Не зважаючи на неодноразово проанонсовані попередження організаторів, що на акції пам’яті загиблих журналістів, яка проходить у день зникнення Георгія Гонгадзе, не використовується партійна та організаційна символіка й політичні та інші матеріали, які не мають безпосереднього стосунку до акції, дехто не зміг втриматися, аби не прорекламувати себе чи своїх лідерів.
Так, один чоловік роздавав серед демонстрантів статтю колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка і дуже обурювався, коли організатори зробили йому зауваження (роздавати, правда, припинив). Ще якісь молоді люди миттєво роздали листівку під назвою “Януковичу НІ” з рекламою сайту, посилання на який не працює, і зникли. Люди були явно проплачені, оскільки давали по кілька листівок в одні руки, аби швидше їх позбутися. Стаття містила як загальновідомі факти, так і суттєві неточності щодо ситуації в Україні (наприклад, там говорилось, що Європа остаточно відвернулась від України та відмовилася співпрацювати з нею на шляху до євроінтеграції).
Навряд чи серед учасників вшанування пам’яті загиблих було багато прихильників Януковича чи перебування Луценка за гратами, однак, на думку організаторів акції, такі дії не лише розмивають тематику, а й відгонять цинізмом. Ці дії свідчать про байдужість до пам’яті загиблих та намагання вирішити за рахунок загиблих журналістів якісь власні питання. Загиблі журналісти мали різні погляди й нікого не уповноважували на використання їхніх імен у політичній конкуренції.
Я не певен, шо “загиблі журналісти мали різні погляди”, бо авторітарна влада вбиває тільки тих, хто за демократію. Тих, хто їй прислуговує, вона пестить.
Согласна. Сначала она пытается их купить, или отвлечь, или дискредитировать. Если ничего их этого не проходит, тогда убивает. Есть человек – есть проблема, нет человека – нет проблемы.