Правозахисні організації неодноразово висловлювали стурбованість політичним підґрунтям кримінальних переслідувань колишніх урядовців. 11 жовтня Печерський районний суд міста Києва виніс вирок у справі Юлії Тимошенко, засудивши її до семи років ув’язнення за дії, пов’язані із контрактами на постачання російського газу.
Цей вирок викликає ще більшу стурбованість, оскільки не тільки підтверджує політичну складову цього кримінального переслідування, що матиме несприятливі наслідки для країни в цілому, але й, більше того, загрожує руйнацією підвалин кримінального права і процесу.
Цей вирок є тестом на відданість нашого суспільства принципам верховенства права та незалежності правосуддя. Йдеться не лише про незалежність від прямого втручання виконавчої влади та впливових політичних сил. Йдеться про незалежність від політичних міркувань взагалі, від нестримного бажання знайти й покарати когось за те, що життя йде не так, як хотілося б, за політичні та економічні негаразди. Йдеться про здатність правосуддя протистояти нестримному поширенню кримінального закону на сфери, які принципово не можуть бути вирішені у кримінально-правовій площині.
У сьогоднішній ситуації визначальна відповідальність покладається на вищі суди України. Чи вистачить їм зрілості та мужності довести суспільству, що принципи верховенства права, правової неупередженості, презумпції невинуватості, рівності перед законом і судом є вищими за мінливе бажання знайти винного попри будь-які принципи? Тисячоліття тому це нестримне бажання спонукало персидського царя Ксеркса «висікти море». Але навіть цей «цар царів» не дозрів до людожерської сталінської формули – «у кожної проблеми є ім’я, прізвище та по-батькові».
Весь кримінальний процес проти Юлії Тимошенко був просякнутий цією формулою, і вирок Печерського суду став лише її розлогим і безталанним висловленням.
Ми стурбовані тим, що цей вирок може мати наслідком перегляд норм кримінального права заради політичного вирішення ситуації, що склалася. Ми вважаємо неприпустимим, коли підвалини права руйнуються заради мінливих політичних потреб. Ми не можемо погодитися із закликами певних політичних сил створити феодальні імунітети від кримінальної відповідальності для певних осіб, що займають політичні посади – імунітети, які не дарувалися навіть правовими документами феодальних часів.
Ми переконані, що правильне застосування існуючого кримінального закону, що спирається на судову практику, накопичену за 50 років застосування статті про кримінальну відповідальність за «перевищення влади або службових повноважень», та застосування існуючих процесуальних норм оцінки доказів виявиться достатнім для прийняття рішення щодо вироку Печерського районного суду та вирішення ситуації, що склалася навколо нього.
Ми звертаємо увагу на те, що вирок не містить відповіді на дуже суттєві аргументи, які були висунуті захистом під час розгляду справи, і тим самим порушує право Юлії Тимошенко на обґрунтоване рішення, яке передбачене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини. Зокрема:
Чи сформулювало обвинувачення із достатньою чіткістю, які саме норми, чинні на момент події, забороняли Прем’єр-міністру України надавати розпорядження, що ставляться їй у провину; чи були ці норми сформульовані з такою чіткістю, щоб їх можна було порушити, лише усвідомлюючи протиправність таких дій?
Чи надало обвинувачення достатньо доказів тому, що у разі, якщо б Юлія Тимошенко не вчинила інкримінованих їй дій, то ціна на газ залишилася б на рівні 2008 року? Чи надало обвинувачення докази, що інші фактори не могли призвести до зростання ціни?
Чи надало обвинувачення достатньо доказів тому, що обставини, які отримали узагальнюючу назву «газової кризи 2009 року», не можна в жодному разі вважати «умовами виправданого ризику» у значенні статті 42 Кримінального кодексу?
Чи може бути визнаний доказом обвинувачення переказ чужих слів, тобто переказ тверджень особи, яка не була допитана під час судового розгляду, і чи правильно суд першої інстанції послався на такі докази? Чи може вважатися належними доказами свідчення особи, яку захист не мав можливості допитати під час судового розгляду?
Чи може бути визнана доказом обвинувачення думка, оцінка або припущення свідка, який не виступає у якості експерта у процесі, і чи є правильним, що суд першої інстанції послався на такі докази?
Чи може бути законним вирок, якщо суд не дослідив істотних доказів, що можуть свідчити на користь обвинуваченої?
Ми вважаємо, що без правової відповіді на ці та інші правові питання, вирок щодо Юлії Тимошенко залишиться подією політичного життя, руйнівною для системи кримінального правосуддя, для панування права у державі та правової визначеності, позначиться на усій системі управління та суспільного життя. Існування такого вироку створить атмосферу, у якій жоден управлінець не буде певним щодо наслідків своїх дій, які не завжди бувають безпомилковими й іноді призводять до непередбачуваних або невигідних наслідків.
На рівні управління державою це призведе до паралічу управління через небажання будь-кого брати на себе відповідальність. Це призводить до перетворення державного апарату в зграю, де лише симпатія ватажка може захистити члена зграї від відповідальності. Це надає владі безпрецедентні можливості для вибіркових переслідувань, оскільки залишає лише один критерій, що відділяє злочинну поведінку від правомірної – симпатії влади до певних дій та рішень.
Ми закликаємо вищі судові інстанції, які розглядатимуть цю справу, звернути увагу на необхідність надати обґрунтовану відповідь на вищезазначені питання, а також ретельно перевірити правильність застосування Печерським судом норм процесуального права.
Ми чекаємо від органів влади зважених дій, спрямованих на виправлення власних помилок, на повернення до діалогу з суспільством. Ми чекаємо від судів мужності і рішучості у захисті суспільства від намагання зруйнувати принципи права. Ми закликаємо усі політичні сили втриматися від намагань підкорити право мінливим політичним цілям.
Українська Гельсінська спілка з прав людини
Харківська правозахисна група
Приєднатися до звернення можна тут
Борці за справедливість не є такими. Їх не цікавить доля навіть Луценка, борців з Сталіном, прирівняного з Гітлером. Працюють гроші Тимошенко та подєльнік Путін.