5 січня 2012 року на Рожнятівщину приїхала група дітей з Донецької області на святкування Різдвяних свят.
Поселення дітей відбулося в карпатських сім’ях, в яких є діти такого ж віку. Райдержадміністрацією було організовано план заходів по прийому дітей з Донецької області 05-09 січня 2012 року. На екскурсії разом з донецькими дітьми їхали діти з сімей,що їх приймали. Все відбувалося за графіком. Діти за 3 дні перебування у наших сімях дуже здружилися, разом ходили колядувати.
Проте випадок, що стався 08 січня в Осмолоді перевершив все, яке просто немає назви.Начальник відділу у справах дітей Рожнятівської РДА Абрам Б. просто поділив дітей на “чорних” (дітей із сімей, що приймали гостей) і “донецьких”.
Спочатку не допустив наших дітей до розважального комплексу, мовляв “ви місцеві, з батьками приїдете”. Пізніше, коли настав час обіду, до їдальні пішли тільки “донецькі діти”. На щастя наші діти проявили кмітливість і повідомили батьків, що вони голодні (одна з тіток дівчинки працює в цьому закладі). Передзвонивши напряму до керівника закладу, питання харчування дітей вирішилося миттєво ! (за рахунок тітки).
Стоїть просте питання у відношенні нашого місцевого чиновника до наших місцевих дітей. Нам батькам дуже прикро, тому що діти приїхали ображені, чому такий поділ.
Нам всім просто “плюнули в душу”, замість подяки за теплий прийом.
8 січня 2012 року я також був на екскурсії в Осмолоді разом з Донецькими дітьми. В мене жив 15 річний юнак. Скромний, ввічливий, ми дуже здружилися. Під час екскурсії я мав доручення побігти кудись, щось принести, комусь надати допомогу, когось провести, покликати. Тіпа волонтер. Для дівчат цю роль виконувала одна дівчина. Всі ми разом перебували всюди.
Я також попав в ті 5 «чорних» дітей, як і дівчина волонтер, які обідали трохи пізніше. Але коли мені Марина Володимирівна повідомила, що накрито на 20 чоловік, бо немає вільних місць, що ми пообідаємо пізніше, ніяких питань не виникало. Почекав і все. Коли нас закликали, нам подали ті же блюда що і гостя. Ми разом із дітьми з Донецька завершили обід, так як деякі хлопці з гостей вступили нам місце, а самі пили чай стоячи. Інших два рази ми харчувалися всі разом, місць вистачало на всіх. Осторонь залишалися тільки старші. А харчували нас в 11.30 та 14.00 і на кінець чудова вечеря об 18.00 годині. Дякую тим хто нас харчував і тим хто нами опікувався та чудовим одноліткам Донецька.
Дякую
Заблукали у трьох соснах. Прикро, коли іванофранківець викорустовує слово “тіпа”, бо не відомого кого він тіпав. Те, що дівчата і хлопці добровольці взялися опікуватися гостями з Донецька дуже похвально, бо саме таким чином йде пізнання. Україна одна і спільна. Але запитання хто ж таки каже правду про гостину та поділ на “чорних” і “донецьких”. Чому додавати ложку дьогтю до бочки меду? Або для чого “прикривати” правду, якщо таки трапилося щось недолуге?