Печерський райсуд Києва відмовив у задоволенні позова про визнання протиправною бездіяльности генпрокурора, котра полягає у відмові виконати передбачені КПК України дії щодо заяви про злочин у Верховній Раді України.
Текст рішення (найближчим часом буде оскаржено в апеляційному порядку):
Справа № 4-2857/11
П О С Т А Н О В А
10 серпня 2011 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Бойко Н.О., розглянувши скаргу Северина О.Є. на бездіяльність Генерального прокурора України,
В С Т А Н О В И В:
Северин О.Є. звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність та зобов’язати Генерального прокурора України виконати вимоги ст.97 КПК України за повідомленням про вчинення злочину.
В обґрунтування скарги зазначається, що Северином О.Є. 12.04.2011 р. на ім’я Генерального прокурора України надіслано повідомлення про вчинення невідомими особами голосування за народних депутатів України в сесійній залі 15.03.2011 року, в діях яких є ознаки злочинів, передбачених ст.ст.344, 351 КК України ( «Втручання у діяльність державного діяча», «Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради»).
Разом з тим, Генеральним прокурором України за заявою про вчинення злочинів рішення в порядку ст.97 КПК України не приймалось, що є порушенням вимог закону.
В судове засідання Северин О.Є. не з’явився, у скарзі просив розглянути її за його відсутності.
Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечувала, вважаючи її доводи безпідставними. На думку прокурора, Генеральна прокуратура України не уповноважена здійснювати нагляд за законотворчою діяльністю Верховної Ради України, а звернення Северина О.Є. не містило будь-яких даних, які б свідчили, що воно фактично є заявою про злочин, а також даних про наявність ознак злочину, відтак автору звернення було надано відповідь, що підтверджується копіями документів, наявних у справі.
Суд, заслухавши думку прокурора, попередньо вивчивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.
У відповідності з положеннями ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально –процесуальним кодексом України.
Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії.
Правовідносини, які виникли між суб’єктом звернення та Генеральним прокурором України за своєю природою є кримінально-правовими.
За таких обставин суд вважає, що скарга Северина О.Є. на бездіяльність Генерального прокурора України підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.
У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов’язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.
Разом з тим, заява Северина О.Є., яка надійшла до Генеральної прокуратури України, за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, оскільки не містить даних про наявність в діях певних осіб ознак втручання у діяльність державного діяча чи перешкоджання діяльності народного депутата, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст.97 КПК України.
Фактично у ній скаржник посилався на порушення вимог законодавства України при голосуванні в сесійній залі Верховної Ради України, однак можливі відповідні порушення самі по собі не можуть вважатись даними, які вказують на наявність ознак злочинів, передбачених ст.ст.344, 351 КК України.
Посилання ж прокурора на те, що ні Комітет Верховної Ради України з питань Регламенту, ні самі народні депутати України до Генеральної прокуратури України з приводу втручання у діяльність державного діяча чи перешкоджання діяльності народного депутата не звертались, є слушними.
Підставами для порушення кримінальної справи згідно положень ст.94 КПК України є наявність лише достатніх даних, які вказують на ознаки злочину.
Отже, вказані у заяві скаржника обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально –процесуального провадження.
За результатами розгляду заяви Северина О.Є. Генеральною прокуратурою України останньому надано відповідь, що підтверджується її копією, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді заяви Северина О.Є., відтак –про залишення даної скарги без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції, ст.ст.94,95,97 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу Северина О.Є. на бездіяльність Генерального прокурора України – залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.
Суддя О.Білоцерківець