| Міський електричний транспорт у Харкові занепадає тривалий час. Особливо прискорився цей процес за останні п’ять років. У наземних пасажирських перевезеннях мав би зарадити автобус, але цього не сталося. Що в автобусі проїзд значно дорожчий, ніж у трамваї, — так то точно; а чи завжди автобусом можна доїхати швидше — навряд. |
Працівники трамвайних і тролейбусних депо 2 серпня 2011 року оголосили попереджувальний страйк та вийшли на майдан Свободи зі своїми вимогами. Найістотніша з них — вона ж найпростіша: трудівники вважають, що за виконану працю їм належить заробітна плата. А її вони не бачили вже давно.
Занепокоює робітників також необґрунтована, на їхню думку, реорганізація Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» з поділом його на кілька дрібніших. Адже в такому разі існує ризик, що новостворені окремі комунальні підприємства під управлінням приватних структур «пробачать собі» заборгованості і перед робітниками щодо зарплати, і перед фондами щодо пенсій та інших соціальних накопичень, — а довести потім їхню правонаступність стосовно ХКП «Міськелектротранс» може бути непросто.
Робітники на майдані, крім погашення заборгованості, вимагали також зупинити реорганізацію їхнього підприємства до вироблення чіткого плану виходу із ситуації. Пропонувалися переговори працівників ХКП «Міськелектротранс» спільно з представниками незалежної профспілки, з представниками громадськості, а також міських властей.
Натомість працівників міського електричного транспорту змушували увільнятися «за власним бажанням», а згодом з’явилося повідомлення, що трьох працівників підприємства звільнено «за злісні порушення трудового розпорядку» і що всі звільнення проходять з ініціативи депо, де працюють співробітники. У повідомленні сказано також, що звільнені водії вже мали від трьох до десяти порушень, а останнє — «коли ці водії відмовилися виконувати свою роботу». Очевидно, мається на увазі попереджувальний страйк. А от про право на винагороду за виконану роботу у повідомленні не говориться.
Адміністрація ХКП «Міськелектротранс», згідно з публікацією на сайті Харківської міської ради, запевняє, нібито всі звільнення проходять «тільки після узгодження з профспілковим комітетом». Водночас робітники — учасники акції на майдані Свободи — вимагали від керівників підприємства забезпечити право на законну діяльність незалежної профспілки «Захист справедливості» та припинити порушення статті 170 Кримінального кодексу України («Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій»).
Після звільнень електротранспортники розмістилися у сквері круглої частини майдану Свободи і оголосили голодування.
Для інформування харків’ян установлено стенд з текстом та ілюстраціями, де відображено факти з недавньої історії міського електротранспорту і боротьби транспортників за свої права.
11 серпня 2011 року оприлюднено звернення голодуючих працівників ХКП «Міськелектротранс» із проханням підтримати їх. У зверненні, зокрема, мовиться:
«Міські власті, чиновники, міліція перейшли всі мислимі і немислимі межі. Те, що вони роблять з голодуючими працівниками ХКП „Міськелектротранс“, є прямим порушенням конституційних прав на свободу мирних зібрань, Європейської конвенції про права людини, загальнолюдських норм і моралі. Намагаючись розігнати протестувальників, вони яскраво демонструють свою тоталітарну сутність! Побитий журналіст, зруйнований табір — що далі? Їхня мета — нас розігнати, їхня мета — показати харків’янам свою силу, залякати їх, прибрати невгодних»
Автори звернення зазначили, що їхні вимоги абсолютно законні й цілком виконанні; а що міські власті замість діалогу йдуть на відкритий конфлікт — то свідчить про їхні боягузтво, підлість та цинізм. Електротранспортники звертаються до всіх, хто постраждав від сваволі міських властей, до незаконно звільнених, до тих, хто місяцями не отримує заробітну плату, хто роками не може домогтися правди в судах, хто живе на злиденну пенсію, — до всіх, хто готовий іти й боротися. Вони запросили харків’ян підтримати їх, приходити до них у будь-який час на майдан Свободи за пам’ятником Ленінові.
12 серпня 2011 року вранці на майдані зібралося близько сотні співробітників колись славного Харківського електромеханічного заводу. Як повідомлялося, їх спіткала подібна біда: заробітної плати немає вісім-дев’ять місяців, час від часу видають по півтисячі гривень. Кожному працівникові підприємство заборгувало до 20 тисяч, а загальний борг перед працівниками — приблизно шість мільйонів гривень.
Тим часом голодуючим електротранспортникам, позбавленим упевненості в завтрашньому дні, які до того ж зазнають стресових навантажень (читайте цитату із звернення), стала потрібною медична допомога.
У затінку скверу з автомобілів за учасниками акції протесту вели стеження міліціонери. А в цей час, може, десь виникає дійсна потреба у кваліфікованому втручанні правоохоронців, які змушені відволікатися на виконання політичних замовлень, при тому набувають досвіду карателів і втрачають справжні професійні навички.
Скільки ж то бюджетних коштів проциндрено на цю даремну справу!
І що показово — ближче до скверу у круглій частині майдану Свободи, у затінок пам’ятника Ленінові, перебралася також група танцювальних виконавців.
Тренування так званої «команди „Майданс“» заохочується як важлива державна справа, тоді як на підтримання досвідчених і авторитетних українських установ у нинішньої влади здебільшого немає коштів.
15 серпня 2011 року на сайті Конфедерації вільних профспілок України повідомлено про тимчасове призупинення акції протесту електротранспортників після зустрічі представників вільної профспілки з прокурором Харківської області Геннадієм Тюріним. Прокуророві передано заяву про скоєння злочинів керівництвом ХКП «Міськелектротранс» та іншими посадовими особами, зокрема працівниками міліції. Акцію протесту вирішено призупинити до отримання результатів прокурорської перевірки та покарання винуватців. Перші наслідки перевірки фінансової діяльності «Міськелектротрансу» мають бути отримані до 23 серпня.
А Харківська міська рада на своєму сайті «ощасливила» харків’ян елеґантним неологізмом: «майдансери». Виявляється, так тепер називають молодих людей, яким довірено відповідальну політико-ідеологічну місію по Україні — займати міські майдани своїми гопками-стрибками, аби тільки не було там нічого українського і аби не допустити відкритих зібрань новітніх інакодумців.
У свою чергу пропонуємо поповнити словниковий запас української мови ще одним спорідненим новотвором. Оцю саму політико-ідеологічну витівку, практиковану від Києва до самих до окраїн, логічно буде назвати не менш елеґантним слівцем: «майдансерство».
І тепер перед владою всіх рівнів в Україні стоїть кардинальний вибір: чи повернутися нарешті обличчям до потреб українського народу і його трудівників, чи безнадійно погрузнути у власному майдансерстві.
Євген ХОДУН
прес-служба ГО “Поступ”