Окружний адміністративний суд міста Севастополя, розглянувши позов Гагарінськой районної адміністрації, заборонив місцевій партійній організації «Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» провести урочистий мітинг присвячений двадцятій річниці Незалежності України і покласти квіти до пам’ятника Т. Шевченку.
«Рішення влади про заборону проведення мітингу, приуроченого до двадцятої річниці з дня проголошення Незалежності України, викликає здивування і обурення. У Севастополі подібне відбувається вперше за всі роки незалежності. Невже Партія Регіонів настільки боїться власного народу, що навіть в такий знаменний день, «закривається» судовими рішеннями і забороняє людям проводити урочисті заходи, порушуючи їх конституційні права? – сказав перший заступник Севастопольської міської організації партії «Батьківщина» Микола Іванюк. — З такою політикою нинішньої влади наша держава все далі і далі відходить від демократичних цінностей і ставить під сумнів інтеграцію України в європейське співтовариство. Подібну політику засуджують державні лідери і громадськість від Москви до Вашингтона. Але Україна — це наша країна і ми боротимемося за її демократичний шлях розвитку».
Проте, в «Батьківщині» сподіваються побачити, як севастопольські «регіонали» протягом тривалого часу святкуватимуть День Незалежності України біля пам’ятника Тарасу Шевченку і звеличуватимуть великого борця за українську державність.
Нагадуємо, що тижнем раніше, севастопольській «Батьківщині» вже намагалися заборонити встановлювати намети і роздавати партійну газету «Севастопольський бриз» в центрі міста — на площах Нахимова і Лазарева, а також проводити акції протесту проти політичних репресій — на підтримку лідера опозиції экс-премьера Юлії Тимошенко.
Прес-служба
Севастопольської міської організації
«Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»
“Українське життя в Севастополі”
Текст песни Александр Городницкий – Севастополь останется русским
Пахнет дымом от павших знамен,
Мало проку от битвы жестокой.
Сдан последний вчера бастион,
И вступают враги в Севастополь.
И израненный молвит солдат,
Спотыкаясь на каменном спуске:
– Этот город вернется назад –
Севастополь останется русским!
Над кормою приспущенный флаг,
В небе мессеров хищная стая.
Вдаль уходит последний моряк,
Корабельную бухту оставив,
И твердит он, смотря на закат,
И на берег покинутый, узкий:
– Этот город вернется назад – Севастополь останется русским!
Что сулит наступающий год?
Снова небо туманное мглисто.
Я ступаю в последний вельбот,
Покидающий Графскую пристань,
И шепчу я, прищурив глаза,
Не скрывая непрошеной грусти:
– Этот город вернется назад –
Севастополь останется русским!