, про який ми можемо тільки мріяти.
У радянській же зоні окупації (ГДР), у Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, Польщі були встановлені російськіі порядки, що як і у нас завершилися повним крахом. Загарбаній Сталіним частині Европи довелося дати свободу (чомусь усі країни, що їх коли-небудь окуповувала Америка, народи яких були здатні сприйняти американські порядки, багатіли, а ті, що їх окуповувала Росія, навіть багаті, - впадали у злидні).
Що сталося з нами, і як ми живемо, не в змозі позбутися проросійської влади з її російськими порядками, нікому пояснювати не треба.
Свято “День Перемоги” було запроваджено Брежнєвим з метою власного марнославного звеличування, як же - став “маршалом”, одержав “орден “Перемоги” (за що?!) . Продовжився би старечий маразм ще хоч кілька років, підвищили би і до “генералісімуса”.
Двадцять років, з 1945 по 1965 рік, при Сталіні і Хрущові день 9 травня був звичайним робочим днем. І не випадково.
Бо святкувати не було чого.
У Другій світовій війні всі плани СССР зазнали нищівної поразки, внаслідок чого він був приречений на загибель.
День 9 травня повинен стати жалобним днем пам’яті жертв найкривавішої в історії війни, розв’язаної двома найстрашнішими ворогами людства
В. Стельмах
За багато років став звичним грім оркестрів, святковий галас та салюти у дев’ятий день травня - День Перемоги. Але варто було би замислитися над минулим та сьогочасним.
“Переможці” - жебракують. “Переможені” надають їм гуманітарну допомогу. Але такого в історії війн не бувало.
Тож чи була перемога?
Російська історія будувалася на багатьох міфах. Одним із таких міфів є, наприклад, міф про “перемогу” на Куліковому полі в 1380 р., що начебто поклала край татаро-монгольскому ярму. У дійсності ж православний хан Мамай був усього лише бунтівником у Золотій Орді. Її провід був дуже задоволений взаємним знищенням воюючих сторін у Куліковській битві, адже внаслідок “перемоги” 90% московського війська загинуло. Москва через два роки татарами була вщент спалена. Данина їм платилася ще ціле сторіччя, після чого московська шляхта остаточно злилася із татарською, а столиця Золотої Орди перемістилася до Москви, що до сьогодення успадкувала всі золотоординські порядки та традиції - жорстокість, злодійство, підступність, хабарництво, зневагу до людської гідності та життя, до інших народів т.і... Дехто з російських істориків називає Куліковську битву битвою хрещених татар з нехрещеними.
Таким самим міфом є і міф про “перемогу” над Німеччиною у 1945 році.
Шаленіючі 9 травня під портретами “велікого вождя всєх врємєн і народов” ветерани чомусь забули, що шанований ними Й. Сталін день 9 травня ніколи не святкував, і був цей день при його житті звичайним робочим днем. Як Верховний Головнокомандувач Сталін Парад Перемоги не приймав, і не випадково - він не вважав результат чотирирічної найкривавішої в історії війни перемогою.
І ось чому.
Кінцевою метою комуністів, які насиллям захопили владу в Росії в 1917 році, була світова революція- розповсюдження своєї влади на всю планету. Першочерговою жертвою повинна була стати Европа, але мужність волелюбного польського народу, що зазнав на собі весь тягар російського імперського гніту, врятувала тоді мільйони европейців від червоного терору-концтаборів, катувань, розстрілів, колективізації, від усього, що у повній мірі зазнали народи (насамперед український), яким не пощастило вирватися з-під російської імперії, перейменованої у СССР.
Але комуністи, які почали реалізацію на практиці марксистсько-ленінської теорії, не могли відмовитися від світової революції і насамперед від загарбання Европи по тій простій причині, що, незважаючи на “залізну завісу” на кордонах та ізоляцію від світових засобів масової інформації, за будь-якої нагоди люди бігли від них у цивілізовані багаті країни з високим рівнем безпечного життя, якого, зрозуміло, не могла забезпечити репресивна соціяІлістична система та її неефективна планова економіка без приватної власності. Комуністи повинні були захопити весь світ для того, щоб бігти від них не було куди. Тому вони стали готуватися до війни, хоча їм у двадцятих роках ніхто не загрожував. Народ почали дурити комуністичною пропагандою, що нагнічувала жах перед міфічною загрозою існуванню СССР з боку проклятих капіталістів. Ціною нечуваних народних поневірянь, нестатків і страждань, ціною мільйонів життів до сорокових років у великій мірі рабською працею в’язнів ГУЛАГу були створені величезний військово-промисловий комплекс (ВПК), а також сучасне військо та військово-морський флот. Але для вторгнення до Европи був потрібний такий привід, що не призвів би до мобілізації проти агресії СССР сил усього цивілізованого людства.
І такий привід далекоглядно створювався з перших днів існування СССР.
За Версальською мирною угодою Німеччина не мала права мати збройні сили у розмірах, що дозволили би їй загрожувати своїм сусідам. І російські комуністи допомогли Німеччині обминути Версальську угоду. У військових училищах та академіях СССР отримали освіту німецькі пілоти, танкісти, гармаші, підводники, загальновійськові командири, що склали кістяк майбутніх вермахту, люфтваффе і крігсмаріне. Існувала безліч “товариств дружби”, в т.ч. і між НКВД та ГЕСТАПО. Пізніше, у 1938 р. між ними була навіть підписана угода про спільну працю.
Незадоволення у німецькому суспільстві приниженням Німеччини після програної Першої світової війни, економічна криза та масове безробіття створили умови для піднесення реваншистських сил, очолених гітлерівською націонал-соціялістичною партією.
Німецька компартія була фактично частиною ВКП(б), що очолювала Комінтерн, і діяла в її інтересах так само, як сучасні комуністи в Україні фактично є частиною компартії Росії і діють в її інтересах.
Якби на виборах 1933 р. німецькі комуністи об’єдналися із соціял-демократами, у Гітлера не було би ніяких шансів на перемогу. Але Сталіну був необхідний прихід Гітлера до влади, і німецьким комуністам було наказано у коаліцію із соціял-демократами не вступати. Тому гітлерівська партія перемогла на виборах, і Німеччина почала відкрито порушувати Версальську угоду і готуватися до реваншу.
Величезні збройні сили і ВПК, що були створені в СССР, викликали страх у европейських народів, і їхні уряди почали дивитися крізь пальці на озброєння Німеччини в надії, що Гітлер піде на схід, і зіткнення двох хижаків послабить їх обох. Але у 1939 році Гітлер і Сталін уклали угоду про дружбу та ненапад і таємним протоколом поділили Европу, сподівачись одурити один одного. Гітлер, забезпечивши свій тил (як йому здавалося), став захоплювати европейські країни, за Австрією та Чехословаччиною - Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Голандію, Францію, розпочав війну з Англією (стратегічною сировиною - металами, нафтою, хлібом - похід Гітлера на Захід забезпечував СССР).
Захопив свою частку згідно змови з Гітлером і Сталін - частину Польщі та Прибалтику. Мужній спротив агресії СССР фінського народу (навіть фінські комуністи взялися до зброї) та тверда позиція західних держав не дозволили захопити Фінляндію.
Нарешті Сталін одержав довгоочікуваний привід виступити у ролі “визволителя” Европи.
Гітлер, якого у вузькому колі сталінського політбюро звали “криголамом революції”, повинен був попередньо розгромити або принаймні знесилити дві найсильніші армії Европи - французську і англійську, яких більш за все побоювався Сталін.
Про масштаби підготовки СССР до “визволення” можна судити навіть по відкритих джерелах інформації. Про це розповіли у своїх книгах В. Суворов (“Криголам”, “День “М”, “Остання республіка”) і І. Буніч (“Операция “Гроза”)
Всупереч домовленості з Гітлером Сталін захопив Бесарабію і Північну Буковину, загрожуючи румунським нафтопромислам, які забезпечували Німеччину пальним.
Гітлер не міг не розуміти, яка небезпека нависла над ним.
Зіткнення двох претендентів на світове панування було невідворотнім. Кожен із них готувався до нападу, і питання було лише в тому, хто використає перевагу нападу першим. СССР мав більші сили, володів набагато більшими ресурсами, і готовність його до великої війни була вищою, ніж у Німеччини. Танків у СССР було у сім разів більше, літаків - у три рази, дивізій - у півтора. Розвідка доповідала Сталіну, що у 1941 р. Німеччина до нападу на СССР абсолютно не готова. У Гітлера просто не було іншого виходу, як прийняти нелегке рішення напасти першим, зовсім непідготовленим до затяжної війни, навіть без запасів зимового одягу для війська і зимових мастил для техніки, розраховуючи тільки на блискавичну війну (бліцкріг) та послаблення командного складу Червоної Армії репресіями. Уже відоме місце зберігання досі засекреченого плана нападу на Німеччину 6.07.1941 р. (архів Генштаба, фонд 16, опісь 3951, дєло 237, план “Гром”). Його вже бачили.
Гітлер випередив Сталіна на два тижні.
Раптовістю неочікуваного нападу, і пояснюються успіхи вермахту і втрати СССР у перші місяці війни, викликані знищенням і захопленням німцями величезної кількості військової техніки, боєприпасів і спорядження, зосереджених на західному кордоні для “визвольного” походу до Европи. Крім того в перші місяці війни півтора мільйони червоноармійців зі зброєю в руках перейшли на бік німців, готові воювати із сталінською імперією. Два мільйони кинули зброю і добровільно здалися в полон, півмільйона потрапили в полон за різних обставин. Один мільйон стали дезертирами і розсіялися хто куди. Біля мільйона з усіх цих людей були українцями, для яких після агресії Росії проти Української держави на початку минулого століття, російської окупації України, придушення селянських повстань, колективізації, голодомору, шаленого російщення, нищення української інтелігенції дикою була навіть думка про захист свого колгоспного кріпацтва. Тільки політична дурість і самовпевненість Гітлера, який відмовив своїм генералам у створенні визвольної армії з перебіжчиків врятувала російську імперію - СССР - від повного краху в 1941 році. Російська офіційна історія війни досі це замовчує.
Українські націоналісти, метою життя яких було створення Української Держави, співпрацювали з німцями, сподіваючись на їхнє сприяння у цьому. Після проголошення 30 червня 1941 р. у Львові Української держави без відома Гітлера українці зрозуміли, що Німеччині Україна потрібна тільки як територія для колонізації, так само, як і Росії. Частина проводу націоналістів німцями була розстріляна, частина на чолі з С. Бандерой кинута до концтаборів. Розпочалася збройна боротьба ОУН-УПА з німецькими окупантами.
Багато хто сподівався, що із приходом німців настане позбавлення від комуністичного насильства над людьми. Після відступу комуністів відкрилися звірства, що чинилися ними над населенням, місця катувань і масових поховань, трупами були заповнені всі в’язниці. Але німці стали чинити такі самі звірства, що призвело до поширення опору їм на окупованих територіях.
Чотири роки розв’язаної Сталіним і Гітлером (кожним - у своїх інтересах) кровопролитної Другої світової війни на території СССР були тяжким випробуванням для населення. Людське життя нічого не коштувало в СССР і у мирний час - люди знищувалися мільйонами. Тим більше нічого воно не було варте у воєнний час. “Людєй нє жалєть” було головним правилом сталінських маршалів. Тільки у Берлінській операції задля задоволення гонору Генералісімуса взяти Берлін без союзників і до 1 травня в останній місяць війни загинуло понад півмільйона червоноармійців. Німці ж, американці, англійці, французи берегли кожного солдата.
Втрати СССР ретельно приховувались. Сім мільйонів, десять, двадцять, в останній раз комуністи погодилися офіційно вважати, що двадцять сім (вісімнадцять - на фронті). Скільки ж у дійсності?.. Хто знає... За підрахунками деяких істориків - сорок чотири. Німеччина втратила 3.2 мільйони на всіх фронтах, у т.ч. на африканському. Втрати серед цивільного населення склали 3.5 млн.
Понад дві тисячі років тому цар Епіру Пірр переміг римлян. Але ціна цієї перемоги була такою, що впало епірське царство. Відтоді виникла крилата фраза “Піррова перемога”, тобто перемога, що фактично є поразкою. Такою “Пірровой перемогою” і була “перемога” 1945 року. Замість цілої Европи ціною величезних втрат внаслідок фактично ним же розв’язаної війни Сталін захопив лише менше половини Німеччини і декілька другорядних европейських країн. Фронтовики вперше побачили, як живуть европейці, і почали замислюватися над своїм життям, чому ж вони не можуть жити так само.
Перемога в історії війн завжди означала, що переможець захоплює багатства переможеного і багатіє, переможений же впадає у злидні. Справді, половина Німеччини була вивезена до СССР у прямому сенсі цих слів, але це не пішло на користь населенню СССР, тому що коммуністи відразу ж почали готуватися до Третьої світової війни, загрожуючи людству атомною катастрофою. На щастя, історія встигла винести комунізму свій смертний вирок, і економіка СССР впала під тягарем створеної комуністами військової машини, здатної стократно знищити все живе на Землі.
Німецький народ внаслідок Другої світової війни позбавився гітлерівської імперії, керівна і спрямовуюча сила якої, націонал-соціялістична партія, ставила за свою мету світове панування шляхом колонізації та грабунку інших країн, знищення непокірних народів.
Народи ж СССР залишилися під п’ятою російської імперії, керівна і спрямовуюча сила якої, комуністична партія, так само продовжувала ставити за мету світове панування тим же шляхом колонізації та грабунку інших країн, підкорення та пригноблення інших народів (знищення та депортації непокірних), експлуатації людських і природних ресурсів їх територій (насамперед - України).
Американці провели у своїй зоні Німеччини денаціфікацію (головною причиною наших негараздів є відсутність декомунізації) і встановили там закони цивілізованого суспільства. Тому німці у ФРН своєю працею на своїй землі досягли добробуту, про який ми можемо тільки мріяти.
У радянській же зоні окупації (ГДР), у Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, Польщі були встановлені російськіі порядки, що як і у нас завершилися повним крахом. Загарбаній Сталіним частині Европи довелося дати свободу (чомусь усі країни, що їх коли-небудь окуповувала Америка, народи яких були здатні сприйняти американські порядки, багатіли, а ті, що їх окуповувала Росія, навіть багаті, - впадали у злидні).
Що сталося з нами, і як ми живемо, не в змозі позбутися проросійської влади з її російськими порядками, нікому пояснювати не треба.
Свято “День Перемоги” було запроваджено Брежнєвим з метою власного марнославного звеличування, як же - став “маршалом”, одержав “орден “Перемоги” (за що?!) . Продовжився би старечий маразм ще хоч кілька років, підвищили би і до “генералісімуса”.
Двадцять років, з 1945 по 1965 рік, при Сталіні і Хрущові день 9 травня був звичайним робочим днем. І не випадково.
Бо святкувати не було чого.
У Другій світовій війні всі плани СССР зазнали нищівної поразки, внаслідок чого він був приречений на загибель.
День 9 травня повинен стати жалобним днем пам’яті жертв найкривавішої в історії війни, розв’язаної двома найстрашнішими ворогами людства
В. Стельмах
Відповіді
2003.04.30 | Len
Re: Очередная тягомутина дехавешников!
Вот снова , как обычно перед праздником Великой Победы, раздаются блеянья денационализированных хохляцких выродков(ДХВ). И чем тупее очередной дехавешник, тем громче он кричит. Но наш народ этот праздник более торжественно отмечает, более празднично чем день Жопостийности ( 24 августа).Но перейду к выкрикам дехавешника Стельмаха.
Всё не буду а так немножко.
Например: "чомусь усі країни, що їх коли-небудь окуповувала Америка, народи яких були здатні сприйняти американські порядки, багатіли,".
Не дождетесь ! Не дадим оккупировать Украину.
Дехавешник и не знает почему разбогатели страны Западной Европы. У него это результат оккупации американцами а для нормального человека - это результат нескольких веков грабежа всего остального мира. Ведь за пределами Европы практически нет ни одного уголка, не захваченного в своё время европейскими колонизаторами. Денационализированный хохляцкий выродок пан Стельмах восхищен богатством коренных жителей Америки.
У ДХВ Стельмаха : "Що сталося з нами, і як ми живемо, не в змозі позбутися проросійської влади з її російськими порядками, нікому пояснювати не треба".
А какая влада в Чехии, Прибалтике, Болгарии, Румынии, Польше??
Хотя вот написал а знаю что любой дехавешник настолько некомпетентен, что никогда уже не поймет , что за последние 12 лет средний уровень жизни в упомянутых странах снизился по сравнению с 1990 годом.
И пан Стельмах не исключение. Что касается уровня жизни пана Стельмаха, то он и должен так жить. А за что ему платить нормальную зарплату? За ДХВ??
Я очень хочу чтобы следующим президентом стал жуликоватый и глуповатый колгоспный бухгалтер, но , к сожалению, не видать ему президентского кресла. Если бы его избрали, то по крайней мере прекратились крики о пророссийской владе.
Вельмишановный пан денационализированный хохляцкий выродок Стельмах. Не отмечайте этот день! Не считайте его днем Победы! Считайте что Победы не было!
Нам , украинцам, не надо Вашего мнения! Наш народ отметит этот день без Вас. А Вы ходите по украинской земле, ничего страшного она и не таких вынесла !!! Или езжайте за океан изучать говно , как пан М.., еще один денационализированный выродок , правда не хохляцкого а вуйковского разлива. Или поезжайте в Питер или Москву за куском хлеба , как известные дхв Н... и А...., соответственно питерского и московского разлива. Они уехали и у нас чище стало. Последуйте примеру Ау...., См...., В... и других заочников-дехавешников.
С уважением Len . 29 апреля 2003г. г.Киев.
2003.04.30 | Габелок
Re: Очередная тягомутина дехавешников!
Ось знову, як звичайно перед святом їхньої "Великої Перемоги", чуються мекання обмосковщених малоросійських виблядків (ОМВ). Й чим тупіше наступний омвебляшник, тим більше він галасує. Але наш народ не святкує це "свято" Вжопувсунутості (9 травня).Не буду переходити до істеричного галасу омвебляшника ЛЄНа. Нам, українцям, не потрібно вашої опінії. Наша українська земля й не таких виблядків бачила. Час на нашом боці. Омвебляшники про це знають тому й скаженіють. Що ж, може вже й сказитесь скоро. Чи вже?
С уважєнієм,
Габелок
Len пише:
> Вот снова , как обычно перед праздником Великой Победы, раздаются блеянья денационализированных хохляцких выродков(ДХВ). И чем тупее очередной дехавешник, тем громче он кричит. Но наш народ этот праздник более торжественно отмечает, более празднично чем день Жопостийности ( 24 августа).
> Но перейду к выкрикам дехавешника Стельмаха.
> Всё не буду а так немножко.
> Например: "чомусь усі країни, що їх коли-небудь окуповувала Америка, народи яких були здатні сприйняти американські порядки, багатіли,".
>
> Не дождетесь ! Не дадим оккупировать Украину.
> Дехавешник и не знает почему разбогатели страны Западной Европы. У него это результат оккупации американцами а для нормального человека - это результат нескольких веков грабежа всего остального мира. Ведь за пределами Европы практически нет ни одного уголка, не захваченного в своё время европейскими колонизаторами. Денационализированный хохляцкий выродок пан Стельмах восхищен богатством коренных жителей Америки.
> У ДХВ Стельмаха : "Що сталося з нами, і як ми живемо, не в змозі позбутися проросійської влади з її російськими порядками, нікому пояснювати не треба".
> А какая влада в Чехии, Прибалтике, Болгарии, Румынии, Польше??
> Хотя вот написал а знаю что любой дехавешник настолько некомпетентен, что никогда уже не поймет , что за последние 12 лет средний уровень жизни в упомянутых странах снизился по сравнению с 1990 годом.
> И пан Стельмах не исключение. Что касается уровня жизни пана Стельмаха, то он и должен так жить. А за что ему платить нормальную зарплату? За ДХВ??
> Я очень хочу чтобы следующим президентом стал жуликоватый и глуповатый колгоспный бухгалтер, но , к сожалению, не видать ему президентского кресла. Если бы его избрали, то по крайней мере прекратились крики о пророссийской владе.
> Вельмишановный пан денационализированный хохляцкий выродок Стельмах. Не отмечайте этот день! Не считайте его днем Победы! Считайте что Победы не было!
> Нам , украинцам, не надо Вашего мнения! Наш народ отметит этот день без Вас. А Вы ходите по украинской земле, ничего страшного она и не таких вынесла !!! Или езжайте за океан изучать говно , как пан М.., еще один денационализированный выродок , правда не хохляцкого а вуйковского разлива. Или поезжайте в Питер или Москву за куском хлеба , как известные дхв Н... и А...., соответственно питерского и московского разлива. Они уехали и у нас чище стало. Последуйте примеру Ау...., См...., В... и других заочников-дехавешников.
> С уважением Len . 29 апреля 2003г. г.Киев.
2003.04.30 | Len
Re: Замечательно!
Вельмишановный пан Габелок! Вы мой любимый оппонент на форуме. Мне очень нравится Вам отвечать.Делаю это с удовольствием. Отвечаю на каждое предложение.
Вы пишете: "Ось знову, як звичайно перед святом їхньої "Великої Перемоги", чуються мекання обмосковщених малоросійських виблядків (ОМВ)."
Отвечаю: Да, это - наш праздник: украинцев, русских, французов, американцев, белорусов, китайцев, англичан.
Но без сомнения для нашего украинского народа - этот праздник значит более чем для любого другого народа из перечисленных мною .
Для понимания этого факта нужно знакомиться с классиками. Вам, как представителю бандерни (украинской разновидности фашизма), необходимо читать внимательно "Майн Кампф" Адольфа Гитлера . Привожу ссылку, где Вы можете почитать откровения Вашего Пророка.
http://tradigr.freeyellow.com/mk_2_14_ru.html.
Не знаю сможете ли Вы выйти на эту ссылку и внимательно почитать, поэтому цитирую три наиболее интересных места.
Первое:"Ведь ясно же, что ни один народ в этом мире никогда не получил ни одного квадратного метра земли в силу каких-то особых высших прав. Как границы Германии являлись и являются случайными, так случайны и границы других народов. Границы всех государств являются только результатом политической борьбы, результатом данного соотношения сил. Только безыдейные и слабоумные люди могут считать, что те или иные государственные границы на нашей земле являются чем-то навеки незыблемым и не подлежащем изменениям. На самом деле все границы только временны. Это только пауза перед тем как наступит новая борьба за переделку границ. Сегодня эти границы кажутся незыблемыми, а уже завтра они могут быть изменены.". Конец цитаты.
Комментарий. Денационализированные хохляцкие выродки верят, что есть какая-то особая УКРАИНСКАЯ земля, на которую "украинцы" имеют право. Они верят, что кто то им выдал документы на землю. Они не понимают, что вся земля на Земном шаре захвачена силой оружия. Французы захватили полтора тысячелетия назад землю галлов, уничтожили последних и переименовали Галлию в Францию.. Племена вестготов захватили земли иберов и появились страны Испания и Португалия. В Европе нет НИ ОДНОГО клочка земли , где жил бы ТОТ ЖЕ народ, что и во времена Юлия Цезаря. Все земли Европы захвачены захватчиками. Венгры , например, пришли из-за Урала и огнем и мечом завоевали Венгрию. Тоже про Китай, Японию и любую страну мира. Причем кровавое завоевание Западного полушария произошло сравнительно недавно 15-18 век. С лица земли исчезли сотни народов. Исчез с лица Европы прусский народ. Германские племена, захватившие земли пруссов, даже поленились переименовывать, так и оставили Пруссию , государство без пруссов. Земля , называемая ныне Украиной была захвачена славянами в 5-9 веке, позднее (14-20 век)принадлежала Литве, Польше, Турции, Румынии и др. Ни одно из этих государств не отдавало эти земли добровольно. Эти земли были захвачены силой российского оружия и отторгнуты от хозяев. Это , то о чем написано в цитируемом отрывке: " Ни один народ в мире никогда не получил ни одного квадратного метра". Это денационализированные обливают грязью Екатерину, вместо того чтобы в КАЖДОМ селе ставить её памятники, за организацию разгрома Турции и Польши и передачу бОльшей территории нынешней Украины "украинскому" народу. Пишу в кавычках, потому что это в действительности часть русского народа, захваченная "казаками" ( обрусевшими тюркскими племенами). Но сейчас речь не об этом.
Денационализированные хохлятские выродки не знают, что в середине 19 века самые могущественные державы мира ( Англия, Франция , Турция и др) попытались снова вернуть эти земли. Так называемая Крымская война. И снова русские ( великороссы и малороссы ) остановили захватчиков и сохранили эти земли за нашим народом. Все подобные вещи всегда решались силой оружия и ни как иначе. БОООльшая часть Украины сейчас в составе Украины благодаря существованию в прошлом великого государства от Кишенева до Владивостока. Никаких "особых высших прав" у Украины на её землю нет. Все это то о чем писал Фюрер "Границы всех государств являются только результатом политической борьбы, результатом данного соотношения сил. ". Меткое и емкое замечание Адольфа Гитлера. Состав и территория Украины сейчас это результат политической борьбы Российского государства в течение 13-20 веков с соседями. Мы живем на земле, которую нам завоевала русская Армия при полной поддержке малороссов.
Фокус с славянской страной Пруссией вдохновлял Адольфа Гитлера и национал- социалистов на агрессивную внешнию политику.Привожу второй отрывок: "Наша задача - не в колониальных завоеваниях. Разрешение стоящих перед нами проблем мы видим только и исключительно в завоевании новых земель, которые мы могли бы заселить немцами. При этом нам нужны такие земли, которые непосредственно примыкают к коренным землям нашей родины. Лишь в этом случае наши переселенцы смогут сохранить тесную связь с коренным населением Германии. Лишь такой прирост земли обеспечивает нам тот прирост сил, который обусловливается большой сплошной территорией.".Конец цитаты.
Коментарий. Как ясно, четко выражается Фюрер. Германии не нужны колонии!!!!!!! Тем более в Африке или Азии. Германии нужны новые земли для заселения немцами!!!!!
Не знаю дойдёт ли до Вас, денационализированного хохла, что именно Украина и была выбрана для этой цели: заселения немцами. Заселенная часть должна стать не колонией а частью Германии.
Цитирую третий отрывок из Фюрера:"Когда мы говорим о завоевании новых земель в Европе, мы, конечно, можем иметь в виду в первую очередь только Россию и те окраинные государства, которые ей подчинены".
Посмотрите:" только Россию и ОКРАИННЫЕ ". Еще раз:" Только Россию и окраинные ". Доходит? Сомневаюсь!!
В 1941 году народ Украины стоял у края могилы ( во второй раз, первый в 1654 году). Стоял вопрос: будет ли он вообще существовать или слово Украина будет восприниматься как часть Германии в одном ряду с Пруссией, Баварией, Саксонией. И будет ли украинцев на Украине больше чем бриттов в Британии??? Поэтому для настоящих украинцев - 1945 год, это тот момент когда перспектива сползти всем народом в могилу перестала быть актуальной. Для денационализированных хохлов - это очередная победа ненавидимых ими "москалями", очередной день скорби для бандеровских прихвостней фашизма. Будут закидоны о большом количестве жертв со стороны русских и украинцев. Но, конечно , французы, которые капитулировали в июне 1940 года, понесли меньшие потери. Англичане , которые драпали истерично из под Дюнкерка в том же 1949 году, тоже меньше потеряли. А нам , украинцам и русским отступать некуда и капитулировать нельзя.
У нас ОДНА ПОБЕДА. Какая есть! Другой нет. И земли нет ни за Антлантикой ни в Австралии! И если и живем хуже англичан или французов, то потому что не грабили веками Индию и Китай, Африку и Австралию. И не возили на продажу миллионы негров из Африки в Америку. Хотя не знаю, понимаете ли Вы о чем идет речь. Возможно Вы считаете , что негры в Западном полушарии жили "испокон веку".
Возможно Вы как и пан Стельмах восторгаетесь как разбогатели западные страны после американской оккупации.
Далее пройдусь по Вашему эпитету: "обмосковщених малоросійських виблядків (ОМВ). ".
Вам , пан Габелок, очень хочется быть таким автором метких эпитетов как Ваш покорный слуга. Но Вам это не удается! Ваш эпитет не имеет отношения к миллионам наших сограждан, которые будут отмечать ВЕЛИКУЮ ПОБЕДУ. Вежливо объясняю почему на своём личном примере. Я не родился в Москве и никогда не буду москвичем, даже если и приеду и буду жить. У меня никогда не будем московского акающего говора , московского менталитета. Мне никогда не придет в голову назвать москвичами пана Анатолия, Ваху, Вим Кока и других ДХВ. Невозможно назвать питербужцем пана Навигатора, человека глубоко несчастного, враждебного самому гордому духу этого великого города. Города , где даже река имеет по выражению поэта: " Державное теченье". Я - тот , кто я есть. Я вырос в России в украинском селе на земле которая приняла миллионы наших соплеменников. И нелепо называть меня "обмосковшеным". Слово "выблядок" по определению нецензурное и обозначающее внебрачного ребенка. Не знаю почему миллионы наших сограждан , которые массово отмечают 9 мая, попали в категорию внебрачных детей. Поэтому если хотите употреблять эпитеты, то внимательно относитесь к плодам своего творчества. Уровень Вашего интелекта требует усиленной работы и больших напряжений иначе Вы снова и снова будете сползать на нецензурную брань.
У Вас "Але наш народ не святкує це "свято" Вжопувсунутості (9 травня).".
И опять Вы пытаетесь подражать мне и снова Ваш интелект не позволяет Вам сделать это умно. Слово "Жопостийность" у меня употреблено со смыслом. Оно расшифровывается: " стоять жопой к чему либо". Т.е все видеть наоборот. В мире идут процессы глобализации и постепенного отмирания национальных государств ( путем создания наднациональных структур типа ЕС, путем ограничения суверенитета многих государств, появления общих валют,гражданства, конституций, вооруженных сил, ликвидации тамоденных границ) а "украинский" народ 24 августа 1991 года стал жопой к подобным явлениям, т.е начал все делать с точностью до наоборот. Коммунистическая элита УССР от жадности до власти начала калечить Украину. Отсюда и термин "жопостийность". Вы понимаете, что словом "жоповсунутость" Вы обвиняете в гомосексуализме миллионы наших отцов и дедов??? Вам не стыдно или Вы совсем "свидомый"???????????????????????7.
У Вас "Нам, українцям, не потрібно вашої опінії.".
Давайте , пан Габелок, говорить только за себя. Я Вам и не навязываю "нашей опініі". Вы у нас , человек денационализированный, не прикидывайтесь "украинцем". Живите как хотите. 9 мая советую залезть в погреб а иначе Вам будет мучительно больно смотреть как украинский народ отмечает 9 мая. Радио не включать, телевизор не смотреть а к выходу из погреба встать ж... , чтобы совсем не видеть праздничную Украину.
У Вас "Час на нашом боці.". Не могу придумать ничего лучше чем народное: " Дурень думкой богатиє".
Кстати , сколько Вам , жопостоящим , еще нужно часу? Понимаю, что 12 лет мало для Вас. А сколько Вам ЕЩЕ нужно? 20 лет хватит? Я почему сказал про 20 лет? Потому что именно 20 лет нужно чтобы выйти на уровень НЫНЕШНЕЙ России по ВВП на душу населения. А про УССР я и не говорю, это наверно за пределами 21 века, если ж....стоящие типа Вас придут до власти.
С уважением Len . 30 апреля 2003г. г.Киев.
P.S. Вельмишановный пан Габелок. Если снова будете оскорблять наш народ, то советую лучше не отвечать.
2003.05.02 | Габелок
Та який дідько просив Вас відповідати?
Я ж зрозуміло сказав, що нам, українцям, вашої опінії не потрібно. Компренде? Ви як той п*яний о півночі до стовба пристібалися:"Заграй!" та "Заграй!"Лишіть нас у спокої!
Коричнева чума перлася з заходу, червона, у Вашому обличчі, - з півночі. Зрозумійте для нас, українців, будь-яка чума є ЗАРАЗОЮ.
Ваша опінія єсть червоною, у фашистів - коричневою, а в українців чуби тріщать!
Зрозумійте, що я НЕ ХОЧУ знати ні Вашої опінії, ні Вашої відповіді, ні Вас з Вашим наввіженим російським шовінізмом.
Чи Ви можете це зрозуміти, чи можете Ви випити якусь там пігулку й стриматися від відповіді? Чи це вже хвороба від якої Ви не зможете утриматися? Чи се єсть особливістю російських шовіністів, лізти з повчаннями навіть туди де їх не просять. Ну то й перевіримо, чи Ви втримаєтеся чи ні.
Цу-цу,
с уважєнієм,
Габелок.
2003.05.02 | Augusto
Не звертайте уваги на самозванців.
ЛЄН ніколи не воював, нікого не перемагав, він синок карателя НКВД, якого після війни селяне з відчаю(ЛЄН скаже "ат балшой лубві к ідєям русонацизма") вбили - втопили в сортирі. Таким чином череваті підстаркуваті "комсомольці" з роком народження після 1945 року завжди трясуть в повітрі містичними "предками", які дивним чином роблять їх "ветеранами" (як ото мене мабуть ветераном війни з половцями чи ветераном походів на Царьград), а йому і потрясти нема чим, окрім втопленого в гімні карателя-тата, тому він скаче як навіжений та кричить, що це він власноручно переміг "фашистов та їх амеріканскіх союзніков".Вы когда-нибудь были в Галиции? Вы когда-нибудь видели в своей жизни настоящего бендеру? А я был и видел, и никогда не забуду. Так же как и моего родного отца, зверски утопленного бандитами в колодце (??? A.G.) при мирной ликвидации одного из сел, прятавших в хатах этих недолюдков.©LEN
2003.05.29 | len
Re: ???
Вельмишановный пан Габелок! Извините я забыл Вам ответить и отвечаю только сейчас. Ответил я Вам потому что Вы ответили мне. Сейчас я надеюсь Вы отсидели в погребе праздник Победы. Что касается мнения НАШЕГО украинского народа, к которому Вы имеете только генитальное отношение, то для него согласно опросам отщественного мнения - САМЫЙ ПОПУЛЯРНЫЙ праздник из связанных с историческими датами. Он стоит по популярности в общем списке на пятом месте. Впереди его на первом месте детище Петра - Праздник Нового Года. Именно в указе Петра было указание считать его главным праздником. На Западе он заметно уступает Рождеству. У нас Рождество на третьем месте а на втором Пасха. На четвертом месте 8 марта. А день Жопостийности невходит даже в перевую десятку.И еще ! Вам не хватает не только принадлежности к украинскому народу и даже не только вежливости.
А элементарного ума. Я ответил пану Сьельмаху. Вы послали мне постинг! Я ответил Вам и Вы разразились нелепой бранью в мой адрес за то что я ответил Вам. Советую Вам : Вы нелепы и бездарны. Не присылайте мне своих постинги. А если Вы влезли в мою дискуссию с паном Стельмахом, то получайте вежливый ответ. И не возмущайтесь что я ответил Вам. Или Вам жизнено необходимо как базарной бабе чтобы Ваше слово было последним. Умнеть пора.
С уважением Len
2003.05.07 | Абакумов А. В. (3)
Re: ПОБЕДА !!!!
Присочиниловки и факты1) Російська історія будувалася на багатьох міфах.
1. Чья бы "корова" мычала ? А руховская - молчала !
Кто бы говорил о мифах ?
Ещё Дм. Донцов провозгласил мифотворчество стержнем самостийничества !
Можно упомянуть о трактовании нынешней "Просвитой" старобелорусского языка ВКЛ в качестве "преследуемого" Петром I "украинского". Хотя по словам того же Гр. Сковороды сия "руська мова" была простому южнорусскому казаку, мещанину и селянину менее понятна, чем "московська".
Нынешнюю же полтавско-украинскую литературно-деловую форму начал разрабатывать, как известно, в конце Века Просвещения И. Котляревский.
Или же теперешние "попытки" руховского "бомонда" "записать" великорусскую литературно-деловую лингвистическую норму то в финские, то в тюркские, а то и в "хамитмкие" языки !
Ну в "лучшем случае" вместе с церковнославянским - в южную подгруппу славянства.
Что ? Братья Гримм и Макс Фасмер -- идиоты ?
Эти классики немецкой филологии убедительно "развели" русский (вместе с его полтавской и минской формами) и церковнославянский языки по разным славянским подгруппам. Первый они определили в восточную, а второй - в южную !
Или, например, совсем анекдотический случай !
Раскопали руховцы лет 10 назад некую старую питерскую статистическую брошюру рубежа 20-30-х гг. минувшего столетия. В данном издании была опечатка : вместо 31 млн. украинцев (согласно Переписи 1926 г.) тогдашний ленинградский наборщик "впаял" 81.
В данном издании суммарно получалось 76 + 81 + 6 + 4 + 3.5 + …. = 147 млн. (!?) жителей СССР. По тексту и "коню понятно", что один (или несколько) из элементов означенного цифрового ряда ошибочный.
Так нет же !
До 2-х сотен самостиничествующих публицистов (а среди них и самые, что ни на есть научно-остепенённые !) в разнообразнейших своих дефинициях ссылалось в течение последних 10 лет на приведенную выше брошюру как на "истину в последней дистанции".
И подобного рода ляпам и мифологемам у руховцев "несть числа" !
Свой "посильный вклад" в ультрамифотворчество внёс и автор рассматриваемого материала (В. Стельмах).
2а) Одним із таких міфів є, наприклад, міф про "перемогу" на Куліковому полі в 1380 р., що начебто поклала край татаро-монгольскому ярму. У дійсності ж православний хан Мамай був усього лише бунтівником у Золотій Орді.
2а. Он был формальным (с момента провозглашения Узбек-ханом ислама государственной религией Золотой Орды) мусульманином, а в душе язычником. Десятилетиями до весны 1380 г. Мамай исполнял обязанности (как в своё время и Ногай) беглербека - главнокомандующего вооружёнными силами Джучиевого Улуса и фактически руководил (часто смещая их) сарайскими великими ханами.
Пока наконец не объявил ханом и себя.
Тохтамыш тогда был на положении (с точки зрения центрального сарайского правительства Мамая) полубуниовщика, весьма сомнительным образом утвердившимся (после смерти Урус-хана) в Сыгнаке (Белой Орде).
2б) Її провід
2б. А почему не кабель ?
2в) був дуже задоволений взаємним знищенням воюючих сторін у Куліковській битві, адже внаслідок "перемоги" 90% московського війська загинуло.
2в. Ой ли !
Давно известно, что "житийные" цифры противостоящих друг другу на Куликовом поле сил (по 150 - 250 тыс. бойцов с каждой из сторон) завышены. Современный анализ сего оперативного пространства (а тем паче его топографии в 14 в. - когда лесистость означенной местности было гораздо выше !) показывает, что разместиться на территории Куликового поля тогда могло не более 120.000 воинов (из них половина - конных).
С русской стороны, в приводимых летописями "тысячах" и "сотнях" фигуровало не идентичное данным наименованиям количество лиц, а представительство того или иного населённого пункта. В зависимости от иерархии конкретного княжеского удела или волости. В "тысячах" было, как правило, порядка 200 - 600 ратников. Соответственно и в "сотнях". Более точный отсчёт у тогдашних "статистиков" был для княжеских и боярских конных дружин.
Так что на Куликовом Поле 60 тысячам ордынцев (это несколько ниже военного потенциала улусов, контролировавшихся Мамаем - см. "Летописную повесть о Куликовской битве") противостояло максимум 55 тысяч русских.
Оставшихся же их число в живых хорошо известно - 47.000. После сражения считали уже по головам, а не условно-территориальным "сотням" и "тысячам".
Так что налицо менее 8 тысяч убитых и примерно 17.000 тяжело и "средне" раненых. Оставалось 30 тысяч боеспособных воинов.
2г) Москва через два роки татарами була вщент спалена. Данина їм платилася ще ціле сторіччя, після чого московська шляхта остаточно злилася із татарською, а столиця Золотої Орди перемістилася до Москви, що до сьогодення успадкувала всі золотоординські порядки та традиції - жорстокість, злодійство, підступність, хабарництво, зневагу до людської гідності та життя, до інших народів т.і... Дехто з російських істориків називає Куліковську битву битвою хрещених татар з нехрещеними.
2г. Тохтамыш стремительностью действий своего войска и добился определённого успеха. Генерального сражения тогда не было. Русские силы оказались разобщёнными ! Но авангард тохтамышева воинства был разбит под Волоколамском силами одного лишь Серпуховского удела. Участвовавшего, кстати, в Куликовской битве.
Так где же 90-процентная гибель русских сил за 2 года перед этим ?
Тохтамыш не стал мстить Владимиру Андреевичу Храброму за разгром своего авангарда и постарался убраться из Залесской Руси восвояси.
Однако разрушительные экономические последствия Тохтамышевого набега были очевидны и Дмитрий Иванович Донской, во избежание дальнейшего повторения ситуации 1382 г., пошёл на частичное восстановление сюзеренитета Сарая над Москвой. Но вопрос о великом княжении на Руси тогда был окончательно изъят из полномочий Орды. Великий князь Московский передал в 1389 г. свой титул и полномочия по наследству, без "инвеститурного" ярлыка в Сарае. Что было и в последующем.
Так что Куликово Поле стало таки судьбоносным геополитическим и психологическим "подъёмным" фактором в сознании великороссов, что и предопределило их лидерство в Русской Ревенте. Если бы Западная Русь одолела ордынцев в 1399 г., то Собирателем Земель Русских стала бы Вильна, а не Москва. Но Витовт Кейстутьевич (вместе с ветеранами Куликова Поля - Андреем Полоцким и Дмитрием Брянским) на Ворскле проиграл, что и предопределило исключение ВКЛ из решающей силы Русской Ревенты.
Занимаясь же очернительской присочиниловкой против Куликова Поля автор материала (Стельмах) полагает что он уязвляет лишь одних "клятых москалей". Но не совсем так. Стельмах оскорбляет память и о волынских дружинниках Дмитрия Боброка, и новгород-северских витязей Дмитрия Брянского.
3а) Таким самим міфом є і міф про "перемогу" над Німеччиною у 1945 році.
3а. Не единожды солгавший ! Кто тебе поверит ?
3б) Шаленіючі 9 травня під портретами "велікого вождя всєх врємєн і народов" ветерани чомусь забули, що шанований ними Й. Сталін день 9 травня ніколи не святкував, і був цей день при його житті звичайним робочим днем. Як Верховний Головнокомандувач Сталін Парад Перемоги не приймав, і не випадково -- він не вважав результат чотирирічної найкривавішої в історії війни перемогою.
І ось чому.
Кінцевою метою комуністів, які насиллям захопили владу в Росії в 1917 році, була світова революція - розповсюдження своєї влади на всю планету. Першочерговою жертвою повинна була стати Европа, але мужність волелюбного польського народу, що зазнав на собі весь тягар російського імперського гніту, врятувала тоді мільйони европейців від червоного терору - концтаборів, катувань, розстрілів, колективізації, від усього, що у повній мірі зазнали народи (насамперед український), яким не пощастило вирватися з-під російської імперії, перейменованої у СССР.
Але комуністи, які почали реалізацію на практиці марксистсько-ленінської теорії, не могли відмовитися від світової революції і насамперед від загарбання Европи по тій простій причині, що, незважаючи на "залізну завісу" на кордонах та ізоляцію від світових засобів масової інформації, за будь-якої нагоди люди бігли від них у цивілізовані багаті країни з високим рівнем безпечного життя, якого, зрозуміло, не могла забезпечити репресивна соціялістична система та її неефективна планова економіка без приватної власності. Комуністи повинні були захопити весь світ для того, щоб бігти від них не було куди. Тому вони стали готуватися до війни, хоча їм у двадцятих роках ніхто не загрожував. Народ почали дурити комуністичною пропагандою, що нагнічувала жах перед міфічною загрозою існуванню СССР з боку проклятих капіталістів. Ціною нечуваних народних поневірянь, нестатків і страждань, ціною мільйонів життів до сорокових років у великій мірі рабською працею в'язнів ГУЛАГу були створені величезний військово-промисловий комплекс (ВПК), а також сучасне військо та військово-морський флот. Але для вторгнення до Европи був потрібний такий привід, що не призвів би до мобілізації проти агресії СССР сил усього цивілізованого людства.
І такий привід далекоглядно створювався з перших днів існування СССР.
3б. Слишком много слов и домыслов !
3г) За Версальською мирною угодою Німеччина не мала права мати збройні сили у розмірах, що дозволили би їй загрожувати своїм сусідам. І російські комуністи допомогли Німеччині обминути Версальську угоду. У військових училищах та академіях СССР отримали освіту німецькі пілоти, танкісти, гармаші, підводники, загальновійськові командири, що склали кістяк майбутніх вермахту, люфтваффе і крігсмаріне. Існувала безліч "товариств дружби", в т.ч. і між НКВД та ГЕСТАПО.
3г. В Веймарской Республике Гестапо не существовало. С 1933 же года контакты с Германией резко уменьшились.
3д) Пізніше, у 1938 р. між ними була навіть підписана угода про спільну працю.
3д. Тем паче в 1938 году.
3е) Незадоволення у німецькому суспільстві приниженням Німеччини після програної Першої світової війни, економічна криза та масове безробіття створили умови для піднесення реваншистських сил, очолених гітлерівською націонал-соціялістичною партією.
Німецька компартія була фактично частиною ВКП(б), що очолювала Комінтерн, і діяла в її інтересах так само, як сучасні комуністи в Україні фактично є частиною компартії Росії і діють в її інтересах.
Якби на виборах 1933 р. німецькі комуністи об'єдналися із соціял-демократами, у Гітлера не було би ніяких шансів на перемогу. Але Сталіну був необхідний прихід Гітлера до влади, і німецьким комуністам було наказано у коаліцію із соціял-демократами не вступати. Тому гітлерівська партія перемогла на виборах, і Німеччина почала відкрито порушувати Версальську угоду і готуватися до реваншу.
Величезні збройні сили і ВПК, що були створені в СССР, викликали страх у европейських народів, і їхні уряди почали дивитися крізь пальці на озброєння Німеччини в надії, що Гітлер піде на схід, і зіткнення двох хижаків послабить їх обох. Але у 1939 році Гітлер і Сталін уклали угоду про дружбу та ненапад і таємним протоколом поділили Европу, сподівачись одурити один одного. Гітлер, забезпечивши свій тил (як йому здавалося), став захоплювати европейські країни, за Австрією та Чехословаччиною - Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Голандію, Францію, розпочав війну з Англією (стратегічною сировиною - металами, нафтою, хлібом - похід Гітлера на Захід забезпечував СССР).
Захопив свою частку згідно змови з Гітлером і Сталін - частину Польщі
3е) Не часть Польши, а древние русские земли - наследие как Киевской Руси, так и Российской Империи.
3ё) та Прибалтику. Мужній спротив агресії СССР фінського народу (навіть фінські комуністи взялися до зброї) та тверда позиція західних держав не дозволили захопити Фінляндію.
Нарешті Сталін одержав довгоочікуваний привід виступити у ролі "визволителя" Европи.
Гітлер, якого у вузькому колі сталінського політбюро звали "криголамом революції", повинен був попередньо розгромити або принаймні знесилити дві найсильніші армії Европи - французську і англійську, яких більш за все побоювався Сталін.
3ё. Что они по сравнению с Вермахтом ?!
3ж) Про масштаби підготовки СССР до "визволення" можна судити навіть по відкритих джерелах інформації. Про це розповіли у своїх книгах В. Суворов ("Криголам", "День "М", "Остання республіка") і І. Буніч ("Операция "Гроза")
3ж. Ну и авторитеты !
Если бы в их писаниях было бы что-то реальное, то неужели за 40 лет до них в Европе не нашлось бы профессионального историка, "обыгравшего" сей сюжет ?
3з) Всупереч домовленості з Гітлером Сталін захопив Бесарабію і Північну Буковину, загрожуючи румунським нафтопромислам, які забезпечували Німеччину пальним.
Гітлер не міг не розуміти, яка небезпека нависла над ним.
Зіткнення двох претендентів на світове панування було невідворотнім. Кожен із них готувався до нападу, і питання було лише в тому, хто використає перевагу нападу першим. СССР мав більші сили, володів набагато більшими ресурсами, і готовність його до великої війни була вищою, ніж у Німеччини. Танків у СССР було у сім разів більше, літаків - у три рази, дивізій - у півтора.
3з. До 1 сентября 1939 г.
На 22.06.1941 г. же 8.7 млн. военнослужащих у Германии и 4.8 - в СССР.
3и) Розвідка доповідала Сталіну, що у 1941 р. Німеччина до нападу на СССР абсолютно не готова. У Гітлера просто не було іншого виходу, як прийняти нелегке рішення напасти першим, зовсім непідготовленим до затяжної війни, навіть без запасів зимового одягу для війська і зимових мастил для техніки, розраховуючи тільки на блискавичну війну (бліцкріг) та послаблення командного складу Червоної Армії репресіями. Уже відоме місце зберігання досі засекреченого плана нападу на Німеччину 6.07.1941 р. (архів Генштаба, фонд 16, опісь 3951, дєло 237, план "Гром"). Його вже бачили.
Гітлер випередив Сталіна на два тижні.
3и. Вашими (да и Резуна с Буничем) устами мёд пить !
Это было бы замечательно ! Если бы Сталин ударил первым. И западные демократии были бы тогда в неописуемом восторге. Третий Рейх ведь уже был официальным агрессором.
Однако сталинско-молотовская дипломатия в отношении Германии была весьма пассивна. Никаких планов активных действий против Гитлеровской империи у Сталина даже на 1942 г. не было.
Ну разве что чисто учебный (такого рода генштабовские "наработки" были относительно очень многих территорий - и даже Австралии) "Гром".
3к) Раптовістю неочікуваного нападу і пояснюються успіхи вермахту і втрати СССР у перші місяці війни, викликані знищенням і захопленням німцями величезної кількості військової техніки, боєприпасів і спорядження, зосереджених на західному кордоні для "визвольного" походу до Европи. Крім того в перші місяці війни півтора мільйони червоноармійців зі зброєю в руках перейшли на бік німців, готові воювати із сталінською імперією. Два мільйони кинули зброю і добровільно здалися в полон, півмільйона потрапили в полон за різних обставин. Один мільйон стали дезертирами і розсіялися хто куди.
3к. Цифры "среднепотолочные". Реальные потери (достаточно большие !) пленными, убитыми и ранеными (вместе взятыми) за 1941 г. меньшие, нежели приведенные автором.
4.6 млн. чел. - весь советский "полон" за 1941 - 1945 гг.
3л) Біля мільйона з усіх цих людей були українцями, для яких після агресії Росії проти Української держави на початку минулого століття,
3л. Легитимное правительство (это вовсе не комплимент артём-сергеевскому СНК, а констатация факта !) Украины зимой 1917-18 гг. было в Харькове.
3м) російської окупації України, придушення селянських повстань, колективізації, голодомору,
3м. Как будто бы и в Великороссии не было коллективизации и Голодомора 1932-33 гг. А каков был Голод в Поволжье и Предуралье 1921-22 гг. !
3н) шаленого російщення, нищення української інтелігенції
3н. Её то и создали интернационал-большевики в 20-е гг. минувшего столетия ! Если бы не "Великий Октябрь", то быть бы Ивану Кавалеридзе (и мн. др. "иже с ним" деятелям искусства и литературы) нормальными русскими художниками кисти, слова, мелоса и т. п. в течение последующий десятилетий их жизни.
3о) дикою була навіть думка про захист свого колгоспного кріпацтва.
3о. А Костенко ? А Ерёменко ? А Малиновский ? А Черняховский ? А лучший русский танковый генерал Рыбалко ? А Кожндуб ? ….. ?
А 6 млн. украинских бойцов ? Против 100 - 150 тысяч коллаборационистов ! А с вычетом галичан и того намного меньше.
3п) Тільки політична дурість і самовпевненість Гітлера, який відмовив своїм генералам у створенні визвольної армії з перебіжчиків врятувала російську імперію - СССР - від повного краху в 1941 році. Російська офіційна історія війни досі це замовчує.
Українські націоналісти, метою життя яких було створення Української Держави, співпрацювали [!!!!!!!] з німцями, сподіваючись на їхнє сприяння у цьому. Після проголошення 30 червня 1941 р. у Львові Української держави без відома Гітлера українці зрозуміли, що Німеччині Україна потрібна тільки як територія для колонізації, так само, як і Росії. Частина проводу націоналістів німцями була розстріляна, частина на чолі з С. Бандерой кинута до концтаборів.
3п. В эсесовскую гостиницу при концлагере.
3р) Розпочалася збройна боротьба ОУН-УПА з німецькими окупантами.
3р. Взаимная имитация данной "борьбы".
3с) Багато хто сподівався, що із приходом німців настане позбавлення від комуністичного насильства над людьми. Після відступу комуністів відкрилися звірства, що чинилися ними над населенням, місця катувань і масових поховань, трупами були заповнені всі в'язниці. Але німці стали чинити такі самі звірства, що призвело до поширення опору їм на окупованих територіях.
Чотири роки розв'язаної Сталіним
3с. Нет ! Чемберленом и Даладье.
Сталин был слишком осторожным во внешнеполитических вопросах.
3т) і Гітлером (кожним - у своїх інтересах) кровопролитної Другої світової війни на території СССР були тяжким випробуванням для населення. Людське життя нічого не коштувало в СССР і у мирний час - люди знищувалися мільйонами. Тим більше нічого воно не було варте у воєнний час. "Людєй нє жалєть" було головним правилом сталінських маршалів. Тільки у Берлінській операції задля задоволення гонору Генералісімуса взяти Берлін без союзників і до 1 травня в останній місяць війни загинуло понад півмільйона червоноармійців.
3т. Опять "среднепотолочная" цифирь !
В начале 1990?х гг. в странах СНГ были массово напечатаны материалы под рубрикой "гриф секретности снят". В т. ч. и на Украине. В "Киевских ведомостях" (и мн. др. СМИ) были приведены данные о потерях Советской Армии во 2?й мировой войне. Достаточно большие и "укладывающиеся" в реальную демографию.
Так вот ! Если за 1-й квартал 1945 г. РККА потеряла убитыми и умершими на этапах санитарной эвакуации 410.068 бойцов, то за 2-й тогдашний квартал аналогичные потери составили - 147.577 чел. [Киевские новости. - 1994. №19, с. 9]. И это не только Берлинская, но и Венская, и Пражская, и Мекленбургская операции. Это бои за Кенигсберг, Данциг, Пиллау, земландскую косу, Бреслау, Линц, …
Куда же уместить присочинённые Стельмахом полмиллиона.
И врать то надо в меру !
3у) Німці ж, американці, англійці, французи берегли кожного солдата.
Втрати СССР ретельно приховувались. Сім мільйонів, десять, двадцять, в останній раз комуністи погодилися офіційно вважати, що двадцять сім (вісімнадцять -- на фронті).
3у. Серъёзными исследователями данная цифра была вычислена ещё в нач. 1960?х гг. - 25 млн. человек. Плюс 2 млн. невозвращенцев.
И что там за "комплимент" Гитлеру !
По Стельмаху лишь каждый четвёртый из погибших советских граждан - уничтоженный нацистами мирный житель. Прямо таки гуманисты какие-то, а не фашисты.
В Польше - соотношение тогдашних воинских и гражданских жертв 1 : 20.
Весь мобилизационный фонд 190-миллионного СССР насчитывал порядка 25 млн. душ. Если бы в боях погибло 18 "стельмаховских" миллионов бойцов и плюс 2 млн. инвалидов, да ещё столько же (на 1 мая 1945 г.) в госпиталях, плюс несколько миллионов "на брони", то в действующей РККА в Победном Мае наличествовала бы минусовая величина (в несколько млн.) персоналий личного состава.
Опять доприсочинялся !
3ф) Скільки ж у дійсності?.. Хто знає... За підрахунками деяких істориків -- сорок чотири.
3ф. Кое-какие умники приплюсовали и демографический дисбаланс, и отложенные роды, и фертильный дефицит погибших миллионов.
3х) Німеччина втратила 3.2 мільйони на всіх фронтах, у т. ч. на африканському. Втрати серед цивільного населення склали 3.5 млн.
3х. Эти сведения не учитывают данных силезских, померанских, восточнопрусских, судетских, австрийских, эльзаских, северословенских, западнопознанских, южнотирольских и люксембургских военкоматов. Не учтены также и немецкие жители (вполне отмобилизированные в Вермахт) тех присоединённых (в 1939 - 1943 гг.) к Рейху территорий, где преобладали не подлежащие призыву в вооружённые силы "граждане Германии 3?й категории" - т. е. жтнические нетевтоны.
Современные эфэргешные исследователи оценивают число погибших на фронтах 2?й мировой войны немцев, австрийцев, эльзасцев и люксембургцев в количестве не меньшем, чем 5 миллионов.
3ц) Понад дві тисячі років тому цар Епіру Пірр переміг римлян. Але ціна цієї перемоги була такою, що впало епірське царство. Відтоді виникла крилата фраза "Піррова перемога", тобто перемога, що фактично є поразкою. Такою "Пірровой перемогою" і була "перемога" 1945 року.
3ц. С 1945 г. и по нач. 1960?х гг. засвидетельствован непрерывный подъём СССР во всех сферах. Одна лишь Космическая Эпопея чего стоит ! Данный период "пирровой победой" и не пахнет. Кризисные же тенденции на Руси стали проявляться 40 лет назад по совсем иным (противоположным духу Великой Отечественной Войны) причинам.
3ч) Замість цілої Европи ціною величезних втрат внаслідок фактично ним же розв'язаної війни Сталін захопив лише менше половини Німеччини і декілька другорядних европейських країн. Фронтовики вперше побачили, як живуть европейці, і почали замислюватися над своїм життям, чому ж вони не можуть жити так само.
Перемога в історії війн завжди означала, що переможець захоплює багатства переможеного і багатіє, переможений же впадає у злидні. Справді, половина Німеччини була вивезена до СССР у прямому сенсі цих слів, але це не пішло на користь населенню СССР,
3ч. Русскому буму 1945 - 1962 гг. были не чужды (хотя и не решающи !) и немецкие трофеи с репарациями.
3ш) тому що коммуністи відразу ж почали готуватися до Третьої світової війни, загрожуючи людству атомною катастрофою. На щастя, історія встигла винести комунізму свій смертний вирок,
3ш. Это всего лишь "первый блин комом". Такое случалось и с другими "первооткрывателями" : Флоренцией, Генуей, Венецией ; Сасанидским Ираном ; Шумерским царством (при III урской династии).
3щ) і економіка СССР впала під тягарем створеної комуністами військової машини, здатної стократно знищити все живе на Землі.
Німецький народ внаслідок Другої світової війни позбавився гітлерівської імперії, керівна і спрямовуюча сила якої, націонал-соціялістична партія, ставила за свою мету світове панування шляхом колонізації та грабунку інших країн, знищення непокірних народів.
Народи ж СССР залишилися під п'ятою російської імперії, керівна і спрямовуюча сила якої, комуністична партія, так само продовжувала ставити за мету світове панування тим же шляхом колонізації та грабунку інших країн, підкорення та пригноблення інших народів (знищення та депортації непокірних), експлуатації людських і природних ресурсів їх територій. Насамперед - України.
3щ. С 1958 г. - дотационной.
3ъ) Американці провели у своїй зоні Німеччини денаціфікацію (головною причиною наших негараздів є відсутність декомунізації) і встановили там закони цивілізованого суспільства. Тому німці у ФРН своєю працею на своїй землі досягли добробуту, про який ми можемо тільки мріяти.
3ъ. Стали мелкотравчатой второразрядной (несмотря на приличный сегодняшний экономический потенциал) стерилизованной (во многом) нацией.
3ы) У радянській же зоні окупації (ГДР), у Чехословаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії, Польщі були встановлені російськіі порядки, що як і у нас завершилися повним крахом. Загарбаній Сталіним частині Европи довелося дати свободу (чомусь усі країни, що їх коли-небудь окуповувала Америка, народи яких були здатні сприйняти американські порядки, багатіли,
3ы. Особенно добатистова Куба, Въетнам, Иран.
3ь) а ті, що їх окуповувала Росія, навіть багаті, - впадали у злидні).
3ь. Не всегда ! Польша в 1939 г. была менее индустриальной страной, чем Привисленский Край 1913 года. Зато в 3?й четв. 20?го столетия Лехития имела существенный (хотя и не без скрипов) подъём. Да и нынешнее устойчивое развитие польской экономики зиждется на берутово-гомулково-герековской технологической базе. Примерно то же самое можно сказать и о Венгрии, Болгарии, Словакии, Монголии, Лаосе ("оккупированном" Въетнамом).
3э) Що сталося з нами, і як ми живемо, не в змозі позбутися проросійської влади з її російськими порядками, нікому пояснювати не треба.
3э. "Плохому танцору" кое-что мешает !
3ю) Свято "День Перемоги" було запроваджено Брежнєвим з метою власного марнославного звеличування, як же - став "маршалом", одержав "орден "Перемоги" (за що?!). Продовжився би старечий маразм ще хоч кілька років, підвищили би і до "генералісімуса".
3ю. В 1965 г. Брежнев ещё не имел и одной "звёздочки".
3я) Двадцять років, з 1945 по 1965 рік, при Сталіні і Хрущові день 9 травня був звичайним робочим днем. І не випадково.
Бо святкувати не було чого.
У Другій світовій війні всі плани СССР зазнали нищівної поразки, внаслідок чого він був приречений на загибель.
День 9 травня повинен стати жалобним днем пам'яті жертв найкривавішої в історії війни, розв'язаної двома найстрашнішими ворогами людства
3я. Именно в указанные годы СССР и пожинал плоды 9 Мая, реализовав свою победу в один из факторов Двухполюсного Мара. Чего, как известно, до 1945 г. не было. Русь тогда (правда в конфедератизированной форме СССР) была на вершине своего геополитического и экономического могущества.
_______________________
Если у кого-то чешется язык подгадить "москалям" эпатажным перекручиванием и очернением общерусской Великой Отечественной Войны, то означенное охаивание непосредственным образом "уничижает" и белорусов, и украинцев. И последние по "логике" стельмахов тоже геополитические "слабаки". Хотя Украина (Галичина с её нахтигалевцами, роландовцами, мельниковцами, бандеровцами, упашниками и эсесовцами была на стороне держав "оси" !) внесла огромный (6-миллионный бойцовский) и качественный (один Рыбалко чего стоил !) вклад в общерусскую Победу.
Да ! Соотношение потерь было 1 : 1.5 в пользу немцев.
Но вспомните русско-японскую войну ! Сколько восторгов "мировая общественность" (как и российская демократическая) излила по адресу героической броьбы "детей Страны Восходящего Солнца", их воинским доблестям и высококачественному индивидуальному боевому мастерству. И это при том, что потери убитыми в армии Империи Ямато в 1904 - 1905 гг. были в 1.6 большими в сравнении с российскими дальневосточными силами. Что ? Сие соотношегние свидетельствует о том, что японский солдат тогда был слабее русского ? Нет ! Специфика той войны предопределила больший урон японцев по сравнению с русскими при примерно равной их боеспособности.
Нечто подобное сложилось и в перипетиях Великой Отечественной Войны. В специфике 1941 и 1943 гг. Как и большей части 1942 г. ! Индивидуальное же мастерство противников и в тотальном немецко-русском противоборстве было взаимодостойным.
Наши авиаторы во II мировой войне были почти на уровне немецких. Лучшие русские лётчики не имели своего "института асов" (права режима "вольной охоты" для суперпрофессионалов). Да и, кроме того, советских "многосбитчиков" и не берегли. Более того, до августа 1944 г. их "транжирили", как правило, в самых "авиационных пеклах".
О русской же пехоте той поры можно сказать, что она была на поле боя наисильнейшей. Немецкая, вследствии лучше организованной Вермахтом системы связи, была наимобильнейшей и живее перегруппировывалась. Быстрее концентрировалась на конкретном участке операций !
В масштабе же "подразделение на подразделение" (а то и с несколько меньшими силами) русские чаще брали вверх над немцами.
_____________________________
День 9 Мая - важнейшее событие на Руси. Для Белоруссии, Украины и России !
Наш народ своим (невиданным в Мировой Истории) глобально-титаническим противостоянием пересилил Тевтонию (с союзниками), сражаясь за самою свою (ибо такая угроза была !) жизнь. Великая Отечественная Война наиграндиознейшее самовыражение Руси во всей её истории.
А посему - Девятое Мая - Наш Величайший Праздник !
А. В.
2003.05.29 | Олександр
Re: ПОБЕДА !!!!
Я просто шокований навіженістю таких москалів, як Лен та Абакумов. Колись я пропонував поставити діагноз і так з тим діагнозом ніц не вийшло. Пропоную знову проаналізувати психіатричні причини тої неймовірно навіженої та хамської реакції тих гаспод. Невже вони не в стані об"єктивно аналізувати трагічні результати їх же власної історії? Їх реакція та образи на адресу всіх хто має певну думку, що не вписується в імперіалістичну російську філософію, просто граничать з божевіллям. Може хтось зможе порекомендувати пігулки, що полегшують той стан, чи то вже є невиліковне?2003.05.31 | len
Re: Унтершвайн!
Вельмишановне панство! Я - как любитель животных иногда сравниваю их с некоторымы людьми и сравнения не всегда в пользу людей. Вот и автор предыдущего постинга не выдерживает сравнение например со свиньёй! Мне расказывал однажды один крестьянин, что его любят приглашать колоть свиней и у него это здорово получается и сало потом классное. Причина этого в том , что он пользуется деодорантом Рексоной и от него абсолютно нет запаха. И свинья не чувствует его приближения и поэтому закол происходит без стресса. Но это - большое умение сделать чтобы свинья не заметила подхода человека-убийцы. Обычно свинья чувствует это. Не знаю по личному опыту , потому что ни разу не колол.К чему это я рассказал. Как известно из Майн Кампф - главной причиной бедственного положения Германии национал-социализм считал малый размер Германии по территории. Нацизм планировал ПОЛНОЕ УНИЧТОЖЕНИЕ народов на территории Украины и заселение немцами. Вельмишаный пан, на постинг которого я отвечаю, не обладает даже способностями свиньи чувствовать убийцу. В данном случае убийцу своего народа.
Нацисты называли славян- унтерменш ( недочеловек) но этого пана можно унтершвайн (недосвинок).
И немножко по первоначальному постингу. Там в тексте:Одним із таких міфів є, наприклад, міф про “перемогу” на Куліковому полі в 1380 р., що начебто поклала край татаро-монгольскому ярму!
Брехливый унтершвайн Стелмах сбрехал как всегда. Нигде и ни один историк не пишет такое. Падение татарского ига историки относят к 1480 году в правление Ивана Третьего. Через 100 лет после Куликовской битвы.
Далее унтер Стелмах пишет: "Двадцять років, з 1945 по 1965 рік, при Сталіні і Хрущові день 9 травня був звичайним робочим днем. І не випадково.
Бо святкувати не було чого.".
Своим простым крестьянским умом не понимает унтер Стелмах не понимает что ввести праздник обозначает что более 100 миллионов человек не выйдут на работу в праздник или ( для тех кто работает в праздники: металурги, ЖД и др) в следущие дни. Будет потеряно более 100 миллионов человеко-дней. Будет не произведено продукции на миллиарды рублей. Сейчас, например, в РФ один рабочий день приносит 5 миллиардов долларов ППС. Терять такие деньги после разрушительной войны, когда огромная часть страны стояла в руинах не было возможности. Государство напрягало свои силы для востановления экономики. Плюс миру угрожала звездно-полосатая чума, которая готовилась бросать атомные бомбы направо и налево. Необходимо было огромные усилия в ракетно-ядерной гонке. Потому что ядерная монополия - это самая страшная угроза человечеству за всю его историю. И до середины 60 годов рабочими днями были и 9 мая и 8 марта. И все субботы. А потом начиная с 60 годов понемножку вводились новые праздники и выходные дни ( субботы). Появмлась финансовая возможность. Думать надо ! унтершвайн Стелмах.
С уважением Len.
2003.06.04 | Абакумов А. В. (3)
Re: Ну и аргументы !
А. В.