Українська Гельсінська спілка з прав людини висловлює своє занепокоєння діями Державної адміністрації залізничного транспорту України («Укрзалізниці») щодо значного скорочення кількості маршрутів пасажирських поїздів й вимагає перегляду цього рішення.
Згідно з оприлюдненими планами «Укрзалізниці» до кінця 2011 року з колій знімуть 23 пари потягів, для 13-ти пар скоротять періодичність курсування, а ще більш як на півсотні напрямків знімуть причіпні вагони. Також на Придніпровській та Одеській залізницях планують на понад півтори тисячі скоротити кількість зупинок. Крім того у наступному 2012 році в «Укрзалізниці» збираються скоротити кількість потягів ще на 25 % – з 160 до 120 маршрутів, і продовжувати зменшувати кількість станцій, на яких зупиняються пасажирські поїзди.
Вимагаємо переглянути прийняті рішення з урахуванням наступного:
1) Скорочення маршрутів залізничного транспорту, які є фактично єдиним способом доступу до певних місцевостей, може стати суттєвою перешкодою в реалізації громадянами права на свободу пересування та суттєво обмежить їхнє право доступу до певних органів державної влади.
Для прикладу, у зв’язку із запланованою ліквідацією поїзду № 360 Львів-Київ зовсім відрізаними від світу залишаться такі населені пункти як Червоноград, Сокаль, Сарни і Костопіль. Скорочення поїзду “Київ-Донецьк” призведе до значного обмеження транспортного сполучення, зокрема, з містом Костянтинівка. Фактично кожна місцевість в Україні вже змогла відчути значні труднощі із транспортним сполученням через початок скорочення поїздів.
Варто також врахувати, що значна частина людей мають мінімальні чи незначні доходи, котрі не дозволяють їм використовувати дорогі види транспорту. Тобто, розвиток транспортної інфраструктури повинен враховувати реальний рівень доходів більшості та рівень бідності в країні. Достатньо дивним виглядає, коли переїзд до Києва і назад коштує більше половини мінімальної зарплати.
Пересування країною – це не примха громадян, а часто об’єктивна потреба у пересуванні до роботи, збереження сімейних та соціальних стосунків. Це також необхідно для доступу до певних державних послуг, зокрема, звернення до суду, лікарень чи інших органів влади тощо.
З огляду на це, держава має обов’язком забезпечити сполучення не тільки зі столицею, а також з обласними центрами, міжобласними містами та на приміському сполученні.
2) «Укрзалізниця» на сьогодні займає монопольне становище на ринку і на неї покладено також і значиму соціальну функцію, надаючи всім без винятку жителям нашої країни послуги із перевезення пасажирів і багажу.
При цьому такі послуги за своєю природою надаються кожному, хто по них звертається, а тарифи на них для населення формуються, виходячи з платоспроможного попиту і, як правило, не покривають фактичних витрат на їхнє надання. Водночас, існує “горизонтальне” перехресне цінове субсидування, коли з метою компенсації цих витрат «Укрзалізниця» встановлює більші вищі ціни на послуги із залізничних перевезень для підприємств.
Тому питання нерентабельності певних маршрутів повинно розглядатися в комплексі із рентабельними видами послуг, які надаються «Укрзалізницею». А спроба позбутися соціально значущих маршрутів пасажирських поїздів у зв’язку з їхньою малою рентабельністю, без запровадження адекватної їх заміни, може розцінюватись як зловживання «Укрзалізницею» своїм монопольним положенням на ринку.
У цьому контексті важливою є інформація, що скорочення поїздів, зокрема відбувається у зв’язку із планованим на 2012 рік використанням корейських поїздів «Huindai» і відповідно нових маршрутів, на яких ці поїзди будуть задіяні. Водночас, вартість проїзду у цих поїздах за попередньою інформацією буде приблизно вдвічі більшою, ніж у звичайних. Фактично таким чином збільшується ціна за перевезення пасажирів для населення без передбачених законодавством узгоджень, а також зменшується доступність цього виду транспорту. Також на сьогодні не відомо про маршрути проходження цих нових поїздів і в будь-якому разі відміняти чинні поїзди можливо тільки при вже запуску альтернативних маршрутів, оскільки людям потрібно пересуватися сьогодні, а не через багато місяців.
За інформацією прес-служби Укрзалізниці популярність залізничних перевезень в Україні, як і раніше, знаходиться на дуже високому рівні. Це, зокрема підтвердилося бронюванням практично всіх квитків в напрямку Західної України на 30 грудня відразу після відкриття можливості броні. Це зумовлюється ціною та умовами перевезення. Такі масові пересування громадян не можливі жодним іншим видом транспорту.
Очевидно, що при пересуванні на дальні відстані, інші види транспорти, такі як автобуси, маршрутки та літаки істотно програють через надто велику різницю у вартості чи умовах перевезення.
Ураховуючи значний попит на залізничні перевезення, вважаємо, що вдаватися до таких радикальних заходів варто було лише після досягнення домовленостей з місцевою владою про відкриття автобусних маршрутів чи нових приміських електричок. Цього не було зроблено, що позбавило без транспортного сполучення тисячі людей. Декілька місцевих рад висловили свою стурбованість порушенням права на свободу пересування у зв’язку із скороченням кількості поїздів. Зокрема, зі зверненням з цього приводу виступили Чортківська районна рада та Знам’янська міська рада.
Саме тому люди використовують поїзди дальнього слідування для пересування на короткі відстані, оскільки інших способів пересування вони не мають.
Тенденція скорочення маршрутів на залізничному транспорті без надання чіткої альтернативи пересування, є небезпечним кроком, що обмежує контакти між регіонами, розвиток туризму та погіршує транспортну інфраструктуру України.
3) Скорочення маршрутів призведе до порушення соціально-економічних прав тисяч людей. У результаті такого скорочення позбавитись гарантованої роботи можуть сотні працівників залізниці. Так, за оцінкою профспілок «Укрзалізниці», скорочення пасажирського руху у масштабах країни позбавить роботи мінімум 25 тис. людей з 80 тис. працюючих.
З огляду на все викладене вище Українська Гельсінська спілка з прав людини звертається до Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради, Міністерства інфраструктури України з пропозицією втрутитися у ситуацію та не допустити радикального скорочення пасажирських перевезень, запланованого керівництвом “Укрзалізниці” та знайти можливості щодо перегляду рішення про скорочення кількості поїздів.
УГСПЛ також звертається до Антимонопольного комітету України щодо реагування на протиправні дії «Укрзалізниці», як підприємства, яке займає монопольне становище на ринку залізничних перевезень пасажирів і вантажів
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини
Володимир Яворський
Укрзалізниця не діє проти населення. Ніхто не думає про те, що на залізницях України працюють люди, яким треба платити зарплату. На сьогоднішній день приміське сполучення приносить такі збитки, що для виживання необхідно буде скорочувати штат працівників. А це залишення людей без хліба… Укрзалізниця, як державна структура не може дозволити наносити державі такі збитки. А ще не теба забувати, що менталітет у нашого народу такий, що на автотранспорті треба прлатити за проїзд, а на залізниці ні. А це приносить 80-90% збитків. Томутака буча через відміну поїздів. А такі міста як Червоноград, Сарни, Сокаль, костопіль мають дуже гарний потік “маршруток”, і від світу вони аж ніяк не відірвані і ніколи не були. В європейських країнах ніде немає соціальних залізничних маршрутів. А принцип подвійного транспортування (і маршрутка і приміський поїзд) ніколи не задіюється. Або одне, або друге. А поїзди які відміняються або скорочуються маршрути мають населеність до 10%, а платять із цієї кількості за проїзд ще меньше. Само легше повернутись “фейсом до вікна” і сказати “я не маю грошей, але мені треба їхати”. Висновки робіть самі, але робіть правильні.