Схоже, Україна показує нам номер, який може ввійти в історію політичного цирку. Країна без президента при президентові з величезними повноваженнями – так називається номер. У той самий момент, коли Янукович зробив Україну, як йому здавалося, надпрезидентською республікою, вона – в очах населення – стала перетворюватися на парламентську.
Почалося з того, що було знайдено уподобаний Януковичем спосіб підняти його над прозою життя. Якщо сьогодні довірливо дивитися ТБ, то в усьому, що викликає незадоволення населення, винуваті: парламент (Верховна Рада), уряд, губернатори і, зрозуміло, опозиція – тільки не президент. До того ж, він “не вилазить” з-за кордону. Жоден глава держави не катається стільки, як цей.
Депутати й чиновники, котрі віддуваються за нього на всіх екранах, – люди, на думку глядачів, порожні, як ті бочки, у які цілодобово гатили перед будівлею уряду взимку 2004 року, у дні Майдану-1. Це – “голосові”, як за радянських часів іменувалися особини, котрих призначали викрикувати гасла під час святкових демонстрацій. Вони нічого не вирішують, на них ніхто не зважає. Їм навіть красти не дозволяється стільки, скільки хотіли б. Мільйон-другий – добре, бери, а десятки мільйонів – зась, це не по чину.
Яким же виявилося рішення населення у зв`язку з цим? На перший погляд, парадоксальним: раз створюється ілюзія, що ці пустушки все вершать, той нехай за все й відповідають. Й ось вже оскаженілі пенсіонери-чорнобильці й “афганці”, яким зрізали виплати, збираються не перед адміністрацією президента, а перед Верховною Радою, і депутати, винуваті тільки в тому, що безправні, на бігу відкручуючи значки, мчать до підземного виходу. А президент – що є він в Україні, що нема його: полетів кудись приймати державні почесті. І не має значення, що в тому чи іншому випадку замішана невидима рука, яка виконує далекоглядний задум з переадресації народного гніву на стрілочників. Суть залишається незмінною. Був замисел вивести президента з-під критики в залі, а виявилося, що вивели з залу.
Не без його, зрозуміло, участі.
У цьому, власне, вся справа. Правитель, як будь-який начальник, може бути розумним чи дурним, освіченим чи темним, більш вольовим чи менш. Але якщо він правитель природний, він тримає в голові все своє господарство і всіх підданих. Усе і всіх! Якщо його голова не вміщає такого обсягу, якщо він позбавлений смаку до правління, він, у кращому разі, лише частково володітиме обстановкою. Янукович, і це вже бачать усі, нічого не бере в голову. Окрім одного, надзвичайно важливого, але тільки одного. Це – статки першої десятки воротил. Тут він знає все до тонкощів, перед його уявним поглядом всі скелети в усіх шафах. Тут він справжній начальник, який упевнено вирішує, у кого що відрізувати й кому що прирізати. Але про цей бік його діяльності країна й гадки не має. І країна не живе й не може жити приватними інтересами десятка воротил.
Не ставай, хлопче, диктатором, якщо не можеш ним бути. Лукашенко став – і може, хоча теж закінчить погано. Янукович спробував – і не може. Для нього це погано вже зараз, а країні – в самий раз. Безсилу Раду не люблять, але визнають. Начебто всесильного президента і не люблять, і не визнають. Такий ухил народного політичного чуття. Такий розподіл легітимності по-українськи. Скільки існує післярадянська Рада, стільки й ходить до неї народ, коли в нього дозріває якась вагома претензія, особливо така, що потребує законодавчого задоволення. Жодне скликання Ради ще не користувалося пошаною, проте… Янукович своєю нездатністю обрати курс і правити, потіснити корупцію, проводити реформи тільки добиває президентство на користь парламентаризму.
Не буде ні диктатури, ні анархії. Може статися так, що одного разу – і невдовзі – Майдан-2 прийде до стін Ради, перекриє всі наземні й підземні входи-виходи та підкаже їй декілька доленосних рішень, включаючи саморозпуск. У результаті ця, нині нікчемна, установа стане повноцінною. Можливі й інші шляхи до мети, яка випливає з того, що парламент у суспільній свідомості або, якщо хочете, підсвідомості відтепер буде інститутом №1. І тому, між іншим, найбільш лаяним.
Анатолій Стріляний