Олександр Северин: Дефеноменізація "Свободи"

додано: 15-10-2007 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1192428837.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для "Майдану"

УкраїнаПолітика

Увага! Дуже "ліберастичний" текст!

За тиждень після позачергових виборів і за тиждень до свята Покрови, шанованого Українськими патріотами як свято Української зброї, на віртуальних шпальтах мого улюбленого з низки причин сайту "Майдан" з'явилася стаття Богдана Червака "Феномен "Cвободи", після чого питання - писати мені цього текста чи не писати, відпало як неактуальне.

Властиво, необхідність висловитися на цю тему я відчував уже давно. Маючи в одних колах стійку репутацію націоналіста я, водночас, в риториці "свободівського" кшталту однозначно належу до верстви "ліберастичної", до котрої за градацією середньостатистичного прихильника ВО "Свободи" (як він, той прихильник, мені змалювавсь) відносяться прихильники ліберальних цінностей та/чи євроатлантичного вектору розвитку України. Крім того, серед членів та вболівальників цього "ВО" у мене є достатньо добрих знайомих, котрих я щиро поважаю і з котрими я міг би "піти у розвідку". За урґентних обставин, звісно, бо не можу сказати, що так уже люблю ходити по розвідках. Краще у тій приємній компанії пити пиво, закусюючи, наприклад, німецькими ковбасками, що, між іншим, теж є у певному розумінні ліберальною цінністю. Коротше, хочу дещо пояснити і це є питанням інтелектуальної чесности.

Перший пункт розбіжностей ми вже з'ясували,: ВО"Свобода" – завжди в розвідці, шукаючи-вишукуючи ворогів і успішно їх знаходячи (щоправда, на мою думку, дещо не там, де ті є). Ми, кляті "ліберасти", шукаємо друзів, шукаємо спільників, шукаємо можливости. І часто знаходимо.

Маючи сентимент до славних (і трагічних теж) національних дат, я мав нагоду бувати на відповідних заходах, де на трибуні (подіумі, горбку, табуретці тощо) зазвичай неодмінно виявляється хтось з неостанніх діячів "Свободи". Слухаючи його, майже завше на початку я маю суто позитивні враження – от, мовляв, молодець чоловік, ріже правду тире матку, аж димить. Ну, трохи зарадикально, але те не обов'язково є вадою, особливо у вітчизняному політичному болоті. Але, позитивні враження тримаються до часу. Якоїсь миті в голові у промовця клацає якийсь маленький запобіжник і промовець вибухає заповідною, перепрошую, фігнею про "жидів, татар, масонів, негрів, білорусів" © Яких він ненавидить. А в цілому він – гуманіст, що ви... Коротше, зовсім за сучасним класиком.
І як йому, проповідникові, поясниш, що фобія – це погано? Що фобія – ніщо інше, як ознака слабкости і комплексів. Що сильний і впевнений у силі не боїться конкуренції. Не такі правила конкуренції? То виробляймо і запроваджуймо чесні правила, замість заганяти самих себе до резервації. Його, проповідника, не проб'єш навіть сером Вінстоном Черчиллем зі славетним поясненням відсутности антисемітизму в Британії: "британці не вважають себе гіршими за євреїв". Не почує той, хто почути не хоче. Йому, проповідникові, воно не треба, рівно як і знання про те, що у негідників по всьому світі тільки одна національність - негідники. Йому і так добре. Він – у перманентній розвідці. Тс-с-с-с, не заважайте.

Я не маю ні наміру ні бажання переповідати деякі чутки (врешті, з ними випадає розбиратися самим прихильникам "ВО", а не стороннім і не надто пристрасним спостерігачам), але Яворина, місце новітньої тягнибоківської слави – то факт.
"Тю, – скажуть мені, - згадала бабка, як була молодою. До того ж його виправдали суди".
"Тю – кажу я – не знаю, хто там кого виправдав на суді, але таке не забувається. Ніким і ніде".
"Тю, - скажуть мені, - його невірно зрозуміли".
"Тю, - відповім я, - а хто йому янукович?"
Політик, котрий прагне до державної влади, не має права на такі забавки і навіть помилки. Інакше це – безвідповідальний політик, котрий, трапивши на державну посаду, може двома словами пересварити Україну з половиною світу.
"Начхати на половину світу", - можливо скажуть мені.
"Тю, - у такому випадкові скажу я, - у вас нежить. Інфлюенца".

Той самий висновок, між іншим, стосується і програмного положення "Свободи" стосовно відновлення ядерного статусу України. Не треба бути економічним світилом, щоб усвідомити повну неможливість цього на сьогодні через найбанальнішу причину – необхідність на те величезних коштів укупі з їхньою (коштів величезних) відсутністю. У бюджеті – нема. У мене – нема. А були б – не дав би, до речі. У вас є?
Ну і знов-таки про безвідповідальність. Не треба закінчувати дипломатичну академію, щоб передбачити, що навіть пустопорожня заява про наміри відновлення ядерного статусу, зроблена на державному рівні, спроможна спричинити величезний, просто роскішний міжнародний скандал з відповідними наслідками. Кому це байдуже – прошу дивитися вище про інфлюенцу.

Однак повернемося до статті п.Червака. Автор неодноразово говорить про націоналістичність і патріотичність "Свободи", підкреслюючи її "шанси монополізувати "правий табір", шляхом його радикалізації у напрямку відстоювання традиційних українських цінностей та політичних орієнтирів, що були озвучені під час виборчих перегонів". Абстрагуючись навіть від того, що будь-яка монополія не сприяє вільному розвитку, "накопичилися запитання".

Які підстави зватися націоналістичною має політична сила, котра вимагає "пропорційного представництва в органах влади українців та національних меншин", немовби Українці є конкурентно неспроможними і потребують пільг та гандикапу? Українці, вам не здається, що це образливо?

Чому націоналістична, за самовизначенням та визначенням п.Червака, політична сила невимушено солідаризується у ставленні до вступу України до НАТО з такими відомими апологетами Українського націоналізму як Вітренко, Симоненко, Затулін, Кауров, Путін врешті? Збіг? Симптом?

Чому дуже патріотична сила категорично вимагає "заборонити торгівлю землею сільськогосподарського призначення"? Зверніть увагу – не забезпечити можливість набуття права власности на землю тільки Українцями, - а взагалі "заборонити". І ні Тягнибока, ні Червака, схоже, не обходить, що таким чином унеможливлюється створення в Україні класу вільних власників-хліборобів, "куркулів", сільського середнього класу, котрий, до речі, в усі віки найзатятіше обстоював, у т.ч. – збройно, Україну і свободу. Без лапок. Знов-таки, у цьому питанні "Свобода" органічно солідаризується з Вітренко та Симоненко, не кажучи вже про Партію регіонів. Тенденція, однак. І це зветься правою політичною силою? Радше це має зватися егалітарним соціалізмом, як на мій "ліберастичний" смак. А "з соціалістами держави не збудувати". Знаєте, хто сказав? Євген Коновалець.

Чи справді є чинником національного поступу, а не показником дрімучої чорносотенної обмежености, "свободівська" етнічна концепція нації?
І хто такий є Українець в етнічному розумінні, як його визначити? Прошу дати пояснення терміну і методологію визначення українськости, рівно як вказати, хто, ким, за яким правом є уповноважений встановлювати українськість? Тільки, прошу, чітко, конкретно і науково, без гасел. Якісь проблеми?
А у нас, "ліберастів", все просто: Українцем є той, хто Українцем себе вважає. І (прошу уваги "свободівців") ми, "ліберасти", визнаємо і підтримуємо святе право кожного Українця дати в писок тому гаду, хто це заперечуватиме чи висуватиме претензії на те, щоби визначати, хто є Українцем, а хто – не є. Відтак – ми прагнемо до збільшення кількости Українців, тоді як апологети "етнопідходу" працюють над протилежним. То хто є справді націоналістом?
Принагідно, для роздумів: як ви думаєте, Січові Стрільці під проводом майбутнього засновника ОУН Євгена Коновальця, перед тим як йти в бій за Україну, з'ясовували етнічне походження побратимів? Чи також були "ліберастами"?
А як бути, наприклад, з Юрієм Отмарштайном, шведського походження Українським бойовим полковником? Як бути з польским поручником Маєвським, котрий з УПА Ю.Тютюнника пішки, відмовившись від коня, йшов снігами у Листопадовому рейді? Як бути з тими етнічними євреями, росіянами та донськими казаками, хто загинув за Україну у тому ж Листопадовому рейді під Малими Миньками і Базаром? І з тисячами інших? І - як назвати того, хто відмовлятиме їм у праві зватися Українцями?

І хто нашіптав Тягнибокові, що до "традиційних українських цінностей", радикалізувати відстоювання яких закликає пан Червак, якраз і не відноситься свята і непорушна приватна власність, насамперед – на землю (мої предки відстоювали це у дуже радикальний спосіб - з крісами, машинґверами та вилами). А до "політичних орієнтирів" – європейський (а значить – ліберальний, демократичний) вектор розвитку?
Для роздумів: як ви думаєте, вояки УПА йшли на смерть саме за програму ОУН (р) та з пієтету до персоналії Бандери чи може саме за свою власну землю, свій дім, свою родину, волю і права?

Чому, зрештою, політична сила під гордою назвою "Свобода" збирається "захищати" Українців, замість гуртувати їх для громадянського самозахисту? Відчуваєте різницю? Якщо хтось не відчуває, підказую – я про дуже вульгарний патерналізм у кращому випадку, і про вождізм – у гіршому. Перепрошую, мене, українця, захищати не треба. Хай Тягнибок розслабиться. Я якось сам захищуся, об'єднавшись, за потреби, з іншими вільними людьми, бо Українці – це вільні люди. І взагалі, сучасна нація, це ніщо інше, як спільнота вільних громадян, об'єднаних усвідомленням спільности своїх прав, свобод, інтересів та цінностей і здатних до самозахисту цього. У тому числі – від держави. У тому числі – від тоталітарщини чи вождізму будь-якого ґатунку. Сучасна нація – ніщо інше, як громадянське суспільство вільних людей, єдиних у свободі. Без лапок.
Пан Червак вельми позитивно оцінює проведені перед виборами "Свободою" "марші захисту Українців". То яким чином права, свободи, інтереси Українців можна захистити маршами? Яким є безпосередній і емпірично виявлений-апробований вплив маршів на захист прав, свобод, інтересів Українців? Скільки Українців вдалося захистити у такий суперовий спосіб? Скажете, риторичні запитання? Нічого подібного, адже якщо відволіктися від маршів, мало що залишається у підсумку.

І чи не головне. Між рядками статті п.Червака причаїлася одна погано камуфльована думка, котру вже певний час активно нав'язують суспільству: "якщо ти націоналіст – ти маєш бути за ВО "Свобода". Чи навіть так: "Якщо ти не за ВО "Свобода" – то ти не націоналіст". Деякі особливо просунуті адепти Тягнибока рішуче ставлять кому і продовжують, "не націоналіст, а.....". Далі можливі варіанти. Ок. Ні, то ні. Єдино, що я радив би їм не забувати, так це те, що на кожного "щирого" завжди знайдеться "найщиріший", котрий за першої-ліпшої нагоди без тіні сумніву повісить простого щирого на стовпі. За недостатню українськість. Після чого, ймовірно, покладе руку на серце і заспіває "Ще не вмерла...". Можливо навіть хором. Комусь така перспектива не подобається? Тоді, перепрошую, ви – "лібераст".
Насправді, це було б смішно, якби питання про те, qui prodest є монополізація "Свободою" "правого табору" не потребувало, для правильної відповіді, пошуку комплексної відповіді і на запитання про те, кому вигідними є "канонічно-cвободівські" підходи до питань НАТО, землі, "ядерного статусу", національної ідентичности тощо.

Згадавши про сміх, не можу не згадати епізод з прес-конференції п.Тягнибока в агенції УНІАН. Один вуйко взяв та й поставив очільникові "Свободи" провокативне запитання, котре звучало так: "Чи буде у вашому виборчому списку пан Євген Марчук?". Не будуватиму гіпотез, чому це питання зачепило політика саме так, як зачепило. Натомість висловлю дуже глибоке переконання, що політиків без почуття гумору до влади не можна підпускати на гарматний постріл. Це суспільно небезпечно. Якщо не згодні, спробуйте пошукати історичних аналогій. Назагал, проблеми з почуттям гумору та "гасломовність" – поширені ознаки серед партійців та фанатів. І не тільки "Свободи". До чого б це?
Такі дрібниці, як на мій погляд, є характеристичнішими за партійну програму, адже у ВО "Свободи", за винятком деяких, як на мою "ліберастичну" думку, девіацій, програма як програма. Що її гучність і декларативність свідчить про відсутність зеленого поняття щодо шляхів виконання – так то як у всіх.
До речі, "свободівці", вам дали змогу взяти реальну участь у написанні програми? А у висуненні і в остаточному визначенні кандидатів? Ви змогли на щось реально вплинути? Вітаю, якщо ваша щира відповідь – "так".

Шукаймо Свободу, прагнемо до Свободи, борімося за Свободу, будьмо у Свободі! Наявність партійного квитка однойменного ВО для цього не є необхідним чинником. Принаймні - не є. На мій погляд, у ВО "Свобода" не вистачає однієї дещиці – власне свободи.
Я дуже розумію порядних людей, яким, втомленим від всеперемагаючого навколишнього політблядства, хочеться викинути догори три пальці символічним тризубом. Головне при цьому розуміти дві речі – що це не вирішує проблеми саме по собі та що слід пильнувати, щоби ці пальці випадково не склалися у якусь іншу комбінацію.

"Феномен" "Свободи", про який пише пан Червак, насправді пояснити дуже просто: жодного феномену нема. Є суспільний запит і суспільний попит на справді чесну і справді патріотичну політичну силу, вільну від хиб і хвороб титан[ик]ів вітчизняної політики. І є спроби пропозицій. Наскільки цим критеріям попиту відповідає пропозиція від ВО "Свобода" Тягнибока – судити Українцям.

P.S. Між іншим, ніхто не нагадає, як українською мовою перекладається англійське "liberty"?

*******************************
Внизу: "Свобода, що веде за собою". Делакруа Ежен

Обговорення статті у форумі
+
Обговорити

liberty.jpg

додано: 15-10-2007 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1192428837.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua