МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Хоч Дракула у Львові і не був, але…

01/24/2008 | stefan
Хоч Дракула у Львові і не був, але…
http://www.news.lviv.net/index.php?r=7&sd=8&sm=6&sy=2007&PHPSESSID=7ad8f6930ca15858e6364709c9f1696f

Рід молдавського господаря Влада Другого Дракули шанобливо ставився до столиці Галичини.

До речі, графами Дракули ніколи не були, тому що, згідно із дослідженнями львівського історика Бориса Мельника, у ті часи в Румунії просто не існувало таких титулів. Влад Другий Дракула був звичайним магнатом і носив титул господаря (правителя) Валахії (тогочасної Молдавії), яка існувала під протекторатом Угорщини.

Сучасники розповідали про Влада Другого як про людину величезної фізичної сили, яка чудово володіла зброєю. Він навів у країні майже ідеальний лад завдяки тому, що усіх злодіїв і шахраїв наказав нещадно страчувати на плахах, саджати на палі, спалювати живцем, варити в казанах. Врешті-решт через декілька років такої “профілактичної роботи” на центральній площі столиці Валахії на спеціальному постаменті виставили без жодної охорони великий золотий кубок з водою, з якого кожен міг напитися.

Через ці жахіття й пішли розмови про надзвичайну кровожерливість Влада Другого, а потім і його сина Влада Третього Дракули (1431-1476 рр.). Він з легкої руки ірландського письменника Брема Стокера став відомим усьому світові як вампір Дракула. “Він мав звичку прибивати шапку до голови своїх жертв, обідати в оточенні насаджених на палі засуджених. Однак вампіром він не був і крові не пив, - розповідає Борис Мельник. - Цей “вампір”, між іншим, заснував Бухарестський університет. А письменник краще пошукав би дракул у своїй історії. Взяти хоча б англійського короля Генріха VIII – надзвичайно жорстокого правителя. Стратити людину для нього нічого не вартувало. Він часто одружувався, і якщо чергова дружина йому чимось не підходила, легко знаходив привід для звинувачення, а потім відправляв її на ешафот…”.

Влад Другий Дракула у Львові ніколи не був, але тісно пов’язаний з нашим містом. У Львівському історичному архіві зберігся документ, який давав привілеї львівським купцям у торгівлі з Молдавією. Влад Другий усю свою документацію вів давньоукраїнською мовою (!), тому що був нащадком улицьких князів, які правили в Бессарабії під протекторатом Галицької держави. Частково цим і пояснюється таке його протегування галицьким купцям. Однак не тільки цим, а вигідним розташуванням нашого міста на центральних торгових шляхах. Відтак Львів мав “право першого складу” на східні товари. Тобто купувати ці товари усі європейські купці мали приїжджати саме до Львова.

У XV столітті товари, зокрема кориця і перець, коштували удвічі дорожче за золото (!), тому що ці спеції везли сухопутним шляхом з Індонезії чи з Індії (водного шляху тоді ще не існувало). Для постачання східних товарів треба було споряджати великий караван, наймати обслугу. Караван рухався не один місяць і на шляху до Європи перетинав близько десяти кордонів, а на кожному треба було платити. До категорії східних товарів належали прянощі, тканини (китайські шовки, перські муслини – великий шмат такої тканини можна було легко протягти через маленький перстень), зброя - знамениті індійські і перські булати.

У Львові торгівля східними товарами була зосереджена в руках німців. А багаті мали право обиратися у міську раду і суд. Розкошування львівських німців-купців тривало до 1475 року, коли турки захопили Кафу, де були склади східних товарів. Львівські німці миттєво збанкрутували. Східні товари стали дешевими тільки у 1498 році, коли було прокладено морський шлях через Індійський океан. Ці товари почали перевозити на кораблях, і до Європи вони потрапляли у величезних кількостях.

Львів’яни, своєю чергою, продавали у Молдавію рабів, елітні шкіряні вироби, продукти харчування. З Валахії до Львова гнали череди волів, причому основними дійовими особами у цій торгівлі були львівські євреї.

На фото: Влад Третій мав звичку обідати в оточенні насаджених на палі засуджених (старовинна гравюра). /Високий Замок /


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".