У Музеї Івана Гончара стоїть запах свіжовипеченого хліба і кипить робота. І це не дивно, бо цілий місяць співробітники музею в усіх куточках України збирали традиційну українську випічку, документували місцеві пісні, приговірки і звичаї, які пов’язані з хлібом, аби до 25 листопада підготувати Всеукраїнську поминальну виставку, присвячену річниці пам’яті Голодомору 1932-33 рр. Виставка “Печу, печу хлібчик…” вражає кількістю експонатів. По всіх залах розтавлені столи, накриті стільниками, а по них розкладені караваї, паляниці, пасхи, пиріжки, жайворонки та багато чого іншого, яке забулося, але демонструє багатство традиції українського хлібороба.
Кореспондент maidan.org.ua перед відкриттям виставки коротко поспілкувався із одним з організаторів виставки Мирославою Вертюк.
Микола МИРНИЙ: Мирослава, є точна цифра населених пунктів, які подарували свій традиційний хліб музею?
Мирослава ВЕРТЮК: Важко сказати. У нас стільки матеріалу, що навіть завтра буде відкриття виставки, а ми не встигаємо все проаналізувати, бо люди ще повертаються з експедицій. Можу сказати, що у нас через організаційні питання не має хлібів з Донецької, Миколаївської, Херсонської областей і Криму. Але насичено представлене Поділля, Уманщина і Запоріжжя. Проте для музею була важлива не кількість, а якраз архаїчність хлібів і пісень. Наприклад, тільки в Одескій області одне село спекло десять видів лише поминальних хлібів.
Микола МИРНИЙ: Важко було організовувати виставку?
Мирослава ВЕРТЮК: Так! За місяць не робляться виставки такого масштабу. Але підпорядкування одній ідеї – вшанувати загиблих під час Голодомору згуртувало людей. Діяльність перейшла в якийсь інший вимір, з’явилось інше ставлення людей. Щось виринуло зсередини у людях. Вони через цей асоціативний ряд, згадування те, що вони колись робили, – змусило їх пригадати традиції. Бо ж якщо ми візьмемо календарне життя українця, ми побачимо, що в епіцентрі обрядодійств був хліб, який пронизував все життя українця. І якщо проаналізувати історію, все одно приходиш висновку, що хліб – це наша сутність. Виставка показує неповторність і унікальність виробів хліба, на мою думку.
Микола МИРНИЙ: Під час підготовки виставки я побачив дуже багато весільних караваїв. Весілля і Голодомор несумісні речі, як на мене.
Мирослава ВЕРТЮК: У нас ідея виставки концентрувалась не лише на тому, щоб пом’янути зморених Голодомором українців, а й на тому, щоб вшанувати пам’ять людей наступним чином – показати багатство України в хлібі, яке було знищено в цей період не лише фізично, в матеріальному світі. Ми показуємо, якщо духовний зріз хліба через розуміння обрядодій, свят. І тут безумовно виставка показує цю красу, контраст болю, горя, знищенного. А каравай – це вид хліба, який зберігся найбільше.
Микола МИРНИЙ: Відео місцевих фольклорних колективів будете показувати?
Мирослава ВЕРТЮК: Звичайно! У нас надзвичайно багато знятого відео, але ми покажемо лише найяскравіші моменти.
Виставка триватиме з 25 листопада по 8 грудня. Багаті на події будуть перші два дні. На виставцій відбудуться поминальна панахида, акція “Засвіти свічку”, перегляд відео про Голодомор та багато іншого (https://maidan.org.ua/2011/11/vseukrajinska-pomynalna-vystavka-obryadovyh-hlibiv/)
Микола МИРНИЙ
