У райцентрах Полтавської області з’явилися офіси громадського об’єднання, де працюють «хороші люди» — так селяни називають тих, хто безкоштовно роздає їм продуктові набори
Приміром, 20 листопада такий «атракціон небаченої щедрості» відбувся у Лазірках. Спілкуючись із місцевими мешканцями з приводу їхнього консультативного референдуму, журналісти помітили у багатьох із них пакети з логотипом громадського об’єднання «Моя Полтавщина».
— Це не підкуп виборців і з референдумом ніяк не пов’язано, це один хороший чоловік просто так допомагає, — запевнив нас чоловік літнього віку на велосипеді, який зупинився заради спілкування із нами. Він віз чотири пакети — для себе і свого знайомого. У двох пакетах із зеленими логотипами були продукти харчування, у двох інших — календарі на 2012 рік, на кожній сторінці якого розміщені пейзажі одного із районів та фото симпатичного молодого чоловіка на ім’я Володимир Пилипенко, вбрання якого змінюється відповідно до пори року.
Інший літній лазірківчанин на велосипеді навіть подарував нам цей календар, але, заклопотаний справами, багато говорити не захотів та й поїхав собі. Зате жінки Лазірок виявилися балакучішими. Як от Віра Павлівна, процитуємо її:
— Всі пенсіонери, в яких мала пенсія, отримали іменні запрошення із штрих-кодом від цього Володимира Пилипенка. Нам сказали взяти паспорти і прийти в 9:15 20 листопада до спеціального намету, який розбили недалеко від будинку культури. Ось прийшли ми із подругою, нас чемно запросили всередину, там тепло було, натоплено. Ми показали паспорти, запрошення, нам якісь талони дали. Ні, дані з паспорта не переписували. Пилипенко виступив — такий красивий, молодий, сказав, що 300 тисяч пенсіонерів з мінімальними пенсіями потребують допомоги, бо вони соціально незахищені. Він також розповів про своє життя, сказав, що родом з села, знає про наші проблеми і є люди, які можуть нам допомогти. Ні, він ні за кого не агітував, про майбутні вибори до парламенту не говорив. Ще, знаєте, що сказав? Є така газета — «Просто районка». Він пообіцяв, що ми її будемо отримувати безкоштовно до кінця наступного року. І що в одному з районів поштарі себе дуже погано проявили — не роздавали ці газети людям безкоштовно, а продавали. Ще Пилипенко говорив, що місцевих дітей возитимуть на екскурсії до Полтави. Він говорив десь з півгодини загалом, а потім нам всім дали продуктові набори і відпустили. Ми йдемо із Галею і я говорю — «Чому ніхто не здогадався запитати, за чий кошт ці продукти куплені?». Ніхто не запитав — а він не сказав. Зате говорив про те, що наше зібрання — зайвий привід побачити один одного…
А от пенсіонеру Анатолію Васюку продуктовий набор не дали. Анатолій Леонтійович показав нам своє запрошення від ГО «Моя Полтавщина», а заодно — своє посвідчення уповноваженого представника Конфедерації Вільних Профспілок України у Полтавській області. Він є також головою ініціативної групи з проведення консультативного референдуму в Лазірках. Роздача пайків якоюсь громадською організацією у такий день є порушенням законодавства, про що Анатолій Васюк склав відповідний акт. Чи з цієї причини, чи з якоїсь іншої, але продуктового набору йому не дали.
Власне, що тут скажеш поганого: допомога соціально незахищеним верствам населення — справа свята. І свій продуктовий набір Віра Павлівна нам показала…
І автобуси із дітлахами районів ми бачили у Полтаві на екскурсіях…
І офіси ГО «Моя Полтавщина» виглядають привітно і привабливо, як от, приміром, у Шишаках.
Та й Володимир Пилипенко, виявляється — хороша людина, раз народний депутат України. Шукаючи інформацію про нього в інтернеті, ми з’ясували, що він обраний по багатомандатному загальнодержавному округу від «Блоку Юлії Тимошенко» — порядковий номер у списку 169. Дата набуття депутатських повноважень 3 червня 2008 року. На час виборів він — адвокат Адвокатського об’єднання «Корпоративні технології». Безпартійний, освіта вища. Дата народження — 27 липня 1977 року. Проживає у Києві.
У вересні 2011 року спікер ВРУ Володимир Литвин офіційно заявив про виключення 28 нардепів із фракції БЮТ, серед яких був і Володимир Пилипенко із так званої групи Портного. Тобто це люди, які формально не вступили до коаліції, але реально працюють на Партію регіонів, голосуючи переважно синхронно із більшістю. «Українська правда» називає Володимира Пилипенка разом із Святославом Олійником і Валерієм Писаренком друзями заступника голови Адміністрації Президента України Андрія Портнова.
Що Володимир Пилипенко робить у Верховній Раді — це одна справа. А от те, що акції ГО «Моя Полтавщина» дуже нагадують подібні акції іншого громадського об’єднання — зовсім інша. Вам не здається?
Знедавна в нашому населеному пункті з’явились сучасні вивіски з написами “Моя Полтавщина”, що супроводжувались одночасними врученням подачок зернових круп та інших харчів окремим найменш захищеним категоріям населення у вже пізнаваних пакетах з логотипами цього ж громадського об’єднання.
Лідером чи то представником цієї земляцької установи презентується Володимир Пилипенко, депутат Верховної Ради України, до цього часу майже не відомий на теренах нашої малої Батьківщини – Полтавської області.
Усвідомлюючи загальне правило – “Безкоштовний сир буває винятково в мишоловках”, пропонуємо замислитись над тим, що та хто насправді стоїть за благодійництвом новонародженого земляцтва. Отже, пропонуємо коротку інформаційну довідку, що можливо стане в нагоді тим, хто здатний мислити, обирати, відповідати за власні вчинки – тобто кожному з нас.
Отже, давайте з’ясуємо кілька питань :
Як став депутатом ?
Безпартійний Пилипенко Володимир Пилипович, 1977 року народження, введений до когорти депутатів у віці 31 року, через дев’ять місяців після проведення Парламентських виборів в Україні 2007 року, за списками Блоку Юлії Тимошенко, де він займав непрохідне 169 місце, однак за включення до списків перспективних кандидатів його батько (про якого далі) заплатив близько 2000000 доларів США. І в результаті того, що частина депутатів від БЮТ була переведена на роботу у виконавчі органи влади, Володимир таки став депутатом, просунувшись вище по списку від партії.
Земляк чи ні?
Син свободівця, депутата Львівської обласної Ради Пилипа Пилипенка, доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка, цілком логічно здобув освіту юриста, а тому до категорії пролетарів героя – спонсора віднести неможливо. Народився і виріс Пилипенко-молодший саме у Львові, вищу освіту здобув у Львові, кандидатську писав в Харкові, проживає в Києві – яким чином він був зачислений до числа наших земляків – зрозуміти взагалі неможливо. Зарахування ж себе до вихідців з села, що поширюється опричниками депутата, є лише черговим обманом, тому що місцем народження Володимира є саме місто Львів.
Де працював?
Фактом, вартим уваги, є те, що Володимир Пилипенко на час виборів займав посаду адвоката компанії “Корпоративні технології” – об’єднання, що мало безпосереднє відношення до Андрія Портнова, який в 2008 році за рейтингом журналу “Кореспондент” займав 64-е місце серед 100 найвпливовіших українців. Виконавчий директор “Антирейдерського союзу підприємців України” Андрій Семидідько зазначав, що структури і юристи, близькі до Портнова, супроводжували рейдерські захоплення багатьох підприємств, і мають інтереси в “половині України”.
Цілком можливо, що торбинки з “подачками” любим та дорогим пенсіонерам придбані саме за рахунок розорених підприємств та працівників, звільнених в результаті рейдерських оборудок на вже “завойованих” територіях.
Крім того, згідно з базою даних податкової, керівник “Корпоративних технологій” –Сергій Петрашко, який, окрім інтересів всім сумно відомого банку “Приват”, також виступав адвокатом Віктора Медведчука і був керівником компанії “Портнов і партнери”. А серед засновників юрфірми “Корпоративні технології” – приватівська компанія “Промрезерв”. Мережу зв’язків між цими людьми і “Приватом” можна розкручувати і далі…
Діяльність у Верховній Раді.
Життєвого досвіду западенця Володі Пилипенка виявилося достатньо, щоби його призначили членом комітету з питань правової політики (з вересня 2008 року), а потім, за “високі заслуги та правильну поведінку” – Головою підкомітету з питань цивільного законодавства.
Одночасно, як зазначено на сайті ВР України, Пилипенко є членом груп по зв’язкам з Бельгією, Італією, Нідерландами, Арабськими Еміратами, Російською Федерацією, Швецією, Австрією та Німеччиною.
Правова політика депутата Пилипенка у Верховній Раді є гідною попередніх роботодавців, зокрема, Володимир відзначився тим, що звертався до Юрія Луценка як до Міністра внутрішніх справ України, з клопотанням про нагородження групи осіб, які “наражаючись на смертельну небезпеку та ризикуючи власним життям, затримали злочинця”.
Згадаймо : 16 червня 2009 року весь інформаційний простір України сколихнула новина про те, що на території мисливських угідь житель села Грушка Голованівського району Кіровоградської області Валерій Олійник загинув при невстановлених обставинах.
Чоловік загинув під час збройної сутички з народним депутатом Лозинським, Голованівським районним прокурором Горбенком і начальником райвідділу міліції Ковальським. Мертвий чоловік був в наручниках, на його тілі налічили дев’ять (!) вогнепальних поранень, при цьому – відкритий перелом ноги, поламані ребра та ключиця. Так вказувала газета “Сегодня”. Сусіди загиблого називали подію “полюванням на живу людину”. На каналі СТБ тоді показували в новинах, як ховали жертву – але чомусь без ноги …
При відтворенні обставин подій із виїздом у Голованівський район слідчою групою Генпрокуратури було встановлено, що Лозінський розганяв свою машину і скеровував її прямо на Олійника, завдаючи бампером травми вже пораненому з вогнепальної зброї селянину, який стікав кров’ю… Лише після особистої вимоги Ю.Тимошенко вбивця склав свої повноваження та втратив імунітет. Завдяки широкому розголосу події екс-депутату Лозінському не вдалося уникнути відповідальності, і врешті він отримав 14 років тюрми.
Саме за нагородження вбивць клопотав тоді Пилипенко – правозахисник Верховної Ради України, з 2005 року – кандидат юридичних наук, який зараз розповідає про свою любов до всього народного та про повагу до старших людей.
Як активно приймає участь в пленарних засіданнях Верховної Ради?
За інформацією, розміщеною на сайті Верховної Ради, картка позафракційного депутата Пилипенка пройшла реєстрацію в електронній системі з 2008 року лише на 258 засіданнях (ранкове і вечірнє засідання ВР проводяться окремо), не пройшла в 223 випадках, тобто в 45% від загальної кількості засідань впродовж його каденції.
За інформацією, отриманою на тому ж сайті, з 61 депутатського запиту Пилипенка лише два стосуються Полтавської області – від 16 березня та 18 травня поточного року. А що, раніше проблеми “земляків” обходили Пилипенка стороною?
Зміна політичних поглядів, відступ від принципів.
Моральні принципи гуманного та справедливого до всіх нардепа Пилипенка спостерігаються і у вмінні триматися ближче до кухні та начальства. Так, після зміни влади у вересні 2011 року спікер ВРУ Володимир Литвин офіційно заявив про виключення 28 нардепів із фракції БЮТ. Серед цих “панфіловців” був і Володимир Пилипенко, член так званої “групи Портнова”.
Такі перебіжчики, аналогів яким немає в жодній цивілізованій країні світу, в народі влучно називають “тушками”. В ці “тушки” зазвичай потрапляють з двох причин : намагання уникнути кримінальної відповідальності або ж заробити грошей, ціною втрати совісті та політичної волі. Найбільш проворні вмудряються поєднувати обидві причини.
Після призначення Андрія Портнова заступником голови адміністрації президента Януковича троє його друзів – Святослав Олійник, Володимир Пилипенко та Валерій Писаренко стали голосувати синхронно з більшістю, чим остаточно ототожнили себе з політичними противниками БЮТу та опозиції загалом.
Як узгоджуються в голівці сина львівського обласного депутата – свободівця дії по підтримці споконвічного політичного суперника об’єднання батька – зрозуміти майже неможливо. Майже, тому що великі гроші – це і є очевидна відповідь на таке питання.
За що бореться Пилипенко, як народний обранець?
Перебуваючи фактично лише на кожному другому засіданні Верховної Ради, Володимир Пилипенко активно голосує за реалізацію судової і пенсійної реформ (останню вже називають “пенсійний геноцид”), підтримує ліквідацію пільг у чорнобильців, афганців, дітей війни і т.д (відомий Закон №9127), активно підтримує будь-які рішення своїх нових “хазяїв”, віддано намагаючись заглянути в очі одним та відводячи погляд від інших – “колишніх”. Колишній керівник юридичного департаменту БЮТ приймає активну участь в розробці Податкового кодексу України, який фактично розчавив мале підприємництво, він же є співавтором Закону “Про судовий збір”, який в сотні разів збільшив вартість звернення до суду за захистом порушених прав, чим назавжди ускладнив доступ до правосуддя малозабезпеченим українцям.
Як депутат, обраний за списком БЮТ, бореться з Тимошенко?
Розуміючи, що лише слухняним та безвільним тицянням в правильну кнопку остаточного прощення за грішні зв’язки з БЮТом в панів не заробити, намагаючись довести свою люту ненависть до всього, що суперечить владі та її партії, Пилипенко готовий хоч плювати на своїх колишніх лідерів, а краще прийняти безпосередню участь у їх знищенні. В кінці серпня 2011 року Пилипенко обманом заманив в Україну дружину колишнього помічника прем’єр-міністра України Лазаренка, громадянку США Ізабеллу Кириченко, якій запропонував продати йому дві квартири в центрі міста Києва. Ізабелла повідомила, що на квартири накладений арешт, однак Пилипенко її запевнив, що арешт завдяки його втручанню знятий, а тому жодних проблем не буде. Ізабелла приїздить до Києва, де співробітником Пилипенка їй були передані копії постанов про зняття арештів з квартир. Після цього цей самий слуга правосуддя Пилипенко написав заяву в міліцію, і Кириченко затримали по звинуваченню в шахрайстві. Ось таке воно – запрошення від Пилипенка.
Затриману розміщують в нелюдських умовах СІЗО №13, але періодично дозволяють дзвонити чоловіку в Америку та описувати всі подробиці тюремних апартаментів і умов тримання.
Мета такої тупої “підстави” прозаїчна – Петро Кириченко повинен “згадати”, що саме Ю.Тимошенко замовила та оплатила спільно з П.Лазаренком замовне вбивство депутата – бізнесмена Є.Щербаня в 1996 році в Донецькому аеропорту. Ось тільки помилився комбінатор – юрист, бо забув, що подружжя Кириченки громадяни США, і після втручання МЗС Ізабеллу негайно звільнили. За такі “подвиги” в США проводиться розслідування вже відносно самого Пилипенка, а тому сьогоднішній “недоторканний” депутат будь-якою ціною боротиметься за свій статус, адже у випадку не обрання, не спрацювання розданих торбинок на його користь, – він може відчути на собі вплив законів, за які голосував, та суворість і невідворотність ще й американського правосуддя.
Чого чекати?
Будучи провладним перебіжчиком, Пилипенко буде сліпо й бездумно голосувати за будь-які рішення, продиктовані “згори”, і ніякого захисту народних інтересів від такого депутата чекати не потрібно. Очевидно, що роздані “подачки”, витрачені кошти на підкуп позитивного ставлення до себе необхідно буде відпрацьовувати, а кошти віддавати в рази більші. Вже зараз через пенсійну реформу мільйони українців харчуються не повноцінно, а разові “подачки” гречки скромним виборцям є цинічним знущанням над народом.
Невже ми – полтавчани – настільки бідні, настільки дурні і нікчемні, що за три кіло продуктів продамося, визнаємо свою залежність від покидьків з барського столу? Очевидно, що НІ!
Зрозуміло, що все запропоноване потрібно забирати, адже за це ми вже розплачуємося, будуть сплачувати наші діти та онуки. Але продаватися, слухняно голосувати – ніколи. Раз на п’ять років нас ще слухають, наша думка потрібна їм, щоб спокійно забирати у нас останнє, довести до залежності від одного пакету продуктів, збільшити період нашої експлуатації, посилити режим роботи, підвищити пенсійний вік та ввести податки на все.
ЩО зробив “очільник “Моєї Полтавщини” для Полтавської області, для нашого міста, села, з моменту його обрання? – НІЧОГО
Висновок.
Користуйтесь обдумано та помірковано своїм останнім правом – правом на голос!
Пізно вже попереджати й прохати народ не продаватися. Продався!!!! З потрохами!!!! За вонючу гречку зайди – западенця!!!! Тепер їжте – не подавіться!!!! І з усіх своїх наболілих питань тепер шукайте пилипка – в Києві або ж у Львові!!!! Дурний народ, на віки.